Більше не друзі

Це був кінець. Вже нічого не виправити, сьогодні він переступив межу дозволеного. Лілі завжди була терплячою, намагалась зрозуміти його, виправдати. Навіть захистити. За це тепер і поплатилась: саме її спроба стати на його захист так люто розгнівила слизеринця.

Бруднокровка… Так він її назвав.

Лілі не знала напевно, що завдало болючішого удару: саме слово чи його тремтячий він ненависті голос? А може, жорстока гримаса, що скривила його бліде обличчя? Мабуть, усе відразу…

За одну-єдину мить він знищив все. Знищив їх. Друзів дитинства Северуса і Лілі більше не існувало.

Насправді він вже давно почав змінюватися. Маленький хлопчик, що колись давно підняв перед нею завісу магічного світу, повільно, але невідворотно перетворювався на страшне чудовисько.

Спочатку вона відмовлялась це помічати. Відмовлялась вірити. Потім намагалась його зупинити: хто ж зможе просто так дивитися, як найкращий друг провалюється в безодню?

Та все даремно. Він свій вибір зробив. І сьогодні вона нарешті побачила без прикрас – мусила побачити, не лишалось більше можливості закривати очі – його спотворену пітьмою душу…

Не згадувати більше. Ніколи більше його не згадувати. Забути, ким він для неї був і навіть не дивитися в його бік. От тільки чи стане в неї сил?

***

Вона змогла. Змогла лишити позаду все, що їх єднало, і викреслити його зі свого життя.

Він приходив до неї просити вибачення. Погрожував всю ніч простояти під дверима вітальні Ґрифіндору, якщо Лілі не вийде до нього. І вона вийшла. Але лише для того, щоб остаточно поставити крапку.

Це виявилося складніше, ніж вона думала. Нестерпно було бачити його опущені плечі і сповнені болем очі. Він ледве не на колінах благав пробачити його, запевняв, що не хотів казати того, що сказав. А вона майстерно зображувала байдужість, поки душа відчайдушно рвалася до нього, щоб заспокоїти, сказати, що все буде добре. Але… це була б неправда. Добре вже нічого не буде.

Вона пішла, так і не сказавши, що пробачає його. Северус мав усвідомити, що це і справді кінець. Маленького хлопчика у смішній куртці і наївної рудоволосої дівчинки, яким так хороше було сидіти, тримаючись за руки, на березі річки і теревенити про все на світі, більше немає.

А для Смертежера місця у житті Лілі Еванс не було.