Все з нового аркуша
від Олександра БатюкЗа вікном був 1996 рік.Емілі прокинулася від яскравого,сонячного проміння, а прохолодне повітря змушувало дівчину залишатися в ліжку. Все ж таки через 10 хвилин дівчина повністю прокинулася. Спустившись на сніданок Емілі помітила, що не вся сім‘я в повному складі.
– А де батько? Запитала дівчина.
-Він вже побіг на роботу. Відповіла місіс Джеймсон(мати Емілі)
– Добрий ранок. Сонним голосом пробелькотав молодший брат Гаррі.
-Привіт
– Швиденько снідайте і біжіть до школи. Незапізнюватися б вам в пеший день!
Сім‘я Емілі переїхала до Лондона минулого тижня. Містеру Джеймсону( батьку Емілі і Гаррі) запропонували хорошу роботу, тому сім‘я була вимушена переїхати задля кращого життя.
– ВИШОДИМО! Всі готові?
– ТАК! Закричали в один голос діти
Вони були одягнуті ніби скаути. Випрасувані галстуки, картата спідничка, темні брюки, білосніжні сорочки і звичайно ж піджачки.
З неймовірним захопленням дівчина зайшла до своєї нової школи. Вона відвідувала 9 клас, їй було 15 років, а Гаррі перейшов у 6 клас.
На вході в приміщення її зустрів директор школи.
– Доброго дня, міс Джеймсон
– Добрий день, містере Орізон
– Ходімо я покажу твій новий клас.
– Задоволеням)
Ввійшовши у кабінет Емілі помітила, що всі сидять по компаніях і це для неї було дуже дивно, так як в минулій школі всі говорили разом.
– Доброго дня, містер Орізон
Привіталася симпатична молода жінка. Емілі зрозуміла, зо це їхній вчитель.
– Доброго,місіс Андрейн. Це Ваша нова учениця Емілі Джеймсон
– Привіт, Емілі)
– Добрий день)
– Ну добре, облаштовуйся, знайомся, а мені час іти
– Добре. Допобачення
– Допобачення
– Тоді Емілі вибирай собі місце,тому що скоро урок
– Добре. Дякую
Повернувись лицем до класу, дівчина зловила океан очей на собі. Помітивши вільне місце, вона попрямувала туди. Емілі сіла одна, принаймі вона так думала на той момент.
Пролунав дзвінок.
– Добрий день всім, промовила місіс Андрейн
– Добрий день, відмовили всі хором.
- – Хочу вам зарекомендувати нашу нову ученицю, міс Емілі Джеймсон. Прошу люб’язно прийняти її) Все зрозуміло?
– Так! І знову відповіли всі хором
– Якщо все зрозуміло, то розпочнемо урок.
Але не так швидко.
В двері хтось постукав. В клас забіг симпатичний хлопець
– Вибачте за запізнення. Можна сісти?
– Так-так. Я не здивована Хідлстон. Ну добре сідай
– Спасибі. Відповів хлопець
Не роздумуючи він пішов на своє місце і тільки через 2 хвилини він помітив, що за партою сидить ще хтось.
– Ем еее. Привіт, Том)
– Привіт, Емілі
– Ти новенька?
– Так
– І як тобі в нас? Ніхто не ображає?
– Ще не встигли
– Як таку можна ображати)
– Спасибі)
– Хідлстон! Запізнився, то хоч не розмовляй, розлючено сказала місіс Андрейн
– Вибачте(
Дзвінок на перерву!
Емілі хотіла підійти до вчительки, але Том взяв її за зап‘ястя і зупинив
– Ти куди?
– Хочу підійти до вчительки спитати за розклад. А щось не так?
– Та ні, все ок. Я можу дати тобі розклад)
– Не подумай, що я стерво, але мені все-таки потрібно до неї)
– Ну добре(
Том відпустив дівчину і почав з поспіхом складати речі
– Місіс Андрейн!
– Так люба?
– Я хочу запитати з приводу розкладу і розташування кабінетів і залів.
– Я зараз трішки зайнята, я зараз порошу Камілу вона тобі все розкаже і покаже)
– Буду дуже вдячна)
– Каміла! Зачекай хвилинку
– Так, місіс Андрейн
До нас повернулася красива дівчина. В неї були глибокі блакитні очі, довгі вії і довге біле волосся.
– Проведи для Емілі на наступній перерві екскурсію по школі. А поки заведи в наступний кабінет і дай розклад.
– Безпроблем) Пішли!
– Дякую, Каміла.
– Завжди рада допомогти )
Ви приєдналися до компанії дівчати.
Зайшовши в кабінет математики, ти помітила вчителя і він тобі здавався знайомим.
– Ееей, Емілі, аууу!!
– Ой, вибач, щось задумалась
– Ну ок. Пішли сідати.
– а? Ідем
Пролунав дзвінок
– Дорий день діти.
– Дорий день
– Бачу тут в нас новенька? Як тебе звати
– Емілі Джеймсон
– Приємно, я містер Сміт) Сподіваюся ти дружиш з математикою)
– Звичайно)
– Тоді… іди до дошки
Емілі охопив холод. Дівчина навіть не знала яка тема
-Так, виріши це рівняння.
Квадратне рівняння. Це було для дівчини легко.
– x=+-10
– Вірно. Відповів містер Сміт
– А таке?
0 Коментарів