велике зізнання

ремуса відправляють в школу-пансіон «гоґворст», де його сусідом стає шумний хлопець з проблемною сім’єю.

аж раптом його втягують в підозріле братство «мародерів»

1

– Ти не можеш кинути мене напризволяще!

Сіріус піднімає руки до стелі, падає на коліна та хапає друга руками за ноги, не випускаючи його ні на мить. Джеймс підкочує очі, втомлений від довгих умовлянь. З ним не буває по-іншому, каже собі хлопець, але роздратованість нікуди не дівається. Він просить занадто багато.

Почалось все з того, що Ремус пішов у бібліотеку з Пітером: другому потрібна була допомога з літературою, а перший програв спір на колір трусів Філча, тому можливість допомогти другові впала на нього. Цим і скористався Блек, якому кров з носа треба зізнатися Мінерві у коханні. І звичайно, питання було не зовсім у ймовірному пранку, а у нагороді за цей пранк. Але це не по-панківськи, тому Блек прикривається тією масою хаосу, який буде після сцени.

Поттер зрозумів всі його наміри ще з першого слова цього ранку. Він не провидець, але друга свого читає, як відкриту книгу.

– Та не буду я грати тобі! Зрозумій ти нарешті!

Відрізає Джеймс, вириває ногу із захоплення та відходить до вікна, де залишилась його цигарка. Вона вже затухла. Хлопець стогне від розчарування, та кидає її в друга, абсолютно не хвилюючись можливістю поцілити йому у обличчя (він на це і сподівається).

Те, що просить Сіріус, дійсно занадто. Його магнітофон зламався. І по правді, винна в цьому шавка Філча. Так, вони її заперли у їхній кімнаті, коли ходили знов красти велосипеди, але хто ж знав, що старий хрищ не навчив свою кішку не лазити по столам та не плутатися в чужих речах. Отже, воно зламалося, а майстра знайти в цій дірі доволі важко, особливо коли всі учні нудні сноби, які тільки і слухають Баха та Бетховена на старих програвачах, які стоять у школі ще з її заснування.

Джеймс дійсно не проти допомогти другу у такій скруті! Він же найкращий друг, якого взагалі можна було побажати. Але ж є це одне «але». На цих вихідних Поттер має йти у місто знов, аби зустрітися з Лілі! Але якщо він таки заспіває на всю залу «АВВА», то Макґонеґел його відпустить максимум до її кабінету чи комори Філча. А йому дійсно треба побачити кохання всього його життя!

– Та як ти не розумієш! — кричить Сіріус, — якщо я це не зроблю, отже я програю Рему! А я так не хочу!

Джеймс тільки сміється на страждання друга.

– Та ти боїшся програти Рему, бо тоді він не засосе тебе.

Сіріус відчуває, як червоніють його щоки. Він би сказав, що це неправда, не цього він боїться і йому взагалі все одно, кого там буде цілувати Ремус, але він вже втомився брехати: йому не все одно. Йому дійсно не все одно, і він хотів би, щоб Ремус поцілував саме його. І бажано більше нікого і ніколи. Тільки він.

Хотів би, щоб для цього не треба було виконувати якісь тупі вистави, а варто було просто підійти і отримати бажане. Але йому в житті так ніколи не щастило. Та і Ремус не має дійсно зацікавлений у цьому вигляд.

А дійсно. Чого він вирішив, що Люпин поцілує його, якщо він зізнається вчительці. Це ж просто смішно.

– Джим, — тихо кличе друга, так і сидячи на підлозі посеред кімнати, — а ти поцілував би мене за цю виставу?

Друг вловлює зміну настрою хлопця, тому полишає спроби підпалити дещо вологу цигарку і присідає поряд.

– За таку виставу я готовий навіть відсмоктати тобі, друже.

На обличчі Блека з’являється задоволена усмішка. Якщо навіть Він готовий відсмоктати при його коханні до Лілі, то і Ремус має. Хоча б один маленький поцілуночок перед смертю від руки його любої маміньки.

– То ти мені допоможеш?

