6. Взаємовигідний обмін

Після дня народження обидві сестри задумалися про одну й ту ж витівку. І одного вечора вони зважилися на цю розмову.

 

— Ері, мені так сподобалося, як ти з татом говорила. Прикро, що я дуже мало тоді змогла побути поруч. Я боялася зірватись і видати нас.

 

— Вірю. Сама така. І якби Поттер не відвернув мене тоді на подвір’ї, можливо, і я кинулася б обіймати маму.

 

— Слухай…

 

— А якщо…

 

Разом почали говорити сестри, але зупинилися, спантеличено посміхаючись.

 

— Дивись. Нас на святі не змогли розрізнити. Навіть Меді досі не впевнена, хто був хто. Може, я зможу побути тобою тут…

 

— А я поїду до Англії… — продовжила Ліра сестрою.

 

— І на канікулах зможемо дізнатися все у батьків про їхні стосунки та розтавання.

 

— Дивись. Я не пам’ятаю жодних серйозних стосунків у мами, — продовжувала Ліра. — У мене закрадається відчуття, що вона досі любить тата. Але їх треба якось підштовхнути один до одного. Дорослі часто такі нерішучі. Я знаю, якою зараз стала мама та всі її принципи. Спробую спрямувати думки тата у потрібному напрямку.

 

— А я, знаючи тата, зможу здивувати маму. Згодна з тобою тут. Тато також не помічений мною у серйозних романах. Як через це нервує дід, — погодилася із сестрою Ерідан. — Щось мені підказує, що без нашого втручання ще довго ми не знатимемо причин нашого розділення. А відповіді ой як нам потрібні.

 

— Було б просто ідеально, якби вони знову зійшлися, і ми жили б разом, — відкинувшись на подушку, розмірковувала Ліра.

 

— У школах нам потрібні помічники.

 

— З Меді питань не виникне. Хто буде наш союзник у Гоґвортсі?

 

— Я подумаю над цим. Можливо, спробую зв’язатися з Емілією. Це питання залишимо на потім, — міркувала Ері.

 

Далі дівчата багато розповідали про свої життя та звички, які змогли б видати їхню аферу.

 

      — Тато — Драко Мелфой. Його я називаю тато чи татусь. Останнє, якщо щось дуже треба, — засміялася Ері. — Дід — Люциус. Але його я називаю «діда Лю». Якщо він почує наодинці офіційне звернення — запідозрить. Нас розкусять. Бабуся — Нарциса. Її кличу — бабуся Циса. Вона дуже класна і завжди на моїй стороні. З нею потрібно обережніше, вона спостережлива та зможе побачити відмінності.

— У мене простіше — дід Вільям, можу назвати Віл. Бабуся Джин. Протягом останніх трьох років ми живемо окремо. У них заміський будинок, у нас з мамою квартира майже в центрі міста.

 

— Ми з татом живемо у родинному маєтку Мелфоїв, але в окремому крилі. Навіть із бабулею та дідом можемо в день не бачитися. Моя кімната навпроти татової. Ти не хвилюйся — у нас є ельфи, які допоможуть тобі знайти потрібну кімнату. Або будинок сам підкаже, так працює магія крові.

 

— У нас із мамою все простіше. Трикімнатна квартира: спальня для кожної та вітальня. У мами є кіт — Криволапик- старий напівкнізл. Від нього іноді треба оберігати Дрейка. Його залишу тобі — щоб не виникло запитань і ви начебто потоваришували. Він, мабуть, відчув нашу спорідненість.

 

— Так. З будинками розібралися. Потрібно змінити зовнішність. Я знайшла в бібліотеці тривалі заклинання для зміни довжини волосся та кольору очей. А ось вуха треба проколоти.

 

Ерідан нахилилася до тумбочки й дістала невеликий скруток.

 

— Ось тримай. Це запізнілий подарунок на день народження.

 

Ліра розгорнула упаковування і побачила чарівні маленькі сережки зі зірочками.

 

— Мені допомогла Меді. Це сузір’я Ліри, — уточнила Ері, дивлячись на трохи здивовану сестру. — Але перед вирушенням до Англії треба буде помінятись сережками.

 

— Дякую. Я дізналася, — посміхнувшись, відповіла Ліра. — У мене також є подарунок для тебе.

