Всесвіт

“Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.” Ліна Костенко

Наша улюблена кав’ярня в центрі міста, середина дня і такі кохані очі навпроти. Він сидів закинувши ногу на ногу (ох..він ніколи не слухається) та розповідав про особливість сорочки, яку він замовив, про її красу та винятковість. Ні, хлопець не хотів погодитись з фактом, що ця сорочка така сама як і попередні декілька на його поличках тому що “Спартак, оця вишивка означає любов та пристрасть, розумієш?? Вона мені потрібна прямо за-ра-з”,- він посміхався і дивився на мене тим самим поглядом. Поглядом, який може  розбити мене на мільйони маленьких клітин і зібрати назад. Поглядом, з яким я зрозумів, що він мій, він перестав боротись і обрав мене.

……

Спартак і Женя знали один одного вже два роки. Це були дуже дивні для інших, та такі прості для хлопців дружні відносини, адже немає нічого дивного в таких частих дружніх обіймах та поглядах, які розуміли тільки ці двоє. Вони познайомились на вечорі присвяченому  виставці картин подруги Спартака, на яку вона його запросила, а також запросила, ще на той час, сою близьку знайому з її хлопцем. Вечір був би сірішим, якби вони не провели його майже разом, поки дівчата захоплювались кожним елементом та змістом  картин, вони розмовляли про те чому жаби зелені та чому аніме врятує світ. Після цього вечора хлопці стали бачитись на каву, потім збирались у Спартака щоб пограти в приставку, та й якось це стало їх буденністю. Невдовзі Женя закінчив стосунки зі своєю дівчиною і розповів другу, що зрозумів дещо. Цим дещо було те, що хлопець усвідомив що йому подобаються хлопці більше ніж дівчата. Ці слова декілька днів не виходили з думок Субботи поки він не зрозумів чому. Тому що він їм радів, йому подобався Женя. Подобалося в ньому все: завжди щира посмішка, його дзвінкий сміх, палаючі життям очі, його силует в темряві міста, його думки про кожну річ на цій Землі. Він йому подобався. Женя цього не помічав, та і не міг, Спартак не був відкритою людиною, та добре маскував свої почуття. Але якось Янович отримав від нього дивне повідомлення після палкої дискусії в якій Женя доводив, що він непередбачуваний, після того як Суббота написав йому, що той передбачуваний в виборі кіно на вечір, кучерявий навіть пройшов тест на передбаченість, “Женька, ти інший, ти класний. (і мені це дуже подобається),- цього звісно він не додав “, Женя був здивований такому повідомленню, це якось не в стилі його друга. Але пізніше, коли той завжди пам’ятав його улюблену каву або чай, які змінювалась протягом кожних двох місяців, знав що саме може підбадьорити хлопця саме в той самий момент, Женя збагнув, що його друг має далеко не дружні почуття до нього. І це його не здивувало, а потішило і зігріло серце. Якось вони говорили на цю тему не торкаючись напряму теми відносин, і після цього стали ще більш прив’язані один до одного і в цьому був якийсь кайф. Яновичу подобалося, що його люблять і хочуть бути з ним, але ж він ніколи нікому нічого не обіцяв, тому хлопець не соромився розповідати другу про хлопців з якими знайомився в клубах. Спартака це досить бісило і його ревнощам не було межі, але другий завжди повертався до нього. Саме така одна ситуація змінила їх життя та відносини: Якось вони пішли до клубу разом. Все було добре, вони пили та танцювали, здавалось ось-ось і вони будуть належати один одному в цьому танці, але ні, Женя вирішив піти взяти ще по одному подвійному віскі з льодом. Замовивши хлопець трошки підскочив на місці від несподіваних дотиків які переросли в обійми, це точно був не його друг, цей незнайомець мав гірший смак на парфуми, повернувшись все ще в обіймах до лиця незнайомця він згадав цього хлопця, з яким взимку зустрічався декілька разів. Вже знайомий йому хлопець протягнув до нього келих з алкоголем, вони п’ють і далі все як в тумані. Спартак підходить до них та намагається забрати Яновича додому бачачи в якому той стані, на що його посилають на всі три чорти і говорять що той йому ніхто і він може робити все що хоче. Потім в його пам’яті з’являються кадри як хтось інший, а не Спартак, цілує його шию та знімає з нього футболку, і ось він сидить на лавочці біля якогось будинку і телефонує своєму найкращому другу і говорить, що він не знає де він і щоб його забрали як можна швидше і плюсом до того у хлопця сідав телефон та майже не грузив інтернет і йому було до чортиків страшно і прохолодно. І він його знайшов. І тільки в його обіймах Женя почувався в безпеці. Тільки він міг знайти його, забрати, набрати теплу ванну і перевірити кожен дюйм тіла щоб впевнитись, що у хлопця немає жодних переломів адже синців, які вже на той момент виглядали лякаючи було чимало.

Тим ранком його Женя засинав в його обіймах і перед тим як повністю заснути він подивився цим поглядом який без жодного слова кричав та розповідав про всі почуття хлопця, які він прийняв і обрав бути з дійсно коханою людиною, і це був би не Янович якщо б не поцілував Спартака та не побажав солодких снів засинаючи під стукіт його  серця . Весь наступний день хлопці провели разом розмовляючи про спільне майбутнє та палко цілуючись. 

….

І зараз, слухаючи його та дивлячись в такі рідні очі і цей погляд, я закохуюсь як вперше. “Сонечко, купи хоч всі сорочки світу, ти ж знаєш, що в кінці дня вона буде лежати на підлозі а “любов та пристрасть”  будуть чекати мене на нашому ліжку”.