Біле лисеня 1

Анотація
Історія розповідає про життя 14-річний дівчини на ім’я Зоряна. Коли загинули її батьки, вона з молодшою сестрою залишити віч-на-віч з жорстоким світом. Але на щастя або на нещастя, їх взяли в родину одна пара. Ендрю Міньярд і Ніл Джостен.

Розділ 1

Нервовий стукіт нігтей по дверях авто.  Зоряна, чотирнадцяти річна дівчина. Зоряна Шевченко. Її холодні блакитні очі, байдуже слідкували за дорогою. Всього через п’ять хвилин її і її молодшу сестру візьмуть під опіку, як би вона не хотіла.  Нервове напруження зняла Настя, ніжно взявши сестру за руку. Насті вісім років і вона точнісінька копія свого батька. Каштанове волосся довжиною до колін ,зібране в низький хвіст, і блакитні очі. Зоряна ж була схожа на матір, не рахуючи холодних блакитних очей, коли у матері вони були карі. Світла блондинка з блідою шкірою і веснянками. Вона була схожа на сніжну королеву, або фею. Її малий зріст водить в оману, робить її тендітною і без захисною, але вона не була такою.   Мати дівчат була вродливою жінкою. Навіть той, хто ніколи її не бачив міг це підтвердити лиш поглянувши на сестер. Зоряна зараз би все віддала аби ще хоч раз відчути як мати і батько притискають її та Настю до серця. Її зовсім не приваблювала перспектива жити в новій сім’ї. Вона могла втекти, але не хотіла відбирати в сестри шанс на нормальне життя. Настя не пам’ятає батька, але невелика кількість спогадів з матір’ю у неї все ж лишилась. На відміно від Зоряни кожен спогад віддавався болем в серці.
– Зоря, – вона намагалась витягнути сестру з роздумів, але звернення “Зоря” лише сильніше їх поглибили. Лише її сім’я називала дівчинку “Зоря”, або “зірочка”, – Зоряна, повернись до мене.
– Так, що? – Зоряна подивилася на сестру, яка взяла іграшкового білого кота і помахала його лапкою. Кіт був зроблений їх матір’ю перед її смертю. Але це допомогло витягти Зоряну з думок. – Не турбуйся, все буде добре, – сказала дівчина з посмішкою. До всього пережитого їх сім’я жила в Україні.
– Мені страшно. Ти ж не будеш з ними домовлятися?
– Ні, але якщо вони тобі сподобаються я лізти не буду.
– А тобі? – Настя дивилася сестрі в очі.
– Мені вони точно не сподобаються, але я буду з тобою.
Машина зупинилася перед будинком, в якому вони тепер мали жити.
– Виходьте, це ваш новий будинок, – сказала дівчина з соціальної служби.
Будинок був великим, висотою в два поверхи і скоріш за все там також були підвал та горище. Імітація каменю та просто біла поверхня. Стильно та красиво. Машин було дві. Чорна, красива тачка, скоріш за все мазератті і сірий джип. Вийшовши з машини вони дістали спортивну сумку, рюкзак та бокс з єдиним спадком від мами. Притиснувши його до себе Зоряна взяла свій рюкзак, а Настя сумку зі своїми речами. Настя міцно стиснула руку сестри і притиснулась до неї. Дівчата попрямували до вхідних дверей будинку. Жінка подзвонила у дзвінок. Прозвучав різкий і голосний звук, замість очікуваного жахливого дзвіночка. Двері відчинилися і в дверному отворі стояв невисокий чоловік з рудим волоссям, шрамами на обличчі та холодними блакитними очима. Зоряна одразу ж впізнала зірку ексі Ніла Джостена. В горлі пересохло, коли дівчина зрозуміла, що вони будуть жити з двома геями – Нілом Джостеном та Ендрю Мін’ярдом, а вона тепер Зоряна Мін’ярд-Джостен. Е ні не залишиться вона тут. Навіть з тою умовою що вона їхня фанатка. І щоб її не чіпали вона повинна перестати грати в ексі? Їх хотілося завити від усвідомлення цього. Єдиним, що давало змогу відчути батька, хоч якось доторкнутися до нього була ця гра. Дівчина досі відчувала вагу його клюшки білого та блакитного кольорів. Але від внутрішнього болю на її обличчі не виступила жодна емоція.
– Проходьте, я радий вас бачити, – сказав Ніл, проходячи вглиб будинку.
Робітниця соціальної служби жестом наказала пройти вперед. Зоряна взяла сестру за руку і пройшла в кімнату. Нею виявилася кухня студія, в сірих та білих відтінках. Повітря було приємно вологим, що давало можливість відчути своє дихання. На кріслі біля дивану сидів Ендрю. Його обличчя виражало цілковиту байдужість, а в руках він крутив ручку. Побачивши, що Зоряна дивиться на нього він відклав предмет письма.
– Я поїду назад. До вас на наступному тижні приїде професор Гарсія. Вона оцінить ситуацію і допоможе вам, – звернулася жінка до Ніла на, що у відповідь він кивнув.
– Удачі, – сказав Джостен перед тим, як вона пішла.
– Вітаю, я Ніл, – він посміхнувся, – А ви Зоряна та Анастасія.
– Так, – Настя невпевнено визирнула з-за спини старшої.
– Зрозуміло. Давайте я відведу вас у ваші кімнати?