 

Ґрейнджер виклала на ліжко коробочку, звідки дістала два кулони, що складалися в одне ціле.

 

— Один тобі, другий мені. Мама допомогла підібрати. Я сказала, що це для найкращої подруги.

 

     Ліра хотіла вкласти кулон у руку, але Ерідан повернулася до неї спиною і підняла волосся, даючи зрозуміти сестрі, щоб та надягла його. Дівчата по черзі застібнули ланцюжки на шиї одна одної, а потім обнялися. Це перші їхні обійми. Відкритий прояв почуттів для них був не притаманний, тільки для найближчих і дуже рідко. З цього моменту вони остаточно прийняли свою спорідненість.

 

Також дівчатка обмінялися знімками близьких родинних друзів. Це здебільшого Ерідан розповідала, оскільки з Поттерами вона знайома, а більше друзів у мами Ліри не було.

 

Ліра знайомила сестру з американськими правилами та традиціями, просвітлюючи у звички їхньої родини. Вони обидві намагалися врівноважити акцент, наближаючи його до ідеалу країни, куди потраплять. Ерідан провела декілька занять з етикету. Благо Ліра все схоплювала на льоту. У головах у дівчат все складалося ідеально. Промаху не має бути. Вони навіть кілька разів ходили на заняття, вдаючи одна одну.

 

***

На балу на честь Хелловіну сестри вирішили повторити маневр з ідентичною зовнішніст. І ще раз перевірити власний план. Цього разу змінили лише довжину волосся та колір очей, бо на обличчі дівчат були ажурні маски, що закривали пів обличчя. Одягнені вони були в костюми лісових німф.

 

Сукні дівчат були з ніжно-зеленого фатину з легким мерехтінням, що струменіли до самої підлоги. Ліф із глибоким декольте та спиною, відкритою до лопаток, декорованими дрібними квіточками та листочками, які безпосередньо вказували, ким були сестри. Об’ємні прозорі рукави до зап’ясть були обкручені дрібною лозою, що досягала пальців. На головах сестер були акуратні вінки з ромашок і мініатюрними стрічками, що спадали на рівні біляві локони.

 

    — Чи можна запросити тебе на танець? — пролунав спокійний голос позаду сестер.

 

— Ти точно вибрав потрібну німфу? — промовила Ері, дивлячись то на хлопця, то на сестру.

 

— Повір мені, — Альбус узяв дівчину за руку і вивів у центр кімнати, де заграла тиха мелодія.

 

— Ти сьогодні маєш чудовий вигляд, — він нахилився впритул до вуха дівчини, обпалюючи його гарячим подихом.

 

— Альбусе, ти перебільшуєш, — намагалася бути спокійною блондинка, хоч у грудях серце вистукувало, мало не вискакуючи. — Просто вирішила змінити імідж, трохи погратись у принцесу.

 

— Як скажеш, — хмикнув хлопець. — У тебе дуже гарне волосся. Таке незвичайне.

 

— Найголовніше — ти такого раніше не помічав, — блондинка починала сердитись, але хлопець тільки сильніше притиснув її до себе за талію.

 

— У нас було мало часу дізнатися один одного ближче, а тут дуже галасливо, — Поттер вирішив підіграти дівчині, всіма словами натякаючи, що сплутав їх. — Прогуляймось на балкон?

 

— Ну давай, якщо так хочеться, — крізь зуби промовила дівчина.

 

— Ой, що буде, — промовила Меді до Ліри, погравши бровами.

 

— Поттер? — проводжаючи поглядом пару, сказала Ґрейнджер. — Сумніваюся. Не помітила очевидних ознак. Вони ж терпіти одне одного не можуть.

 

— Еге ж, — сказала Меді й, посміхнувшись, похитала головою. — Збоку завжди видніше зародження цих іскор. Ти б придивилася. Б’ємось об заклад, він її поцілує?

 

— Ти хочеш, щоб я укладала парі на стосунки сестри? — відповіла Ліра. — Якщо ти маєш рацію і в них щось виявляється, то Ері зробить перший крок!

 

«Влаштую йому знайомство. Ближче захотілося дізнатися» — вистукуючи підборами по мармуровій підлозі, думала Ерідан. Ось вона відіграється на хлопці.

