Важлива частина команди

Останні кілька днів пройшли до біса тяжко. Викликів за день було більше, ніж зазвичай, за тиждень.

– Всі пришелепкуваті на повний місяць повилазили, повірте моєму досвіду! – Сехун був упевнений, що у звичайних смертних злітає дах на повний місяць і повторював свою гіпотезу щомісяця.

– Та тихіше ти! Розбудиш.

Тепер Хан був не єдиним, хто засинав де впав відразу після зміни, навіть не знявши уніформу. Чанбін так само втомлювався і дрімав годинку перед тим, як сідати за кермо, щоб вирушити додому. Сьогодні підлога була всіяна тілами. Одразу троє піддалися гравітації. Хан навіть не доповз до ковдри, поруч лежав у два рази ширше Чанбін, який хропів на все відділення, а на його витягнутій руці вмостився Фелікс. Мінхо не втримався та сфотографував таку милоту. Нещодавно йому довелося поставити пароль на галерею, адже якщо хтось подивиться в його знімки, на яких у 90% знятий сплячий Джисон, то можуть виникнути питання. Сехун попросив перекинути собі нову фотографію, але не щоб милуватися, а в якості компромату на Чанбіна. Хьонджин лише роздратовано приснув.

– З тими успіхами як ця веснянкова бестія знаджує Чанбіна, у відділі скоро буде весілля.

– Тобі просто заздрісно. – Підколов Лі.

– Мені просто тошно. – Хьонджин гучно закрив шафку, і вилетів з роздягальні, дивом нікого не розбудивши.

Мінхо переглянувся з Сехуном. Вони обидва помітили, що останнім часом молодший ходив без настрою.

– Думаєш про те саме, що і я? – Сехун говорив пошепки, щоб не потурбувати сплячих.

– Наша королева драми ревнує Чанбіна. – Старший на це лише кивнув погодившись. – Чанбін його найкращий друг і єдиний, хто терпить усі загони. Раніше вони постійно все робили разом, а з появою Фелікса…

– Тепер він працює з Феліксом, їсть із Феліксом, тренується із Феліксом.

– Спить із Феліксом. – Мінхо вказав на парочку, що лежала на підлозі. – Забагато Фелікса.

– Чанбін великий, його вистачить на всіх.

Сехун сам посміявся зі свого ж жарту. Він вже збирався йти, як у роздягальню зайшов обтріпаний Ян. Його вилиця була червона, губа розбита і трохи припухла.

– Горе ти моє! Що сказали у медпункті? Немає струсу?

– Що трапилося з нашим пиріжком? Хьон, ти не встежив за дитиною? – Мінхо надто театрально зобразив занепокоєння і потріпав волосся молодшому.

– Та його один качок приклав. Обкурився і з іграшковим стволом вирішив грабанути продуктовий. Намагався винести найцінніше, пиво та мармеладки.

– Схиблений. Хто ж мармеладки під пиво їсть?

– Ще й безалкогольне взяв. Зовсім відбитий на голову.

– Я зустрів капітана на шляху сюди. – Чонін говорив, ніби школяр, що провинився і приніс двійку додому. – Він сказав приділяти більше часу силовим тренуванням та шліфування рефлексів.

– Так, я й сам хотів запропонувати потренуватися. – Сехун знову звернувся до Лі. – Давно ми не спарингували, треба було б зводити новачків у вихідний, подивитися, на що вони здатні.

Мінхо не став згадувати, що на вихідні в нього вже були плани, якщо їх молодший лейтенант вирішив, то марно відмовляти.

– Чонінушка, рідний , щоб до четверга згадав всі прийоми, що вивчив в академії. Ми не повинні впасти обличчям у багнюку. – Хоч Сехун і казав це жартома, але молодший явно відчував відповідальність і тиск.

Старший міг і мертвого заколупати, а тому у свій єдиний за тиждень вихідний молодші та їхні наставники замість своїх справ розминалися на матах у підвалі дільниці. Ідея спарингу сподобалася тільки Чанбіну, який просто обожнював такі тренування. Особливо йому сподобалося прохання Сехуна стати в пару до його новачка, тому що по фігурі він нагадував того самого качка, що натовк бідоласі Чоніну зад. На жаль, і цього разу молодший не впорався. Але в другому раунді зі своїм наставником все ж таки зміг реабілітуватися, і одягти на нього наручники.

– Хьон, як щодо поєдинку? – Фелікс підійшов до свого наставника, що звільнився, але Хьонджин встав з матів першим.

– Ця горила може зламати тебе випадково. Розімнись зі мною, я також хочу потренуватися.

– Не раджу йти проти Фелікса. – Чанбін подивився на свого друга з усією серйозністю, що моментально розлютила того.

– Ти думаєш, я зовсім кволий, і навіть цього задохлика не здолаю?

