Біла троянда значить – чистота

Він повернувся, а разом з ним і Белла. Нарциса почувши про воскресіння Темного Лорда одразу ж трансгресувала до підземелля Блеків. Коли вона її побачила то наче повернулась в старі часи, коли усе було відносно добре. Белла, а ні на хвилину не постаріла, одяг був у ідеальному стані, ані пилу, ані дірок. Все така ж юна, що тілом, що розумом. Вона застигла у часі, це буде її прокляттям та покаранням. Занадто стародавня магія, за яку вони не зможуть розплатитися.

Белатрикс все ще лежала, не у змозі встати, те закляття мало свої побічні ефекти, одним з яких було повне знесилення, а про інші вона дізнається згодом. Старша сестра обережно, наче боячись сполохати, підійшла до центру кола накресленого на підлозі, сіла поряд розгладжуючи складки на сукні, та заглянула молодшій прямо в очі.

– А ти постаріла Циссі.

Посмішки засяяли у напівтемряві.

***

Її милий небіж дуже змінився та був навіть вищий за неї, а Белла ж пам’ятала його зовсім крихіткою, що вміщався у її руках. Єдине, що розчаровувало, це те, що він занадто сильно був схожий на свого батька. Хоча характером був як матір, Белатрикс помітила, хоча він з усіх сил намагався копіювати батька. Невідомо, чи то на благо, чи на кару йому це.

– Тітонько Белатрикс, – ніяково промовив Драко. – Щасливий познайомитись, – він взяв її руку та приклав до лоба.

Радістю було те, що його дуже добре виховали, його постава та манера спілкуватися, вміння триматися – усе це виглядало дійсно гідно. Хоча видно, що він значно вільніший у своїх проявах, ніж молоді люди у їх час. Згодом Белла дізналась, що Драко ще й майстерний у магії,

– Ох, милий небоже, ми вже знайомі, – весело посміхнулась, як вміла тільки вона. – Ти просто не пам’ятаєш.

***

Після повернення Волдеморт почав жити у садибах та віллах своїх посіпак, зупиняючись кожного разу у різних місцях, а маєток Мелфоїв став їх головним офісом. Де вони з Беллою знову й зустрілися, побачивши його нову подобу вона не злякалась та не здивувалась, а Темний Лорд дуже. Він спрямував погляд на неї, а у його очах на мить можна було помітити здивування. Далі пролунала фраза:

– Ти не змінилась ні на краплю, – тихо промовив він.

– Так, давня магія. Мій Лорде, – покірно відповіла Белла.

– Знаю, чув про твою відданість, ти вірила у мене більше за інших, – тріумфально посміхнувся. – За це ти отримаєш нагороду, – вона дякуючи ввічливо вклонилась. – Скільки тобі зараз?

– Майже вісімнадцять, мій Лорде, – тримаючи гордовиту поставу відповіла Белатрикс.

***

Вулички магічної Британії топлять у ностальгії, Лейстрендж нині знову Блек, її обличчя тепер ніхто не знав окрім Смертежерів та сім’ї. Для світу вона була мертва.

З перших тижнів після свого пробудження, вона час від часу виходить на вулиці аби дізнатися, як змінився світ за ці тринадцять років, на щастя, мода майже не змінилась, щоправда, юне покоління стало надавати перевагу більш легкому та короткому одягу. Але вона була рада гуляти вулицями вільно, де тебе ніхто не знає, хоча й дратувало, що ніхто не виявляє гідної її пошани. Тут Белла провела свою юність, гуляючи разом з сестрами та іноді зі шкільними “друзями”, які звісно обиралися за статусом. У сестер Блек навіть улюблена кав’ярня була, до якої вона знову ходить, але тепер сама.

Молода дівчина сиділа у глибині кав’ярні, якомога далі від вікна, на столі стояла, скоріше за все вже холодна філіжанка кави, а поруч обережно перев’язані світлою стрічкою білосніжні троянди. Белатрикс, вирішила придивитися, бо здається було у цій дівчині щось незвичайне, непомітне, на перший погляд. Вигляд мала юної аристократки постава, одяг, зачіска та навіть те як поставила ноги, говорили про те, що вона з доволі статної сім’ї. Сама дівчина тихенько шелестіла сторінками пожовклого тому, судячи з обкладинки йому не менше століття. Белла підійшла ближче аби познайомитись, можливо її сім’я теж на боці Смертежерів, а може через дівчину вдасться вплинути на них.

Неочікуваний порух поруч, злякав її, та вона незграбно труснула книгою через що й перекинулась філіжанка, та зафарбувала скатертину у коричневий, а разом з нею і троянди.

Дівчина підняла на Беллу погляд та зніяковіла, швидко дістаючи паличку.

– Вибачте, не хотіла вас лякати, – ввічливо посміхнулась Блек.

– А, ох, – вона швидко зібралась – У цьому не має вашої провини, це лише моя необачність, – її щоки все ще були трохи почервонілі.

– Я так нахабно влізла у ваш простір, прошу пробачення, – тепер було точно зрозуміло, що вона не відноситься до якогось з давніх родів. Але це не перекреслювало, того що ця дівчинка все ж могла мати якийсь статус. Та перед тим, як та встигла хоч щось сказати, Белла продовжила – Дозвольте, у знак вибачення пригостити вас кавою. Я – Белатрикс Блек, чистокровна.

– Я – Герміона Грейджер, напівкровна, – від останнього слова, Белатрикс стало трохи неприємно, виходить хтось з її батьків зрадник крові, але вона не винна, он як старається. А от ім’я здалось доволі знайомим, хоча це немає значення.

Далі вони продовжили розмову за кавою, підтримувати її було доволі легко, Белатрикс мала добре підвішеного язика, а Герміона від неї не відставала. Дівчинка була чарівна, мала величезний обсяг знань, про те, що навіть сама Белла не знала чи не цікавилась. Чомусь міс Блек зацікавилась нею, звісно, це через те, що вона може бути корисною, а ще розумна, а ще гарна…

З часом Белла прив’язалась до Герміони, почала ставитись до неї більш ніжно, ніж потрібно було. У неї, можна сказати, з’явилась подруга.

Вони зустрічались знову і знову, у тій самі кав’ярні аж до кінця літа, до поки Герміоні не треба було відправитись до Гоґвортсу.