Великий день

Настав великий день. Все містечко готувалося до грандіозного святкування – молодчина Гастон вирішив одружитися з першою красунею Бель. Найкращому хлопцю найкраща дівчина.
Щоправда, що з цього приводу думає наречена нікого не хвилювало. Вона хоч і дивакувата, та не повна дурепа – відмовлятися від такої партії. Сильний, удачливий мисливець, а те що він часом буває надто жорстоким – це такі дрібниці. Ну розлютиться, ну вдарить, так що? Заміж не виходити? Зате він красивий. За красиве личко і не таке вибачають.
Свято вирішили організувати неподалік від дому нареченої. Притягнули столи, все прикрасили стрічками і квітами. Пекар оберігав свій шедевр – багатоярусний торт прикрашений марцепанами та кремовими трояндами. Господиня таверни колотилася біля наїдків. На приготування цього шикарного банкету пішла ціла ніч, і вона не могла дозволити “безруким ідіотам” усе зіпсувати. Перевернути тацю з закусками, чи, боронь боже, розлити цибуляний суп який приготувала її дочка Есмеральда. Для неї це весілля стало страшним потрясінням. Вона ж бо так кохала Гастона, та він обрав іншу. І тепер її красуня-дочка вже кілька годин поспіль заливається сльозами. (Хоча у глибині серця жінка з полегшенням зітхнула. Не хотіла вона для своєї дочки такого чоловіка.)
Разом з Есмеральдою безутішними були Жоржета та Розі – головні прихильниці Гастона. Щойно він з’являвся на горизонті як вони починали мліти, тріпотіли віями, белькотіли компліменти, а варто було йому звернути на їх кокетування увагу – взагалі могли втратити свідомість. А тепер вони ридали. Сльози лилися рікою, а той хто необережно наближався до них – ризикував втратити слух.
– Есмеральдо, моя хустинка видихнулася, – прошепотів Розі своїй подрузі у зеленому. Та дістала з кишені фартуха новий шматок тканини, що смердів цибулею. Останнім часом дівчата добре відточили свою акторську майстерність, та пустити сльозу за вимогою не могли. Довелося хитрувати. Цибуляний суп був фірмовою стравою таверни. Есмеральда зазвичай уникала участі у приготуванні цієї страви. Дуже вже зла цибуля у них виростає. А цього разу сама запропонувала допомогу. Затуркана мати навіть не звернула увагу на дивну поведінку дочки.
Доки оркестри репетирував – дівчата обговорювали ситуацію:
– Як думаєте – вона погодиться?
– Ні, звичайно.
– Однозначно відмовить. Сподіваюся цього разу до нього дійде.
– Головне, щоб він потім не переключився на нас.
І дівчатам довелося відразу почати надривати горлянки, бо з’явився головний винуватець торжества.
Гастон оглянув приготування і почав пояснювати Лефу план подальших дій. Впевнившись, що той усе зрозумів – брюнет ходою переможця пішов робити пропозицію.
Все мало скінчитися доволі швидко. Наречений заходить, питає: “Ти вийдеш за мене?”, наречена дає згоду. Вони виходять і приймають поздоровлення. Потім церемонія, кюре благословляє їх шлюб і всі сідають до столу. Половина містян сюди прийшла заради безкоштовного частування.
І ось відкриваються двері. Та замість щасливої пари, з ґанку скотився один наречений. Чомусь босий. І під бравурний весільний марш плюхнувся у велику калюжу. Його чоботи дівчина виставила за поріг і захряцнула двері.
Три білявки видали новий залп голосіння. Та не плакали вони. Розі тримала лице і лише кусала губи, щоб не засміятися в голос. Есмеральда прикрила обличчя згином ліктя і дрібно тряслася. Жоржета взагалі зігнулася уткнувшись обличчям у коліна, і намагалася голосно не хрюкати.
Нажаль купання у болоті не остудило Гастона. Навіть зі стікаючою по обличчю багнюкою він був серйозно налаштований зробити Бель своєю. І байдуже, що вона проти. Тепер це справа принципу.

Попри те, що весілля не відбулося – містяни хотіли влаштувати свято. Згодився будь-який привід. Виявилося, що у кюре, який мав обвінчати молодят – сьогодні день народження. Всі радо почали поздоровляти іменинника. Хазяїн виноградників наказав привезти бочку свого кращого вина, і пригрозив споїти святого отця. Та йому це не вдалося. Представник духовенства лишився вірним своїм обітницям.
Та навіть за відсутності шоу “П’яний священик” – усі весело провели час. Коли Жоржеті не треба було вдавати з себе по вуха закохану в Гастона – вона могла вигадати безліч цікавих ігор. Розі розважала малечу, щоб та не заважали відпочивати дорослим. Есмеральда, щойно позбулася свого смердючого фартуха і вимила руки – стала на роздачу. Вона прекрасно знала смаки жителів містечка і починала накладати страви, ще до того як черговий зголоднілий почне казати чого він хотів.