Хван не хотів слухати ніяких сперечань, а тому навіть не здогадувався, що в цього “задохлика” був чорний пояс третього дана по тхеквондо, так що його нокаут першим ударом ногою був неминучим. Після цього він відлежувався, поклавши голову на стегно Чанбіна, який однією рукою перебирав його біле довге волосся, другою – тримав біля скроні холодну пляшку води, і тихо буркотів, що колись його точно загубить запальний характер. Хьонджин спокійно вислуховував, адже ще не знав, що “друзі” встигли з ним сфотографуватися, поки він лежав у відключці.

Мінхо ж було не до нотацій поряд сидячих, вся його увага сфокусувалася на двох, що спарингувалися. Хан і Синмін були рівними за силою суперниками, і жоден з них не збирався здаватися так просто. Втомлені й добряче спітнілі, вони продовжували намагатися вдягнути один на одного наручники. Це ж неправильно, що ця картина його збуджує?

З їхнього першого “не побачення” минуло півтора місяці. Вони зустрічалися майже кожних вихідних, гуляли, випивали, навіть ходили до улюбленої аркадної зали молодшого, але кінцівка цих зустрічей була одна й та сама. Не те, щоб Лі не подобалося цілуватися з Джисоном, ще як подобалося, але всі пропозиції “зайти на каву” були саботовані. Те, що Мінхо знав на що здатний цей хлопець, грало з ним злий жарт, а багата уява лише підкидала картинки.

Тепер він розумів правило дільниці, яке забороняє зустрічатися колегам. Як можна зосередитись на роботі, коли поруч щохвилини знаходиться об’єкт бажань. Як відповідальний поліцейський він обіцяв собі поговорити з Чаном про зміну напарника, але все ніяк не було нагоди.

– Слину підбери. – Хьонджин навіть в такому стані псував Мінхо нерви. – І моргай хоч іноді, бо очі пересохнуть.

– Бовтай поменше. Чанбін має рацію, довгий язик тебе в могилу раніше терміну зведе.

Іти самому на килим до капітана не довелося, той сам викликав усіх наставників розпитати, як справляються новенькі. Кожен розхвалював свого підопічного як міг, міряючись успіхами, з’ясовуючи чий краще.

– Хочу провести невеликий експеримент. Поміняйтеся на тиждень напарниками, все одно як саме. Свіжий погляд не зашкодить.

Першим за старшинством Сехун вибрав собі в підопічні Джисона, аргументувавши тим, що хоче вдосталь нащипати його пухкі щічки. Мінхо вже давно перестав обманювати себе, і думати, ніби він зовсім не ревнивий, просто виявилося, що раніше не було кого ревнувати. Поки він спопеляв поглядом О, долі Чоніна та Фелікса були визначені. Наймолодшого взяв під своє широке крило Чанбін. А ось дует Фелікса та Хвана здивував. Йому ж дістався найкращий випускник поліцейської академії останнього потоку.

Це був дуже складний тиждень, повний місяць нервово курив осторонь. Лі зарікся не сприймати скарги Хьонджина всерйоз. Як він взагалі справлявся весь цей час? Синмін псував нерви щохвилини. Так, він був молодчиком, багато знав, і робив краще за Хана, та й самого Лі, раз на те пішло. Але Мінхо все не залишало відчуття, що це він новачок, якого постійно повчають. Це стомлювало.

Хван в свою чергу просто розцвів. Від його поганого настрою не залишилося й сліду. Він брався за всі найскладніші і найогидніші виклики, перекладав основну частину роботи і бумажок на Фелікса, щоб, як він сам повторював, оцінити як новачок впорається без постійної допомоги та підказок. Через це австралієць ходив втомленим і понурим, а після змін відключався разом із Ханом.

Здавалося, що у Чанбіна покликання бути мамою-качкою. Але якщо раніше за ним слідував Фелікс, то тепер хвостиком ходить макне їхнього відділу. Навіть сам диявол Синмін вибрав його улюбленцем серед старших і розмовляв із ним ввічливо.

Тиждень минув швидко, і наставники вже звітували перед капітаном. Мінхо прислухався до кожного хвалебного слова про Джисона і розпливався в гордій усмішці. Через піднятий настрій навіть вилетіли з голови всі скарги на Синміна, але це не завадило все-одно попросити забрати його назад. Почуття обов’язку змусило попередити Чана, що цей хлопець може його підсидіти, будь у того бажання.

– Здебільшого, хлопець впорався. – Чанбін сидів на дивані з схрещеними руками і зосередженим виглядом, оцінюючи Чоніна. – Робив усе як треба, але сумнівався у кожному своєму слові та кроці, йому б впевненості в собі добавити.

– А у твого самовпевненості хоч греблю гати. – Хьонджину вже не терпилося вставити свої п’ять копійок. – Йому не вистачає уважності, витримки, і взагалі він робить все без ентузіазму. Хоча, можливо, мені так здається після мого очкарика-зазнайки.

– Без ентузіазму? – Со довго зносив усі безпідставні наклепи в адресу свого підопічного за останній місяць, але терпінню прийшов кінець. – Ти точно говориш про Фелікса, а не про себе?

– Якби не твоя гіперопіка, він би вмів набагато більше. Носишся як із золотим!

