Весна та магія

Весна 1983 року.

Пройшов рік з тих буремних подій в житті Вальбурги та Поллукса Блеків. Родина стала частіше їздити до родичів, виїжджати на прогулянки та ходити за покупками на алею Діагон – після практично затворництва це було щастям. Кора Селвин щомісяця писала слізливі листи синові, в яких плакалася як хоче його побачити та присилала величезні коробки з одягом та солодощами. Ранкорн раз в півроку приходив до них або Вальбурга з онуком вирушала в його холостяцьку домівку, щоб поговорити про обстановку та розклади в міністерстві.

Бетельгейзе вже добре говорив і його бабуся вирішила скласти план його майбутнього навчання. За підрахунками місіс Блек до 5 років онук вже має добре читати, писати, рахувати та знати про чистокровність. До восьми – володіти французькою мовою (це планувалося поручити Друеллі Розьє, яка була француженкою за походженням та збиралася вчити Драко) та знати близько 50 простих побутових заклинань (теоретично, почати з «Акціо», «Репаро», «Вінгардіум Левіоса», «Алохомора» тощо). До часу вступу в Гогвортс – знати 50 ключових подій в історії магії; прочитати кілька маглівських книг, щоб зрозуміти, наскільки примітивні магли і скільки їхніх проблем можна було б вирішити за допомогою магії (сама Вальбурга високо цінувала Скарлетт О’Гара і завжди відчувала прикрість від того, що така блискуча і яскрава героїня – магелка. На думку Вальбурги, якби герої були чарівниками, то не було б і війни, а біля ніг Скарлетт лежав би весь південь. Але магли завжди шукали собі проблем); вміти приготувати хоча б 10 простих зілль; знати родовід до 7 покоління; знати всі основні планети та зірки. Список планувалося корегувати, деякими предметами планувала займатися сама Вальбурга, дещо вирішила поручити Оріону, астрономію та генеалогію мала викладати Кассіопея Блек – молодша сестра Поллукса, стара сміхотлива панна, котра раніше викладала астрономію в Бобатоні. Книги Блеків малому Бетельгейзе в планувалося дозволяляти читати майже вільно – чим більше, тим краще.

Але найголовніше – Бетельгейзе мав йти до школи з розумінням, що є ті, з ким варто дружити, а є злісні дратуючі створіння, яких і чаклунами назвати важко.

Записи та плани Вальбурги перервав крик Крічера, котрий вбіг у вітальню:

– Господине, панич Бетельгейзе, він….він…

Вальбурга відштовхнула ельфа та прожогом метнулася в ту саму вітальню, яка служила своєрідним музеєм реліквій – онук лежав на підлозі без тями, біля нього валялася відкоркована жовта кришталева пляшечка.

– О, Мерліне! – Вальбурга швидко метнулася до коробки з безоарами та сунула хлопчикові в рот одну штуку. За хвилину, що здавалася вічністю, Бетельгейзе розплющив очі та закашлявся.

– Бетельгейзе Регулусе Блек, я вже тобі казала – не можна чіпати речі, призначення яких ти не знаєш!!!

– Пробачте, бабусю, я думав, що це гарбузовий сік, – винувато пробурмотів малий.

– Якщо ти хочеш гарбузового соку, то попроси Крічера, мене або прадідуся Поллукса. Цей дім – небезпечний для маленьких дітей, ти розумієш мене? Колись я тобі розкажу чому.

Вальбурга махнула паличкою, прошепотіла: «Тергео» і зілля на підлозі миттєво висохло.

– Бабусю, а коли я буду отак чарувати паличкою?

– Паличкою? Коли тобі буде 11 років, ти підеш в школу Гогвортс, де навчаються маленькі чарівники та чарівниці – там ти навчишся всьому.

Вальбурга зупинилася – хлопчику 3 роки і 3 місяці, а магія в нього ще не проявилася. 3 роки, звичайно, це не показник, Вальбурга перечитала багато літератури, але в родині Блеків багато представників вже в 2.5 років поглядом рухали склянку з одного кінця столу на інший.

