Білі лілеї

POV Невіл Лонгботтом

Вчора ми втратили чесного, хороброго і відданого друга – Гаррі. Ось така гірка ціна ПЕРЕМОГИ над мерзенним Вольдемортом і його ордою…  Я тоді у справедливому гніві  мечем Ґрифіндора зарубав мерзенну кобру та її підступного господаря, але це, на жаль, не поверне мені загиблого друга. Мене навіть не тішив Орден Мерліна І ступеня, яким мене нагородило Міністерство Магії за боротьбу проти Смертежерів… Мені дуже шкода Герміону… Вона кілька тижнів зустрічалася із моїм покійним другом, у них були такі сильні почуття…Як у моїх нещасних батьків, що зараз лежать у лікарні святого Мунго.

Дівчина, вщент спустошена важкою втратою, вже хотіла зістрибнути із Астрономічної Вежі, але я із близнюками Візлі вчасно помітили  Герміону  і відлевітували її у безпечне місце, до медпункту місіс Помфрі. Шкільна медсестра змусила випити бідолашну мою подругу випити заспокійливе і снодійне зілля. Хоч підслуховувати негарно, каюся, але я тоді хвилювався за однокурсницю. Я одягнув подаровану мені покійним другом  мантію-невидимку, і випадково довідався, підслухавши розмову нашої деканки і медсестри, що Герміона на першому місяці вагітності (про що вона ще не знала), а батьком її майбутньої дитини був… Гаррі. Місіс Макґонеґел порадила місіс Помфрі нікому не розповідати про це, а саму дівчину вона планувала таємно перевести на домашнє навчання. Однокласникам Герміони деканка би розповіла вигадану історію про лікування онкологічного захворювання дівчини.

Я поділився цією новиною із моєю дівчиною Луною, оскільки знав, що їй можна довірити будь-яку таємницю.

• Невіле, ні в якому разі не розповідай про це Джинні, яка також кохає нашого полеглого друга. Це буде для неї важким ударом. Пообіцяй мені, що ти не вчиниш цього.
• Обіцяю, кохана. – я усміхнувся і ніжно поцілував Луну.

POV Фред Візлі

Вчора у цій кривавій і жорстокій бійні ми втратили Персі (хоч він і був останнім козлищем, але він був нашим братом) і Гаррі, до якого ми із Джорджем ставилися як до брата. Нам було дуже  важко дивитися на розпач і сум тата і мами, але сестрі було набагато гірше. Ми спробували  було обійняти і хоч трохи заспокоїти ридаючу Джинні, але все дарма. Вона зачинилася у своїй спальні і проплакала всю ніч.

Бісів Малфой, який вчора разом із Паркінсон і Ноттом у пабі “Три віники” напився оґденського вогневіскі  до зелених піксі  та сп’яну молов всяку гидоту про нашого полеглого друга, так розлютив нас із Джорджем, що ми перетворили його у тхора і заштовхали його за комір мерзенної жаби Паркінсон. Мерзотнику Нотту ми значно збільшили ніс, як у Піннокіо, до півтори метра.

Ми із Джорджем дуже сильно розчарувалися у покійному директорові Альбусу Дамблдору. Можна ж було провести кілька сеансів екзорцизму і вигнати частину гнилої душі Вольдеморта із Гаррі, але старому маніпуляторові було байдуже до долі Обранця. Наш покійний друг для Дамблдора був лише однією із шахових фігур, якими той спокійно жертвував “заради спільного добра”.

Ми із Джорджем вчора зачинили крамницю на Діаґон-алеї на місяць, оскільки нам було необхідно пережити гірку втрату.

Сьогодні аврори заарештували більшість Смертежерів, але хитрий Люціус Малфой напередодні зняв всі кошти у “Грінготтсі”, продав свій розкішний родовий маєток своєму другу екс-міністру  Корнеліусу Фаджу, і емігрував із родиною у Штати до троюрідної тітки Моніки Сміт, де їх точно б не дістало британське правосуддя. От негідники!

Кінець POV

Рубеус Геґрід обережно виніс із маєтку Блеків труну із червоного дерева, поклав її на віз, запряжений фестралами і поїхав до Годрикової Долини, де мала відбутися сумна церемонія похорону його найкращого друга. Поруч із напіввелетнем сиділо подружжя Люпинів. Німфадора витирала сльози лісника темно-синьою шовковою хустинкою.