Очі наливають всесвітньою надією, що Джеймс фізично відчуває вагу відповідальності на своїх плечах. Він не має права підвести свого друга в такий важливий момент. Так, він не зможе сходити до Лілі, і вона й далі буде возитися з цією немитою головою, але він дасть шанс своєму другу. До того ж, якщо цей шанс дійсно існує. Він пам’ятає очі Ремуса кожного разу, коли він дивиться на Блека, ці очі не можуть брехати. Поттер читав кілька книжок з  людської психології на канікулах, він може сказати, який має вигляд зацікавлена людина.

– Костюм вже вибрав?

Сіріус навалюється на нього з обіймами, зносячи обох на підлогу, і майже обціловує обличчя. Поттер іноді знаходить занадто багато спільних рис з собакою. Недарма вони назвали його Гультяєм.

Він лізе до шафи, викидаючи половину його вмісту, та про щось голосно розмовляє, показує, сміється та жестикулює, що Джеймс іноді навіть не розуміє, про що йде мова. Але щасливе обличчя друга компенсує всі незручності. Хто, як не він, допоможе влаштувати йому життя?

– Сірі, — кличе, коли Блек на мить замовкає і дивиться на власний одяг, — він поцілує тебе.

Сіріус легко посміхається.

2

Коли Ремус приходить у кімнату разом з Пітером, то одразу відчуває запах якоїсь змови. Відчуває це не тільки він, адже Петіґру так само морщить носа і пильно дивиться на друзів. Проте ніхто нічого не коментує, тому обидва розуміють, що скоро воно все одно вилізе. Треба просто трохи почекати.

– Чого ви сидите, як яйця фарбовані? — Піт знаходить цигарку в кишені Джеймса і запалює її від самотнього сірника, який ледве вдалось виміняти у хлопців з міста. Грошей іноді не вистачало, адже батьки не давали багато у вільне користування: нащо, якщо школа повністю забезпечує.

Сіріус ковтає кілька десятків жартів про яйця і мовчить, від чого Ремус відчуває, що щось тут дійсно не так: ці двоє не вміють мовчати взагалі.

Але тут в очі впадає інша дивина: волосся Сіріуса. Воно завжди в нього гарне, і це факт, яким він пишається найбільше. Проте сьогодні воно … сяє. Майже в прямому сенсі. І Ремус не може сказати, як йому подобається більше.

– А шо ти так вирядився?

Зернятка підозр починають проростати в свідомості Люпина, але він не може дозволити собі піти далеко у здогадки та мрії.

– Подобається? — він широко усміхається, провокує, як і завжди в їхньому спілкуванні, проте воно не зневажливе, а якась нотка задоволення залишається на обличчі. Ремус не вміє читати емоції на обличчі, проте ці бачить прекрасно. Весь цей час разом пройшов не даремно.

На мить він замислюється: чи сказати правду, чи знов збрехати? Сказати, що не подобається, не зізнатися навіть самому собі, що йому подобається його вигляд. Люпин натягує маску байдужості на сідає за стіл, розкладаючи всі свої речі на ньому.

– Так, подобається.

Блек замовкає. Поттер дає п’ять Петіґру, але сам Рем цього не бачить за спиною.

3

Момент, на який так довго чекав сам Сіріус, настає під час вечері. Насправді, Ремус міг здогадатися, що воно станеться якраз в цей час, адже Блек скинув свою шкіряну куртку, за яку Флитвік змушував переписувати десятки сторінок з книг з поезії, аби «він нарешті зрозумів, як має поводити себе справжній джентльмен». Прийшов хлопець на вечерю в коричневому костюмі, надягненому зверху на таку саму коричневу сорочку. Незвично його таки бачити, адже костюм був частиною гардеробу Джеймса (звідки вони і взяли конкретно цей), але ніяк не Сіріуса. Але Ремус збреше, якщо скаже, що йому не подобається цей новий образ. Хоч він і на один вечір.

Зрозуміти, що і до чого, не дуло важкою справою. Особливо, коли Блек шепочеться з Поттером весь вечір та поправляє кишені на штанах. Хоча насправді причиною того, що Ремус зміг таки здогадатися про весь план, був футляр для укулеле, яке ніс із собою Джеймс. Хлопець мав певні сумніви щодо того, що люди ходять на вечері із музичними інструментами. Дуже сильні сумніви.