З цими думками вона зійшла донизу і подумала – а якщо хлопчик виявиться сквибом? Це  неприпустимо, але тоді доведеться його віддати цій дурноверхій Корі, яка вже понад 3 роки грається в маму на відстані. А вона зробить зі свого позашлюбного сина казна-що. Вона ж на кілька років старша за Регулуса, досвідченіша в усіх питаннях, ні красою, ні розумом не вирізнялася – що він в ній знайшов – Вальбурга досі так і не зрозуміла. А може амортенцію підлила, щоб зачарувати несміливого хлопчика з чистокровного роду? Гобелен досі показує: «Регулус Арктурус Блек – 1961», це тішить і гріє. Ні, Вальбурга намагалася відігнати  думки щодо можливої відсутності магії в її онука – коли в Бетельгейзе проявиться магія, то вона розкаже йому про чисту кров і повезе в Хогсмід, де купить йому все, що він захоче. А в майбутньому вони обов’язково поїдуть в Францію до далеких родичів.

А тоді можливо з’явиться Регулус.

На початку червня сімейну ідилію Блеків порушив лист, в якому Кора Селвин заявляла, що виходить заміж за американського аврора і хоче забрати Бетельгейзе в Америку.

Вальбурга оторопіла – Кора буде тут за тиждень, а в хлопчика не було жодного прояву магії. Ще до народження онука вона вирішила, що віддасть його матері у випадку, якщо той буде сквибом. Гаразд, ми гратимемо в цю гру до кінця – Бетельгейзе не житиме з Корою за ніяких умов!

Минув тиждень і Вальбурга з Бетельгейзе вирушили до дому Селвинів за містом – місіс Блек навідріз відмовилася зустрітися з матір’ю свого онука у власному домі. Так як погода стояла чудесна, бабуся  вирішила пройтися пішки до заздалегідь залишеного порталу.

– Бабусю, а що робить той чоловік? – Бетельгейзе смикнув бабусю за рукав.

– Шукає щось, загубив якусь річ.

– А чому він не махне паличкою як ви і річ сама до нього прилетить?

Вальбурга задоволено усміхнулася – малюк виховується в правильному руслі.

– Бетельгейзе, – вона присіла навпочіпки, її карі очі пронизливо глянули в сірі оченята онука, – є люди,  котрі не вміють чарувати. Їх звуть маглами. Це погані люди, все погане у всьому світі придумане маглами. Ти ж бачив як я прибирала щось чи керувала речами, просто махнувши паличкою і промовивши закляття? – Хлопчик ствердно кивнув.  – Так от, вони не можуть це робити, витрачають дуже багато часу на те, що я, твій прадідусь, Крічер, тітонька Нарциса, дядько Луціус, дядько Сигнус, тітка Друелла робимо дуже і дуже швиденько та без помилок. Ти зрозумів мене?

– Так, бабусю, є магли, вони не вміють чарувати і роблять тільки погане.

– Правильно, а ще – уяви собі – їхні фотографії не рухаються, у них нема ельфів-домовиків та карликових пухів і вони не вміють швидко переміщуватися.

Бетельгейзе засміявся:

– Ці магли якісь дурні.

– Де ти почув це слово? – спохмурніла Вальбурга.

– Драко казав.

– Не смій повторювати! Але магли дійсно дурні і погані.

На порозі дому Селвинів їх зустріла молоденька ельфійка та провела до вітальні.

– Бетельгейзе, любий, як ти виріс, – накинулася на сина Кора. – Тримай, ось пакунок з солодощами, там коробка з новим видом горошку «Берті Ботс». То що – їдеш зі мною до Америки?

Хлопчик раптом розплакався і сховався за бабусю.

– Бетельгейзе, йди пограйся з ельфійкою, – звеліла Вальбурга.

– Коро, я говорила тобі, що син Регулуса буде виховуватися в моєму домі!!!  Він не поїде з тобою, оскільки він тебе навіть не знає – ти для нього просто невідома тітонька, котра час від часу присилає посилки з подарунками! Ти не брала участі в його вихованні, тому прошу – хай все буде так як і було! – Вальбурга говорила різко, але тихо, щоб онук не почув.

– Місіс Блек, я спеціально не брала батька з собою і свого нареченого також. Він аврор і не знає, що у мене є син, – зніяковіла Кора.

