Вдавання

Минуло майже п’ять років як закінчилась війна, як Гаррі Поттер переміг темного Лорда. Багато чого змінилось. Золота трійця: Гаррі, Рон і Герміона влаштувались працювати у Міністерстві Магії. Здавалось, все вже добре, але не для всіх.

Герміона Грейнджер була у стосунках з Рональдом Візлі. Люди думають що у них кохання, почуття та романтика, але все не так. Все почалось ще зі школи, останній семестр. Герміона покохала його і спочатку все було добре, але потім Рон почав робити дивні речі на які вона не звертала увагу, а треба було. Він маніпулював нею. Хоробра та розумна дівчина Герміона Джин Грейнджер перед ним була малим дівчиськом. Він знав всі її слабкі сторони і роздавлював її. У школі йому не подобалось що вона вдягала короткі спідниці, сварився з нею через ревнощі, як ніби то вона була його річчю.

Зараз все стало набагато гірше, вона піддавалась домашньому насильству. Він бив її, сварився, кричав. Навіть за безглузді помилки він міг вдарити її. Коли йому здавалось що вона йому зраджує, він бив сильніше. Рон забирав в неї палочку, Герміона була налякана, але мабуть не настільки щоб втекти від нього. Зазвичай він бив її руками або іншими предметами, а іноді використовував Круцио. Її руки та ноги були в синцях, на спині були шрами, на які лячно дивитись. Вона намагалась робити все, аби вони були щасливі. На ранок вона робила йому теплу каву з молоком, досі пам’ятаючи що було вчора, а Рон посміхався їй. Перед тим як піти на роботу, вона використовувала магію щоб не було видно синців. Ніхто б не зміг подумати, що сильна та мудра Герміона була з ним і досі. Чому не пішла від нього? Чи то кохала, чи то боялася. З ним вона як ніби то втрачала свою силу і контроль. Герміона терпіла, вона нікому не казала що відбувається у них вдома. Десь в глубині душі вона знала, що Рон не такий. Вона надіялась що кожна бійка була останньою, але вони повторювались знову і знову.

***

– Люба, ти зібралась? – Голос Рона лунав з вітальні.

Дівчина стояла спиною до дзеркала роздивляючись її нові шрами, один був великим на всю спину та ще декілька які доходили до плечей. Провід. Вона швидко використала закляття щоб сховати їх, повільно зникаючи, тепер спина стала ніжною без єдиного шраму та синця, як бархіт.

– Ще хвилинку! – Викрикнула Герміона вдягаючи срібний браслет.

Вони збирались на вечірку до Гаррі з Джині, раз в пів року там збирались майже всі старі друзі Поттера.

– Я готова. – Дівчина вийшла з кімнати.

Герміона була вдягнена у чорну атласну сукню, вона була трохи нище колін, на правій руці срібний браслет, а волосся було охайно складене на лівому плечі. Дівчина чекала що Рональд скаже яка вона гарна, але він просто подивився на неї втомленим поглядом і розвернувся в сторону дверей, як завжди.

Так як на вечірку вони йдуть не в перший раз, Герміона знала декілька правил. Бути постійно поряд з Роном, якщо хтось зве відійти поговорити то тільки щоб він все бачив, не розповідати про їх сварки. Якщо вона порушить навіть одне правило, буде покарана.

***

В Поттера був розкішний будинок, три поверхи, велике подвір’я, сад, нові дорогі меблі. Він розповідав що купив це все за свої збереження у банку Грінготтс, але питати що скільки коштує було б не доречним.

– Рон, Герміоно! Як я радий вас бачити! – Їх зустрів Гаррі. – Так шкода що на попередню вечірку ви не з’явились.

– Так, шкода що Герміона тоді захворіла. – Сказав Рон.

Захворіла? Ні любий. Ти просто побив мене так, що я не могла встати та навіть вдихнути повітря. Тоді б ніякі закляття не змогли зробити так щоб я прийшла сюди і посміхалась. – Пролунало в думках Герміони.

– О, привіт! – Підбігла Джині. – Гаррі, чому гості ще стоять тут? Проходьте в дім!

В будинку було дивовижо, приємна атмосфера, великі люстри, аромат дорогого алкоголю, картини і великий камін. У вітальній на диванах Герміона впізнала своїх шкільних друзів. Пенсі Паркінсон сиділа на колінах у Теодора Нотта, Луна Лавгуд сміялась з жартів Блейза Забіні, Грифіндорці пили огневіски і обговорювали своє життя. Герміона звернула свою увагу на високого блондина у чорному костюмі, який стояв осторонь від усіх з келихом в руці. Він вже дивився на неї своїми глубокими сірими очима, це був Драко Малфой. Він змінився, виглядав доросліше, його костюм ледь приховував його накачані м’язи. Дівчина згадала як була закохана у нього, дитяче кохання і все таке. А в кінці обрала Рона, який не краще за нього.

– Гаррі, якого біса тут забули слизеринці?

– Заспокійся Рональде, ми не маєм ніяких образ на них. – Відповів Поттер.

– Добре, тоді якого дідька тут робе Малфой? – Візлі злим поглядом подивився на хлопця, той лиш посміхнувся і віддійшов поговорити з кимось.

***

Вечірка вже закінчувалась, Герміона весь вечір сиділа з Роном на кріслі і слухала не цікаві розмови. Вона хотіла обдивитись весь дім, але не могла. Як ніби то була у полоні, чи то так і було. Раптово один з друзів хлопця запропонував піти на перекур, Рон одразу взяв за руку Герміону, але його зупинили.