• Бісові Дурслі навіть не захотіли говорити зі мною, Ремусе! – гнівно стиснув кулаки напіввелетень. – Коли я повідомив їх про героїчну смерть Гаррі, його товстий, як гіпопотам, дядько гучно розреготався і сказав, що він радий, що його ненормальний племінник більше не буде турбувати його родину. Мені хотілося б набити рило цього нахаби, але директорка Макґонеґел заборонила мені розпочинати бійку.
• Бідолашний Гаррі… – зітхнула молода місіс Люпин. – Все його життя було суцільним стражданням. Він рано втратив батьків, а кілька років тому скажена Лестрейндж вбила Сиріуса… Зараз Гаррі у раю, разом із мамою і татом… Вибач нас, друже, що ми не вберегли тебе…
• Вибачте, Джеймсе і Лілі, я не вберіг вашого сина… – із гіркотою тихо промовив Ремус, міцно стиснувши кулаки. Нігті боляче вп’ялися у долоні, але перевертень на це не зважав: його невгасимим вогнем палило почуття провини.

Церемонія похорону почалася о 17:00 на цвинтарі у Годриковій Долині. Крім друзів та вчителів покійного героя туди приїхали також і Віктор Крам та родина Делакурів. Габріель судомно стискала мамину руку, намагаючись не заплакати, побачивши свого покійного рятівника.

Біля свіжовикопаної ями поруч із спільною могилою Лілі та Джейса Поттерів лежала труна із червоного дерева, рясно вкрита вінками і букетами білих лілей.  У ній спочивав вічним сном герой магічної Великобританії, 17-річний Гаррі Поттер. На його бліде виснажене обличчя із сумною усмішкою сіли 2  барвистих метелики.

• Душі Лілі та Джеймса також хочуть бути присутніми на похороні сина. – прошепотів Горацій Слизоріг на вухо Мінерві Макґонеґел.
• Бідолашний Гаррі… – прошепотіла директорка Хогвартса, витираючи сльозину, що котилася по її щоці. – Хлопчик нарешті знову разом із своїми батьками…

Невіл стояв поруч із Герміоною, витираючи її сльози.

• Герміоно, можливо, тобі не варто було йти сьогодні на цей похорон? Ти ж будеш дуже сильно страждати. Мені важко дивитися на твої душевні муки.
• Невіле, я дуже вдячна тобі за турботу, але я дуже хочу попрощатися із Гаррі.

Дівчина підійшла до труни, поправила окуляри загиблого ґрифіндорця, ніжно обійняла покійного коханого і поцілувала його охололі вуста. Її гіркі сльози дощем лилися на плечі і шию загиблого юнака. Шатенка непомітно зрізала манікюрними ножицями пасмо його темного, як воронове крило, волосся, і сховала його у сумочку.

• Прощавай, Гаррі. – сумно прошепотіла Герміона. – Я кохаю тебе.

Дівчина повернулася до друзів, а Джинні підійшла до труни і прощалася із покійним хлопцем.

Коли всі присутні попрощалися із покійним героєм магічної  Великобританії, Мінерва Макґонеґел виступила із промовою.

• Вчора відійшов у кращий світ хоробрий юнак Гаррі Поттер. Він був старанним учнем, вірним, чесним і безкорисливим  другом, справжнім ґрифіндорцем.  Я пам’ятаю його ще із його юних літ, коли я разом із покійним професором Дамблдором забрали плачучого хлопчика із дому його батьків. Я пам’ятаю, наче вчора, його вступ до Хогвартса і вибір факультету, блискучу перемогу збірної Ґрифіндора з квіддичу над Слизерином, коли Гаррі спритно впіймав снич. Потім він разом із друзями зупинив Вольдеморта, не дозволивши тому заволодіти Філософським каменем, трохи згодом він самотужки поборов страхітливого василіска, врятувавши Джинні Візлі від неминучої смерті, врятував свого хресного батька Сиріуса Блека від зграї ненажерливих дементорів, переміг у надскладному Трьохчаклунському турнірі у досить юному віці, знищив всі мерзенні хоркрукси злочинця, допомігши нам знищити тирана. Передчасна смерть Гаррі – це дуже тяжка втрата для нас, це – болюча незагойна рана на наших душах. Ми ніколи  не повинні забувати про його подвиг!

Директорка витерла набіглу сльозину і приєдналася до групи викладачів Хогвартса.

Місіс Макґонеґел, вчителі та друзі покійного юнака звели вгору палички і відсалютували патронусами у чисте безкрає блакитне небо, віддаючи останню шану загиблому герою.

Невіл, близнюки Візлі, Джинні і Чжоу Чанг дуже здивувалися, коли із кінчика палички Герміони у небо вилетів Патронус у вигляді сріблясто-блакитного оленя, а не видри.

Фред тихо спитав ґрифіндорку:

• Герміоно, у тебе –  Патронус Гаррі? Стільки часу?
• Завжди! – тихо відповіла дівчина, витираючи набіглу сльозину.

Саундтрек – https://www.youtube.com/watch?v=GL0H5Gtq7k0