Випадок.

Колись пріоритетів було багато. Список з якостями тільки зростав, додаючи каліграфічними літерами енне число із трьох цифр. Тоді партнерів вибирав старанно, даючи головний вибір батькам. Поки із хлопця він не став в чоловіка.

Раптом прокинувшись в його сорокалітній ранок, він усвідомив що назавжди залишиться одиноким з таким списком “ідеальності”. Папір палав швидко, видаючи неприємний запах після себе, але звільнював тягар з душі.

От так і вийшло дивне кохання. Незрозуміле і трохи дивне.

Хосок бувши солідним чоловіком, маючи гарний капітал та фірму батька як спадкоємець закохався у двадцятирічного хлопчиська у якого волосся змінюється мало не кожен тиждень.

Бідний студент покорив серце чоловіка своєю посмішкою… Звісно по словах Хосока.

Познайомилися вони у барі, в який зі скандалом з охоронцем прорвався Юнгі. Буйний і незграбний хлопець, ще тоді з чорнильним волоссям, котре спалене було у край.

Кокетлива п’яна посмішка і чорні стрілки на очах заманювали. Пишні стегна в обтягнутих синіх джинсах і чорна напівпрозора кофтинка з v – подібним вирізом, яка виставляла гарні ключиці. Хосок не міг втриматися, особливо після двадцятирічного терору від батьків.
Винно – червоні нігті дивовижно дивилися на розстібнутій білій сорочці, яка сиділа надто щільно на підкачаному тілі. Руки Хосока охоплювали пишні ноги, вдавлюючи все сильніше фаланги, немов не міг насититися. Вуста перепліталися між собою, а повітря нагрівалося все більше.

Стегна молодого парубка обмальовані татуюванням дивним для Хосока, але не менш заманливим. Хотілося торкатися цих малюнків все більше, залишати на молочній шкірі червоні сліди та впиватися у м’яку шкіру сильніше. Спина чоловіка палала болем від численних царапин від нігтів Юнгі, а голос ставав з гучного хриплим. Цією ночі зірки горіли не тільки на небі, а і перед очима.

– То як ви познайомилися? – збентежено ставить питання жінка і дивиться на свого сина дуже сподіваючись що це просто жарт.

– Юнгі прийшов стажуватися у фірму. Він був секретарем Бека і все так закрутилося з пролитої кави, що зараз ми щасливо згадуємо ті моменти.

Хлопець поряд трохи червоніє від згадування і міцніше стискає руку чоловіка.

– Юнгі – я, то скільки тобі років? – питає вже стурбовано чоловік і розчісує нервово бороду з сивими пасмами.

– Мені двадцять один, господин Чон. Не бентежтесь так сильно, я повнолітній, Хосока не посадять. – грайлива усмішка і тихе “господи прости” від жінки.