 

Вийшовши на балкон, дівчина встала біля поручнів, вдивляючись у нічне небо.

 

     — Сузір’я Ліри. У жовтні його добре видно, — Поттер пішов з козирів.

 

— Хто, як не я, про це знаю, — видихнувши, розгнівалася дівчина.

 

Ззаду почувся смішок та тихі кроки. Альбус підійшов впритул до дівчини, ставлячи руки з боків від неї, і закопався носом у кучеряве волосся.

 

— Ти знаєш, що, коли ти злишся, у тебе з’являється ямка на підборідді, — зовсім тихо промовив хлопець.

 

— А ти такий спостережливий, що за такий короткий час зміг мене вивчити, — блондинка хотіла вирватися з хватки хлопця, але він її тільки розвернув за передпліччя, щільніше притискаючи до своїх грудей.

 

— Мені вистачило, — Альбус нахилився і поцілував у щоку.

 

— А бодай тобі! Усе, вистачить! Мені це набридло, — обриваючи дії хлопця, намагалася ухилити Ерідан.

 

— Дуренька, ти, Мелфой, — він усміхнувся найчарівнішою усмішкою і накрив своїми губами її.

 

Він трохи розслабився та опустив руку дівчини, звільняючи її. Блондинка миттєво вирвалася з обіймів і подарувала хлопцеві гарний ляпас.

 

— Ти що собі дозволяєш? — глибоко дихаючи, торохтіла дівчина.

 

— Мені здається, що я заборгував тобі відповідь. Ерідан вистачить вдавати комедію. Я знаю, це ти, — він потирав забиту щоку. — Добре, що раніше не доводив тебе до рукоприкладства.

 

Побачивши замішання в очах дівчини, він несміливо підійшов ближче і притулився до неї чолом.

 

— Треба було виїхати за океан, щоб побачити тебе справжню. Здається, ми обидва дурні, — Ерідан підхопила його веселість, але спробувала приховати посмішку. — Я не знаю, що це за почуття, але пропоную розібратися разом.

 

— Спробуймо, — Ерідан піднялася навшпиньки й ніжно доторкнулася до губ хлопця своїми. Той і собі, рішучіше вп’явся в її вуста, зариваючись рукою у волосся і притискаючи ближче до себе.

 

На вечірку вони повернулися разом. Поттер провів Ері до сестри, а сам пішов до свого факультету.

 

— Ви обоє цілі та неушкоджені? — дивилася на сестру Ліра. — Не рахуючи твоєї зачіски та помади. Що, заради Мерліна, сталося?

 

— Нічого особливого. Просто Ал вручив свій пізній подарунок.

 

— Значить, Ал? — Меді кинула погляд на подругу, даючи зрозуміти «Я мала рацію».

 

— Він запропонував розібратися з усім поступово і разом, — збентежено казала Ері.

 

— Значить, скоро побачення? — не вгавав Карлайн.

 

— Дзузьки! — розлютилася Мелфой.

 

— Що вдягнеш? — приєднатися розпитувати й Ліра.

 

— Клітчасту спідницю та смарагдовий светр. І черевики на шпильці, — миттю, не думаючи, випалила Ерідан. — Думаю, він скучив за Слізерином.

 

 — Здається, ми знайшли союзника в Гоґвортсі, — утрьох засміялися дівчата.

 

***

— Альбусе, це буде перевірка наших почуттів. Ми спробуємо розібратися із цим на відстані. Але ти мені потрібний, як помічник у Гоґвортсі. В Англію повернеться Ліра замість мене.

 

— Я сподіваюся, це жарт, — заперечив хлопець.

 

— Ні, тут така справа. Загалом, Ері зробила глибокий вдих, зараз їй потрібні всі сили. — Ми рідні сестри. Нас розлучили й п’ятнадцять років тримали в таємниці наявність іншої.

 

— Салазар, Ері, це правда? — не вірячи, спитав Альбус.

 

— Ми самі були в шоку. Напевно, через це ти й не був знайомий із Лірою, хоч твої батьки часто гостювали у них із мамою. Вони також щось приховують. Тільки прошу — не втручайся. Це велика таємниця. І на різдвяних канікулах ми матимемо дуже складну розмову з батьками. Досить від нас приховувати таємниці.