– Он як! Ти взагалі подумала, що він може сказати, коли про це дізнається? Ти завжди думала тільки про себе – я впевнена, що Регулус для тебе – засіб досягнення статусу невістки знатного чистокровного роду, а син – просто самоствердження та іграшка! Тому не псуй нам життя, живи своїм! – Вальбурга не витримала, побігла в сусідню кімнату, вхопила онука за руку і розз’явилася в найближче знайоме місце – лісопарк. Кора ж знизала плечима, покликала ельфійку і наказала їм пакувати речі.

– Бабусю, та тітонька – Кора – вона моя мама? – раптово спитав Бетельгейзе, коли вони гуляли по квітучій тихій алеї.

– Так, – вирішила чесно відповісти Вальбурга.

– Я не люблю її. Я люблю вас з прадідусем Поллуксом, тітоньок та дядечок, Драко.

– Вона теж не любить нікого, вона покинула тебе, – частково лукавила Вальбурга, взяла онука за руку та перенеслася на площу Гримо.

Бетельгейзе відразу побіг нагору у другу вітальню – тут все таке цікаве, хоч в засклених і наглухо зачинених шафах  стояли дивні кинджали, довгі моторошні мантії та зловісні опали. Але тут були портрети, що посміхалися, супилися та спали – хлопчик був готовий годинами розглядати їх. Товстезні казки барда Бідля з рухомими малюнками – іноді Поллукс читав йому їх вголос, але частіше Бетельгейзе просто дивився на захопливі картинки. Розмальовки з фарбами, які міняли кольори, світилися в темряві та переливалися перламутром. Зачаровані плюшеві єдинороги, його улюблений пух Мімі, сич Геркулес, котрий час від час прилітав в цю кімнату – хлопчик просто обожнював своє маленьке зелене королівство.

Проте цього разу щось змінилося – з’явився портрет, котрого він раніше на бачив. На ньому був зображений гостроносий та гостробородий чаклун.

– Ааааа, Бетельгейзе Регулус Блек, бастард без талантів – я це вже бачу, без краси і без батька, сирота при живій матері. Жаль, дуже жаль, – пролунав неприємний голос.

Малий гучно розплакався і побіг на кухню, де Поллукс якраз щось майстрував, Крічер розмішував якесь вариво у казанку, а Вальбурга, підмугикуючи Селестині Ворбек по радіо, перебирала коробочку зі сріблом.

– Дідусю, бабусю, а чому в мене нема тата? – крізь схлипування спитав малюк.

Крічер раптом випустив ополоника з рук.

– Дурний ельф, а ну підніми негайно! – вилаялася Вальбурга.

– Синку, ходімо у мою спальню, я тобі розповім щось, – Поллукс взяв правнука за руку і відвів нагору у свою спальню.

– Розумієш, Бетельгейзе, твій тато – дуже сильний чарівник, але зараз він змушений ховатися – тому що його шукають злі бруднокровці. Він обов’язково повернеться і ми всі будемо жити разом.

– Хто такі бруднокровці? – Запитав хлопчик не припиняючи рюмсати, очі його від здивування і сліз вже були завбільшки з галеони.

– Це погані люди. Вони одружуються з маглами – ти ж знаєш, хто такі магли? – втрачають магію і самі стають слабкими, злими і тому чинять зло.

Хлопчик вже не плакав, а просто дивився в стіну. Раптом його погляд завмер і прямо перед ним виникли рожеві пелюстки орхідей, які повільно танцювали у світлі призахідного сонця.

– Що це?

– Бетельгейзе, це означає, що ти можеш чарувати і що ти такий же чарівник як і ми всі!

Вальбурго, доню, ходи сюди  і візьми магопарат!- гукнув Поллукс

Вальбурга вбігла в кімнату з магічним фотоапаратом в руках і зробила кілька знімків орхідей.

– Вітаю, Бетельгейзе! Ось тримай фото, зараз ми його вклеїмо в твій альбом. – місіс Блек викликала альбом за допомогою «акціо», махнула паличкою – і фото з нескінченним потоком танцюючих пелюсток приклеїлося на сторінку.

Хлопчик неабияк зрадів: значить, ще трохи – і він теж буде чарувати чарівною паличкою! На радощах Вальбурга звеліла Крічерові приготувати онукові його улюблене морозиво,  а ввечері вичаклувала у його спальні зграйку пташок та літаючий букет квітів. Засинаючи, Бетельгейзе думав тільки про те, що життя з магією таке прекрасне…..