– Рональде, ти її з собою скрізь таскати будеш? – Сказав один з грифіндорців. – Залиш її, нам треба обговорити декілька питань.

Він подивився на неї, в його погляді Герміона зрозуміла що не треба робити нічого “забороненого”. А поки він пішов, в неї є трохи часу поблукати по будинку.

Вона пішла на другий поверх, там була спальня Гаррі і Джині. Візлі завжди запрошувала Герміону у гості або на ночівлю, але дівчина мусила відмовляти, бо Рон може не повірити що вона йде до його сестри. Спальна була дуже гарна, у пастельних тонах та з прекрасними меблями. Герміона не стала довго все роздивлятись, бо все ж таки особистий простір. Далі вона заглядувала у різні кімнати, їх було дуже багато. Дівчина подумала що деякі кімнати для їх майбутніх дітей, тому вона посміхнулась. Коли вона відкрила наступну кімнату, яка була найблища до сходів, Герміона здивувалась. Там сидів Драко. У кімнаті горів камін, було два великих крісла та невеличкий столик посередині. А з вікон можна було побачити зірки, схоже це була невеличка вітальна або міце де Гаррі та Джині любять посидіти і випити каву. Малфой сидів у кріслі з неслухняним волоссям і стаканом огневіски в правій руці.

– Грейнджер? Яка зустріч. – Драко подивився на неї, ніби хотів щоб вона приєдналась до нього.

Герміона була б не проти поспілкуватись з ним, але якщо Рон дізнається про це…

– Може посидиш тут зі мною? Я бачив що тобі не дуже подобається компанія з Візлі.

Герміона все ще стояла на місці думаючи що сказати.

– Я думаю що нам потрібно забути всі дитячі образи, прошу пробачення за все…

– Ні! Не в цьому справа. – Перебила його дівчина. – Я… просто Рон скоро повернеться…і…

– Думаю нічого не станеться якщо ти складеш мені компанію на пару хвилин.

Герміона ще трохи подумала і вирішила залишитись з ним, не надовго. Вона сіла у зручне крісло напроти нього.

– Як твої справи? Що змінилось за п’ять років? – Спитала Грейнджер.

– Працюю у Міністерстві, а так все по старому.

Утворилась тиша, Герміона дивилась то на нього, то на годинник.

– То ти з Візлі живеш? – Драко порушив тишу.

– Так. – Герміона намагалась зберегти спокій.

– Ох, це ваше кохання…

– Я чула що ти мав одружитись на А…

– Асторії. Я не одружений. – Відповів Малфой дивлячись у стакан з алкоголем.

– Оу, чому так?

– Був закоханий в іншу. – Хлопець сумно посміхнувся.

– А чому не одружився на іншій? – Герміона потянулась за келихом який стояв на столі.

– Я не хотів бути закоханим в неї, а далі якось склалось життя… – Тепер він дивився їй в очі. – Ну а ти напевно як і була закохана в Візлі, так і кохаєш його? – Він вдсунувся блище до крісла і зробив глоток алкоголя.

– Та… все складно. – Грейнджер посміхнулась і обійняла себе руками, тому що стало холодно.

Побачивши це, Драко зняв з себе піджак і підійшов до неї.

– Драко, не потрібно…

– Встань. – З серйозним виразом обличчя сказав Малфой.

Герміона все ж таки встала і хлопець накинув піджак на її плечі. Вона дивилась у його бездонні очі, здавалось, між ними було дуже мало місця. Драко поклав руку на її плече, щоб не спав піджак, а потім премістив руку трохи вище, до волосся. Воно пахло медом і квітами, а в руках її кучері були як ніби м’яка хмара.

– Ти сьогодні чарівна. – Промовив Драко і відійшов від неї.

Дівчина посміхнулась, Рон ніколи їй такого не говорив.

В цей момент відчинились двері. Це був Рональд.

– Герміона? Що ти тут робиш?

Грейнджер злякалась. В його очах вона почула гнів, а коли він побачив Малфоя і те що його піджак на ній, він ніби почав горіти. Рон підійшов до неї, схопив за руку так що їй стало боляче.

Можливо, це мій останній вечір?

– Бувай Грейнджер. – Драко проводив погляд у слід за ними.

Рон вже згорав від ненависті. Герміона намагалась вирвати свою руку, але він робив тільки ще більш боляче. Не попрощавшись з гостями, вони забігли в камін і вже опинились вдома.

Рон вирвав свою руку так, що дівчина впала на пол.

– Що ви там робили? Ти зраджувала мені? – Візлі кричв на неї підходячи ще блище, Герміона заперечувала це і намагалась відсунутись від нього.

– Що ти робила йому? Він трахав тебе? Скажи мені! – Він вхопився за її волосся таскаючи її з вітальні до ліжка. Вона кричала від болю.

– Знаєш що? Ти зараз покажеш мені що ви там робили з ним, шльондра! – Він закинув її у ліжко та зав’язав руки мотузкою, так сильно що почало пекти.

Вона намагалась вирватись, але він був фізично сильніший за неї, він вдарив її по лиці і розвернув спиною до себе. Рон зірвав з неї сукню, а потім і білизну. Тримав її своїм тілом, а потім розстебнув ширинку. Він зґвалтував її. Маленька дівчина Герміона, яка не заслуговувала цього, просто плакала. Вона думала як втекти, але для неї це здавалось не можливим.

Після того як він звершив і розв’язав її, вона доповзла до ванної кімнати. Там вона проплакала всю ніч, їй було бридко від себе. В її голові були страшні думки про які краще мовчати. Вона знала одне, коли настане ранок вона знову буде посміхатися і робити йому каву з молоком. Але це ж не життя… це вдавання.