Частина 53: The Big Apple🍎

Після турне по всій сонячній Іспанії, їхній курс змінився убік Сполучених Штатів Америки, а саме…

– Нью Йорк!!!

Парубок, що спав на задньому сидінні, здригнувся від вигуку іншого. Розтираючи очі, Рей глянув на молодшого, який висунувся з вікна. Мейлі з великим захопленням розглядав нескінченні різнокольорові вогні ніколи не згасаючого великого міста. І величну статую Свободи, яка зустрічала їх у всій своїй величі та красі.

– Я ніколи в житті не бував в Америці! – невгамовно вигукував Мейлі. – Приголомшливо! Неймовірно! Юхуу! Ахах!

Рей через сонливість посміхнувся і нахилився, щоб витягти його з вікна та усадити на місце.

– Для того, хто їхав два дні в машині, ти надто енергійний. – поправляючи йому скуйовджені локони, скептисно промовив парубок.

Мейлі нічого не відповів, тільки радісно посміхнувся і міцно притиснувшись, уткнувся носом тому в шию.
Рей трохи занервував, але у відповідь цмокнув його в щоку.

Приїхали вони глибоко в ночі. Цирковий намет відразу ж почали розкладати. Рей з Мейлі, втомлені з дороги, попрямували спати в вагончик. Але у неділю їм не дали виспатися. Близько дев’ятої ранку в трейлер почали гримати.

– Мейлі, відкривай! Це ми!

– Не відкривай їм… – прошепотів він, схопивши хлопця, що піднявся з ліжка, за кінець футболки.

– Чому? – обернувшись до того запитав Рей.

Мейлі скривив обличчя, наче з’їв шматок лимона.

“Бо вони, сто відсотків, потягнуть мене на свій шопінг!..” – цю думку він так і не сказав у слух.

Рей, посміхнувшись, вкрив його ковдрою, але Мейлі відразу розкрився і підвівся з ліжка хлопця, готуючись зустрічати непроханих гостей.

Як тільки двері прочинилися, всередину вломилася Ніколь, заявляючи:

– Гайда гуляти Нью-Йорком!

– Я не хочу знову йти з вами на шопінг! – насупившись, квапливо відмовив їй Мейлі.

– Ні-ні, – опустивши чорні окуляри на ніс, спокійним тоном вимовила брюнетка, що увійшла за подругою. – Ми поїдемо не на шопінг, а до нічного клубу!

– Та-ак! – радісно викрикнула Ніколь і кинулась до неї, схопила за руки і застрибала в нетерплячці.

Мейлі з Реєм, почувши це, переглянулися між собою. Парубок красномовно закотив очі, мовляв:
“Що вони тільки не вигадають”.

Мейлі стурбувався, нагадавши:

– Але в клуб впускають тільки з двадцять одного…

Саманта, з хитрим блиском в очах, вийняла з сумочки кілька підроблених посвідчень особ, і з все владним поглядом вимовила:

– А хто сказав, що нам ще немає двадцяти одного року?

– Уії! – пискнула від радості блондинка, міцно обійнявши подружку. – Як я люблю ці її витівки!

– С-стійте! – розгублено замахав руками Мейлі. – Це ж незаконно!

– Ну, так. – незворушно знизала плечима Саманта.

– Ти хоч розумієш, що якщо про це дізнається твій батько, то ми, в кращому випадку, залишимося на місяць під домашнім арештом без гроша в кишені? – схрестивши руки, попередив кузину Рей.

– Це якщо дізнається. – піднявши витончений пальчик, хитро всміхнулася йому Саманта.

Рей, з задоволеною усмішкою, відповів:

– Тоді я — за.

– Рей! Але це ж… а якщо… про нашу витівку дізнається поліція!? – не вгавав Мейлі. Здається, тільки він тут ясно усвідомлював всю небезпеку на яку всі троє так безрозсудно готові піти.

– Ах, не хвилюйся ти так, – безтурботно махнула йому рукою Саманта. – Ми вже робили так мільйон разів. Найголовніше – не палитись і не створювати проблем. – на останніх словах вона з докором глянула на кузена. Той невдоволено зсунув брови, питаючи:

– Чого це ти на мене дивишся? Твоя подруга теж уміє створювати чимало галасу.

– Я!?- відлипнувши від Саманти, скрикнула Ніколь. – Не намовляй на мене! Тільки ти тут магніт на неприємності!

Рей з глузуванням пирхнув:

– Не тільки я вмію влазити з хлопцями у бійки через одне криве слово в свою адресу.

Рей з Ніколь почали свердлити один одного злісними поглядами. Тим часом, Мейлі підійшов до Саманти з занепокоєнням намагаючись її переконати:

– Давай просто сходимо в інше місце. Навіщо так ризикувати заради якогось там клубу?

