Вже скоро?

Більшість людей каже про любов до дощу, але чомусь, коли настає той самий час зустріти свою любов, то вони тікають. От і зараз, пустина вулиця, жодної душі. Всі розбіглися по своїм домівкам, перечекати або змити з себе все до останньої прохолодної краплі. Сьогодні дощ не такий теплий, проте і не крижаний, що все тіло потім тремтітиме. Перші дні весни заявили себе. Цьогоріч сніг швидко розтанув, а люди і не проти цьому, бо зима була непримиренна й щедра на морози.
Єдиною розрадою є те, що його зараз хоч хтось чекає… Він не задається цією думкою, проте вона може настигнути в будь-який момент життя

– Тебе довго не було. – Констатує голос, який йде з кухні. Це зрозуміло з того, як бурлить щось на пательні.

Його чекали. Ці думки прискорюють рухи, в наступну мить він опиняється на кухні і притискається до старшого, обіймаючи зі спини. Теплі сімейні обійми.

– По-перше, ти мокрий, – стогне Сонхва. Відставляючи процес приготування їжі, він обертається в обіймах і намагається посунути молодшого від себе. – А , по-друге, – Пак сканує поглядом Уйона та тримає його перед собою, той все ще намагається повернутися в обійми, – нічого не чув, поки гуляв? Плітки, новини тощо?
– Ні, – він закінчує спроби потрапити в обійми, тому Чон плюхається на стілець та підіймає очі на Сонхва. – Нічого не було. Я просто пройшовся вулицями. Довго через те, що на вулицях багато кошенят, а в мені прокинулась потреба їх погладити.
– За останній тиждень зникло три людини. Це багато для нашого міста. Чи не доклав ти своїх рук, милої мордашки та лисячого характеру? – Він повертається до приготування їх вечері, хоча хтось здається забуває про те, що треба їсти.
– Це не я. Мені… напевно не подобається?
– Що ти маєш на увазі?
– Я міг би просто спокусити когось, але вони всі однакові. Я не можу знайти когось для розмови, бо далі мого обличчя вони не бачать. Мене навіть дурненькою дитиною назвали, – одразу після останньої фрази Уйон чує смішок Сонхва, що обращає молодшого. Старший тепер має посмішку на все обличчя.
– Щодо маленького вони праві, хоч і не можуть цього знати. Ти наймолодший лис священного лісу. Але точно не дурний, проте весело чути як тебе образили і ти їх не вбив.
– Забагато потім прибирати. І в мене немає настрою…
– М? Про що ти?
– Я не ловлю радості від цих знайомств. Таке враження, що після тебе цікаві люди скінчилися, – зітхає Чон.
– Согьон ще.
– Ти і Согьон. Більше я не можу ніким зацікавитись. Можливо це і краще.
– Я думав ти обожнюєш людей і те, як вони цікавляться тобою. Навіть, якщо то просто гарним обличчям. В будь-якому випадку, ти можеш їх покарати.
– Не знаю, я хочу когось нового в житті, але це складно. Це зіркам там якось треба зійтися по прямій ахілесовій п’яті, щоб ми хоч на вісімдесят відсотків підходили один одному.
– Ти вже перебільшуєш.
– Можливо, але це не міняє того, як складно знайти свою людину. Ти мене терпиш через обов’язок. Согьон…у неї свої причини.
– Про які ти мені ніколи не кажеш.
– Є таке.
– Скоро свято весни, – каже Пак. Уйон кілька секунд сидить в ступорі. Коли вже доходить, то настрій швидко підскокує і він різко підводиться з місця.
– Вже?!
– Так?… Ти куди побіг. Чон Уйон, а-ну стій. – Командує Сонхва, але його вже і не чують.
– Мені терміново треба по справах.
– Там дощ. І чому ти вдень їх не закінчив?
– Нові ідеї, нові сили, новий я. Пробач, але я повинен бігти до Согьон, – Уйон натягує взуття та майже виходить, коли його спиняють. Його за плече призупиняє Хва.
– Парасолька, – впихує предмет в руки молодшого і допомагає відчинити двері, які лисиця не зачинила. – І дивися, щоб не на всю ніч. Їй теж спати треба, я вас знаю.

Серце лисиці річ крихка. Щоб його зламати, багато не треба, але тільки тоді, коли це близька до її серця людина. Полагодити його потім може тільки гнів, який понесе в собі смертельні для інших наслідки.

Ще є довіра. Найвразливіші ті, які побудували з людиною зв’язок, який несе в собі прихильність. Людина цього не відчуває на тому рівні, що і лисиця. Для священної тваринки це як повітря, яким вона кожного дня дихає і яке її почне душити, якщо цей зв’язок зрадять.
Зв’язок хранителя зі своїм опікуном річ теж складна, але менш болюча. Цей вид відносин має більш родинний характер, тому образа не так мучить душу лисиці. Проте залишає не менш глибокі сліди на довірі та почуттях створіння.
Люди роками створювали довірливі відносини з лисицями, аби мати користь од цього союзу. Але люди люблять псувати та втрачати те, що мають. Так з’явилася необхідність в хранителях.
Час минає і про них вже говорять як про міф. Те, що не побачити очима і чиє благословення вже не отримати, чию карму не відчути власною шкурою. Хоча…карму відчути все ж таки ще можна, проте майже неможливо. Лиси давно не втручаються в справи людей, майже всі вони сидять в священному храмі та живуть тихе життя. Тільки один лис не зміг там всидіти, тому випросив свого хранителя забрати його з собою в місто. Так Сонхва, хранитель Уйона, забрав маленького лиса з собою. Уйон наймолодший з тих, що взагалі є на Землі.

***

Поки він біг по справах, дощ вже скінчився. Останні краплі знаходять своє місце на землі, розбиваючись об неї.
Нікого нема.
Сьогодні будній день, так не може бути. Тільки…тільки, якщо щось станеться.
Уйона захлинає паніка. Він тільки вчора бачив Согьон і вона посміхалась так, як і при їх першій зустрічі. Тоді він погано знав вулиці міста, будь-який відволікаючий фактор і він вже забув куди повертав і звідки йшов. Так він дійшов до магазину жінки. Перед її володінням стоїть столик, за яким, як виявилося потім, вона полюбляє проводити час. У той день на столику сидів кіт і Уйон не зміг оминути маленьку тваринку. Він не бачив, як за ним весь цей час спостерігали з-за вікна. Але жінка не довго себе ховала, вона знала та помічала більше за інших. Вона знала, що колись зможе побачити лиса, їхня манера різниться від людей, проте це складно помітити, а вона може.
Великим здивування для Уйона було те, що вона без слів накрила його пледом та сіла навпроти. Він до цього ніколи не бачив стільки втоми в очах, яка переливається через край в пошуках власного спокою для кожного шраму життя. Її очі казали все за неї. Чи бачать це інші? В той вечір лис тільки слухав.