Викрадення дітей
від Евеліна ПогорілецьГлава 9
Щойно сім’я приїхала з відпочинку до Шінсо в кімнату забіг Мономо.
— Ти чого, мені не сказав, що їдеш?! Тільки потім написав, що поїхав, ми навіть не попрощалися.
— Вибач, просто якось було не зручно.
Шінсо винно опустив очі.
— Не зручно?!
Мономо підійшов обійняв Шінсо.
— Не соромся, кажи мені все!
Він похлопав його по спині і всівся поруч.
— Ну, як все пройшло?
— Та чудово, хоча з тобою може було б веселіше, але я відпочив і краще себе зараз почуваюся. Там було тепло. Мені сподобалося, було б круто туди разом з’їздити.
— Пхапах, радий чути!
Мономо всміхнувся.
— Пограємо в приставку! Хто програє той робить дз за двох!
Шінсо зітхнув. І вони сіли грати, Шінсо програв і сів робити домашку. Нейто сів на стола поруч і заглядав у зошит.
— Так, тут неправильна у тебе відповідь вийшла, тут помилка і буде 2, а не 3.
Ткнув він пальцем. Шінсо зітхнув переписав. Він зістрибнув зі стола і влігся на ліжко. Шінсо робив дз.
— Чуєш, було б круто тут разом спати.
Шінсо почервонів.
— Що ти мелеш?!
— Та ні, просто сміюся, хпахпах.
Він підійшов до Шінсо і заглянув у зошит.
— Твір я сам напишу.
Так вони доробили домашку.
— Проведеш мене?
— Добре.
Шінсо погладив білявого по голові. Вони вийшли на вулицю і пішли в інший гуртожиток, але раптом їм в обличчя з кущів пустили якийсь запах, Шінсо почав губити свідомість.
— Шінсо, сонце, що сталося.
Перелякано зловив його Мономо і у самого підкосилися ноги і загубив свідомість.
Прийшов в себе Мономо від сильного болю в руці, коли хтось ламав йому руку, і він закричав на всю, від цього і Шінсо прийшов в свідомість. Хлопця відпустили і сіли поруч.
— Розкажи план школи.
Мономо відвернувся, його схопили за іншу руку і стисли палець
— Будеш мовчати, зламаю палець.
Мономо відвернувся. Шінсо глянув збентежено на Мономо.
— Я син Айзави, я знаю школу краще!
Мономо зрозумів, що Шінсо це зробив аби відволікти ворогів на себе, вони глянули на хлопця, фіолетововолосий одразу зазирнув їм у очі і промовив.
— Вийдіть з кімнати і йдіть у ліс.
Вони розвернулися і пішли з кімнати. Мономо в паніці глянув на Шінсо.
— Болить, я помру від болю!
— Заспокійся, ми виберемося.
— Шінсо, я хотів тобі дещо сказати, перед тим як померти, я тебе кохаю!
— Мономо, ми не помремо. Заспокійся, ти мене дійсно кохаєш?
— Так!
Шінсо зміг розв’язати свій вузол на луках і розв’язував собі ноги.
— Тоді заради мене заспокійся, я тебе також кохаю, ти мені далеко не просто друг, але зараз трішки не до цього.
Розв’язав ноги підійшов і обійняв коханого, взяв руку і оглянув. Мономо скулив.
— Перелом.
Він ніжно взяв на руки Мономо і сів з ним на руках. Мономо прижався до грудей, а Шінсо думав як вибратися він поцілував Мономо в лоб і відчув, що в нього температура.
— Котику мій, у тебе напевно температура.
— Не факт, що у тебе її нема, ми не знаємо, що нам бризнули в лице.
Мономо притягнув Шінсо і пристрастно поцілував в засос, той йому відповідав ніжно і солодко. Хлопці почули голос гучномовця.
— Шінсо, Мономо! Ви тут?!
— Таааааак, ми тут!
Крикнув Мономо, але це була пастка, бо до них забіг злодій. І хотів їх зловити, але Шінсо швидко заглянув йому в очі і наказав.
— Іди геть, в ліс, як найдалі звітси.
Чоловік розвернувся і пішов. Але тут забіг Айзава і Хізаші.
— Хлопці ви як?!
Промовив Айзава.
— Татиии! Схоже у нас двох температура, і у Мономо зломана рука.
Хлопці ледве встали.
