Опівнічний вальс
від Рін РінВ глибокій ночі, в дивнім танці
крутилась відьмочка одна,
лишень ось тут себе всю віддавала,
заповнилася нею вся пітьма.
Стара платівка музику їй грала,
і вітер в такти завивав,
в кутку самотньо тінь стояла,
так пристально ті рухи всі вивча.
Стояв давно старенький імператор,
його манила танцем лиш вона,
а відьма далі танцювала,
не бачила нікого, вона сама.
В тих рухах плавно вигиналась,
сама собі щось посміхалась,
дзвенів каблук і піл скрипів,
а він і далі танця лиш хотів.
Закінчила дівчина танець,
за нею вітер навіть стих,
він ніжно їй так посміхавшись
покинув навіть темряви сатин.
В кімнаті було тепер троє,
вона та він, ще й місяць молодий,
його рука до неї протягнулась:
« — Станцюй зі мною тут на самоті”.
Тепер у танці вони оба,
без музики та шума,
лишень сердець биття і погляд ніжний,
командували вальсом опівнічним.
Їх танець був, напевно, вічність,
і втома навіть відійшла
той вальс ще пам’ятали довго
лиш він, вона і та пітьма.
Така атмосфера, це чудово!)
Так атмосферно ❤