Оксамитовий Місяць

Династія д’А̀рмуа бере свій початок ще з часів далекого середньовіччя.  Перший в історії дофін (спадкоємець престолу) Франції, пізніше – король Франції, Карл V Мудрий, у 1350 році нагородив одного з кращих лицарів, що хоробро бився на фронті Столітньої війни, безрідного лицаря Людовіка, титулом віконта д’Армуа.

Згодом титул став спадковим. З покоління в покоління по чоловічій лінії передавався цей титул, доки його не отримав молодший син останнього віконта д’Армуа – Вільям, який досяг статусу почесного аристократа, додавши нове прізвище – Де Ла Тур.  На момент офіційного виходу у світ, 23-річний віконт одружився з прекрасною баронесою Летісією. Сім’я віконта значно розширювалася: Вільям став батьком трьох синів і трьох дочок, які мали особливі титули. У сімейних традиціях обов’язком було робити спеціальні приставки до основних статусів. Такими були черговість народження та приналежність до певної статі.

Перший син новоспеченої сім’ї народився незабаром після весілля.  Наслідний віконт носив подвійне ім’я, як і належить старшому синові/дочці в роду: Крістіан – Вальтер. Цей милий хлопчик, занурений у світ науки, перетворився на завидного нареченого. Багато знатних жінок намагалися добитися з ним шлюбу, проте жодна з аристократок так і не змогла підкорити його серце.

Другим сином сім’ї Де Ла Тур став Грегорі, неслухняний хлопчик, який не достримувався порад і статутів батьків, виріс прекрасним світловолосим хлопцем, на чию красу були ласі дівчата, що хоч раз бачили його.

Через деякий проміжок часу після народження Другого сина титул «Віконтеси» розколовся на 2 нерівні за значимістю частини. Летісія Де Ла Тур іменувалася старшою віконтесою,тоді як Аделаїда – Вероніка, що з’явилася світ 5 серпня 1827 року, стала у сім’ї д´А̀рмуа Першою дочкою, закріпивши за собою статус молодшої віконтеси, чого не удостоїлися інші молоді леді – Друга донька Елоіз і Третя дочки Сесилія.

Рудоволоса дівчинка відрізнялася від своїх молодших сестер, схожих одна з одною, своїм незвичайним характером: її можна було описати як лагідного янголятка і як шкідливого чортяка. Легко можна було стверджувати, що з неї виховали гідного світу людини.

А ось сестри Елоіз та Сесилія, різниця у віці яких не перевищувала і року, були практично ідентичні у всьому.  Енергійна Елоіз гармонійно виглядала на тлі умиротвореної Сесилії, як і світловолоса Сесилія доповнювала карооку Елоіз.

Третім сином був Симон, старший від своїх двох молодших сестер всього на кілька років. Цей тихий малий ніколи не наводив шуму і вміло говорив кількома мовами. Його покірність і витонченість привносили в сім’ю спокій і гармонію.

Що ж до права успадковувати титул і цілий стан Де Ла Тур – все це отримає Крістіан після того, як Вільям офіційно зречеться свого статусу діючого віконта. Проте до цього батько шістьох дітей має намір влаштувати всіх своїх нащадків у добрі сім’ї, особливо дочок, які на той час потребували вигідного політичного шлюбу.

***

Дії відбуваються у першій половині 19 століття на території Франції у провінції Аквітанії, адміністративним центром якого є Бордо. Отримавши величезний маєток від одного з королів минулого, родини віконтів проживали на території правого берега річки Гаронни, у замку Palais rouge  du vicomte d’Armois.