Саманта взяла його за долоні і з незворушним обличчям посміхнулася йому. Та від темних очей, що виблискували підступністю, Мейлі ставало все більше не по собі.

– Мейлі, як то кажуть: “Хто не ризикує, той не п’є шампанське”, – з зарозумілою усмішкою промовила вона. – Ми з Реєм раніше збігали разом на тусовки і нам за це нічого не було, адже все в цьому світі вирішують гроші. За них можна підкупити будь-кого.

Він вже чув схожі слова від однієї людини… Кусаючи губи, Мейлі відвів погляд на хлопця, який сперечався про щось із насупленою дівчиною.

“У мене кепське передчуття… але відмовити дівчат я навряд чи зможу”.

Поки Мейлі продовжував безрезультатно вмовляти Саманту не ризикувати, Рей з Ніколь розпалили справжню суперечку. Цих двох, явно не можна залишати один з одним хоч на кілька секунд…

– Що-о?! Це я не даю йому спокою!? – розлютилася Ніколь. – Це від тебе в нього завжди одні проблеми! Чи не ти кричав на нього через провал на першому виступі!?

З роздратуванням усміхнувшись їй, Рей попередив:

– Досить вже втягувати його у свої дівочі прогулянки.

– А то що? – насупилась та, роблячи до нього крок. – Мені в тебе дозволу просити, щоб піти з ним погуляти?

– Так. – просто відповів він.

Ніколь у гніві вирячилась на Рея. Здавалось, вона ось-ось вчепиться в нього.

– З якого це переляку ти став його мамою? Яке ти взагалі маєш право вирішувати все за нього? Тобі не завадило б навчитися не присвоювати собі людей!

Парубок зітхнув і зробивши крок уперед, з глузуванням подивився їй у вічі.

– У тебе що, місячні? Чого так завелася?

Ніколь почервоніла від гніву і вчепившись руками в його футболку, смикнула на себе, сердито витріщаючись на його усміхнене обличчя, яке, щоразу, сильно її дратувало. Проте, вона, несподівано, посміхнулася, і з неприхованою зарозумілістю, сказала:

– Мені тут пригадалося… Як ти бігав за мною коли ми були дітьми. Це ж тому, що ти був закоханий у мене?

На її запитання обернулися двоє неподалік: Мейлі з Самантою заціпеніло вирячились на Ніколь, та, в свою чергу, впевнено всміхалася парубку. Рей розімкнув губи, але так нічого і не вимовив, натомість натягнув перекошену посмішку.

– Не заперечує… – Саманта з Мейлі переглянулись, адже не помітили, як сказали це одночасно.

– Я так і знала. – переможно при підняла підборіддя інша. – Що таке? Я тебе зачепила цими спогадами? Мені тепер стало цікаво, наскільки ще постраждає твоє самолюбство, коли…. Скажімо, всі у цирку дізнаються, що тебе побила дівчина? – після цих слів Ніколь скинула лямку маленького рюкзачка і вийняла свій телефон. Кинувши його в руки Саманти, та мовила:

– Тобі варто зазняти це.

Саманта у подиві подивилася на подругу:

– А?.. Ти з глузду з’їхала!?

– Ну що, готовий? – з викликом усміхнулася Ніколь.

Рей хмикнув:

– Чого ти зволікаєш?

– Ніколь, стій! – першою зреагувала Саманта і кинулася рознімати Ніколь з Реєм, що намертво вчепилися один в одного. – Припини зараз же! Облиш його!

– На чиєму ти боці!? – крикнула їй Ніколь, вп’явшись нігтями в руки хлопця, що з силою стиснув їй зап’ястя. – Арх! Пусти!

– Рей, відпусти її! – нарешті усвідомивши що твориться, Мейлі обхопив парубка за талію відтягуючи його від іншої. – Вона ж дівчина!

– І що з того, що дівчина!? Якщо знадобиться, я будь-кого поставлю на місце! – Рей вчепився їй у блузку. Почувся тріск тонкої тканини. Декілька ґудзиків на грудях у Ніколь відірвалися, покотившись по паркету.

– Рей, досить! Досить, прошу тебе! – вигукував йому Мейлі. Вхопившись за його руку, він зміг на мить звільнити подругу від його хватки. Але це лише погіршило ситуацію.

Вивільнивши своє зап’ястя, Ніколь спробувала вліпити парубку ляпаса, але в останню секунду Рей ухилився і в результаті, Ніколь подряпала нігтями тому щоку.

Саманта смикнула її за плече так, що та мало не впала на підлогу.

