Вогневіскі творить дива

– За таких покидьків як ти і за таке розкішне пойло, «Т».

За осяяну місячним світлом ніч, за ці м’які вуста та ці твої довгі пальці.

Гаррі закрутився в ніяковому танці, не розуміючи куди саме треба подіти свої ноги та страхітливо підтримуючи Рона, який, схоже, вже сьорбнув пуншу. Точніше, насьорбався і тепер йому не залишається нічого іншого, крім як бути єдиним тверезим чаклуном в цій залі та стежити за яким-не-яким порядком. А головне – за тим, аби його найкращий друг не розбив тендітне серце одній конкретній дамі.

Він жмуриться, ледь встигаючи помітити проблиск голубої розкішної сукні Герміони, коли вона тікає з їхнього тихого закутку на середину зали. І важко видихає.

Мінус одна проблема, що вже встигла насьорбатись.

Гаррі аж ніяк не можна було назвати святим, зовсім ні. Але він все ще пам’ятав наслідки гри в карти на роздягання. Тільки наслідки і нічого більше. Те, як він сидів в одних трусах в шикарному кріслі в Кімнаті на вимогу, поки Герміона намагалась обіграти Рона. Зрештою у них сталася нічия і страждав від їхньої уяви один тільки Гаррі.

І це все ще було не найкращими спогадами в його житті. Вони сиділи на одному рівні з другим та першим випробуванням турніру.

Тому він пив солодку воду, усіма силами намагаючись слідкувати за тим, аби вона не була розбавлена міцним алкоголем, який ходив по руках та вже вдарив в голову… усім. Найімовірніше, вже через тридцять хвилин почнеться повний бедлам. І він буде єдиним його глядачем, тоді як його однокурсники – акторами в головній ролі.

(Гаррі це подобається, якщо вас цікавить. Можна зібрати купу спогадів, які будуть змушувати щоки друзів червоніти та протягувати свої есе йому)

До Герміони залицявся… Віктор Крум? Гаразд, це не найдивовижніша подія за цей вечір. Найцікавіше буде опісля. Гаррі впевнений.

Він впевнено ковтав якусь кольорову воду, захоплено оглядаючись. Ще ніколи Гаррі не бачив в одній залі стількох людей, одягнених в офіційний одяг, але танцюючих під магічний рок. І не можна сказати, що йому це не приносило ніякого задоволення. Абсолютно ні. Навпаки, з кожним новим ковтком цієї рожевої жижі йому здавалося, наче барви розквітають перед очима, розпливаються, так само як і смак у роті. Це відчувалося так, наче з Гаррі різко зняли окуляри та занурили головою у воду і він втратив всі орієнтири.

Звуків стало надто багато, тому Гаррі, все ще тримаючись біля стіни, почав просуватися до виходу з зали. І лишень коли двері за ним зачинилися та весь шум залишився всередині приміщення, чаклун зітхнув, немов одним махом знімаючи з себе увесь тягар п’янки цілої школи.

Гаррі почав підніматися сходами та зупинився на третьому поверсі, коли помітив на широкому підвіконні чиюсь тушу, яка кидала глибокі тіні на підлогу. Здалеку він не міг точно сказати хто це, але як тільки-но всівся навпроти цього загадкового парубка, вмостившись з ногами, то зловив погляд сірих очей та все зрозумів.

Той лиш підсунув йому свій металевий келих (вийобистий, – подумав Гаррі) та усміхнувся, проте це не зачепило його очей. Він пильно розглядав Гаррі, ніби шукав щось конкретне. Коли парубок помітив зростаючу напругу Гаррі від його погляду, то ці сірі очі ледь помітно пом’якшали. Лише тоді Гаррі зробив ковток з вийобистого келиху, який взяв з чортових рук старости школи, якого до цього жодного разу не бачив.

“Це вогневіскі”, – майнула думка на краєчку підсвідомості, і Гаррі зробив ще один ковток, але цього разу набагато глибший, намагаючись не опозоритись перед цим гордівливим юнаком. Як його там звуть? Щось на літеру «Т»…

Гаррі кинув ще один короткий погляд на старосту школи, помічаючи смішинки в його очах, і тоді з рішучістю Ґрифіндорця допив вогневіскі, починаючи несамовито викашлювати своє горло, шлунок і легені заодно.

Хлопець з ім’ям на «Т» м’яко відібрав у Гаррі кубок і від короткого дотику довгих пальців до його руки у нього пішли мурахи по шкірі. Це був тендітний та ніжний дотик, наче перевіряючий.

В очах Гаррі знову загорівся непогасний зелений вогонь.

– Я думав, що вечірки Ґрифіндора кого-завгодно привчать до того, щоб пити вогневіскі залпом. Особливо чемпіона Гоґвортсу, – староста школи витончено покрутив келихом в руці і той знову наповнився. Гаррі був певний, бо це ще один виїбон, але однаково був у захваті. Рівно до моменту, як цей покидьок з іменем на «Т» принизливо фиркнув. – Невже я мав настільки не правильну думку?

– А я думав, що всі Слизеринці будуть в захваті від ідеї підлити Ґрифіндорцю отруту. Чи я мав не правильну думку? – Гаррі здійняв брову і начаклував склянку. Хоч і не таку витончену, як келих цього покидька, але теж без палички і теж невербально. Той, здається, був у захваті від їхньої розмови та від пальців Гаррі також, коли він просто та дещо довірливо протягнув свою ємність йому. Та одразу ж наповнилася алкоголем до краєчків.

– За таких покидьків як ти, ну і звісно за таке розкішне пойло, «Т», – підійняв склянку у повітря Гаррі, спустошуючи за долю секунди.