 

— Отож, між нами все скінчиться так і не отримавши початку…

 

— Ал, — Ерідан взяла обличчя хлопця у свої руки й ніжно поцілувала. — Ти в мене такий дурненький. Я ж сказала, все на канікулах вирішеться і вже в другому семестрі я буду на Слизерині. Поруч з тобою.

 

— Прямо-таки поряд, — притягуючи в обійми сильніше, промовив хлопець, зариваючись у її кучері й обпалюючи шию теплом свого дихання.

 

— Ось за цей місяць ми остаточно розберемося, що це між нами сталося, — Ері трішки відсторонилася і простягнула хлопцеві клаптик паперу, — Ось мій номер телефону. Доведеться тобі придбати та розібратися з цим дивом техніки.

 

— Ображаєш. В мене є телефон, — майже пафосно проговорив Поттер. — Він у кімнаті. Мама мене не відпустила б без зв’язку на інший континент.

 

— Ось і вирішено, — Ері опустила свою голову на плече хлопця й прикрила очі. — Тільки це все величезна таємниця. Нікому не розказуй. Навіть братові.

 

***

 

   Величезним плюсом в обміні ролями стала можливість спілкуватися з батьками. Дівчата обмінялися також телефонами. І тепер дуже часто могли розмовляти з мамою чи татом, радіючи кожному слову, адже раніше такої можливості вони не мали. І кожна не брехала, коли говорила «Я дуже скучила і хочу якнайшвидше побачитися».

 

Перші розмови давалися складно, вони боялися потрапити на щось елементарне і видати себе. Але дівчата провели дуже якісну підготовку, що ні в кого навіть натяку на підміну не виникало. Можливо, цьому сприяв кінець року, адже кожен з батьків був зайнятий на роботі, складаючи звіти та аналізи. Часу на викриття дрібних аферисток не вистачало.

 

Навчання у ці три тижні грудня в Ільверморні нічим явно не відрізнялося від попереднього періоду, коли Ліра була собою, а не видавала себе за сестру. Благо цього місяця не було занять, заліків та тренувань по квідичу. Все інше для Ері було під силу, навіть у радість. Адже дівчина дуже любить дізнаватися про щось нове.

 

Ерідан часто розмовляла з Альбусом. За час, що вони були далеко, дівчина зрозуміла, що почуття до хлопця не охолонули, а навпаки, розгоралися новими жаринами. Ерідан дуже сумувала за своїм слизеринцем, і їй катастрофічно не вистачало його обіймів та поцілунків.

 

Скільки часу Альбус шукав собі дівчину у стінах рідної школи. Брат допікав його постійними підколюваннями та жартами. А юнацька закоханість прийшла, звідки він зовсім не чекав. І зараз, перебуваючи за тисячі кілометрів від своєї обраниці, хлопець розумів, що збожеволів через дівчину, яку не так давно на дух не переварював. Раніше Ері також була постійно в його думках, проте зараз вони стали приємнішими.

 

На різдвяній вечірці Френк запросив лже-Ліру на повільний танець. Він був напідпитку, але в міру й, як завжди, зі своєю завищеною самооцінкою. Ерідан погодилася, нічого не віщувало лиха. Раптом у сестри до нього почуття, він хоч і бовдур, але, ану ж закохається і зміниться. Фрідент спочатку тримав свої руки в рамках дозволеного і не напружував особистий простір дівчини.

 

— Ґрейнджер, я тут подумав і вирішив дати тобі шанс, — нахилившись близько млосним голосом пробурмотів хлопець у юшку дівчини, опускаючи при цьому свої руки на сідниці.

 

— Фріденте, руки прибрав, — упевнено гиркнула на хлопця Ері.

 

— Чого ти ламаєшся? Сама ж хотіла, — він сильніше притиснув дівчину до себе, нахиляючись для поцілунку.

 

Ерідан блискавично зрозуміла і вирішила діяти. Не потрібен такий залицяльник її сестричці. Вирвавши руку з хватки хлопця, вона схопила Френка за чоловічу гідність та стиснула.

 

— Навіжена, ти чого? — загарчав хлопець.