Зоряна мовчки кивнула і Ніл попрямував на другий поверх. За ними пройшов Мін’ярд, за яким вона спостерігала боковим зором. Вони пройшли в кінець коридору і Ніл відкрив одні двері. Зоряна хотіла пройти туди, але Ендрю покликав її.:
– Зоряна, твоя кімната тут, – він вказав на двері навпроти, – ти старша і до того ж тут є замок на дверях.
Дівчину дуже здивував такий підхід. Минулого разу їх з сестрою поселили в одній невеликій кімнаті. Вона обережно прокрутила дверну ручку і двері відчинилися. Кімната була просторою. Стіни пофарбовані темно-сірою фарбою, але зліва від неї, де і стояло ліжко, білою. Зоряна підійшла до стіни і провела по ній рукою. Схоже, вони довго підбирали для неї колір. Зоряна незважаючи на всю її білість і легкість у зовнішності, любила темні кольори.  А на білій стіні можна намалювати все, що завгодно.  Зоряна вже прикинула що вона могла б суду запхати. Зоряна вже прикинула що вона могла б суду запхати.  Перевівши погляд на ліжко, вона помітила, що там била тільки подушка, білизни не било.  Велике вікно виходило на заднє подвір’я.  Перед ним стіл та крісло на коліщатках.  У кутку шафа для книг порожня, а ближче до вхідних дверей комора.  Всі меблі були з темного дерева. – Зараз ми проведемо невеликий екскурс по будинку після обід, і ми поїдемо купимо все для ваших кімнат.  – Ендрю глянув на неї.  – Хочеш подивитися на кімнату сестри?
Зоряна кивнула вона не хотіла щось говорити.  Мінерд пропустив її і Зоряна зайшла в кімнату до своєї сестри, вона розмовляла з Нілом, він розповідав, що вона зможе вибрати, що захоче в свою команду. А Настя радісно дивилась на нього.  Вона звичайна дитина.  Зоряна докладала всіх зусиль щоб вона була щаслива незважаючи на жорстокий світ навколо.  І начхати наскільки буде боляче її, Настя не повинна відчути ні горя, ні жаху, ні того….
Кімната Насті була менша та повністю біла навіть меблі була білі. Кімната була такою ж світлою, як і Настя.
– Зоряно, у мене власна кімната!  – Настя покрутилася на місці.  – І я зможу купити все, що захочу.  – Вона обійняла Зоряну.  Зоряна усміхнулася, у відповідь і міцно обійняла сестру.  – А тобі як?
– Тут добре.  – Зоряна подивилася на Ніла та Ендрю вони переглядались.  Не розуміючи, про що вони говорять.
– Добре підемо розповім де тут що.  – Ніл жестом запросив їх вийти.
Показавши де їхня спальня Ніл сказав що якщо їм потрібно щось, просто постукати.  Коли Ніл показав, де ванна Зоряна відразу вимила руки, Настя повторила за нею.  Зоряна не любила бути брудною.  А Настя завжди повторювала за нею.  Ендрю показав де рушник для рук.  Спустившись униз Настя захоплено розглядала все, що показував Ніл.  Зоряна просто сіла на диван і склавши руки на грудях.  Вона втомилася за ці два дні, майже не спала.  Незабаром об її голову почав тертися кіт.  Білий кіт.  Він стрибнув зі спинки дивана на коліна Зоряни.  Вона вже давно не бачила котів.  Той мило муркотів, Зоряна почала гладити кота.  У відповідь на ласку кіт почав м’яти її лапами і ще голосніше муркотіти.
– Його звуть Теїл.  – Ендрю сів у своє крісло.  – Йому не всі подобаються.  Я переживав, що він тебе не прийме.  А ти йому сподобалася.  Це дивно.  – Ендрю подивився на Ніла та Настю.  А потім сказав “КС-КС” на звук Теїл не відреагував, але з-під крісла виліз чорний кіт.  А з великого будинку для котів вилізала чотирьох кольорова велика кішка.  – Це – Ендрю вказав на чорного кота.  – Найт, а це.  – Він показав на кішку.  – Коя.  – На руки до Ендрю заліз Найт.
Настя побачила котів.  Все.  Її серце вже куплено.
– О боже мій, у вас є котики.  – Настя подивилася на Ніла.
– Так, хочеш погладити?  – спитав він.
– Звісно.  – І коли Настя відповіла Ніл, присів і покликав Кою на ім’я і та прийшла до них.
– З котиками треба обережно. Не треба їх змушує сидіти у тебе на руках чи грати добре?  – Ніл подивився на Настю та кивнула.  Кішка сама підійшла і понюхала дівчинку.  Настя обережно гладила кішку.
– Твоя сестра обережна, вихована та щаслива.  Ти дуже старалася для неї.  – Від озвучення цих фактів Зоряна злегка напружилася, але швидко це придушила.  Однак Ендрю це помітив.  – Я сам був у дитячому будинку.  І знаю, що там цьому увагу не приділяють.  – Ендрю перевів погляд на Ніла та Настю.  Його погляд перестав бити нудним, замісце цього він став цікавим.  – Але вона боїться, як і ти.  Вас били?
Зоряна заперечливо похитала головою.  Тут швидше Зоряна била всіх тих хто її та її сестрі погрожував.
– Тоді чого ви боїтеся?
Зоряна не хотіла щось пояснювати так, що просто опустила очі на кота.  Страх перед невідомістю.  Ось все, що лякало Настю.  Зоряна боялася зовсім іншого.  Щоб ніхто не наважився нашкодити її сестрі