— Так, якщо вам, так погано, то будете на руках, так буде швидше. Ямадо візьми на руки Мономо, я Шінсо. Добре, що Гончого взяли з собою, він щвидко вас по запаху знайшов.
Невдовзі обидва хлопці були у лікарки. Вона оглянула хлопців і зітхнула.
— Перелом Мономо, то без проблем, а ось температура може не опускатися декілька днів. Їм краще поки, що дати спокій і звільнити від усього.
До Ямади накінець повернувся голос і він промовив.
— О, я говорити зміг, Айзаво, тоді звільнимо їх з занять на тиждень?
— А, що ж поробиш…
— Шінсо, ти вільний, можеш іти до кімнати. Мономо теж скоро відпущу.
Шінсо, Айзава і Ямада вийшли. Шінсо глянув на батьків.
— У мене до вас прохання.
Дозвольте мені бути з Мономо в одній кімнаті весь цей час. Так мені буде веселіше, легше.
— Тільки, Шінсо, кожен день приходити він буде не в силах, а кімнати на одне ліжко.
— Мгм, я розумію, ми разом спатимемо.
— Шінсо, ти впевнений, що він погодиться? Ви ж лише просто друзі.
Шінсо відвів очі. Гучномовець всміхнувся.
— Отже, ви не просто друзі?
— Так, ми зізналися один одному в коханні. Я думаю він буде тільки за.
— Зачекай. Ти кохаєш Мономо?
Здивувався Айзава.
— Так, тату!
— Добре, я все зрозумів. Значить так, я дозволяю вам бути разом, в кімнаті, але спочатку хочу з вами удвох поговорити. Хітоші зітхнув і кивнув. Вийшла медсестра.
— Ви ще не пішли? Це добре. Йому стало погано під час лікування, можливо із-за температури, і зараз рука його здорова, але він відключився.
Хітоші занервував.
— Можна я зайду гляну на нього?
Медсестра кивнула. Він зайшов глянув сів поруч.
— Я посиджу, поки він не прийде в себе.
— Тобі треба відпочивати.
— Але я не зможу заснути знаючи, що він тут і в такому стані.
Айзава глянув на медсестру.
— Думаю, він йому не завадить. Дозвольте йому посидіти поруч, якщо можна.
Медсестра зітхнула.
— Добре, поміряй температуру.
Шінсо взяв термометр і засунув підмишку. Поклав голову поруч з ногами коханого. Поміряв.
— 38,9
— Треба жаропонижаюче.
Діва цілителька простягнула ліки. Шінсо піднявся, випив. І знову вклав голову поруч з ногами.
— Шінсо, краще ляж на кушетку поруч.
Шінсо кивнув і встав ліг на кушетку і дивився на Мономо. Айзава і Хізаші пішли до кімнати.
— Я тоді поки відійду в кабінет, якщо, що кнопка виклику, у тебе біля ліжка.
— Добре.
Медсестра пішла, а Шінсо пересів назад до коханого і вклав голову йому на груди слухаючи стук серця, це його заспокоювало. Раптом він відчув руку Мономо у себе на голові.
— Шінсооо, тікай, я вже помру тут, а ти тікай…
Тихо промовив Мономо, не відкриваючи очі. Шінсо наблизився до обличчя Мономо, взяв його за щоки поцілував в губи.
— Сонечко, прокинся! Все добре, ми в безпеці.
Шінсо цілував обличчя Мономо і масував голову. Мономо розплющив очі.
— Де я?
— В медпункті.
Мономо порухав руками.
— Ооооо, вони здорові.
Шінсо всміхнувся і поклав голову на Мономо дивлячись йому у вічі. Мономо сів і погладив коханого по голові.
— Тиждень ми не будемо ходити в школу, будемо просто разом валятися в ліжечку.
Мономо всміхнувся і вкусив Шінсо за шию.
— Я вампір!
— Пішли в мою кімнату, там будеш кусати мене скільки заманеться, вампірчик мій. Айзава хоче з нами поговорити про щось.
— Добре. Я бовдур, що кохає хлопця. Хахаха.
— Ти не бовдур, ти мій милий.
Шінсо поцілував Мономо в лоб. Хлопці встали і вийшли в кабінет до медсестри.
— Ми підемо?
— Ні хлопці, поміряйте температуру, а потім підете.
Вона дала обидвом термометри, хлопці поміряли.
—37,2
— 37
— Добре ідіть в кімнати, але через коридор, а не вулицю.
Шінсо кивнув.
0 Коментарів