 

— Ще раз підійдеш до мене або тільки подумаєш — наступного разу я не зупинюся, і можеш забути про маленьких Френсиків, — вона сильніше стиснула предмет у руці, на що хлопець повністю відпустив її. — А якщо розпускатимеш різні чутки — розповім, що ти імпотент. Ти мене зрозумів?

 

Хлопець закивав та Ері відпустила його.

 

— Шалена ідіотка! — тікаючи, кинув Френк. Ерідан, спокійна та задоволена повернулася до столика своїх друзів. Відмахуючись від настирливих питань: «Що це було?» і підбадьорливих вигуків: «Давно з ним треба було щось зробити!»

 

***

 

  Лірі пощастило, що вони знайшли союзника в Альбусі. Хлопець ще з місця переміщення намагався бути поблизу і підказувати дрібні деталі. У кімнаті дівчина зустрілася з Емілією, яка невгамовно бурмотіла, захоплено розповідаючи про якихось людей. Напевно, вона намагалася за перші десять хвилин видати всі новини Гоґвортсу: хто з ким і коли, в чому був спійманий чи замішаний. Ліра, обірвала тираду нової подруги, посилаючись на втому.

 

На людях Ліра з Альбусом намагалися поводитися як раніше було з Ерідан, але наодинці вони були більш дружні. Вони часто засиджувалися в бібліотеці або на Астрономічній вежі, де їх не могли помітити інші.

 

Дівчина із захопленням приступила до занять, щоб не псувати табель сестри. Навчання дуже зацікавило Ліру, яка була ласа на нові та цікаві знання. Вона багато читала, вишукуючи цікаві факти та додаткові відомості, щоразу вражаючи своїх однокурсників та викладачів. Але факультет був звиклим до високо піднятої руки панни Мелфой. Обидві сестри були відповідальними ученицями та відмінницями.

 

Щовечора дівчата телефонували, обмінюючись враженнями. А скільки ще текстових повідомлень було написано під час занять… Неодноразово було зроблені зауваження з боку викладачів, діяйшло навіть до конфіскації засобів зв’язку. Але дівчата спритно повертали собі телефони. Емілія стала ревнувати подругу до заокеанських друзів, адже Ері стала набагато рідше з нею спілкуватися. Розуміючи це, Ліра якнайчастіше стала ініціатором дівчачих розмов, щоб не позбавити сестру кращої подруги. Вона вже навіть замислювалася, щоб повідати Емі в таємницю обміну, але дівчина зменшила запал підозр і все залишилося на своїх місцях.

 

Все Ліру влаштовувало, окрім одного. Вона дуже сумувала за польотами. Дівчина попросила Альбуса показати їй поле для квідичу чи хоча б де можна політати. Молодший Поттер із задоволенням проводив із місця спортивних змагань і навіть позичив свою мітлу. Та була не такою професійною, як у дівчини, але цілком швидкою та маневровою.

 

Джеймс уже кілька разів помічав у нічному небі, як дівчина ширяла над озером. Кілька разів він навіть кидався надвір, щоб перехопити незнайомку. Хто ця німфа, що в зимові вечори, мов птаха проноситься над полотном озера, захоплюючи рукою гребені хвиль? Це питання не відпускало хлопця ні вдень, ні вночі.

 

Через тиждень таких невдалих перехоплень він вирішив влаштувати засідку. І не дарма. Над полем для квідичу, роблячи піруети та елементи, які сам хлопець навіть не міг робити, здіймалася чарівниця на мітлі. Через годину, вдосталь налітаючись, вона приземлилася на полі й попрямувала у бік комірчини з мітлами. У темряві не було видно обличчя, але обрис фігури та хода була дуже знайома хлопцеві. Джеймс вирішив не затягувати всю цю справу і вийшов із-за трибуни.

 

— Хто ти? Райська птахо? — спокійним голосом промовив Джеймс.

 

— Чому ти тут? — ошелешено запитала Ліра, розуміючи, що це початок краху.

 

— Мелфой? — не вірячи своїм очам, промовив Поттер. — Ні. Бути не може! Хто ти?

 

— А бодай тобі, Поттер. Ти, що несповна розуму? — огризнулася Ліра, намагаючись триматися впевнено.

 

— Якраз таки зі мною все гаразд. Що не скажеш про тебе, — не вгамувався хлопець. Він свердлив своїм поглядом дівчину, намагаючись знайти підказку.