– Зрозуміло, тоді можеш піднята до себе і розібрати речі. – Ендрю підвівся і подався на кухню. Запитуючи щось у Нілу але не англійською мовою. Прислухавшись Зоряна зрозуміла що це німецька але вона знала за мало щоб зрозуміти що вони кажуть. Однак це не так важливо. Зоряна піднялася обережно опустивши кота на диван, а сама піднялася розібрати речі. Речец в неї не так багато всього три футболки, один світшот, джинси та спортивні штани. Але також там була папка з фотографіями що Зоряна ні коли не відкриє. Згадавши про ще одну річ, дівчина заховала папку в рюкзак і запхала під ліжко. Переконавшись, що його не видно, вона взяла валізку і відкрила її. Шабля обережно лежала в ній, переконавшись, що все добре закріплено вона сховала валізу в комору, так щоб її не було видно. Закривши її, вона спустилася вниз. На кухні Ніл, Настя та Ендрю щось готували. Не звернувши увагу на це, Зоряна просто лягла на диван. Вона не засинала, хоч її дуже хотілося. Після безсонної ночі в дитячому будинку хотілося спокою та тиші хоча немає всього однієї речі будинку. Будинку в якому можна не бояться. Зоряна згадала будинок батьків, цю затишну кухню, теплу вітальню, і свою кімнату. Так минуло пів години. За цей час дівчина згадала запах будинку. Дівчина могла чітко уявити кожен сантиметр дому, хоча і минуло чимало часу. Вона уявила все що бачила там, від самого будинку і аж до сервізу який лижав там здається ще з часів динозаври.

– Зоряна будеш їсти? – спитав Ніл. Витягнувши дівчину з роздумів. Зоряна підвелася і пішла на кухню. Вони приготували карбанару. Ніл жестом запросив Зоряну за стіл. Сівши проти Насті, Зоряна окинула всіх поглядом і стала чекати поки всі сядуть. Ніл та Ендрю сіли.

– Ти віруюча? – спитав Ніл.

Зоряна запечно похитала головою. Але паску їсти буде.

– Добре, тоді приємного. – Сказав він.

– Взаємно. – сказав Ендрю.

– Приємного. – весело сказала Ніна, і почала їсти спагетті.

– Смачного. – тихо сказала Зоряна Українською.

– Настя, Переведи будь ласка. – попросив Ніл.

– Приємного. – сказала Настя.

