Весілля для іншого

Не проти, якщо напишете про помилки (вибачте за них) або про ідею.

~~~~

 

– Ну Спартак…. Ну давай зробимо тобі весілля. Хоча б невеличке. Я завжди хотів бути тамадою на твоєму одружені – не перший раз просив Женя, хоча знав, що товариш вкрай непохитний у своїх переконаннях.

Але на превелике здивування хлопця, навіть, не зважаючи, що він просив про це вже не раз, чоловік врешті-решт погодився.

 

Він думав про те що кохає Женю, але розумів, що це не взаємно, тому якщо вже таке бажання його друга, а точніше було б сказати коханого, то чому б і не виконати його. Та й далеко в глибині душі, хоча не знати чи є вона в Спартака, він б хотів просто затишно посидіти все таки з жінкою, яку сильно цінував і якій довіряв, Женею і ще кількома знайомими. Але якщо Янович буде ведучим, то ми не зможем нормально відпочити, щей для кого потрібні ті конкурси, а я його знаю.

 

– Спартачок, що з тобою? Що все таки не хочеш весілля? То я подумав, що надто давлю на тебе, якщо не хочеш, то не потрібно – трішки сором’язливо промовив комік

– Та ні. Знаєш, мені сподобалась ця ідея, але я зроблю по своєму, та й з Сонею треба обговорити. Раніше вона казала, що була б не проти компанії не більше 10 людей.

 

Пішовши займатись спортом ,або як він його називав, фізкультурою, психотерапевт думав лише про Женю. “Невже, йому настільки плювати на мене, що він так наполягає на тому щоб подивитись як я одружуюсь, цілуюсь зі своєю нареченою”, – ці думки не покинули його ні на мить, за всю годину проведену в спортзалі. І улюблені штанги, і суворий, рідний тренер не могли відволікти його, але це ж завжди допомагало.

“Коли я став таким убогим?! Я вже не можу зрозуміти хто мені подобаються. Я вже не можу прийняти рішення про яке не буду жаліти. Я вже не можу плюнути на думку всіх оточуючих чи що….”, – роздуми, роздуми, роздуми

 

– Спартак, з тобою точно все добре сьогодні? – це запитала найбеземоційніша людина в світі, людина, якій абсолютно всеодно на все. І це не Суббота, а його тренер.

– Я що, аж так погано виглядаю? – він прошепотів

– Добре – з награною здоровою посмішкою сказав чоловік.

 

Вернувшись додому він далі мислив. “Так. Я ж стоїк і завжди притримувався цих принципів. Потрібно зберігати холодний розум і подумати які плюси і мінуси є у кожного варіанту. Сказати, що кохаю або…”

Обдумавши все, психотерапевт вирішив під час весілля, бажано до того як Жека нап’ється, сказати, що хоче перестати спілкуватись з ним. І тоді всі ці думки, які заважають роботі – зникнуть чи ні.

 

 

День весілля. Вони зібрались в, так би мовити, звичайному РАЦСі. Євген обіцяв, що оберне все це дуже смішно. Ось стояв Спартак, який незважаючи на весілля був ще з серйознішим виразом обличчя, ніж зазвичай. Але в гарному, охайному костюмі і туфлях, ну він виглядав так завжди. Його, через п’ять хвилин дружина, мала світле каре з зеленими коренями, септум, гарні риси обличчя, здорову і гарну фігуру. Одягнена вона була у зелений костюм. Перше, що запам’ятовувалось в ній – запах. Неймовірний аромат, у якому поєднуються східні, квіткові й деревні ноти.

 

Женька перевищив очікування всіх у залі. Це було надзвичайно смішно. Після, навіть, Софія підійшла подякувати за цей виступ. Все йшло прекрасно, була затишна атмосфера, найближчі люди. Але раптом вже жінка Спартака почала трохи дивно поводитись і переживати, можна сказати істерити, що було їй не властиво. “Ну можливо стрес, не буду через якісь дрібниці злитись на неї”, – подумав він.

Святкували (ну в їхньому розумінні) вони в лісі з Женькою, Тохою, Миколою, Дашою (подругою Соні), Вікою (близькою колегою дівчини), Кирилом (братом нареченої).

