Вбивство відьми.

Перед тим як почати читати фф, раджу підписатись на тгк автора, там про фанфіки і автора, залітай

         Назва – Антикварна лавка 📜

Англія. 1650й рік.

З кожним днем навкруги ставало тепліше. Все більше і більше сонця можна було побачити на вулицях Лондона, весна набиралася сил. Вже довгий час в Англії панує полювання на відьом, головним ініціатором якого був Метью Хопкінс. Англія тих років потопала у недовірі, кожен міг стати жертвою церкви або бути вбитим через підозру у відьомстві. Метью Хопкінс же був адвокатом, що надавало йому своєрідної недоторканності. Крім того він був прославленим англійським мисливцем на відьом, чия кар’єра досягла розквіту під час громадянської війни в Англії. В основному Хопкінс діяв на Сході Англії, та претендував на посаду герцога при королівському дворі, хоча цей титул ніколи не був узаконений парламентом.

Хоч катування в Англії і були заборонені, Хопкінс знав, як довести жертв до напівшаленого стану і без тортур. Для цього було вигадано багато різних катувань без завдання очевидної фізичної шкоди. У ті часи було придумано багато різних шляхів для виявлення відьом. Метью ж вигадав оригінальне за відсутністю здорового глузду випробування: кинути підозрювану у воду. Потоне – невинна, випливе – відьма, яку слід спалити.

День в англійській столиці міг початись з чого завгодно. Наприклад сьогодні головна площа зрання наповнена людьми, що оточили ешафот з усіх сторін. На велику деревʼяну сцену виходить сам Метью Хопкінс, що оголошуватиме вирок і починає зачитувати промову:

— Добрий день, шановні громадяни! Цього дня ми проведемо звільнення відьмі, що стала причиною розповсюдження багатьох неприємностей, таких як богохульство, принесення тварин у жертву на обрядах та інших гріхів. Я хочу, щоб кожен, побачивши її смерть, зробив вибір на користь віри в Господа і нашого Славетного Короля, замість порочності і бездуховності, — коли чоловік договорив, він відійшов з центру, після чого на ешафот вивели жінку. Вона мала довге чорне волосся та незвичайно кришталеві очі, була зависокою, як для звичайної жінки тих років. Голова була трохи нахилена вперед, сама вона була до ниточки мокра. З плаття крапала на деревʼяну підлогу вода. Її потрухувало від холоду, адже незважаючи на пізню весну на вулиці все ще було досить холодно. Мокрі чорні крила за її спиною були туго звʼязані міцними мотузками. З обох боків її тримали двоє кремезних чоловіки, хоча сил щоб відбиватись у неї вже не було. Після завершення промови на її шию надягли кільце з мотузки. Після того, як підлога під ногами жінки зникла, вона повисла на мотузці, намагаючись руками відняти мотузку від шиї, сподіваючись отримати бодай краплю повітря. Коли її тіло перестало здригатися в спробах звільнитися стало зрозуміло, що вона померла. Натовп лише мовчазно, іноді прикриваючи очі, дивився на публічну страту. Не всі з простого люду були згодні з такими звірствами по відношенню до людей, а ті, хто мав схожі з правлінням погляди, за очі ненавиділи. З приходом до правління церквою Хопкінса, в столиці почали проводити дуже багато страт та публічних судів над відьмами, і не усі з них були обґрунтованими. Коли тіло жінки не подавало ознак життя, чоловік, що оголошував вирок, почав свою вже звичну всім тираду про любов до Бога і прославляння його величі.

Королівська гвардія зовсім нещодавно прибула в столицю з громадянської війни на півдні країни. Йдучи однією з вулиць столиці, Спартак бачить до болі знайому жінку на ешафоті. Серце пропускає удар. Не вагаючись ні секунди, він зривається з місця і біжить до натовпу. Сергій і Женя, що говорили до нього в цей момент, помітили, що хлопець кудись дав драпака, і побігли за ним.

Діставшись натовпу, Спартак бачить її нерухомо висяче тіло. Він бачить мертве тіло знайомої, найкращої подруги дитинства і просто рідної серцю людини, що бездиханно бовтається на мотузці. Його ноги послабшали, очі розширились, в голові запаморочилось, а в очах шок з нерозумінням і в голові набатом б’є “За що? Чому саме вона?”. З однієї сторони під руку його підхоплює Женя, з іншої Сергій. Женя щось каже йому прямо у вухо, але той не чує нічого, крім своїх голосних думок. Чоловік лише  знесилено опускає пустий погляд на камʼяну бруківку. Його товариші відходять в сторону від натовпу, і йдуть далі від місця подій, аби дати трохи більше повітря. Вони в тиші та без поспіху йдуть з головної площі в напрямку дома Спартака, буквально тримаючи побратима на руках. Коли вони дійшли, Женя сказав Сергію, що залишиться зі Спартаком задля підтримки. Всі вони розуміли наскільки сильно смерть Іри-Марго вдарила по ньому. Коли вони зайшли в дім, Женя, залишивши Спартака просто втупившимся в стіну, спочатку перевдягнувся сам, а потім допоміг другу. Вони перемістилися до спальні. Спати було ще рано, але хто забороняв хлопцям просто полежати на постелі. В своєму будинку Спартак не мусив носити маску серйозного гвардійця, тому не стримував сльози розпачу від втрати рідної для нього людини. Жені залишалося лише сидіти поряд, пригорнувши хлопця до своїх грудей, та виконувати роль подушки для сліз. Женіне серце карається від спостереження за душевними стражданнями людини, яку він кохає всім серцем. Як тільки схлипування затихли, Спартак мовив:

— Женя, — гукнув Суббота хлопця, — повстанню бути, — сказавши це, він зі сталевою впевненістю подивився прямо у вічі Жені. Піджавши губи, Женя відповідає:

— Так, справді настав час, — з впевненістю відповідає, відкрито дивлячись у відповідь.