– Він добре справляється, і працює сумлінно. Не треба закопувати його старання лише тому, що він тобі не подобається. Фелікс дійсно намагається і не працює абияк, як деякі!

Хенджин у гніві мав звичку зовсім не фільтрувати що каже, і щоб не робити гірше, вискочив з кабінету, не забувши з усієї сили грюкнути дверима. Капітан ударив кулаком по столу, щоб нагадати своїм підлеглим, де вони знаходяться.

– Я для вас жарт якийсь? Це кабінет вашого начальника, а не місце з’ясування стосунків! Що за психи та розбрат у колективі на порожньому місці? Який приклад ви подаєте новеньким? В гори давно не ходили?

– Капітан, не гарячкуй. Ми тебе зрозуміли, пробач. – Сехун моментально зреагував після згадки гір, на які вони підіймалися всією дільницею, щоб, за словами Чана, згуртувати колектив.

– Пішли геть! Щоб сьогодні ж напилися в соплі, втерли між собою всі питання і більше не робили мені нерви!

Вийшовши з кабінету, наставники натрапили на своїх підопічних, що розгублено стояли купкою під дверима.

– Королева драми знову психує? – Синмін поправив окуляри, він уже звик до вибухового характеру Хьонджина.

– Ще й як! Але він швидко відходить. – Сехун все намагався якось розрядити атмосферу, і тримав за плечі все ще розлюченого Чанбіна.

– Ми хотіли запропонувати всім разом повечеряти, відсвяткувати завершення тижня. – Хан дивився на Мінхо, намагаючись зрозуміти загальний настрій. – Як щодо смаженої свининки ?

– Гарна ідея, але не сьогодні. – Чанбін, несподівано для всіх подав голос. – Без Хьонджина не піду, якщо вже відзначати, то всією командою.

– Може він і частина команди, але явно найслабша і марна ланка. – Синмін пробурчав це собі під ніс, але на його нещастя, це почув Чанбін, чий гнів повернувся миттєво.

– Послухай, вискочко, мені вже набридло слухати від тебе подібне. Хьонджин – твій наставник, ти маєш називати його офіцером Хваном, і ніяк не королевою драми. Він пропрацював у ділянці довше та знає про реальну роботу більше. Незважаючи на всі п’ятірки в академії, тобі ще є чому в нього повчитися!

– Я лише сказав те, що кожен мав на думці. І я чув, як старші…

Чанбін струсив руки Сехуна з плечей і підійшов до Кіма майже впритул. Від бійки рятували ті крихти самовладання О, що залишилися.

– Ти не знаєш, що в інших на думці. Ми можемо над ним жартувати по-своєму, але всі в цій дільниці знають, що Хьонджин хороший коп і надійний друг. Він хоч і знайдибіда, виглядає як фрік, але відданий своїй роботі. Цей відморозок навіть кулю впіймав за свого товариша! Тут кожен ладен йому спину прикрити. Тож не треба тут про слабку ланку! Хочу нагадати, що ти всього декілька місяців пропрацював, але вже встиг задовбати навіть акваріумних рибок на ресепшені. Не можу уявити, щоб хтось підставився за тебе. Тож зроби висновки. І якщо я ще раз почую подібне від тебе у бік свого наставника, то сам попрошу Чана поставити нас напарниками, і тоді повір, твоє життя не стане легшим.

Старші зітхнули з полегшенням, коли Чанбін після свого монологу все ж таки пішов нікого не прибивши. Новенькі ж стояли в повному шоці, особливо винуватець кіпішу.

– Сержант Лі, а за кого саме офіцер Хван отримав поранення? – Фелікс перевів погляд від спини наставника, що зникла з видимості, на Мінхо.

– А ти як думаєш?

Австралієць сумно посміхнувся, не треба бути генієм, щоб здогадатися. Сехун, як самий емоційно стабільний, спробував розрядити атмосферу. Він загріб Чоніна за плечі і повів до виходу.

– А ось тебе Чанбін хвалив перед капітаном! – Мабуть, старший взявся за самовпевненість Яна, як йому й радили.

Мінхо підійшов до Джисона, і тільки зараз зрозумів, як все ж таки скучив. За весь тиждень вони перетиналися лише в роздягальні, і то поки Хан не провалювався в царство Морфея.

– Так… як минув тиждень?

– Думаю, молодший лейтенант О вже докладно розповів. – Така знайома і вже рідна посмішка, рідні голос та незграбний смішок.

– Може, все ж повечеряємо разом? Хочу почути твою версію. Заодно розповіси, як тобі Сехун у ролі наставника, і як сильно ти сумував за мною.

Атмосфера в ресторанчику сприяла довгим розмовам, двоє чоловіків втратили рахунок часу. Метро давно закрилося, а автобус до району Хана вже не ходив. Лі не сильно засмутився цією обставиною, але після чергової відмови переночувати в нього розгубив свій запал. Він провів молодшого майже до дома. Чергове побачення закінчилося черговим поцілунком та засмученим Мінхо. Його точно динамять. Але чому?