Вибраний

Від лиця Сатани

  Сім гріхів:

 • Люцифер – гординя

• Мамона – жадібність

• Асмодей – хтивість

• Вельзевул – заздрість

• Вельфегор – ненажерливість

• Аамон – гнів

• Абаддон – лінощі

  Сьогодні той день, збори семи гріхів, нарешті це все закінчиться. Я одягнув свій бездоганний чорний костюм і вийшов з дому.

  Коли я прийшов всі шість гріхів сиділи на своїх місцях. Мамона одягнена в мільйон своїх коштовностей, вона виблискувала наче новорічна прикраса на ялинці, Асмодей одягнений так що можна було й не одягатись, не сумніваюсь якщо він подумки мастурбує чи думає як трахнути ще когось, Вельфегор дивуюсь як на нього ще хоч щось налазить та й як він виліз в стілець, Аамон знову невдоволений через моє спізнення, а Абаддон, прогрес він прийшов, напевно Аамон притягнув його не дивно що він такий злий і звісно Вельзевул, вічнозаздяче лайно. Збірка лузерів, які нічого не варті і тільки я серед них нормальний. Скоріше б це все закінчилось.

  – Давайте це все закінчимо швидше,- роздратовано кинув Аамон.

  – Не поводь себе наче в тебе місячні і гормони бушують в тобі,- відповів йому Асмодей.

  – Що ти сказав ти похітливий покидьок?- сказав Аамон, грюкнувши по столу.

  – Давайте ми всі заспокоїлось,- сказала Мамона.

   Я встав з місця, поставив руки на стіл.

  – Ми тут зібрались не для того. Давайте звернемось до перших і забудемо одне про одного.

  Я змахнув рукою навпроти кожного з’явилися поки що порожні чорнильнмці і пера й потерті аркуші паперу взяті з старовинної книги історії пекла. В цій книзі була зібрана інформація про кожного королів пекла, їх життя, походеньки, список гріхів, книга була розбита на сотні тисяч томів бо список їхніх гріхів був неосяжним, мені аж нетерпілось щоб в цій книзі з’явились всі мої гріхи, особливо проникнення в рай та спокушання сина божого, навряд чи кожен з королів міг таким похизуватись. Отже, кожен з семи гріхів повинен був пожертвувати своєю кров’ю заради обряду і написати свої ім’я на папері. Перші повинні спалити ці папірці, промовляючи якусь хуйню, папірець який не згорить у вогні, горіти будіть тільки написані кров’ю букви, оголошується повелителем пекла. Так звучить не дуже, але пекло якось тримається значить це працює чи не так?

  Перші з’явились ще до шести гріхів, це були останні сини Адама і Єви. Інцести якщо ви ще не зрозуміли, Бог просто не придумав нічого кращого ніж відмовитись від них і створив пекло, тож він по суті сам винен, але християни загризуть вас через це, тож не кажіть їм це. Так от перші вибирають короля демонів бо самим їм лінь щось робити, вони повністю поглинуті одне одним і різними експериментами, не знаю як вони за тисячі років ще не втомились.

  Ми написали наші імені кров’ю і віддали їх Першим.

  – Любчику, давай скоріше покінчимо з цим. Хочу знову відчути тебе під собою, – сказав один з Перших.

  – Звісно, моє кохання, ми скоро закінчимо з цими лузерами -, відповів йому інший.

  Він кинув папірці в полум’я. Через декілька секунд полум’я, повільно поглинаючи їх, почало згасати. Залишився лише один папірець з палаючими на ньому літерами виведеними кров’ю. Там було написано:

  “ІСУС”.

  Перші застигли на секунду.

  – Стає все цікавіше й цікавіше чи не так, Любчику.

  – Отже, серед вас всіх немає короля демонів, я думаю скоро він буде тут.

  – Ах, серйозно! І на це я втратив стільки часу, -роздратовано сказав Аамон.

  Ви можете подумати звідки там взявся Ісус, думаю очевидно що його хтось підкинув та й очевидно хто. Я вирішив було б цікаво чи не так. Я як завжди був правий, що ж зайчику чекаю тебе в пеклі. Ти поплатишся за те що вкрав моє місце, чи можливо мені треба було винити Вельзевула. Хуй його знає.