Якщо староста і був здивований, то не показав цього. Врешті, усі знають про хоробру та вперту жагу лев’ятника вмерти.

– Том Редл,– простягнув руку покидьок і Гаррі перевів подих. У цього покидька до біса гарні руки. Якщо він ще раз відчуває їхній м’який дотик, то просто вмре, як справжній Ґрифіндорець. Та і не певний Гаррі, що коли-небудь бачив такі руки. Йому захотілося побачити те, як ці пальці вміло тримають перо.

– Гаррі Поттер, – відчайдушно та млосно мовив він, потиснувши руку. Пальці Тома дещо затрималися на його кістяках, коли він м’яко та повільно провів великим пальцем по усій долоні Гаррі.

Той глибоко видихнув, роздивляючись Редла наче сьоме чудо світу.

Чорт візьми, цей парубок просто невимушено пестить його руку, а він вже готовий на все, що той запропонує?

Це все дія міцного алкоголю, який завжди пробуджував у Гаррі надмірну чутливість, драматичність та інколи дратівливість. Тільки він і нічого більше.

– Ти твориш безпаличкове чаклунство, як той клятий чорт, Мерлін, – промимрив Гаррі, відпускаючи нарешті м’які пальці і рука знову вхопила вже зараз улюблену склянку, лиш би не тягнутися всім єством до Редла.

– Поки що все ще Том Редл, але як тільки-но я зміню своє ім’я, то ти дізнаєшся про це першим, обіцяю, – насмішливо шепоче Редл, підсуваючись ближче, а Гаррі хапає його за таку акуратну краватку та притягує ближче просто тому, що хоче бачити цей невимовний шок в очах старости. Ту секунду, на яку він втрачає контроль над своїми емоціями.

– Ти зовсім зпився. Серйозно, дві склянки? – незадоволено та все ще насмішливо бурмотить Том, розглядаючи неймовірно зелені очі навпроти. Він сидить так невимушено, наче його упитий однокурсник не тримає його за краватку, притягуючи все ближче і ближче до себе, а керує цим балом саме він.

“Слизеринці”, – фиркає Гаррі в своїх думках.

Чомусь майнула ще одна надто коротка думка, що не створи він собі склянку, то нічого з цього не було б.

І Редл вибрав саме цей момент для того, щоб припасти до його губ з солодким поцілунком.

Гаррі буквально відчував те, як цей покидьок (Хіба є різниця, чи просто покидьок він, чи з причинами? Гаррі вирішив, що цьому старості підходить) злизує алкоголь з його губ так, наче це найсмачніший в світі нектар, як його руки блукають по його плечам, а потім, коли Редл не втримався і дражливо прикусив його нижню губу, то не втримався та вперто відсторонився.

Та тільки для того щоб накинутись на того зі ще більшою силою, завалюючи на підвіконня спиною, відчуваючи губами м’яку та зухвалу посмішку, а під стегнами – збудження. Гаррі схопив Редла за мантію на грудях, розстібаючи без палички та невербально, щоб переміститися з цих губ, що мали не знати чий смак – Редла чи його власний, – на ці рельєфні груди.

Хто сумнівався в тому, що в старости школи буде так гарно складене тіло?

Ніхто.

Тому Гаррі продовжив смоктати шкіру на його грудях, перериваючись лише на те, щоб широко обвести язиком вже порожевілу шкіру, роблячи це лише для того, щоб відчути в Редлі щось ще крім цієї зухвалості чи насмішки.

І так, таки відчув.

Ще більше збудження та якісь крихти ніяковості, які, Гаррі знав, потонули у них обох, як тільки низьких стогін віддався вібрацією у губах.

– Який же ти… Ґрифіндорець… – промимрив Том так, що Гаррі ледь розібрав, тому підійнявся трішки вище та вхопив цього придурка зубами за сосок.

Староста зашипів – точно змія, – і Гаррі провів широким мазком язика вверх по його грудях аж до самої шиї. Затримуючись там, він в дражливому жесті м’яко та міцно впитися широкою посмішкою в гостре підборіддя Редла, чіпаючи зубами.

– А ти точно Слизеринець, витягнеш з цієї ночі всі соки для себе.

Гаррі сів, розглядаючи червоніючі відмітки на грудях Тома, з цікавістю думаючи про те, чи часто йому такі залишають.

“Ймовірно, часто”, – думав Гаррі.

“Але ніколи не Ґрифіндорець”, – усміхнувся він, розглядаючи ледь помітні сліди від зубів на підборідді.

Ті відмітки не були нічим особливим, якщо не враховувати факт наявності сп’яніння Гаррі, Тома на підпитку та блискучого місячного сяйва на оголеній шкірі Редла. Роздивляючись це видовище та відчуваючи, як лихо рухається грудина Редла під ним, Поттер м’яко усміхнувся, намагаючись встати та піти.

Він точно пошкодує про це все зранку.

Небезпечний вогонь загорівся в очах Редла, небезпечний та пристрасний, коли він схопив Гаррі за ноги, змушуючи цю вперту дупу сісти назад на підвіконня, і плавно опустився колінами на підлогу поруч з ним, лихо та вміло розстібаючи чужі штани.

Том посміхнуся так привабливо, з таким пламенем в очах, що у Гаррі перехопило подих, коли той швидко та, зовсім не готуючись до цієї дії, ввібрав його член у свій жаркий рот, одразу ж починаючи захоплено смоктати.

“Він прийняв правила нашої маленької гри, він теж хоче побачити моменти моєї насолоди та втрати контролю”, – промайнула думка в голові у Гаррі.

І аж тут почулися квапливі кроки.

Найстрашніше було те, що вони обидва знали, кому ці кроки належать.