 

Всі, окрім самих наречених випили, хтось більше, хтось зовсім трішки, але звісно найбільше випив Жека, три стопки рому. Хоча він перед святом домовився, що пити не буде. Чоловік, не забував ні на хвилину про ті слова, які мав сказати, але хоч він був вкрай спокійний і розмірений, всі навкруги бігали, поспішали запам’ятати цей день на довго й багато жартували. Тому нормального часу для розмови не було.

Але ось настав той момент, коли актор вийшов покурити, а услід за ним пішов психотерапевт. Незважаючи на впевненість і помірний пофігізм, його руки безбожно тряслись від страху, а в голові будо надмірно думок.

 

Вже ставши біля свого товариша, дороги назад не було і несміливим голосом він почав промовляти: “Знаєш.. я зробив… висновок…”

Євген вперше побачивши його таким невпевненим, тому запанікував і з страхом сказав:

– Що трапилось?

– Ну знаєш… Я тебе кохаю – неусвідомівши, як він сказав це він зразу почервонів та його і так не найкраще самопочуття погіршилось в кілька разів.

– Що?

– Ой…. я… хотів…. сказати

– Категорично ні. В тебе ж сьогодні весілля і я бачив, як ти хотів цього. В мене є дівчина, яку я теж люблю. Ти розумієш, що це не можливо. Мені потрібно їхати – сам не розуміючи, що і скільки він тільки-но сказав, кинувши недокурок і швидким кроком пішов збирати речі, прощатись зі всіма і викликати таксі вже не друг, а невідомо хто….

– Але я хотів сказати не це…. – в пустоту сказав Спартак. А може й на краще, що так сталось. Ми б всерівно перестали спілкуватись, а тепер він хоча б знає правду.

 

 

– Коханий, а що з твоїм другом. Він так різко зібрався і поїхав, ще й з таким хмурним обличчям. Ви посварились?

– Давай краще не про це. Можливо коштує скуштувати алкоголь?

Після таких слів Соня дуже здивувалась та зрозуміла, що тут не просто щось не так, а якась дуже важка сварка.

– Ні. Давай ще трішки поспілкуємось, попрощаємось і поїдемо додому. А там перша шлюбна ніч…

Суббота не любив такі формальності, ну би вони до того не займались сексом, а після всіх цих подій, взагалі нічого не хотів.

 

 

 

Женя попросив водія максимально швидко їхати в Київ, сам в цей момент обдумуючи всі події. Він вирішив кинути свою дівчну до якої втратив почуття вже давно, але не міг зізнатись. “Вибач, я не хочу тягнути, але нам потрібно розійтися, завтра напишу чому, бо зараз не в стані пояснювати. Можу тільки сказати, що вдячний за досвід і прекрасно проведений разом час💔”

Сам він поїхав в клуб й випивав там цілу ніч до нудоти. Вже близько четвертої години ранку, повністю п’яний Янович приволікся в єдиний вільний номер в найближчому готелі.

 

Зранку він прокинувся з розпелеханим кучерявим волоссям, у брудному вчорашньому святковому костюмі. З пекельною біллю в голові і сильним бажанням пити. Перші ковтки холодної, освіжаючої води здавались рятуючими від смерті. Коли стан похмілля хоч трішки пройшов, в голові з’явилася тільки одна думка про вчорашню ситуацію. “Тепер в мене нема дівчини, товариша, друзів і роботи, нема нічого. А всі мої речі на зйомній квартирі на якій зараз, напевно, перебуває моя, вже колишня. Точно, я ж мав написати їй, але що”

– Я дуже ціную тебе. Ціную той вклад, що ти зробила в мене, але зараз я розумію, що для нас обидвох буде краще, якщо ми розійдемось. У мене вже згасли ті почуття, та й думаю у тебе також. Тож надіюсь на твоє розуміння. – написав Женя

– Я тебе дуже ціную і поважаю, тому поважаю і твій вибір. З квартири я вже зібрала речі, десь через годину з’їду. Думаю зараз не найкращий час, щоб останній раз побачитись і т.п. Тим більше ми обоє адекватно сприймаємо ситуацію.

– Все-таки дякую за твій розум і спокій – хоч щось нормальне за ці два дні

“Але що робити далі… Ну потрібно не падати у відчай” – Женя старався не дуже сумувати, прибирав у квартирі, але вечером не придумав кращого занняття, ніж піти напитись знову.

