Весілля
від y.strelbytska@gmail.comХацуме стояла з букетом в руках і споглядала за купою людей, які в очікування дивились на неї та її майбутнього чоловіка, який був вже на підході. Ось він став біля неї і окинув її захопленим поглядом. Він виглядав таким щасливим, та й Хацуме не сумувала, проте щось її тривожило.
Несподівано в її голову прийшла шалена ідея й вона одразу озвучила її Ііді, нахилившись до його вуха:
– А давай втечемо?
Їй не потрібно було бачити обличчя чоловіка, адже вона і так знала, що на ньому зараз один вираз – шок.
– Що? Прямо зараз? Мей, ти, мабуть, з глузду з’їхала, – прошепотів він їй.
– Тут така нудьга, що я скоро засну.
– Ти ж хотіла цього весілля.
– А коли я встигла сказати, що ми його відміняємо? – дівчина відхилилась і підморгнула.
На обличчі чоловіка промайнув подив і тільки потім розуміння. Йому його взагалі таке дивує? Це ж Мей Хацуме! За таке безумство він її і кохає.
«Гаразд» – промовив він одними губами.
– Ой та ви подивіться! – викрикнув Камінарі з заднього ряду. – Вже воркують. Та почекайте вже трохи, ну!
Весь зал залився сміхом. Наречені теж сміялися, але не з зауваження, а з того як всі офігіють скоро.
Ось, нарешті, цей момент настав. Усміхнена жінка привабила увагу народу, перечекала секунду в тиші і запитала:
– Чи готові ви, Ііда Тенья, взяти в дружини Хацуме Мей?
Несподівано Мей крикнула:
– О Господи! Погляньте! – вона вказала рукою на одне з вікон.
Скориставшись моментом, коли всі панічно повернули голови, вона схопила Ііду за руку й вони кинулись тікати. Зал для церемоній не був надто великим, тому вони швидко вибігли за двері й голосно ними гримнули. Вони вибігли на вулицю.
– Давай на руки! – прокричав Тенья.
Хацуме не треба було повторювати двічі, вона стрибнула на руки чоловіку і той увімкнув квірк. Брюки порвались в тому місці, де були його двигуни. І ось вони уже несуться з неймовірною швидкістю, при тому заливаючись сміхом.
Вони пробігли невеличким лісом і вибігли на поляну. Ііда зупинився й опустив майже-дружину на землю.
– Це було щось! Як ти до цього додумалась? Боже що ж там всі подумали?
– А не начхати?
Вони знову засміялися.
– Дивись, там обрив, – дівчина ткнула пальцем в сторону, де обривались поляна і було видно океан. – Ходімо.
Мей взяла його за руку і неспішно потягнула до прірви. Вони стали на краю і подивилися на синю-синю воду.
– І все ж таки, мені дивно чому ти погодилась на це весілля. Я ще з самого початку думав, що традиційний варіант не для тебе.
– Біс попутав. Сама в шоці, – вона піднялась навшпиньки і схилила його голову ближче, після чого вони злились в полум’яному поцілунку.
Обірвавши поцілунок, Мей кокетливо поглянула в очі чоловіку і промовила:
– Як добре, що я не напялила шпильки.
Ііда зігнувся на половину від сміху.
– Тобі саме це треба було сказати?
– А що я повинна була сказати, – по-дурному запитала дівчина.
– Ну, наприклад, що кохаєш мене, – він підійшов максимально близько і узяв її обличчя в обидві долоні.
– Справді? Я щось зовсім не подумала про це, – вона безтурботно посміхнулась і відвела очі, ніби її це не цікавило.
– Та ти що? – Ііда нахилився до неї і торкнувся кінчиком носа її.
З секунду вони звабливо мовчали, а потім Мей припідняла голову і вкусила Ііду за ніс. Це було не достатньо сильно, щоб боліло, але дуже несподівано для нього.
– Ха-ха-ха-х-ха! Ти інколи таке дурко, Тенья!
І ось вони знову сміються, та Ііда все ще не випускає її обличчя.
– Ну тоді це скажу я, – заявив він зі всією серйозністю. – Я. Кохаю. Тебе
– І я тебе.
Знову поцілунок. Такий довгий і солодкий. Такий гарячий і чарівний. Вони цілувалися ніби востаннє, хоча життя обіцяло їм ще багато пережитого разом.
Після цього вияву пристрасті і кохання вони сіли на край обрива і ще довго розмовляли, обіймаючись.
////
Одружились вони наступного дня в звичайному рацсі без жодних гостей.
0 Коментарів