Зоряну це не здивувало, все ж таки поки вони найприємніші з усіх сімей. Вона приступила до трапізи, і ігнорувала всю розмову. І коли всі доїли. Ендрю склав увесь посуд у пасодомийку. І за кілька хвилин вони всі поїхали в торговий центр. Поки що їхали. Ендрю сказав:

– Якщо ви нічого не купите з того що я попрошу вас купити ви не вийде від того.

– Ендрю – Ніл суворо подивився на нього і перейшов на німецьку.

– Про що вони говорять? – Настя подивилася на Зоряну.

– Поняття не мають. Може поки що в слова пограємо?

– Давай, ти перша.

– Гаразд “Кригівка” – дівчина перейшла на ріду солов’їну

– Акула

– Авіація

– Яблуко

– Очі

– Ікла

– Автомат

Так вони провели весь час до магазину. Ніл, який вів машину, ця гра не зацікавила. ЙА ось Ендрю з цікавістю дивився на них через дзеркало, але не відволікав дівчаток. Ніл заїхав до Ікеї.

– Спочатку сюди. – сказав Ніл.

Зоряна вийшла з машини. Дочекавшись усіх, вони пішли до торгового центру.

Ендрю дав Зоряні в руку пом’ятий листочок. – Обов’язково купи все, що потрібно.

Зоряна переглянула список. І віддала його Мінерду.

– Це не означає, що ти можеш далеко відходити. – Ендрю глянув на неї. – Я не хочу тебе ні до чого примушувати. Але купи все, що потрібно і що хочеш. – Він лише на три сантиметри вищий. Але він не намагалася дивитися згори донизу. Він розумів, що Зоряна відчуває. Що весь той час у дитячому будинку багато хто дивиться на них згори донизу.

– Муг. – Зоряна погодилася.

– Ходімо. – Ендрю попрямував до входу де стояли Ніл та Настя. Зайшовши до магазину вони витратили не так багато часу, в основному вони обирали декор. Зоряна нічого не купила. Далі був магазини одягом, їжею та ТД. З одягом було складніше. Більше через Настю, котрій хотілося все й одразу. І через білизну, в основному її купувала Зоряна, зрідка Настя говорила що краще фіолетові, а не чорні. Але за цей час Ніл встиг разів п’ять зніяковіти. Зоряну тішило, що Ендрю просто стоїть з покер фейсом. Але все ж таки невдовзі з цим було покінчено. Зоряна взяла кілька різних джинсів, футболок, толстовок і один ніжно блакитний светр. Ендрю кудись пішов, а Зоряна, Настя і Ніл прямував далі. Коли вони проходили вздовж рядів магазинів, у торгівельному центрі, Зоряна побачила магазин з книгами. Вона багато читала,

– Хочеш?  – Ніл зупинилася.  – Мені казали, що ти багато читаєш.  Давай купимо пару книжок?  – Джостен хотів якось з нею говорити завести тему для розмови. Та дівчина не збиралася говорити. Зоряна глянула на нього потім на книги, і назад.  Спокуса була занадто велика.  Вона махнула рукою маючи на увазі “давай”.  Дівчина відразу знайшла ” голодування гри: пересмішниця ” , ” Учень смерті ” , ” девергент ” тут навіть були манги що сильно вразило Зоряну.

– Любиш аніме?  – Ніл дивився на те, як його новоспечена дочка шукала перші два томи “Алхіміка”.  Зоряна на мить відірвалася від свого заняття і кивнула.  – Ти можеш купити їх, скільки хочеш.  Навіть ті, що ти вже читала.

Знайшовши томи Зоряна встала і взяла весь чикл “Голодні ігри”.  На що Ніл усміхнувся.

– Ти дуже любиш цю трилогію.  – Зоряна не відреагувала на це твердження.  – Я дивився фільм.  А ти?

Зоряна негативно похитала головою.

– Ти фільми дивилася коли була в… – Ніл промовчав, коли побачив багатомовний погляд Зоряни “ти типу зараз серйозно” – вибач.  Ти зовсім не збираєшся з нами говорити?

Зоряна позитивно кивнула.

– Зрозуміло, це через те що ми тобі не подобаємося?  – Ніл продовжував ставити запитання.  Зоряну вони не напркжували, вона зрозуміла, що він ставитиме питання на які можна відповісти “так” чи “ні”.

Отримавши негативну відповідь, Ніл продовжував.  – Ти так із усіма?

“Так”

– Ти типу нас перевіряєш?

“Ні”

– Спостерігаєш за нами у такий спосіб?

Зоряна була здивована, що він її так швидко розкуств.  Але все ж таки кивнула головою на знак згоди.

