Вдома у Блум

Ганнібал кілька разів клацнув пальцями над вухом Алани, але та так само міцно спала, ледве видаючи звуки. Він вивільнився з обіймів Блум і почав одягатися, не так щоб офіційно, але штани і сорочку слід було одягнути. Лектор ще раз глянув через плече на свою коханку і вийшов із кімнати прямуючи на кухню. До нього долинали тихі кроки та цокання посуду. Дівчатка вже накривають на стіл. Він знав що має прийти Сільвія, і тому, двадцять хвилин тому, коли його ступні, що виглядали з-під ковдри, торкнувся протяг, а внизу обережно, майже безшумно грюкнули вхідні двері його серце заколотало.
Ця прихильність, яка виникала з кожним днем, все більше і більше викликала в Лектора роздратування, злість на самого себе. Йому не навилося бути залежним, відчувати щось більше ніж поблажливість, не подобалося і те, що тепер час, який він проводив з Блум, був у тягар. Іноді, обіймаючи Сільвію після їхнього кохання, він шкодував про втрачену можливість – замкнути її в підвалі. Тоді вона була б тільки його. Звичайно знадобилося б більше часу, щоб зблизитися так само як і зараз, але Сільвія сама доклала б усіх зусиль до цього. Вона б обманювала його, слухалася, користувалася б усіма хитрощами яким її навчив Габріель і Джессіка, аби Ганнібал почав їй довіряти і випустив з підвалу. А далі, як правило, він сумно посміхається своїм думкам, адже він би повірив їй і тоді вона пурхнула б, не залишивши жодних зачіпок.
Першим його зауважує Абель Гідеон, він усміхається і махає рукою. Ебігейл, що штовхає коляску з Гідеоном, зупиняється і піднімає голову на Ганнібала. На ній новий светр та джинси, які принесла Паркер минулого разу.
– Ви заколисали доктора Блум? – нахабно питає Абель і бридко посміхається.
– Ебігейле, відвези його до їдальні.
і та киває. Покірно виконує все, що той скаже. Сам Лектор, поспішає на кухню.
– Ти чарівна, – розвівши руки в сторони Ганнібал чекає, поки Сільвія розв’яже фартух і підійде до нього.
– я знаю. – з усмішкою відповідає і цілує його. – До мене сьогодні навідався Джек.
Сільвія майже шепоче це, щоб не чули Ебігейл і Абель.
– Так, так і має бути – Лектор міцно стискає її в обіймах і цілує, а потім веде до столу, де на них уже чекають пара голодних очей.
– Як вона? – Першою починає розмову Паркер, ножем розрізаючи соковите м’ясо.
– Налякана. – Коротка відповідь, але вона повністю влаштовує Сільвію.
– Бачили б ви її обличчя, коли вона виглядала з вікна. – Майже без емоційно каже Ебігейл, але Ганнібал знає, що їй подобається ця гра.
– Ти молодець, але тобі пощастило, що пішов сніг і твої сліди розмило брудом. Наступного разу виходь на асфальт, не на під’їзну дорогу.
– Я думав Ви, докторе Лектор, закохані в доктора Блум. – У Абеля на тарілці було вже порізане м’ясо, але він все одно ледве порався.
– Хотіла подякувати Вам, Гідеоне – не дає відповісти Паркер.
– за що? – насупившись, питає Абель і бігає очима між Ганнібалом і Сільвією.
– За Вашу праву руку.

Як не дивно у голові білий шум. Я думала моє серце буде битися як шалене, але ні. Нуль сумнівів. Один ентузіазм та самовпевненість.
Грем виїжджає на роботу десь о 6-й ранку, тому викликаю таксі пів на четверту. Виходжу за пару кварталів від будинку Лектора і далі йду пішки. Він не зачиняв двері. Вже всередині натягую перуку, три пари шкарпеток, щоб чоботи Алани були якраз і хапаю сумочку та пальто.

Перед тим, як сісти в машину, кидаю погляд на вікна спальні і бачу силует Ганнібала. Він з голим торсом, і це нагадує що Алана проводить з ним у ліжку більше часу, ніж я. Досі не знаю, що відчуваю до нього. Це точно не кохання, скоріше прив’язаність, повага, хіть. Поки що мені цього достатньо. Правда Ганнібал хоче більшого, він хоче щоб я як Ебігейл ходила навколо нього навшпиньки і заглядала в рот. Із цим можна буде розібратися потім. Поговорити з ним чи… не знаю, ще не думала, але я точно не підлаштовуватимуся під переваги Лектора.

З цих думок мене вивели патрульні машини. Після того випадку з Ебігейл, поліція цілодобово чергувала під будинком Блум. Хоч тіло Ебігейл досі не знайдено, та до розповіді Блум всі поставилися з сумнівом. Їй могло це здатися, під вікнами могла стояти просто схожа дівчина і тільки Вілл Грем наполяг на цілодобовому спостереженні за домом Блум.

Натягнувши окуляри і востаннє глянувши в дзеркало, я вийшла з машини прямо під носом поліцейських. Якби вони вирішили підійти, то точно б зрозуміли, що я не Алана Блум, але вони лише ліниво вітально кивнули сидячи в машині.
Те, з якою холоднокровністю я це робила, лякало навіть мене. Не знімаючи рукавички я дістаю з сумки руку Гідеона, що майже повністю розтанула  і починаю залишати відбитки. Поруччя, двері, ліжко Блум. На кухні за допомогою ножа відрізаю пальці і кладу їх у морозилку до курячих крил. Залишок руки навряд чи я зможу порізати на такі ж маленькі шматочки і тому повернувшись до спальні просто кидаю на заправлене ліжко. Насамкінець підкидаю волосся Ебігейл у відкриту косметичку.

Я впораюся за хвилин десять і їду назад. Поліцейські так і залишилися в машині, не підозрюючи, що до будинку зайшла не Доктор Алана Блум. Вони будуть присягатися що бачили її, і що навіть привіталися. А Алана прокинеться в будинку Лектора на дивані одягнена в той самий одяг, в якому його бачили камери стеження та патруль.

– Що ти йому сказав?!? – Сільвія припіднімається з грудей Ганнібала, вона всім своим видом показує не ззадоволення, хоча ще пару секунд назада ніжно продовила рукою по тілу чоловіка.
– Що якщо Вілл хоче, він може тебе вбити.
– Ти обіцяв що не будешь мене підвергати небезпеці. – Нагадує Паркер та сідає скинув з себе ковдру. Лектор без соромно розлядає її і тішеться реакцією на його слова.
– Люба, ти сама захотіла увійти в цю гру – Парірує Ганнібал та діловито складає руки у замок на животі. – І ти постійно казала що Вілл Грем не вбивця.
– Я це казала до того, як Вілл повернувся до твоєї терапії! – важко зітхає Паркер і лягає обратно. – Що ж… Подивимось чи мала я рацію.