Аптекар на допомогу

Коли це трапляється вперше, Чонгук гадає, що це випадково, що, можливо, він просто втомився. Вдруге його відвідала думка, що, можливо, він не хоче. Але коли це сталося і втретє, то хлопець насторожився і трохи злякався. Раніше такого ніколи не було.

***

На вулицях столиці стоїть неймовірна спека. Червень місяць цього разу прийшов з високою температурою та яскравим сонцем. Але незважаючи на спекотну погоду, люди все одно ведуть активний спосіб життя. Робота, навчання, подорожі, те, що є завжди. Але Чонгук не розуміє тих людей, які кудись ходять і щось роблять у таку спеку. Коли хлопець виходив із дому, то термометр на балконі показав майже тридцять градусів тепла. Чон зовсім не хотів виходити з дому, але йому довелося. Він мав пройтися магазинами та підготуватися до романтичного вечора. Чонгук має дівчину і сьогодні в них річниця стосунків. Вони разом уже рівно один рік.

Хлопець обійшов декілька продуктових магазинів, поки знайшов усе необхідне. Зустрітися і провести вечір вони мали на квартирі Чонгука. До шостої вечора було все готове: смачна вечеря, пляшка напівсухого. Джійон приходить до сьомої вечора. Вони вечеряють, п’ють вино, говорять про все. Згадують те, як познайомилися, як довго ігнорували один одного, як почали зустрічатися. Це було здається на другому курсі університету. Тоді була якась вечірка, і друзі Чонгука вже не витримали того, що відбувається між ними двома. Після того вечора хлопець та дівчина почали більше спілкуватися. Через місяць спілкування вони таки вирішили спробувати почати зустрічатися офіційно.

— Чонгука, може, перейдемо до найцікавішого? — запитує дівчина і підходить до свого хлопця.

— І до чого ж, люба? — хлопець кладе долоні на тонку жіночу талію.

— Ну, ти, я і спальня, — шепоче Джіьон і кінчиком пальця повільно проводить по чужих грудях.

— Ну, давай, — юнак накриває чужі губи своїми і втягує дівчину в поцілунок.

Чонгук піднімається зі свого місця, зручніше бере дівчину на руки і несе ту до спальні. Хлопець обережно кладе ту на ліжко. Стягує з дівчини тонку майку та відкидає убік. Пестить жіноче тіло. Мучить чужі губи, спускається по шиї і залишає кілька міток на білій шкірі. Юнак відчуває, як чужа долоня проводить по його грудях. Дівчина чіпляє краї білої футболки та стягує ту з хлопця.

Чонгук продовжує цілувати тіло під ним, але усвідомлює, що щось не так. Здається, це знову повторюється. Якщо це правда, то Джійон буде дуже зла і скривджена одночасно. Жіноча долоня ковзає вниз, зупиняючись на ширинці штанів. Дівчина завмирає та піднімає погляд на хлопця.

— Знову?! — вигукує дівчина. — Чонгук, у тебе знову не встав? Що з тобою відбувається? — запитує Джієн.

— Я не знаю, правда, — розгублено промовляє хлопець. Чон справді не розуміє, що з ним відбувається. Це вже не вперше, коли в нього не встає на його дівчину. Раніше такого не було, хлопця це теж лякає.

— Скажи, я тебе більше не збуджую? Це ж не вперше, Чонгук, — каже дівчина.

— Я не знаю, що зі мною коїться. Я без поняття взагалі, що і як з цим робити, — хлопець сідає на ліжку і запускає долоні у темне хвилясте волосся.

— Та хоч за Віагрою в аптеку йди, — нервово вимовляє дівчина.

— Ти жартуєш зараз? У мене раніше ніколи не було із цих проблем. Яка до біса Віагра? — обурюється Чонгук.

— Раніше не було, а зараз ось з’явилися. Втретє за останній місяць. Тебе це не бентежить? — Джійон нервово починає ходити по кімнаті.

— Що ти від мене хочеш? Наче я знаю, через що так, — вимовляє Чон.

— І я не знаю. Тому йди в аптеку, якщо не допоможе, підеш до лікаря завтра, — каже дівчина.

Чонгук не думав, що його дівчина так гостро відреагує на це. Вони зустрічаються вже рік. За весь час їхніх стосунків не можна сказати, що секс був регулярним. Вони особливо не гналися за цим. Але завжди все було гаразд. Тільки ось останнім часом Чонгук взагалі не збуджується, які б маніпуляції із спокуси не проводила Джійон.

Хлопець справді вирішив сходити до аптеки. Йому втрачати нічого. Соромно і ніяково з такою проблемою заявлятися в аптеку і говорити про цю незнайомій людині. Але без рішення проблеми дівчина не пустить його назад. І зовсім не важливо, що то квартира Чонгука. У житловому комплексі, в якому живе Чон, є аптека. Вона цілодобова. Циферблат електронного годинника показує пів на одинадцяту вечора.