– Що ти наробила!!? – вона потрясла її за плечі, у гніві дивлячись на сердите обличчя подруги.

– Що я наробила!? – випалила Ніколь і підняла свої руки. На її зап’ястях вже виднілися сліди синців. – Це він що наробив!

– Рей… – Мейлі злякано вхопив у долоні його обличчя. Від кількох неглибоких подряпин на лівій щоці вже текла кров. – його очі сповнилися слізьми, коли він вигукнув:

– Дурень! Навіщо ти поліз у бійку?! Не можна бити дівчат!

– Краще піди пошкодуй свою вірну подругу. – з незадоволеним обличчям забурчав Рей, прибираючи з обличчя його руки.

– Що?.. – втупившись на нього, Мейлі розсердився. Мить – і він нагородив його гарним підпотиличником. – З мене досить ваших бійок! Негайно попросіть один в одного пробачення!

– Мені нема за що вибачатися! – злісно випалила Ніколь. – Я захищала тебе!

– Мене!? – він повернув голову в її бік. – Від кого?! Від Рея?!

– Саме так!

Він в гніві випалив:

– Не захищай мене! Я сам можу це зробити!

Ніколь насупилась і з глузуванням пирхнула:

– Хах, ти один із сотні тих, кого він зумів обдурити своєю фальшивою щирістю! Не можу повірити, що ти й справді по товаришував з цим гадом! Яка ж ти наївна душа! Прям як Беатріс! До слова, Рей, а ти в курсі, що твоя колишня весь цей час перебувала-

– Закритий рота, Ніколь! – крикнула на неї Саманта. – Ти не краща за нас!

Та глянула на неї і з пихатою посмішкою, промовила:

– Хах, ти ж у нас теж хотіла привернути його увагу. Це виглядало по-справжньому жалюгідно! Щоб дівчина добивалася уваги від хлопця? Хах! І що тепер? Не дуже схоже, щоб він тебе любив! Ти йому й близько не потрібна!

Пролунав різкий звук. Мейлі округлив очі, дивлячись на почервонілу щоку дівчини в на половину порваній блузці.

Ляпас прилетів не слабенький, через що обличчя Ніколь відкинуло набік.

– Досить, Ніколь, – прошипіла крізь зуби Саманта. – Ти достатньо висловилася на сьогодні. Більше я не дозволю тобі ображати мене чи Рея.

Дівчина повернула голову. У світло-сірих очах спалахнула давно згасла ненависть:

– Хах… Аха-хах!

Мейлі відчув, як похолодало на серці від цього сміху.

– Я так і думала… – у пів голосу прошепотіла Ніколь, дивлячись на подругу. – Тобі куди важливіше він, ніж твоя найкраща подруга!

– Ти перейшла межі дозволеного, – льодяним голосом, вимовила Саманта. – Навіть якщо ми з тобою подруги, я, як і раніше, являюсь дочкою власника цього цирку. А той, кого ти щойно поранила, його єдиний племінник. Ти не маєш права ображати чи піднімати на нас свою руку. Якщо це ще раз станеться, я не подивлюся на роки нашої дружби і особисто відвезу тебе назад, до Канади!

Рей від її слів посміхнувся. Щоправда, ця усмішка була кислою, ніби-то йому зараз не роблять послугу і не заступаються, а вдаряють по гордості, що було помітно по його похмурих бровах.

– Аха-хах! – Ніколь розсміялася, торкнувшись кінчиками пальців своєї щоки. – Ось і прокинулося твоє справжнє “я”, міс Крайтон, – повернувшись до іншого, вона сказала:

– Ти бачиш, Мейлі? Які дволикі друзі оточують тебе? Будь впевнений, він такий самий. Не подивиться, що ви були друзями і вижене тебе! Власна вигода і становище йому набагато важливі за вашу не потрібну дружбу!

– Ні, – перебив її Мейлі. – Ти помиляєшся, Ніколь. Вони зовсім не такі байдужі, як ти собі думаєш.

– Та що ти взагалі знаєш!? – вона знову розлютилася, вказавши на насупленого Рея. – Я тут із восьми років! Мені краще знати, які ці двоє насправді, гордовиті і самозакохані егоїсти!

– Вони набагато м’якосердечніші, ніж здаються! Просто ти ніколи не намагалася побачити щось добре в Рейові! Або зрозуміти, чому так коїть Саманта!

– Припини, Мейлі! – втрутившись, Рей потягнув його до себе за руку. – Мені начхати на її думку! Не витрачай на суперечку з нею час!

– Але ж, Рей… – перш ніж він закінчив, парубок, несподівано, зробив кілька кроків убік Ніколь. Мейлі злякався, що вони знову зчепляться і поспішив зупинити того, спіймавши за долоню.