Обід змінявся вечором, вечір – ніччю. Двоє лицарів ще довго розмовляли, обговорювали подальші плани, і міркування.

Після дня вбивства Іри-Марго, Спартак недовго сумував. Весь його сум і розпач перетворилися у ненависть до влади і короля. А злість у мотивацію на бунт, тому він не мав багато часу на соплі. Він дав собі слово, що помститься за її смерть.

З кожним днем вони знаходили собі все більше нових союзників. Також на їхній стороні були присутні представники інших держав і релігій. Контакти налагоджувалися, процес обростання підтримкою було розпочато і вже не зупинити. Зі сторони Французького Королівства була підтримка релігійних переконань кальвінізму і людей цієї віри. Зі сторони Шотландського Королівства були протестанти і багато інших представників різних верств населення. Багатьох союзників вони знайшли на півдні Англії і у західних провінціях. В тих землях Англії панувавла протестантська церква. Суспільство Англії, як і церква, були поділені на дві частини. Через це була також сформована гілка влади, що мала схожі з заколотниками погляди і допомогла їм, що значно збільшувало шанси хлопців на перемогу. З кожним днем до них приєднувалося все більше людей, стратеги постійно обмірковували і оновлювали план. Була запропонована ідея розділити загін на дві частини. Перша частина, з меншою кількістю людей, повинна була відволікти більшість Королівської Армії на себе, після чого відвести від королівського замку, таким чином ослабити тамтешню охорону. На чолі цієї частини загону повинен був бути Спартак, іншу частину загону вели за собою Женя з Сергієм. Більша частина загону повинна була захопити замок з королем і придворними. Також цікавили герцоги, їх потрібно було заарештувати разом з королем. Їх стратеги постарались на славу, план був продуманий до дрібниць. Під час роботи стратегів інші займалися пошуком потрібного знаряддя і екіпірування. Кожен допомагав чим міг, разом вони зібрали багато необхідних речей. До складу тактичної групи також доєдналися Чарльз і Рафаель. Перший активно допомагав у створенні плану і стратегії. Він був одержим помстою за свою сімʼю Герцогам королівства. Рафаель же був одним з аристократів, але йому не вдалося досягти успіху і отримати землі або інші привілеї від батька. Другим рухала користь, він сподівався, що після смерті короля і герцогів зможе знайти собі місце в королівстві або навіть стати на місце одного з герцогів. Ніхто вже не пам’ятав як і коли саме Рафаель доєднався до них, і де він був до цього. Сам він казав, що приїхав здалеку, і ніколи не жив у Лондоні до цього. Підготовка до повстання йшла повним ходом. З кожним днем аристократ задумувався, чи коштує воно того. Чи зможуть вони отримати бажане, чи вдасться їм скинути владу і вбити короля. Він сумнівався. День за днем в його голові було все більше сумнівів у майбутньому, в силах його та інших, стратегії.

За час розробки усіх планів та підготовки люду до повномасштабного перевороту, у Спартака з Женею зав’язалися романтичні стосунки. Сталося це максимально сумбурно і неромантично, в один з вечорів активного обговорення та узгодження плану між трьома головнокомандувачами. Женя і Спартак активно сперечалися на рахунок сторони, куди треба відходити після провокації гвардійців. Було незрозуміло, хто потягнувся назустріч один одному першим. Хлопці перенесли увесь свій запал із суперечки до поцілунку, незважаючи на Сергія, що сидів поряд. Вони знали, що можуть цілковито довіряти цьому хлопцю. Коли у обох закінчилося повітря, хлопці відсторонилися і помітили, як зачиняються двері до кімнати, і що Іванов більше не сидить поряд. Дякувати Богу, що у них є такий розуміючий друг. Завдяки цьому парочка змогла обговорити свої почуття та домовилися спробувати відносини.

Стратеги вирішили, що найвигіднішим часом для заколоту стане кінець весни. За їх розрахунками це був найкращий час для цього. Всі готувались до битви у королівському замку. Занадто багато помилок зробила влада, щоб пробачити, забагато часу на території Англії панувала тиранія. Настав час зробити життя англійців краще, настав час боротьби за свободу.

Ніч перед заколотом. Уже завтра вони прокидатимуться з першими променями сонця. План був відточеним до ідеалу: кожен знав що має робити, чого вони хочуть досягти. Всі були в очікуванні. Багато хто не міг заснути, як і два командири загонів. Вони лежали поряд один з одним, кожен думаючи про щось своє. Блондин перебирав темні кучері, кажучи, що в них все вийде. Женя, сміючись, лише відповів, що інакше й бути не може. Усі вони доклали величезних зусилль для удосконалення цього плану і вже завтра вони повинні будуть втілити його у життя. Так, не дивлячись на втому,  вони довно не могли заснути, розмовляючи й обмірковуючи план в голові. Женя на останок поцілував блондина в лоба та пообіцяв, що в них все вийде. Потім звично обвив руки навколо талії Спартака, поцілував його за вухом і нагадав, що навіть якщо їхнє повстання завтра не пройде успішно, вони будуть намагатися далі, головне – разом.