Взимку буває тепло.

Зимовий вечір, цілий день сніг не перестає йти і осипати дороги вулиць, які освітлюють ліхтарі помаранчевим світлом, що сніг блищить наче зоряне небо.
Бомгю ж сидів у вітальні, закутавшись у теплу ковдру, пивши гарячий какао з маршмелоу, слухаючи Cigarettes After sex, тихенько підспівуючи собі під ніс. Дзвінок у двері
– «Напевно, це Йонджун, він мав уже повернутися з залу», – відставивши свій какао на стіл, приглушивши музику, він пішов відчиняти двері. На порозі стояв Йон зі снігом на голові, пакетом продуктів в одній руці, а друга була за його спиною.
– Ти, недоумок, скажи чесно, чому без шапки, га? Я лікувати тебе не збираюсь! – Каже Бомгю, піднімаючи брови і намагаючись зробити суворий вираз обличчя, але вийшло досить погано.
– Та ну не сердся, один раз таке було! – хоч насправді це вже не вперше, – Ну, я забув удома шапку.
– Боже, ну і дурень ти, – видихає Гю і дивиться на пакет у руках Йонджуна, і починає виглядати, що там, – Що там у пакеті в тебе?
— Я подумав, може нам печиво зробити, як ти ставишся до цього? Готування разом тільки ти, я і, – тихе м’яу за спиною хлопця.
– Стій.. Мені здалося, чи нявкнув хтось, – каже блондин, здивовано ляскаючи очима. Тут Він простягає свою другу руку хлопцеві, яку тримав за спиною,
–..і він. Я не міг його кинути на вулиці! Подивися, який він миленький, – брюнет мало не полив сльози, коли говорив це.
– Який хорошенький, давай мені його сюди швидше, його треба скупати і нагодувати обов’язково, а ти давай поки роздягайся і йди на кухню, печиво готуватимемо.
Поки Гю був у ванній і купав котика, Йонджун уже встиг переодягнутися в домашній одяг і розташуватися на кухні, чекаючи на свого коханого. Минуло вже достатньо часу, щоб старший встиг занудьгувати. Він уже хотів йти у ванну, але хлопець з кошеням, замотаним у полотні, вже йшов до Йона, який уже сидів на дивані і чекав. Віддавши кота в руки брюнету, Бомгю почав сушити нового мешканця квартири.
– Такий милий, – каже Йонджун і посміхається.
– Таак, милий котик.
– Милий, прямо як і ти.
– Звичайно, ми з ним обидва дуже милі, – відповідає Бомгю, посміхаючись і трохи посміхаючись.
Опустивши кошеня на підлогу, він вирішив закип’ятити чайник і заварити з хлопцем чай. Поки Гю клацав по плиті, включаючи її, Йон підкрався до нього, обвив його талію своїми руками, а голову легко влаштував на плече, мирно видихаючи в шию, обдаючи теплом шкіру. Відчувши, як хлопець здригнувся, Йонджун присунувся до кайданки білявого, промовляючи:
– Півдня не бачив тебе, котику, так скучив, весь час думав, як би швидше побачити тебе і знову бути в твоїх теплих і ніжних обіймах.
Бомгю злякався, аж підстрибнувши трохи, потім повернувся обличчям до хлопця, обхопивши його шию своїми руками.
– І я, я також скучив, дуже сильно але.. АЛЕ ТИ ПРИДУРОК ТАК ПІДКРАДАТИСЯ, У МЕНЕ СЕРЦЕ ЛЕДЬ НЕ ЗУПИНИЛОСЬ, не шкодуєш мене зовсім, так, ну добре, все одно я тебе люблю дуже сильно, – каже Бомгю, після чого цілує старшого у куточок губ, від чого той бентежиться, – Бентежник ти мій, давай готувати вже, а то так до ранку поратися будемо.
– Давай-давай, діставай все, що потрібно.
Діставши всі необхідні інгредієнти, вони почали робити тісто. Коли Йонджун відкрив муку, він засунув у неї палець, після чого цим пальцем торкнув Бомгю за кінчик носа, поки той розбивав яйця.
– Агов, що ти зробив, – запитав Гю, морща ріс і хмурячи брови, намагаючись зробити злий вираз обличчя.
– Ти залишаєшся милим, навіть коли намагаєшся виглядати злим, – зі сміхом сказав йому брюнет, – Стій-стій, будь ласка, можна я дещо домалюю з борошна на твоєму обличчі.
– Боже, ну добре, давай малюй.
Знову взявши трохи муки, Йон намалював хлопцеві вуса, як у котика.
– Скажи няв.
– Навіщо?
– Бля, ну скажи, будь ласка.
– Ну… няв, припустимо, і що?
– Ти тепер серйозно кіт.
Взявши свій телефон, Гю відкрив фронтальну камеру і побачив своє обличчя у борошні.
Бомгю сміється, тягнеться до хлопця за черговим поцілунком, посміхаючись йому в губи. Насамкінець залишивши дзвінкий чмок на щоці Йона, молодший повертається до плити, розливати чай по кружках.