 

— Я тут вичікував одну особу і ти нею ніяк не можеш бути. Ерідан не літає. Навіть якби вона всі ці два місяці вчилася літати в Америці, то був би такий рівень. Мелфой страшенно боялася літати. Хто ти?

 

— Я — Ерідан! — зчепивши зуби, промовила дівчина, панікуючи та вже втрачаючи свою стриманість.

 

— Це можеш розповісти комусь іншому, — Джеймс сильно схопив дівчину за передпліччя, на що та аж скрикнула. — Ти розкажеш усю правду чи мені, чи директорові. Вибирай.

 

— Ти взагалі не вмієш спілкуватися з дівчатами? — прошипіла Ліра, хлопець все-таки сильно стиснув її руки.

 

— Ти ще не відповіла хто ти? Раптом ти хлопець під оборотним зіллям! — прогарчав Поттер, показуючи все своє обурення. Замість відповідей він отримав лише нові загадки.

 

— Що тут відбувається? — на приголомшену парочку дивилася професорка Макґонеґел. — Я чекаю ваших пояснень.

 

— Директоре, ви якраз вчасно, — видихнувши, спокійно почав Джеймс.

 

— Поттер, тобі, — Ліра схопила хлопця за мантію і дивилася благущим поглядом. — Я все поясню тобі. Не треба, будь ласка.

 

Поттер ще грізно дивився на дівчину, даючи зрозуміти, що обману не потерпить. Він не пам’ятав, коли був таким злим. У його голові перекрутилися всі думки, і йому потрібні були пояснення. А здавши цю особу директоці зараз, він їх отримає нескоро.

 

— Директоре, я з панною Мелфой проводив навчальні польоти, — промимрив хлопець.

 

— Вночі? — здивовано спитала Макґонеґел, піднявши брову.

 

— Ми дуже завантажені підготовкою до заліків, не вистачає часу на все.

 

      — Це не пояснює, що ви обоє після відбою перебуваєте за стінами спалень, — докоряла чарівниця студентам.

 

— Вибачте, ми захопилися і не стежили за часом, — влізла в пояснення Ліра.

 

— Мінус 20 балів із кожного. А зараз, пане Поттер, проведіть панну Мелфой до підземелля і самі йдіть у свою вежу, я попереджу про вас містера Філча, — директорка простежила, щоб парочка попрямувала в замок, а сама продовжила обхід.

 

Деякий час Ліра з Джеймсом мовчки йшли коридором. Спокійним кроком це навряд чи назвеш. Вони майже бігли. Ліра сподівалася, що хлопець дорогою трохи охолоне і не так люто вибиватиме з неї правду. А сам Поттер чекав, що блондинка сама почне пояснення.

 

— Я чекаю, — не витримавши, він зупинив її за одним поворотом і притис плечі до стіни.

 

— Тобі брат розповідав про Ільверморні? — видихнувши, почала Ліра.

 

— Причому тут це? — гарчав Джеймс, докоряючи собі, що не здав порушницю директорці.

 

— Спокійніше, — відсунула його руки й трохи відійшла вбік. — Дві дуже схожі дівчини, було?

 

— Ну, — дорікнув Джеймс, не бачачи логіки в оповіданні дівчині.

 

— Ерідан залишилася в Америці, я — Ліра, — вона дивилася йому в очі й говорила монотонно. — Ліра Ґрейнджер, сестра Ерідан.

 

— Ти взагалі хвора? — закричав хлопець, наближаючись до дівчини. Його груди ходили дуже швидко, дихання хлопця було глибоким і тривожним. — Більшої брехні я не чув у житті. Всі знають, що в Мелфоя одна дочка.

 

— Виявляється, всіх обіграли, — зібравши всю свою стриманість, продовжила дівчина. — Нас двоє. Я місяць тому дізналася, що маю сестру.

 

— Це якась маячня, — запустивши руки у волосся, хлопець сперся на стіну, закидаючи голову.

 

— Я можу все повторити із сироваткою правди. Якщо ти так не віриш. Але всі мої слова може підтвердити Ал, — вона підійшла до хлопця і поклала руку на передпліччя. — Тільки це таємниця. Я вірю, що ти чесний і вихований чарівник, і не розкажеш чужого секрету. Не хочу тобі загрожувати.