Ближче до вечора, господиня таверни, що вже встигла відпочити – запропонувала усім бажаючим продовжити святкування у місті, бо в там лишилося ще багато наїдків. І свіже пиво, що доставили з броварні вчора у вечері. Ніхто не відмовився. Окрім малюків, що об’їлися солодощами і заснули. Їх батьки понесли вкладати в ліжечка.
На галявині лишилися Есмеральда з подругами, що зголосилися допомогти їй прибрати посуд. Дівчата весело гомоніли згадуючи найяскравіші моменти дня:
– А пам’ятаєте як Гастон йшов? – запитала Розі і зобразила його: широко розставила ноги, зігнула руки у ліктях зобразивши широкі плечі, набрала повітря у легені, надула щоки і перевальцем промарширувала перед дівчатами. Ті покотилися зі сміху.
– А як красиво він летів зі сходів – згадала Жоржета.
– Ой, я не можу, – всхлипнула Есмеральда, що вже задихалася від сміху. – Мені тепер ніколи не забути того як “чарівно” він виглядає з багнюкою на фізіономії.
Над галявиною запанувала тиша. Та довго не протрималася. Дівчата знову розреготалися.
Раптом з боку лісу почувся свист. Есмеральда замовкла і прислухалася. Потім намагалася, щось роздивитися у вечірніх сутінках. І рішуче покрокувала до кущів.
– Що вона там забула? – запитала Жоржета у Розі.
– Здається вона там з кимось сперечається.
Есмеральда не стала розводити політеси і просто висмикнула когось з кущів і потягла до столів.
– Дівчата, знайомтеся – це Горобчик. Він живе у лісі. – відрекомендувала дівчина гостя і тицьнула йому у руки тарілку з залишками торта. – А це мої подруги Розі і Жоржета. Я тобі про них розповідала.
Худорлявий хлопець з підлоба розглядав дівчат.
– Не соромся. Їж торт. Він дуже смачний. Ти такого, ще не куштував. Та ложкою! – прикрикнула дівчина кинувшись витирати крем з його щік. Вона дала йому ложку, і простежила, щоб цього разу він не замурзався. Подруги переглянулися, і вирішили відкласти допит на потім.
– Він сказав, що бачив у лісі коня без вершника. І схоже це кінь мосьє Моріса. Жоржета?
Дівчина у жовтому задумалася.
– Здається він повинен був учора виїхати на ярмарок зі своїм новим винаходом. О Господи! – захвилювалася вона. – А раптом з ним щось сталось? Дівчата, я не переживу, якщо з Морісом станеться біда.
На узліссі промайнула вершниця. Есмеральда впізнала Бель.
– Все з ним гаразд. Напевно просто заблукав. Ти ж сама казала яким він буває неуважним. А дурний кінь просто втік. Он Бель поїхала його рятувати.
Жоржета повірила словам подруги і знову почала прибирати зі столу. А Розі тихо запитала у Есмеральди:
– Ти сама віриш у те, що говориш.
– Не зовсім. Але щиро сподіваюся, що це так. Нам істерика тут не потрібна. Особливо дізнайся вона, що кінь приїхав з боку західного лісу.
Розі більше нічого не питала, а взялася витирати вимиті тарілки та складати їх у ящик.
Жоржета не істерила, доки справа не стосувалася дорогих їй людей. Коли минулої осені повідомили, що старшого брата придавив віз – вона так розпереживалася, стільки жахів понапридумувала, прорвалася терміново їхати його рятувати, що батько почав думати де б любу доньку можна замкнути. Нещастя прискакав середній син з подробицями інценденту. Найстарший пошкодив ногу і тепер змушений два тижні пролежати у ліжку. Та почуває він себе пречудово, бо намагається залицятися до доньки лікаря.
Після цього Жоржета заспокоїлася. Якщо її братик фліртує з дівчатами – то з ним точно все гаразд. І вона знову взялася за домашні справи не звертаючи увагу на важкі погляди тих кому вона щойно нерви мотала.
Західний ліс був небезпечним. Його оминали всі мисливці. Навіть відчайдушні шибайголови туди не потикалися. І те, що Моріс навіщось туди поїхав – могло схвилювати закохану дівчину.
– Отже Горобчик. – Жоржета принесла останню стопку брудного посуду, і забрала в Есмеральди ганчірку для миття. – І як давно ви зустрічаєтеся?
– Ми познайомилися минулого року. Я заблукала у лісі коли шукала трюфелі, а він допоміг мені знайти дорогу. – відповіла незворушна Есмеральда, що витерла руки, і почала збирати у вузлик: сир, копчені м’ясо, хліб, варені яйця.
– Ти? І заблукала? Донька кращого слідопита, яка з трьох років знає лісові стежки краще ніж своє подвір’я? – не повірила їй Жоржета. У містечку була добре відома історія як маленька Есмеральда, що напросилася з батьком у ліс, швидко знудилася і повернулася додому, а група досвідчених мисливців до темна блукала. Вже доросла Есмеральда почервоніла, бо її піймали на брехні. Не промовивши ані слова вона понесла вузлик хлопцю.
Повернулася з пусткою тарілкою, ще більш червона. Та не від сорому, а від зніяковіння.
Таємничий хлопець швидко зник у лісі.
– Що?
– Він сказав, що мої страви йому більше довподоби, – і вона, ще більше зашарілася, хоча здавалося куди більше.
Дівчата не стали сміятися з неї в той момент. Та дорогою до таверни Жоржета відірвалася на повну. Не все ж їй терпіти кпини з приводу незвичного кавалера.
А у таверні їм знову довелося вдавати з себе дуреп. Вмитий і одягнений у чисте Гастон сидів у кріслі біля стіни зі своїми трофеями.