впертість наше все.

Всі ми знаємо, як буває іноді важко працювати в колективі, особливо коли ти чомусь злий або роздратований.
День був доволі напружений. Кожен з команди був занятий своєю справою, але кожен був не в настрої. Чоловіки поцапалися між собою, що сприяло тяжкій напруженості під час роботи. Вони розуміли, що в якихось моментах буле не праві або перегнули палку, яка вже скоро мала нещадно  зламатися, але вибачатися чи розрулювати конфлікти ніхто не збирався. Суббота допрацьовував статтю на планшеті, іноді протираючи стомлені від роботи очі. Янович шукав в ноутбуці, можливо якісь теми для подкастів, бо скоро нові зйомки. Антон монтував випуск, який невдовзі мав бути вже на каналі. Коля вирішував справи щодо турів. Не дивлячись на давлючу тишу, кожен поринув у свої справи, майже не помічаючи один одного. Здавалося, що далі день пройде нормально без ще якихось сутичок, але не сталося, як гадалося.

коли Коля та Антон вийшли на перекур, щоб обговорити щось важливе, Спартак та Женя знов посварилися, завдяки цьому знервований брюнет вилетів з приміщення, навіть забувши одягти куртку, його не турбувало те, що на вулиці  було дуже холодно, не дивлячись на те, що прийшла весна. Швидко сівши таксі, чоловік мовчки їхав, спостерігаючи, як сиза поволока вечора починає опускатися на вулицю. Різні вуличні ліхтарики, яскраві вивіски магазинів та кафе швидко змінилися на гарні, сучасні багатоповерхівки. В стрічках соц.мереж нічого цікаво а в діректі непрочитані повідомлення від Колі та Антона, але зараз не було бажання відповідати. Він обов’язково все пояснить, але не сьогодні.

вже в квартирі чоловік дозволив собі стомлено видихнути. Швидко сходивши в душ, Янович ліг в холодне ліжко, яке приваблювало тільки своєю м’якістю. Сил на якісь справи не було. З завтра у нього відпустка, і зараз думки були про те, чим себе зайняти в ці дні. Був варіант просто спати, але це не дуже приваблювало брюнета.
побачивши випадково рекламу якоїсь нової програми про подорожі. з’явилася ідея поїхати в подорож  Україною. Тому почав шукати міста куди б можна було поїхати та дізнатися щось нове, хотілося відволіктись навіть від улюбленої роботи.
беззаперечно Янович обожнював свою роботу і вона приносила йому задоволення, але останнім часом хотілося чогось іншого.. нового.

обравши декілька міст, Янович забронював готелі, та поставивши будильник намагався лягти спати. В голові прокручувалася остання сварка з Субботою. І він, і Спартак були не праві, але визнавати це ніхто не бажав. Не дарма Антон жартував, що ці двоє, як ті барани.

які ж ми нестерпно вперті..
кохання до смерті, п’ємо ми чи кров чи вино?
занадто відверті мої пісні по радіо..