 

Знову той самісінькій клуб, та самісінька барна стійка, тільки інший бармен.

– Як завжди – сказав хлопець. В мене не залишилось майже нічого з минулого життя, а я вирішую бухати…. Ах, точно залишився алкоголізм і куріння

Комік не відривався на танцполі, як всі вечори, окрім цього й минулого. Він просто пив і думав, що робити і як жити далі. Єдина розумна річ, яка прийшла йому в голову, все таки поговорити зі Спартаком. Бо що скаже команда, а аудиторія, більше 300 тис людей. Добре, що перед весіллям вони зняли кілька відео наперед. Але аудиторія це єдині люди, які зараз зі мною, тому не все втрачено.

Пройшло кілька годин роздумів і в Жеки все таки вистачило сміливості написати Субботі. Ну як вистарчило сміливості, швидше хтось перебрав з алкоголем.

 

02:37

– Нам потрібно поговорити. Зустрінемось завтра в ЦУМі о 19:00. Вільний?

 

Трунь трунь

– Хто тобі в такій годині пише?

– Не знаю, не важливо. Мені завтра рано ставати

 

Ігнорить… Не з’являлись у голові Яновича думки, що нормальні люди зараз сплять.

 

6:30

Сьогодні сидіння в барі затягнулося занадто. Треба вже йти додому.

Вулиці виглядали сіро. Сонце ще не пробилось. Асфальт був сирим і мокрим після дощу. Далеко було видно впавше дерево через буревій, який стух менше години тому. І цими непривітними дорогами йшов втомлений Євген. Який вирішив зазирнути в телефон чи не прочитав його друг (вже в минулому) останнє повідомлення, але, на жаль, ні.

 

Різка темрява від страху….

В нього чуть не врізався автомобіль. Він хотів плюнути на цю ситуацію, адже його життя вже немало сенсу для самого себе. І може було б краще якби його збили. Але рефлексорно повернувши голову в бік водія, він побачив, що це BMW Спартака, яке веде його власник. Чомусь йому зразу захотілось бігти і так швидко, що Суббота не те що не встиг вибачитись, а навіть, не помітив хто саме це був.

Але йому зараз було не до цього, в нього були важливіші справи, як йому здавалось в той момент будь-чого.

А Янович з купою думок по типу “Він ігнорує мене і онлайн, і в житті. Ми точно не поговоримо… Значить мого минулого життя вже точно не буде” і плачучи, швидко, скороченими дорогами через чужі двори, добрався додому. Він вирішив, що на п’яну голову, сидіти і обдумувати цю ситуацію – погано, бо це і самогубством може закінчитись. Тому він просто ліг спати.

 

Тільки дотулившись своїм ангельським обличчям до подушки, він почув дзвінок в двері, але подумав, що це галюни від передозу алкоголю, бо скільки можна пити, і хто до нього в цілому прийшов би, ще й о такій годині. Але потім він почув стукіт в двері й зрозумів, що це не марення.

Колишня? – промайнуло в його голові. Треба подивитись.

 

Відчинивши двері, на порозі опинився Спартачок з великим букетом соняшників і ромашок. Він сам не розумів, на що купив його, бо думав, що Женя ненавидить його після того випадку, а якщо і пробачить, то бажано було б забути і перевести в жарт ті слова, бо він то точно його не кохає. Ну звісно можна було виправдатись, що квіти для Софії, але це б звучало дуже кепсько.

– Нам потрібно поговорити, я розумію, що повів себе…

Раптом слова Субботи перервав Янович. Це було дуже неочікувано, бо зробив він це поцілунком, таким бажанним і спраглим. Його язик досліджував кожен міліметр чужого рота. А руки не контрольовано знімали, вже не з друга, (але це було не сумно, бо під цим поняттям не ніхто, а коханець) куртку. Потім проникали під сорочку і вміло ковзали по тілу. Спартак почав стогнати. І теж роздягати Женю. Обережно перейшовши в спальню, він почав повільно, дразнючи цілувати все тіло коханого. Починаючи ніжно цілувати губи, потім шию, роблячи гарячі сліди, з якими потім не комфортно з’являтись на людях, але зараз вони не думають про це, а просто приносять одне одному задоволення. Дібравшись до сосків, комік починає дьоргати, обсмоктувати, кусати, цілувати їх. В той момент оргазм переповнює психотерапевта. Спускаючись нижче він обцільовує живіт, а руками ніжно гладить все тіло. Тією ж стежкою він вертається до губ.

