Вирішальний бій
від Натаніель і всеНа наступний день Ендрю поїхав на зазначену Генрієттою вулицю. Там був розташований великий заміський будинок. Двері були відчинені. Ендрю зайшов до будинку.
Е – Агов!
А – Вітаю!
На нього напали люди Александре. Як не дивно, там був і Данилевич, і Рон Вейджерс.
Е – Ай! Австрія, росія, Грузія… Ха-ха.
Данилевич ударив Ендрю ногою в лице.
Д – Посмійся ще мені.
Е – А де ж ваш Вождь? Чи старійшина, чи начальник, чи як його там в біса?!
Б – Далі я сама! Приберіться!
Підійшла Барбара.
Е – Бріджит… Ти мене згадала?
Б – А як же?
Барбара ударила Ендрю енергією так, що той відлетів і вдарився об стіну.
Е – Бріджит! Я тебе люблю!
Б – А я тебе як…
Барбара знову вдарила Ендрю
Е – Я серйозно. Ну згадай мене, сука!
Дівчина знову вдарила хлопця. Той вже ледве стояв на ногах, мав розбиту губу, носа і голову.
Е – Бріджит, як мені повернути тобі пам’ять?!
Ендрю вдарив дівчину енергією.
Е – Вибач.
Він підійшов і поцілував її. На цей раз в губи. В його голові не було нічого. Як це, цілувати рідну сестру? Та йому було все одно.
Е – Бріджит!
Раптом Барбара зупинилась.
Б – Ендрю, що я тут роблю?
Е – Бріджит!
Ендрю знову поцілував її. Та в них полетів снаряд Рона.
Б – Пробач…
Бріджит била Ендрю енергією, не хотівши того.
Раптом з’явилась дівчина.
Г1 – Привітик, горобчики! Потанцюємо?
Д – Що?
Г1 – Ой, ви тугодуми? Вибачаюсь.
Генрі почала битись з Данилевичем, Роном та Александре. З’явився якийсь снайпер. Він убив Данилевича та Рона.
Г1 – Ой, дякую, сонечко, хто б ти не був! Ну а тепер ти, Алехандро! Здавайся!
А – Я – Александре, тупа ти, тварино!
Г1 – Бла Бла Бла… Та мені пофіг!
Генрі убила Александре.
Г1 – Зустрінемось в пеклі, пупсику… Ну все, а далі ти сам, Ендрю. Зустрінемось!
Генрі зникла.
Бріджит все ще билась з Ендрю.
Е – Бріджит, зупинись!
Б – Я не можу!
М* – Справді, Бріджит, зупинись! Залиш мені його!
Б – Так, містере Мейнфорд.
Е – Мейнфорд?…
Хтось з паличкою спускався сходами.
М* – Не гоже помирати, не пізнавши від чиїх це рук.
Ендрю уважно вдивлявся в обличчя. Та воно було за карнавальною маскою.
Е – Хто ти? Покажи обличчя!
М* – Ти справді цього хочеш?
Чоловік спустився по сходах, зняв маску і за нею, яким би не було здивування, був Норман.
Н – Заберіть його!
Ендрю просто мовчав, не мігши сказати ні слова. Його посадили у бус і повезли невідомо куди…
0 Коментарів