 

Повернувшись до кімнати, Ліра вся в сльозах зателефонувала сестрі й розповіла, що вона попалася. Ері погодилася, що розповісти правду Джеймсу було правильним рішенням. Поттер не такий вже й базіка і зможе мовчати, доки сам все не перевірить і не розбереться. Крім того, вона після розмови із сестрою написала Альбусу з благанням про допомогу.

 

Було лише одне повідомлення на телефоні Джеймса:

 

    «Це правда. Усі подробиці завтра. Інформація не для розголосу. Я тебе рідко прошу про допомогу.

Альбус»

 

Наступного дня, на подвір’ї, відбулася розмова між двома Поттерами та Лірою. За яким спостерігала Емілія. Після Америки дівчина не впізнавала своєї подруги. Її не відпускало почуття, що подруга їй щось домовляє. Увечері вона трохи сильніше натиснула на блондинку, але у відповідь отримала: «Все як завжди. Дрібні негаразди. Поттер взявся за старе».

 

Ліра та Джеймс тепер часто літали разом. При старшому Поттері дівчина знімала чари й була собою. Вона почала помічати, що їй дуже приємно проведити час з хлопцем, і Ліра з нетерпінням чекає зустрічей. Якось після польотів, по дорозі до комори мітел, відчуваючи Поттера надто близько, блондинка зрозуміла, що зрадливо мліла від його присутності. Через що ще сильніше впивалася пальцями в держак свого «Німбуса», намагаючись вгамувати хвилювання і трепет серця. Ліра зрозуміла, що їй категорично мало Джеймса поряд. Хотілося бути близько не лише тут, на полі, а й у Великій залі, і на прогулянках. Але вона боялася зізнатися в цьому в голос навіть собі, не те щоб об’єкту своєї закоханості.

 

Старший син Поттера став прокидатися та засинати її ім’ям одії дівчини на вустах. Йому й раніше симпатизувала Ерідан, але у тепліші почуття це не перероджувалося. Просто симпатія. Але з Лірою все по-іншому. Хлопець став ловити себе на тому, що виглядав її обличчя у Великій залі чи коридорі. І якщо траплялося так, що вони зустрічалися поглядами, тоді серце зупинялося, зупиняючи все навколо і викачуючи повітря з легенів. Були тільки вони вдвох. І кожен, зі зніяковілою усмішкою відводив погляд вбік.

 

Вечір перед Різдвяним балом не став винятком. Після шалених перегогів та тріумфальної перемоги Ліри, вони обоє повалилися на сніг, весело регочучи. Джеймс піднявся на лікті й піддався бажанню, що давно засіло в його голові. Він накрив своїми холодними губами її ніжним боязким поцілунком. А за мить відчув, що дівчина відповідає йому, зариваючись у волосся і притискаючи його сильніше до себе. Джеймс захопив Ліру в обійми, перевертаючи її на себе. Він поглибив поцілунок, насолоджуючись результатом їхнього вечірнього рандеву.

 

— І чому я не здивована? — постукуючи носком черевика, констатувала директорка.

 

Неохоче відірвавшись від процесу, пара подивилася на суворий погляд директора.

 

— Що цього разу? Знову польоти? — саркастично говорила Мінерва.

 

— Не повірите, але так, — хмикнув Поттер, показуючи на мітли, що лежали поруч.

 

— Цього разу одним зняттям балів вам не обійтися, — суворий голос обірвав веселість хлопця. — Після канікул на вас чекають відпрацювання, а завтра буде надіслано листа вашим батькам.

 

— Може без батьків? — намагався вмовити директорку Джеймс. — Або хоч моїм. Лі… Ерідан ні в чому не винна. Це все я.

 

— Ваша благородність похвальна, вам би ще попрактикуватися у прихованості. пане Поттер, прямуйте до своєї спальні. На цей раз панну Мелфой провожу я.

 

Тільки після повернення до кімнати, Ліра зрозуміла, що коридорами вона йшла у своєму обличчі. Пощастило, що її не побачили інші студенти. А директорка у темряві не помітила іншого кольору очей.

 

На ранок біля вікон двох батьків сиділа шкільна сова. Думаю зрозуміло, що ревуна отримав кожен винуватець події.