– Аааах.. це надто приємно

– Поганий хлопчик, треба бути стриманішим в звуках

Йому так подобалось, коли його так називають, що він просто не міг стримуватись

– Давай я тобі віддячу – прошепотів “поганий хлопчик”

Знімаючи взагалі непотрібні штани і стаючи на коліна перед Євгеном. Беручи його, звісно, збуджений член в руки (вперше побачивши його він позаздрив, але тепер він належить йому, і зрозумів, що хоче освоїти горловий мінет, щоб частіше і більше приносити задоволення цьому чуду) і починаючи плавно рухати рукою від змазаної змазкою головки до початку, роблячи це дуже хорошим темпом. І вже Женя стогне, наче вперше.

– Хто тепер поганий хлопчик, треба бути стриманішим ж… – не встигаючи договорити сам отримує неймовірне задоволення вже від того, що не почув, а сказав ці слова

Зібравшись з думками Спартак бере немаленький член не товариша до рота і обережно, щоб не доторкнутись зубами смокче його. Перше повільно, щоб подразнити Яновича, але потім його рука опиняється у волоссі іншого й вже сама регулює темп. Це так прекрасно…. Вони наповнюють спекотну кімнату, як і всі дії в ній, оргазмом, цими стоганами і одночасно кінчають. Женя це побить прямо в рота Спартаку.

– Я ж теж хотів сказати, що кохаю тебе, але повівся, як останній боягуз…

 

Втомлено вони по черзі сходили в душ, а потім в обіймах лягли на ліжко. Промовили кільках приємних слів:

– Я тебе кохаю. Ти неймовірний, найкращий, мені більш нічого не потрібно окрім тебе – щиро сказав Женя

– Я теж тебе, сонечко

 

 

12:00

– Добрий ранок – дуже сонно сказав Женька. Але коли він розплющив очі, не побачив поряд свого Спартачка. І вже найгірші думки про те що він просто кинув його здались реальністю.

– Невже він міг просто кинути мене, поступити, як останній єблан…. – сказав він вголос

Але вчорашня ніч давалась в знаки про себе і так хотілось похмилитись, хоча б попити води, тому він пішов на кухню. На якій побачив вже охайно вдягнутого, готуючого чай і з замовленою їжею на столі Субботу.

– Ні, не міг! Я ж тебе кохаю, хоча не маю змоги розуміти, значення цього слова через відсутність емпатії.

– Вибач, це я єблан, що так подумав.

– Ні, ти чудовий, але, будь ласка, довіряй мені

 

Поки чоловік робив чай, на кухні утворилась тиша, яку ніхто не хотів переривати, хоча розуміли, що їм необхідно поговорити.

 

– То що тепер будемо робити? Я так розумію ми кохаємо одне одного, але як же Соня і твоя любов до неї?

– Правильно ти розумієш, а що до Софії… Я розійшовся з нею сьогодні вранці, вона прекрасна, тому все зрозуміла, але я не розказував їй кого конкретно покохав і т.д. Мене більше хвилює твоя дівчина, бо вона більш ранима як і ти. Я не хочу на тебе тиснути, приймай рішення сам

– Не потрібно на мене тиснути, я ще позавчора розійшовся з нею. І вона все нормально сприйняла. Але в мене є одне питання, можна?

– Звісно

– А ця тяганина з документами. Ви ж тільки одружились, а зараз вже розлучаєтесь. Це довго?

– Я й хотів це сказати, ми ще офіційно не одружились, бо не хотіли в такий святковий день цим займатись. Ми планували сьогодні прийти, принести документи, бо у неї були проблеми з деякими, вона їх загубила.

– Тобто ніяких тяганин з ним не буде?

– Не буде. І ще я хотів запитати чи не проти ти переїхати до мене?

Тут чомусь зависла тиша.

– Мм, звісно не проти. Ахахах. Ти б бачив своє обличчя зараз

– Женька, Женька

Обіймаючись й цілуючись вони снідали і обговорювали спільне майбутнє…..

~~~

 

Дякую за те що прочитали, надіюсь вам сподобалось.