Питання було в тому, чи дійсно він зможе ось так встати та заспівати на всю залу.

(зможе)

Але до того Люпин встиг змінити свою думку разів двадцять, і в кінці він так і не зрозумів, чи радий він такому фіналу.

4

– Що несеш у валізі?

Пітер ліниво похилився на руку, сідаючи за стіл. Вони вже проспівали свою традиційну молитву перед їжею, тож тепер можуть спокійно влаштовуватися та насолоджуватися їжею. Проте ніхто так і не доторкнувся до неї. Всі сидять і дивляться один на одного в надії отримати більше відповідей на телепатичному рівні. Принаймні, Петіґру має саме такий вигляд.

– А тобі скажи, те саме захочеш, — висуває язика Поттер і не каже нічого конкретного у відповідь. Ремус теж хотів якось запитати про її вміст або хоча б про той таємничий план, про який ті двоє так довго сперечалися, але ж ні, він отримував тільки хитрі погляди та висунуті язики.

Дамблдор ще якийсь час виказує свою важливу думку про екзамени, які будуть в кінці цього року та про важливість підготовки до них, але через кілька хвилин піднімається Макґонеґел та пояснює все людською мовою. Хоча краще було б не чути тої інформації про жахливі питання та іспити, до який треба готуватися ще з народження. Ремусу воно не грає якоїсь ролі, адже все буде готуватися до них в останні ночі перед самим заходом.

Жінка все ще стоїть біля Альбуса у своєму зеленому костюмі та пучком на самій маківці, коли щось у очах Сіріуса небезпечно загоряється. Ремус відчуває шкірою, що зараз воно і почнеться.

– Ну що, Золотороге, готовий до шоу?

– Завжди готовий, Гультяю!

Десь збоку гидко шкіриться немита голова, фиркає та зневажливо повертається у інший бік. Ремус культурно показує йому фак та береться за тарілку перед ним, в якій лежить якась каша зі шматочком м’яса, яке має не дуже приємний вигляд. Дійсно жалюгідний вигляд.

Пітер втягає голову в плечі та трохи хрустить пальцями, немов то він буде зараз виступати.

На мить всі замовкають, і поки Мінерва набирає трохи повітря для наступних слів, Поттер однією рукою дістає своє укулеле з чохла, але так, щоб не всі не помітили занадто рано. А то сюрпризу не буде, а так не треба.

Сіріус виходить в центр між столами, поправляє піджак та трохи прочищає горло, аби потім голосніше повторити дію. Немов весь зал не замовк до того. З одного столу можна почути втомлене «який клоун», і Ремус бачить, що прозвучало воно від його брата Регулуса. Втім, він не може не погодитися з ним.

– Прошу вибачення, пані Мінерво, але в мене є оголошення, яке не може чекати кінця цієї шикарної трапези.

Жінка робить крок убік та складає руки на грудях.

– Звичайно, пане Сіріусе, ви нас ніскільки не відволікаєте, ми вас уважно слухаємо. Не обмежуйте себе.

Дамблдор тихо сміється на фоні, але всі його веселощі прикриваються за білою бородою, тому навіть Мінерва не звертає на нього увагу. Хоча варто відмітити, що вона взагалі часто не звертає увагу на цього старого діда, тож нічого дивного не сталося. Питання тільки в тому, чому директором школи залишається він, а не вона? Хоча Ремус невпевнений, що в такому випадку він міг би також навчатися в цьому закладі для снобів.

– Красно дякую, пані Мінерво.

Він махає рукою до Джеймса, який вже кілька хвилин сидів в укулеле в руках під столом, тож він нарешті встає та розпрямляє ноги. Єдине питання, яке дещо турбує Люпина в цій ситуації, — це звідки Джеймс взагалі навчався грати на укулеле. Звичайно, вони не такі файні друзі, як він з Блеком, але хоч якісь основні знання один про одного мали б вже бути. І виходить, що Ремус розповів все про своє нудне життя, щоб зараз відкрити нову здібність друга. Неймовірно.