– Ти з нами заговориш коли дізнаєшся, що хочеш?

Дівчина знизала плечима і вирушила на касу.  Повернувшись до машини на них уже чекав Ендрю.  Він простягнув Зоряне андроїд.  Новинський телефон з красивим перламутровим корпусом з блакитним відливом.  Насті дістався такий самий телефон тільки з фіолетовим корпусом.  Зоряна увімкнула телефон всі основні програми були на місці.  І її номер також був.

– Дійсно?  – Настя була така щаслива що здавалося що вона почне світиться.

Ендрю тільки кивнув, а потім додав.  – Тільки обережно з ним.

– Так звичайно.

– Ти її батьківський контроль встановив?  – Ніл подивився на Ендрю.

– Так, Настя у тебе він працює з 6-ї ранку і до 9-ї вечора, – Він перевів погляд на Зоряну.  – У тебе його нема.

– Гаразд поїхали.  – Ніл сів за кермо.  Додому вони доїхали швидше.  Живучи в передмісті біля Детройда, позбавляло пробок.  Приїхавши до будинку Ніла та Ендрю, вивантажили речі та увійшли до будинку.  Ніл допоміг Зоряні розібрати речі та застелити ліжко.  Тепер кімната була не така порожня.  У шафі з’явилися книги, а на краваті більше подушок, і один в’язаний плед.  На столі лежав скетчбук, ручки та ТД.  На підлозі з’явився пухнастий килим.  Коли вони закінчили у дверному отворі, вже стояв Ендрю. У його руках була плюшива іграшка лисиці.  Зоряна згадала як у магазині вона довго дивилася і кілька разів хотіла її взяти але так і не наважилася.  Ендрю кидав іграшку в руки Зоряни.  Востаннє Зоряні купував іграшки її тато.  Такий маленький сюрприз грів душу. Дівчина притисла іграшку блише.

– Дякую.  – Коротка подяка Зоряна, Викликало легке подив у її нових батьків.

На вечерю була яловичина і салат з помідорами.  Дівчата зїли все, крім помідорів.

– Чому ви не їсте?  – Ніл спостерігав як Настя зомбірує ягоду.

– Ми їх не їмо.  – Настя перевела погляд на сестру.  Та гоняла нещастний шматочок помідора по тарілці.

– Маже не їсти.  Але ви їх взагалі не їсте?

– Ну якщо вони не сирі і не виликі, то їмо.  Блін.. я борщ хочу.

– І не кажи.  – Зоряна взяла ніж.  Злегка натиснувши на подушку великого пальця.  Лезо не могло порізати шкіру, тож дівчина з жалем відклала ніж убік.

– Борщ?  Ви його де їли?  – Ніл уважно дивився на них. – Невже вас в ресторан возять.

– Нас і не возять, але Зоряна вміє його готувати.  Вона щодня мій день народження його готувала.  – Настя обійняла Зоряну.  – Продукти нам приносила Гарсія, тож ми круті.

Зоряна запитливо подивилася на Настю. – Не вже це щастя? І довіра? Першого дня?

– Ееемммм… Не знаю, наче так, а наче ні. Типу мені здається вони норм. Принаймні кращі за всіх тих хто був до чогось моменту. Але все ще попереду. Так? – Настя розстрілу на сестру.

– Після приїзду Гарсії проведемо перевірку, чи прям зараз? – Зоряна оглянула приміщення.

Зоряна запитливо подивилася на Настю.  – Не вже це щастя?  І довіра?  Першого дня? – Запитала дівчина Українською.
– Ееемммм… Не знаю, наче так, а наче ні.  Типу мені здається вони норм.  Принаймні кращі за всіх тих хто був до чогось моменту.  Але все ще попереду.  Так?  – Настя дивилася на сестру.
– Після приїзду Гарсії проведемо перевірку, чи прям зараз?  – Зоряна оглянула приміщення.

– Ну, давай зараз. – Настя подивилася на дівчину.

 Після цього діалога Настя, почала розмовляти з Ендрю, питаючи його про все у світі. Незважаючи на неприємну фразу “а чому?” Ендрю цілком терпляче відповідав. А іноді сам ставив запитання.

 – А що з вашими батьками? – Ендрю дуже прямо лінійний.

 – Я не пам’ятаю …. – Настя подивилася на Зоряну. – До того ж, це не має значення.

 – Добре, – Ендрю глянув на Зоряну. – Вона часто билася?