Хлопець повільно йде вулицею. Порожньо, лише іноді миготять люди, які йдуть додому. У вікнах світиться світло, що означає, що господарі вже вдома. Зелений хрест яскраво блимає та висвітлює округу. Чон тягне двері на себе і заходить у світле приміщення, яке пропахло медикаментами. За прилавком напрочуд нікого.

— Є хто? — подає голос Чонгук.

Через кілька секунд із підсобного приміщення виглядає світла маківка. Потім виходить молодий хлопець, який накидає халат на голе тіло і на ходу його застібає. Зазвичай, персонал так не робить, але клієнт вже тут. Хоча це все одно дивно, Чонгук міг і зачекати. Але цей хлопець, дідько. Чонгук встиг помітити яке шикарне тіло у цього хлопця. Спеціальний халат обтягнув торс незнайомця. Чон пробігається очима по співробітнику аптеки. Помічає на грудях бейджик із ім’ям. “Кім Техьон”, говорить напис на бейджику.

Чонгук дуже сильно залип на хлопця навпроти. Занадто гарний і надто гарячий. Звідки в їхньому житловому комплексі такі гарячі аптекарі? З глузду з’їхати можна.

— Вам щось підказати? — лунає глибокий басистий голос.

Він вирішив остаточно добити Чонгука? Чон раніше не мав фетишу на глибокі чоловічі голоси, але зараз здається з’явився. Його взагалі раніше парубки ніяк не приваблювали. Але цей аптекар здається особливим. Чон відчуває щось дивне.

— Молодий чоловіче, чим вам допомогти? — знову лунає глибокий голос хлопця.

О, боже, здається у Чонгука встав лише від голосу і виду цього аптекаря. З глузду з’їхати. Кому скажи не повірять. Що робити чорт забирай? Чонгук не знає. Але юнак розуміє, що вперше за останній місяць він дійсно відчув збудження і причина тому зовсім не його дівчина.

Він збудився від голосу аптекаря у цілодобовій аптеці.

— Можна попросити вас про дуже дивне і незручне прохання? — питає Чонгук, дивлячись прямо в карі очі Техьона.

— Про що ви хочете мене попросити? — уточнює Кім.

— Така дивна ситуація сталася, — ніяково починає Чон. — Мене моя дівчина відправила сюди за Віагрою, але я щойно збудився від вашого вигляду та низького голосу, — пояснює Чонгук і тупцює на місці.

— Оу, — Техьон дуже здивований. — І чого ви хочете від мене?

— Можна, будь ласка, ви говоритимете, а я подрочу у вас у підсобці? — хлопець зніяковілий, але йде на крайні заходи. Виходу іншого немає. Божевілля просто.

— Ви з глузду з’їхали? Ви в аптеці, будь-якої миті може хтось прийти, — вимовляє Техьон. Те, що тільки-но запропонував цей дивний клієнт вибило його з колії. Ще ніхто не просив про таке. Вступив називатися на чергування. Будь-яке бувало, але таке вперше.

— Майже опівночі, хто сюди прийде, — ніби пояснює очевидні речі.

— Але ж ви прийшли, — вимовляє Кім і ще раз пробігається очима по нічному клієнту. Котрий мнеться на місці та дійсно збуджений. Техьон помітив, важко було не помітити.

— Хлопче, зрозумій ти мене, — просить Чон. — Дай просто подрочить у тебе в підсобці.

— Господи, ти серйозно? — починає обурюватися Техьон. Кім кидає погляд на вхідні двері, вже хоче вигнати це нічне непорозуміння, але помічає, як до дверей хтось підходить. — Дідько, — хлопець трохи розгублений і не знає, що краще зробити. У нього тут дивний хлопець із явним збудженням, буде дивно якщо хтось його помітить і щось подумає. — Швидко йди сюди. Туди, — прибирає спеціальну перегородку і махає рукою, щоб хлопець пішов.

Чонгук не сперечається і робить те, що йому велить цей страшенно гарний аптекар. Хлопець проходить за прилавок, а звідти й у підсобку. Йому кажуть не виходити, доки не піде клієнт. Наказують потім відразу ж піти додому. Все, що зараз відбувається якесь божевілля, яке взагалі не вкладається в голові Техьона. Кім стоїть за прилавком та обслуговує відвідувача. На голос Чон може визначити, що прийшла якась жінка.

Хлопець схоже зовсім божеволіє, але збудження страшно тисне на нього. Член неприємно треться об тканину білизни. Щільна тканина джинсів, у яких він був, тисне. Чон ніби під пеленою безумства та збудження розстібає ширинку джинсів. Приспускає штани і білизну, охоплює долонею член, що встав, і шумно видихає. Слухає оксамитовий і низький голос, який долинає десь через стінку. Техьон обслуговує, як виявилося матусю, у якої захворіла дитина. Та має великий список ліків.