– Чайник всю атмосферу зіпсував, – видихаючи, каже Йонджун.
– Мдаа, зате чай смачний, бери свою чашку, тільки він гарячий, обережно, губи не оппечи випадково, бо не зможу цілувати тебе потім.
– Добре, питиму обережно
– Давай продовжувати готувати агов, бо реально ми такими темпами закінчимо вже вранці.
-Все-все, давай.

Через деякий час хлопці все ж таки закінчили з готуванням і вже діставали смачне печиво, аромат якого долинав по всій квартирі з духовки.
– Мм, так смачно пахне, від такого смачного аромату зарах знепритомнію, – каже Йон, стоячи біля Бомгю, який викладав печиво на тарілку.
– Дурень таке казати, бери тарілку і сідаємо за стіл, гаряча вода ще залишилась, тож чай теж зробимо зараз.
Брюнет бере тарілку з гарячим печивом і йде за стіл в очікуванні хлопця. Гю ж йде з двома чашками чаю до Йонджуна.
– Краса, ми такі молодчинки – каже Бомгю, хвалячи себе та хлопця.
– Звичайно, молодчинки, люблю тебе так сильно, – обіймаючи, каже старший і цілує блондина в куток губ, – ой, а борошно ти так і не витер.
– Ну, нічого страшного, потім зроблю це, хоча, стій, почекай, – схоплюючись з-за столу, каже Бомгю, йде з пакетом борошна до хлопця і сідає назад за стіл, – Я теж хочу, щоб ти був котиком, дивись на мене й не ворушись.
Гю взяв хлопця за підборіддя і теж почав малювати вуса і ніс, як у кота.
– Ось, тепер ти теж котик, давай сфотографую тебе, – діставши телефон з кишені, молодший фотографував Йонджуна з усіх ракурсів, на камеру 0,5х, звичайно ж, теж були фотографії, на цю камеру обов’язково потрібно робити фото, – подивися, який ти милий і смішний, – зі сміхом каже Бомгю, показуючи хлопцеві, як він виглядає.
– О, тепер ми обидва котики, у цій квартирі живуть три коти, – посміхаючись, каже Йонджун.
– А третій хто…? Ой, точно, я забув про нашого друга нового. Як назвемо його, до речі?
– Давай назвемо Юкі, непогано начебто
– Супер, мені подобається! – плескаючи в долоні та посміхаючись, каже Бомгю.
– У тебе усмішка, як у янгола, такий гарний ти і милий, зачаровуєш мене щоразу, коли посміхаєшся, – каже Йонджун хлопцеві.
– Ало, мовчи, ти бентежиш мене, – прикриваючи обличчя від збентеження, каже Бомгю старшому.
Йонджун прибирає руки Гю від його обличчя зі словами: Не ховай своє миле личко від мене, кошеня.
– Ти бовдур, я зараз ще більше соромлюся.
– Стій, чекай, я зараз, – каже Ен і, різко вставши з-за столу, підходить до полички, де стояв палароідний фотоапарат, і взяв юки з собою, повертаючись до Бомгю за стіл.
– Давай зробимо фото на палароід.
– Давай-давай, будь ласка!
– Тримай Юкі, а я буду фотик тримати, – Йонджун віддає кота хлопцеві, а сам же тримає фотик, – дивись ось у це дзеркальце, добре?
– Так-так, я зрозумів! – усміхаючись, каже Бомгю, поглядаючи на старшого.
Мить, спалах, і з фотоапарата вилазить палароід.
– Залишилося почекати, поки фото проявиться.
– Зачекаємо, давай ще одне фото зробимо, я хочу фото з нашим поцілунком, – каже Гю Йоджуну.
– Я теж хочу, давай.
Бомгю тримає котика в одній руці біля грудини, а другою взяв хлопця за шию, притягнувши в ніжний поцілунок, старший зробив так само. Клацання, спалах, і з фотоапарата вилазить вже друге фото.
– Так хочу, щоб це фото швидше виявилося, – надувши губи, каже Гю.
– Скоро проявиться, кошеня, я теж чекаю.
– Я так люблю тебе, не уявляєш, хочу з’їсти тебе, – обіймаючи Йонджуна, каже молодший, після чого легенько кусаючи його за щічку.
– Можеш з’їсти, тобі можна.
– Ні, як же я без тебе потім, краще не їстиму тебе.
– Ну добре, давай краще печиво їсти, воно вже охололо і не гаряче.
Хлопці взяли по одному печиві на пробу, і вийшло дуже смачно.
– Боже, це так смачно, дивись не оглядайся, а то я заберу все печиво і сам з’їм таку смакоту, – посміхуючись каже Гю, прикриваючи рота, щоб крихти не випали.
– Агов, хлопче, не нахабній.
– Я серйозно, агов, смачно дуже просто вийшло.
– Так, їж-їж, чого ти. Люблю тебе, хлопчику мій.
– І я люблю тебе, зіронька.