На це запитання Ніл з осудом глянув на нього, проте Мінярд проігнорував його погляд. І продовжив. – Це важливо.

 Настя задумалась а тоді сказала – Я думаю це можна обговорити пізніше. – Не дивлячись на вік та наївність Настя добре запомятала заборонені теми.

 – Гаразд, а тебі били?

 – Так, лише один раз.

 – Сильно?

 – Ні, тільки синець.

 – Лише синець… – задумливо промовив Ендрю.

– А вас били? – Вміння Насті збивати з пантелику неймовірне. Це був ніби інстинкт самозахисту, а може і план, Зоряні не відомо що коїться в голові її сестри.

Ніл мав вигляд ніби його тільки но холодною водою облили. Зоряна добре знала що Настя зраділа за живе.

Ендрю спокійно кивнув.

– Пробачте. – Настя трохи злякалася коли глянула на Ніла.

– Ні, – Ендрю простяг її руку. – Ти не винна, це було, це минуло. – Настя взяла руку Ендрю. Зоряна уважно спостерігала за даними жестом. Ніл також спостерігав це.

 – У тебе дуже тендітна рука.

 – У вас груба.

Після цього Настя прибрала руку. І Ендрю також.

 – Я допоможу прибрати. – Настя забрала свою тарілку і віднесла до раковини. Зоряна теж почала її допомогти. Настя спаласкувала посуд, а Зоряна складала в посудомийку. Коли вони закінчили, Зоряна обережно підштовхнула Настю. Її лікоть зачепив графін з дорогим віскі. Різкий неприємний звук. Але очикований. Настя відійшла від розбитого графина, вона злякано подивилася на Ніла. Той кинувся до Насті, Зоряна вже хотіла його видарити, але його фраза зупинила її.

 – Ти не порізалася? – Ніл став на коліна перед нею. І взяв її руки у свою.

– Вибачте

 – Ти в порядку? – наполягав Ніл.

 – Так, але графин.

 – Та плювати, ще куплю не проблема! Якщо з тобою щось станеться, це буде гірше.

 Зоряна спостерігала за цим, це вперше коли до них так відносилися. Для неї це ще нічого не означає але цього вистачить щоб пробути тут до наступного тижня. Ендрю став збирати уламки. Зоряна підійшла до нього і теж почала збирати.

– Не чіпай, – Ендрю забрав з рук уламки. – Відійди.

 Зоряна встала та відійшла. Вона не знала помітили вони чи ні, але судячи з їхніх дій немали. Після цього вони майже не розмовляли. О 21:00 Ендрю оголосив

  – Так, Настя у тебе годину і лягай спати.

 – Гаразд, я тоді у ванну. – Настя піднялася на гору.

 – А в тебе ще дві години, але восени будеш о 22:00 лягає.

Зоряна проігнорувала його слова. Взявши книгу, вона влаштувалася на дивані. За кілька хвилин прийшов Теїл і влаштувався біля неї. Ніл та Ендрю говорили про фільми. Так пройшла година. Зоряна встала з дивану. Піднявшись нагору, вона зайшла в кімнату до Насті. Та вже лягала спати.

 – Ти як? – запитала Зоряна.

 – Поки ти і Котик знімною все буде добре – Вона показала іграшку білого кота.

 – Гаразд, я тоді в душу. На добраніч – Дівчина підійшла до сестри і поцілувала її в лоб. Зоряна вийшла з її кімнати.

Дівчина знайшла свій новий спальний костюм, рушник та засоби особистої гігієни. Вона пішла у ванну кімнату. Вимивши голову і тіло вона просто стояла під гарячою водою. Закінчивши з водними процедурами, вона підняла очі, на неї дивилася мокра, гола, і дуже худа дівчина. Її блакитні очі були втомлені та сумні. Зоряна повернулася спиною до дзеркала і через плече подивилася на вирізане на її спині слово “монстер”. Зоряна згадала, як в той рік підлітки вирізали на ній це. А все зате що вона захищає себе та сестру. Нехай вона всього 150 см, але вона хитра, розумна і швидка. І кожен хто її загрожує сильно пошкодує. Так трапилося і з цими недоумками. Одному вона зламала щелепу, другому ребро, третій розбила носа, четвертого мало не вбила. Вона готова вбити всіх хто посміє торкнутися її та її сестри. Одягнувши піжаму, вона пішла спати. Але цієї ночі вона знову не спала.

( Першу виклала нажаль я починала писати російською про що зараз шкодую. Пробачте за помилки👉👈)