Чон проводить рукою по члену, відчуває, як жар розповзається по тілу. Хлопець кусає губи, намагається стримувати стогін. Не видає жодного звуку, боїться бути спійманим. Через довгий час юнак відчуває справді полегшення. Може Джіьон справді його більше не збуджує? Але й хлопці його раніше взагалі не чіпляли у такому плані. Все це дуже дивно. Але єдине, про що хлопець зараз думає, це про те, що дико хоче кінчити. Шукає поглядом якісь серветки, щоб потім витерти руку. Помічає невеликий умивальник у кутку. Пощастило.

Прислухається до голосів, здається, що жінка збирається вже йти. Рухає рукою швидше. Відчуває, що вже на піку. Ще кілька різких рухів рукою, прикусивши губу, Чонгук кінчає собі руку. Абияк натягує однією рукою білизну та штани. Залишає розстебнуту ширинку і поспішає вимити руку. Оглядає приміщення начебто чисто. Він не знав, чим би потім усе прибирав.

Чонгук застібає ширинку і в цей момент він чує, як Техьон прощається з клієнткою. Він мнеться на місці, коли Кім заходить до підсобного приміщення. По Чону видно, що той не просто тут стояв і чекав на момент, коли зможе вийти. Техьон оглядає хлопця і зауважує, що стояка більше немає і дивний хлопець має рум’яні щоки.

— Ти що дрочив собі, поки я спілкувався з клієнтом? — запитує Кім здивовано.

— Пробач, будь ласка, — незручно підтискає губи. Але йому стало легше, він відчув збудження і зміг з ним впоратися. Значить, він не імпотент і все з ним гаразд. Поки він ішов у аптеку на думку прийшло багато різних думок.

— О боги. Збожеволіти, — якось істерично вимовляє Кім. — Легше стало?

—  Так, — коротко відповідає Чон.

— Тоді можеш іти, — махає рукою на вихід Техьон.

— Так добре. Ще раз вибач, — вимовляє Чонгук і швидко йде з цілодобової аптеки.

Хлопець швидко повертається додому. Дівчина засинає його питаннями.

Цікавиться чому так довго і головне, питає про пігулки. Віагру Чон так і не купив. Хлопець відмахує від питань Джійон і йде до спальні. Лягає спати. Але ця ситуація не виходить у нього із голови.

Страшно гарний аптекар, Кім Техен, не виходить із голови.

***

Після того випадку минуло достатньо часу. Було ще кілька разів, коли у Чонгука знову не вставало на його дівчину під час сексу. Вони разом ходили до лікаря, той сказав, що з хлопцем усе гаразд. Лікар зовсім не розуміє у чому причина. Дівчина здивована. Він значить здоровий, але на неї не встає. Джійон і Чонгук розлучилися. Дівчина його покинула і кинула на прощання, що Чонгук імпотент і їй такий хлопець не потрібен.

Після Чонгук став ходити в ту аптеку в спробі ще раз побачити страшно красивого аптекаря. Одного вечора йому все ж таки вдалося зпіймати зміну саме Техьона.

Чонгук штовхає вхідні двері і заходить у світле приміщення, що пропахло медикаментами. За прилавком стоїть Кім. Той одразу піднімає на відвідувача свій погляд. Він впізнає Чонгука, складно забути такого хлопця. Точніше ситуацію, через яку він і запам’ятався.

— Ти знову за Віагрою? — одразу запитує Техьон. Трохи знущається, нагадує їхню першу зустріч.

— Цього разу за тобою, — вимовляє Чонгук рівним голосом.

— Що? — здивовано вимовляє хлопець. — Хіба не маєш дівчини, навіщо тобі я?

— Більше немає. Вона кинула мене, сказавши, що їй не потрібен хлопець імпотент, — розповідає Чон.

— То ти начебто не… Хіба ти не збудився тоді? — Техьон не розуміє, чи правда те, що зараз говорить йому цей хлопець.

— В тому то й справа. Минулого разу в мене встав на тебе. А ось на мою колишню дівчину ні, — пояснює Чон.

— Як дивно, — бубонить собі під ніс. — Але сюди ти навіщо знову прийшов?

— Ти не виходиш з голови з тієї нашої зустрічі. Хотів нормально познайомитися, — каже Чонгук.

— Навіщо? — все ще нічого не розуміє Техьон.

— Сподобався ти мені схоже, — каже, ніби це очевидно. — Чон Чонгук, — вимовляє і простягає свою руку.

— Кім Техьон, — трохи пом’явшись, хлопець простягає руку у відповідь.

— Я знаю, — коротко посміхається Чон.

— Звідки? — не розуміє Кім.

— Твій бейджик, — кидає погляд на пластик, що висить на халаті. Техьон на це ніяково посміхається. Він і зовсім забув про цей бейджик.

Так дивно, так ніяково.

Техьон і подумати не міг, що той дивний хлопець, який зробив його зміну тієї ночі божевільною, пропонуватиме знайомство. Думати не міг, що погодиться на це знайомство.

Чонгук і подумати не міг, що його дивна проблема зведе його зі страшенно гарним аптекарем.

Дивна проблема, від якої його врятував аптекар. Його вигляд та голос.

Але Чонгук хоче нормально познайомитись.

Ніхто не думав, що таке безумство зведе двох людей.