Всиновлення Шінсо

Глава 4

Як всиновили Шінсо 

Вчитель класу А підійшов до хлопця, що ледве не дотягнув, щоб перемогти Мідорію на спортивних змаганнях. 

— Ти молодець, тобі б на геройський факультет. 

— Слабий я для геройського і проти були…

На цьому тоді і завершилася їх розмова. Потім декілька раз Айзава помічав Шінсо недалеко від тренування свого класу, він пробував теж повторювати. Так він якось підійшов до хлопця і спитав. 

— А не хочеш я тебе навчатиму, ти підтягнешся до класу А, а потім може і переведу? 

Шінсо відвів очі. 

— Я навряд чи матиму час, я подумаю…

Айзава посміхнувся. 

— Добре, як надумаєш приходь. 

Через деякий час. Айзава зайшов до туалету, вже давно закінчилися уроки, тому нікого з учнів не мало бути, але він побачив Шінсо, що сидів на підвіконні і тримав лезо, хлопчина не помітив Айзаву, він сидів плакав і різався. Він підійшов до хлопчини, і забрав з рук лезо. 

— Що сталося? Як почуваєшся? 

— Нічого. 

Айзава заховав лезо погладив Шінсо по голові і присівши зітхнув. 

— Чому не ідеш додому? 

— Не хочу. 

— А що вдома щось сталося? 

— Нема у мене дому! Після смерті батьків нема!

Айзава зітхнув і простягнув руки до хлопця. 

— Тебе обійняти? 

— Ні. 

— Добре, як скажеш. Вибач. Тобто ти живеш у родичів чи в дитячому будинку?

— В дитячому будинку. 

— Зрозумів. А чому ти різався? 

— Бо мені ніколи не бути героєм, моя здібність не для героїв. Та і героями народжуються. 

Айзава зітхнув. 

— Ти знаєш, яка у мене здібність? 

— Ні… 

— Я герой? 

— Так. Але я вірю, що у вас дуже велика сила. 

— Ні, хлопчику, я просто можу онульовувати здібності інших. Теж не геройська, але дякуючи, своїй праці я герой. Ти все зможеш. 

— Але у дитячому будинку кажуть, що у вас не якісне навчання, і героєм бути марно.

— Вони просто згубили віру у героїв, ти все зможеш я вірю. 

Айзава погладив Шінсо по голові, той потягнувся за обіймами. Айзава його обійняв. 

— Ти хороший хлопець. Ти все зможеш, приходь на тренування. 

— Добре, я подумаю, як це їм пояснити. 

— Добре, поясни, я ще їм сам передзвоню, скажу, що це тобі необхідно. 

Хлопець зрадів. 

— Дякую, пане Айзаво! 

— І не різатися, якщо якась проблема, або потрібна підтримка приходь. 

Побуду твоїм психологом… 

— Дякую пане Айзаво, просто не хочу іти назад до будинку, бо там деякі з мене сміються, а вихователі знущаються. 

— Добре, дивись Шінсо, пішли одне місце покажу, де якщо схочеш можеш переночувати. 

Шінсо погодився. 

— Але я не буду ночувати, бо так можуть вас звинуватити у тому, що ви затримуєте дітей і звернутися до поліції. 

— Як скажеш. 

Айзава показав йому кімнатку. А на тижні почав з ним тренування, насправді вихователі дитячого будинку одразу погодилися. Але декілька раз Шінсо прийшов у школу з синцями, Айзава розпитував, але хлопчина нічого не розповів. І якось прийшов, а в нього посеред тренування зранку потемніло в очах і він ледве не згубив свідомість, потім Айзава дізнався, що той не снідав. Після школи Айзава вирішив поговорити з Шінсо. 

— Як день пройшов? 

— Та все добре, я люблю академію. 

— Радий це чути. 

— Добре почнемо тренування? 

— Ні, після того, що сталося зранку я не буду ризикувати. Іди сядь поруч. Хочу з тобою поговорити. 

Шінсо сів. 

— Так пане, про що? 

До цього, вчора, Айзава довго рився в документах Шінсо, він знайшов з якого він дитячого будинку, що цього декілька раз переводили, хоча він сирота всього лиш 3 роки, в 10 у нього загинули батьки, а роличі живуть далеко і не захотіли. 

— Я хотів тебе запитати, про смерть батьків. Можеш не хвилюватися, тут нас ніхто не почує і не побачить, тримай водички якщо треба. 

Він простягнув бутилку. Шінсо взяв, але не пив. 

— Ммм, дякую, вони загинули в автокатастрофі на гірській дорозі, коли їхали з відрядження, вони працювали фокусниками, інколи на виїзд. 

Шінсо зітхнув. 

— Вони любили мене, і не хотіли б, щоб я помер, це мене тримає на світі. 

Айзава його обійняв. 

— А героєм вирішив стати щоб урятувати людей від таких ситуацій? 

— Так. 

— Думаю ти зможеш, Шінсо. Ти б хотів мати батьків? 

— Їх можливо повернути? 

Зрадів Шінсо на мить, а потім одумався. 

— Ні, повернути їх неможливо, але можливо дешо інше.

Як ти дивишся на те щоб я з Гучномовцем, його звати Ямада, всиновили тебе? 

Хлоп‘я зраділо, він кинувся обіймати Айзаву. 

— Тобто, ви будете моїм татом? Таааак, я згоден! І Ямада? Зачекайте, ви заміжні? Два тата? 

— Так, ми з Гучномовцем у шлюбі вже 3 роки, а зустрічаємося більше 15 з перервами. Тобі щось не подобається? 

— Ніііі, просто нам чогось вихователі не казали, що хлопці можуть кохати і хлопців. І що, навіть можливо шлюб мати так. Але якщо у вас все добре і чудова сім’я, то чому б і ні. Я буду дуже радий, якщо ви станете моїми батьками, в будь якому разі батьки краще ніж дитячий будинок. Думаю з вас буде хороший тато. Я вам буду дуже вдячний. Добре, вже доволі пізно, мені пора! 

Хлопець підвівся побіг, помахавши рукою.