Вона – Україна.
від Mari YeshchenkoВона — Україна
Вона, запевняю вас, просто безмежно сонячна.
Боявся за неї даремно — Вона гнучка.
Десятки років на таких хуртовинах встояла,
Що стала незламною сильна її душа.
Я думав, не встоїть Вона, бо чуттєва, лагідна,
Але правда в тому, хоч в неї жіночий стан,
Та душу позичила в скелі або у дерева,
І загартувала її у складний метал.
Така непохитна, терпляча і не розбещена.
На серці у неї лежить лиш один кайдан —
Там діти її ступали у бій с залежністю,
І гинули, стоячи грудьми за той Майдан.
Кайдан – її втрати, що вкрили собою матінку,
І кожне ім’я пам’ятає її душа.
Та все ж до свободи йтиме Вона не плакати,
А щиро сміятись і дякувати ворогам.
Якби не вони, хіба б Вона стала сильною?!
Хіба розуміла би цінність свободи й слів?
Лиш їм завдяки Вона завжди така усміхнена
На славу й для слави виховувала синів.
Коли запитають у неї: “Хто батько з матір’ю,
І хто ж Вас виховував, мудре таке дитя?”
Вона відповість, що зростала у серці Тарасовому,
А в душі у Костенко зміцніла і проросла.
11 березень 2016 // 23
0 Коментарів