Вечір на Татуїні.

Сонце на Татуїні покусує обвітряну шкіру, а голова набрякає. Людина, яка не звикла працювати в таких умовах швидко зноситься фізично, але такий закон планети. Хоча фермери спромогаються вирощувати мелірилл, амбаран, мочили та джуїни, а торгівці з ранку до вечеру щось продають на ринках, а інколи і самостійно шукають своїх клієнтів. Тут транспорт часто ламається, внаслідок самумів і це приносить непогані гроші механікам: перевірити масло, отрегулювати паливні насоси та форсунки, інколи приходиться паяти та замінювати деталі, але з роботами все стає набагато легше.
Прохолодний вітер і зоряне небо, як завжди, всіх звітувало про закінчення роботи.
– Кассі, все нормально? – похлопав по плечу дівчини її брат.
– Так-так, Метт, все добре. Просто голова гудить від думок, не зважай. Мені ще трохи залишилось.
– Зіронько, не забувай, що ти все зможеш і все ще встигнеш…- хлопець витримав невелику паузу. – … а зараз йди додому.
Він міцно обійняв сестру і та, не сперечаюсь зклала інструменти, закинула легку сумку на плече і пішла пустинною дорогою. Пропустити кілька склянок абраксу після важкого дня, в заповненому вогким запахом барі, ніколи не виглядало як мрія, але сьогодні просилось.
Алкоголь, як і наркотики, це речі, які Кассі не любила, вона вважала, що вони роблять людину слабшою, хоча і сама отримала залежність, після смерті мати і батька. Вони з Меттом залишились сиротами, через те, що їх батьків випадково вбили контрабандисти і після цього вона пустилася берегів. Почала заливати горе, в перемішку з тим, що займалась розбоєм, охотою за головами і подібними речами. Єдине, що вона хотіла, це запезпечити нормальне життя брату. Коли ж в нього з’явилась сім’я, втратився сенс, але стиль життя був незмінним, доти поки його брата і дружину не побили досмерті, через її « заказ ». Його дружина взненавиділа її і Кассіопея чудово розуміла за що, тому в домі вона не залишилась. Кітінг з цим всім завершила, а Метт влаштував її на роботу до себе. Він думав, що робота спокійна і гармонізує її стан, але вона ловила себе на тому, що на ній виключно поїдає себе думками і гіперфіксується на замовленнях. Може і покинула би роботу, переїхала на іншу планету, але не хотілось засмучувати брата.
Краплі конденсату стікали по склянці, через глиби льоду в ній, це була остання на сьогодні.
– Чарлі, скільки з мене?
Кассі вже доставала гаманець, як її тихо перебили.
– За тебе вже заплатили. – втомлено заговорив бармен, перевівши погляд на особину, яка сиділа за блондинкою.
– Кітінг, в мене є дещо до тебе. – покликав сиплий голос з зали.
Цей голос вона впізнає з мільйонів інших. Важкий погляд дівчини незмінно залишався на барній стійці, а руки напряглись.
– Чого сидиш? Ходи-ходи. – підізвав до себе чоловік ще раз, неладно усміхаючись.
Вона театрально встала і різко попрямувала до виходу, але їй перегородили вихід два амбали.
– Може все ж таки поговоримо?
– Мені нема про що з тобою говорити. – обернулась Кассі.
Чоловіки легко оддернули пальта і на їх бедрах показались бластери.
Блондинка сіла за стіл і з тяжким видихом промовила:
– Що тобі треба?
– Треба дещо вкрасти.
– Чому я? В тебе повно грабіжників.
– Так як ти, не вміє ніхто. До того ж, нещодавно мої попали в перестрілку і більшість, світла їм пам’ять, отримала вічний покій. – нервно говорив чоловік, інколи пошмигуючи носом.
– В тебе завжди були люди, Зорак.
– Ти не розумієш, мені треба тихо і швидко. В мене викрали « її ». Я дам тобі 10.000 тисяч кредитів, тільки поверни мені мою Маргарет. – чоловік поклав на стіл зброю.
– 15.000 і не меньше. – з холодністю в голосі і незмінним обличчям промовила та.
– Слухай, мені вже легше когось нормального знайти, ніж з тобою возитись.
– Так знайди. – з посмішкою на обличчі прощебетала Кітінг.
– Добре, як забажаєш,… але це повинно бути швидко і тихо.
– Даш маячок чи як?
– На жаль, не можу. Корабль « Лезо бритви » зараз знаходиться на Гомрасенні, напевно що на Татавіні. Він там один, думаю упораєшся. Тільки поспіши.
– Тоді з вас « Стерв’ятник » і чекайте зранку.

Якщо сказати, що Кассі була не рада цьому замовленню, це була би брехня. Вона давно не мала відчуття легкого адреналіну і подекуди вона сумувала за тим, коли наказувала поганих дядь, але чуйка підсказувала, що зараз буде не легко. Рік пройшов з останньої бійні, хоча руки ніколи не забувають. До Гомрасенну залишалось менше хвилини, винищувач ввійшов в атмосферу і дівчина очами вже шукала поселення. Приземлившись, вона почала шукати будь-яку таверну, де їй можуть допомогти, але на очі їй попались джави.
– Ви бачили якийсь підозрілий доімперський корабль?
Джави зупинились і почали мовчки стояти.
– А якщо так? – Кітінг протянула пару кредитів.
Вони вказали їй шлях і як нічого не було, пійшли далі, по своїх справах.
Іти було не далеко, але дівчина побігла, накидаючи на себе балахон, щоб поскоріше завершити справу і отримати гроші. Швидко знайшовши « Лезо бритви », вона почала швидко його огляділа на наявність людей в ньому, нікого не помітивши, вона відкрила двері. На полу лежала з зав’язаними очима, ртом, ногами і руками пишна жінка середніх років. Вона тихо плакала і здригалася, стараючись вибратись з обіймів клейкої ленти. Кессі звільнила очі і вуста від неї і як Маргарет хотіла щось сказати, ззаду дівчину оглушило сильним ударом по потилиці.