Поттер затискає перші акорди, і Блек, підходячи ближче, починає співати. До цього Ремус не мав можливості послухати його реальний спів, не для приколу. Так, він часто міг вити, аби ще більше задовбати всіх навкруги, але щоб по-справжньому, то ніколи.

І зараз Люпин починає жалкувати, що не робив цього раніше. Звісно, голос Сіріуса не можна назвати найкращим з усіх можливих, але в купі з іншими деталями його образу, він дійсно виділяється. Або ж вимір крутості у Ремуса дещо упереджений.

Мінерва, що дуже дивно, не кричить, не зупиняє всю вакханалію, а лише опирається на одну ногу та мовчки стоїть. Проте на якусь мить може здатися, що вони посміхається, дійсно посміхається, і очі хлопця не підводять, від чого в голові відбувається маленький дисонанс. Не так вона мала реагувати.

Слизоріг у свою чергу тільки поправляє одну з  тисяч однакових кофтинок та тихо примовляє, що конкретно цей Блек ніяк не входить до його надзвичайної когорти учнів.

«everybody screamed

when I kissed the teacher»

Ніхто не кричить, всі тільки сидять з пісними обличчями і дивляться, наскільки серйозне покарання зможе отримати цей клоун. Хоча Снейп навіть кілька разів підкотив очі, але і це не дуже вибивається із звичного порядку речей.

В цей час Сіріус опускається на одне коліно, підійшовши майже до жінки, та кладе собі руку на груди в те місце, де має бути серце.

«and they must have thought they dreamed

when I kissed the teacher»

Поттер продовжує грати мелодію окремими акордами, поки Блек заповнює всю кімнату своїм голосом. З них дійсно виходить непоганий дует, на цьому можна трохи навіть заробити. Може, в місто якось з ними піти на влаштувати концерт на якійсь ярмарці та зрубити трохи грошей на свої потреби. Хоча і частка самого Ремуса в цій схемі доволі сумнівна та малозначуща.

Пісня доходить до свого логічного кінця, Джеймс ставить крапку двома нотами та граціозно кланяється, після чого зал вибухає оплесками. Люпин не намагається навіть підняти руки, а Пітер криво кидає папірці з кофти в Снейпа, коли він криво шкіриться від вистави.

Проте Сіріус так і стоїть на одному коліні перед жінкою і дивиться на неї внизу. Вона ж на це тільки припіднімає брову, чекаючи на закінчення вистави. Втім, Ремус не може її судити, адже так само сидить і чекає. Вся зала, здається, сидить і чекає.

– Шановна пані Мінерво! — нахиляє голову вперед та заводить одну руку за спину. — Ви знаєте саме ставлення до вас, наскільки я вас поважаю та ціную. Але я не можу більше тримати це в собі: пані Мінерво, я кохаю вас! Прийміть мої почуття та розпоряджайтеся ними так, як ваша душа забажає! Ця пісня була про вас, щоб ви згадували холодними сумними вечорами!

Сіріус піднімається з підлоги, обтрушуючи собі коліна, та рівно дивиться на обличчя вчительки. Альбус сміється позаду. Учні реготять попереду. Вчителька поправляє окуляри, які з’їхали під час шоу, та кілька разів кашляє від пересохлого горла.

– Дуже приємного з вашого боку, пане Сіріусе, влаштувати таку виставу персонально для мене, але мені здавалось, що у вас вже є кому співати такі пісні та казати такі промови. Краще було б їм казати про це.

Блек на це не губиться, а тільки розправляє плечі.

– Вам набрехали, моє серце належить лише вам, пані Мінерво!

Хтось занадто голосно видихає.

– Безмежно рада, Сіріусе, але зараз краще сісти на місце.

І ось так без будь-яких покарань та відрахувань Блек спокійно йде сідати на своє місце, поки його дорогою проводжають десятки різних очей. За столом він падає на стілець, дає п’ять Поттеру та майже береться за ложку, коли жінки продовжує:

– І якщо ваше кохання дійсно таке сильне, будьте так ласкаві відвідати мій кабінет разом з паном Джеймсом. Тиждень.

Джеймс думає, що краще б кинув друга напризволяще, аніж отримувати чергове покарання. Сіріус з радістю ковтає кашу з усмішкою на все обличчя.