Вовчий розклад

Ситуація з Роджерсом зовсім не дає Броку спокою, той нехай завжди був відморожений на голову, але це виходило за межі відбитості навіть для Стіва. Той факт, що в своїй гордості та егоїзмі Кеп нашкодив Джеймсу і зовсім звучав би для Рамлоу дуже нереалістично, він би навіть поставив щось цінне на противагу цій дурниці, але зараз у спальні відсипається і відновлюється його Джей, після бійки зі Стівом. Звичайно, йому хочеться вбити нахуй Роджерса за те, що той посмів нашкодити його людині, але зробити цього він не може через те, що його самого не підпустять до Стіва, а наживати собі проблем Рамлоу не хоче заради Барнса, який обов’язково засмутиться.

Відвернути свою увагу від ситуації Брок намагається приготуванням вечері, старанно займаючи свою голову приготуванням улюбленої пасти Джеймса, щоб хоч трохи підбадьорити свою людину і змусити посміхнутися. Вовченята стабільно продовжують обривати телефон Рамлоу лавиною смсок, всі хвилюються за Барнса, тому Брок навіть злитися не може на їхню невгамовність, сам кілька годин не міг змусити себе відійти від спокійно сплячого Джеймса, тому що переймався. Вже скінчивши з приготуванням Рамлоу перевіряє всі повідомлення, відписуючись кожному, що Барнс зараз спить і набирається сил, тому всі подробиці будуть трохи пізніше.

Джеймс прокидається від відчуття падіння і підскакує на ліжку, від чого тіло одразу прошиває болем, а замість лайки виходить лише зайтися кашлем, тому що горло, після довгого спокою взагалі відмовляється функціонувати. У кімнаті темно і Барнсу це взагалі жодного разу не допомагає оцінити власний стан і зорієнтуватися, адже в голові все ще дзвенить, що перебиває майже всі думки. Поступово виходить збагнути, що він вже вдома, кожен рух віддає болем у спині і потилиці, до яких додається і тягнучий біль на корпусі, що всеж-таки трохи приводить до тями, змушуючи згадати всі отримані сьогодні поранення. Встати з ліжка ідея відверто лайнова, але це Джеймс розуміє лише тоді, коли намагається це зробити, а й без того темна кімната починає пливти перед очима, змушуючи якомога обережніше присісти назад. Барнс думає написати щось Броку, щоб той прийшов, але екран телефону виявляється нічим не кращим за саму кімнату, тільки світло ще й б’є по очах, що змушує відкинути ще одну погану ідею з повідомленням або дзвінком так само швидко, як ідею з самостійним пересуванням. Але те, що його хлопець перевертень це просто чудово, тому що вовчий слух Брока дозволяє Джеймсу навіть своїм осипленим голосом докликатися Рамлоу з іншого кінця квартири.

Занепокоєння Брока він відчуває навіть у темряві, Барнсу навіть бачити не потрібно, тому що мітка на шиї жаром віддає, одразу видаючи усі емоції Рамлоу. Матрац поряд прогинається під чужою вагою, Брок тиснеться до нього обережно і Джеймс не може стримати усмішки, тому що з ним Рамлоу і так носиться, як з кришталевою фігуркою, а тут зовсім боїться доторкнутися.

— Гей, вовче, все нормально, — голос зрадницьки заламується і хрипить, а Барнс рукою водить, у темряві поки не знаходить долоню Брока, щоб відвернути його увагу на тактильний контакт. — Я просто прокинувся і хотів до тебе піти, але перед очима пливе, якщо встану, — смішок виходить теж надтріснутим, Джеймсу зовсім незвично чути свій голос таким, але лікарі ще вдень сказали, що кілька днів доведеться перечекати.

— Золотко, там вовченята мені строчать смски, хвилюються, а ти зі своїми спробами встати намагаєшся ще собі травм заробити? — сміється Рамлоу, а тривога за Барнса трохи відпускає, адже було б тому справді погано, то він не жартував би зараз і не намагався б стати на ноги до того, як покликав.

— Передавай вовченятам, що поруч з тобою я буду як новенький зовсім скоро, — сміється Джеймс, підтягуючи до себе руку Брока, щоб поцілувати кісточки. У голові все ще шумить неприємно, але Барнс почувається спокійно і безпечно поруч зі своїм вовком, знає, що у будь-якій ситуації Рамлоу допоможе і зробить так, щоб він був у нормальному стані. А той факт, що вовченята про нього турбуються навіть зараз приємно гріє душу, тому що для нього весь загін Страйк став справжньою родиною, де можна нарешті викинути ідіотські думки про те, що ти один і більше нікому не потрібен. Навіть Стів, він не зміг стати для Джеймса частиною сім’ї, залишаючи лише почуття того, що сам Барнс самозванець, що справжній Джеймс помер у сорок п’ятому, а він зайняв його місце і просто вміло прикидається. Адже Барнс так і думав довгий час, відчував те, як липкий страх і самотність випалюють усе всередені, тому що він не був тим самим Бакі, якого так відчайдушно хотів побачити в ньому Роджерс, заперечуючи той факт, що пройшовши такий шлях Джеймс просто не може бути тим безтурботним хлопцем із сорокових. Але найголовніше було в тому, що сьогодні Стів показав те, яким він є насправді, без усієї цієї мішури правильності та ярлика символу нації. Барнс міг би страждати від того, що Роджерс виявився останньою сволотою, ось тільки не бачить у цьому сенсу, тому що ситуація хоч і склалася неприємна, зате розставила все на свої місця і дала можливість Джеймсу остаточно зрозуміти, що його сім’я це зграя вовченят і Брок, яких теж помотало життя, але кожен із них цінує один одного по-справжньому і переживає за кожного, хто є членом їх сім’ї.

Вечерю Рамлоу тягне Барнсу до ліжка, а він просто не може відмовити, що цілком може вечеряти за столом, тому що Брок дбає, а Джеймс не остання наволоч, щоб відмовляти йому в цьому. За вечерею Барнс заробляє собі нову порцію головного болю, бо не може перестати сміятися з повідомлень, які йому читає Рамлоу, вовченята склали цілий графік чергувань, щоб Брок зі спокійною душею міг працювати. Навіть обурення “Ви що мене недієздатним вважаєте?” вовчики вивернули в те, що просто переймаються і бажають допомогти.

Хіба у них із Броком був хоча б один шанс відмовити?