Ніколь скривила обличчя і хотіла було грубо висловитись, але Рей випередив її:

– Пробач за все.

Дівчина здивовано округлила очі. Не вірячи щойно почутому, Ніколь випустила:

– Ти… вмієш вибачатися!?

Рей миттєво насупив брови, одним лише поглядом попереджаючи: “ще хоч слово і я вирву тобі язик”.

– Мене… теж вибач.

Ніколь обернулася до Саманти, що розмазувала по обличчю сльози і без зупинки повторювала:

– Вибач, вибач, вибач… Я не хотіла тебе вдарити! Пробач мене, будь ласка!

Ніколь виглядала глибоко розгубленою раптовими вибаченнями з їхнього боку.
Саманта в сльозах обійняла її, запитавши:

– Щока сильно болить? Мерщій до мене! Я нанесу охолоджуючу мазь, і наклею тобі найкрасивіший пластир! Прошу, тільки не злись на мене… Я обіцяю, що заглажу свою провину перед тобою…

Ніколь, зрозумівши, що може відхопити від її обіцянки вигоду, з хитрим блиском у очах, пред’явила:

– Тоді за мене сьогодні платиш ти.

– Звичайно! – в мить погодилася інша.

Ніколь погладила щоку і посміхнулася:

– Тоді даси мені одягнути сьогодні свою червону оксамитову сукню?

– Бери яку за хочеш.

– Бургер купиш?

Саманта насупилась:

– У тебе дієта!

– Аха-хах! – Ніколь потішно засміялася в долоню і одразу ж, обійняла її. – Добре. Дієта так дієта.

– Подруги? – з усмішкою витираючи сльози, запитала Саманта.

– Подруги. – погладивши її по довгому шовковому волоссі, відповіла та.

З кислою міною спостерігаючи за возз’єднанням найкращих подружок, Рей повернувся до хлопчини, який весь час продовжував міцно тримати його за руку. Обійнявши його, Рей прошепотів:

– Пробач мене, якщо зможеш.

  ▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Світле хвилясте волосся Ніколь і Мейлі розвівав приємний прохолодний літній вітер. Дівчина попросила відкрити люк на даху автомобіля та разом зі своїм найкращим другом захоплювалася краєвидами.
Нічний Нью-Йорк надовго прикував їхні погляди до сліпучих вогнів, що посекундно танцювали різноманітною гамою кольорів та спалахів.
Тут жити і не веселитися всю ніч – просто неможливо. Нью-Йорк запропонує вам безліч місць, які ви просто зобов’язані відвідати хоч раз у житті.

“Не віриться… Я і в правду в Америці. Раніше я і мріяти про таке не міг, бо ж, не вірив, що доживу до завтрашнього дня…”

– Що ти зараз відчуваєш, Мейлі? – раптом запитала Ніколь, з блискучими очима подивившись на нього.

– Я? Ну… Зараз я відчуваю величезне захоплення і нетерпіння чим швидше прогулятися всюди, навіть якщо після цього я не відчуватиму своїх ніг.

– Аха-ха! – вона дзвінко засміялася. Відкинувши голову назад, та, підняла руки вгору і, як можна голосніше, закричала проти вітру, що б’є в обличчя:

– А я почуваюся королевою! Аха-ха-ха! – Ніколь схопила його за руку і потягла її вгору. – Ось воно – солодке життя! Відчуй себе королем цієї ночі! Розслабся і кайфуй, кайфуй, кайфуй!

Почувши, як її подруга кричить і сміється, Саманта перелізла від переднього сидіння до них – на заднє, і, ігноруючи бурчання Рея, якому вона кілька разів наступила шпильками на шкіряні туфлі, висунула свою маківку через відкритий люк даху, і слідом за Ніколь, прокричала:

– Юхуу! Хай живе дурість, свавілля, непокірність і веселощі до самого ранку! Сьогодні ми відірвемося на повну! До смерті не забудете!

Мейлі з Ніколь усміхнулися їй. Перший узяв Саманту за руку і піднявши свої та їхні руки, випалив:

– Настала наша зоряна мить! Відчиняй же нам свої двері, величайший Нью-Йорк!!!

Вони втрьох голосно засміялися, через що, знизу, із салону, невдоволено забурчав Рей:

– Ніч тільки починається, а в мене від вас вже сильна мігрень! Будьте такі великодушні, і не кричіть більше! Або я відчиню двері і пересяду від вас у таксі!

Саманта на секунду нахилилася, але тільки для того, щоб схопити кузена за руку і разом з ним знову визирнути з люка.

– Рей, Рей! – гукнув його Мейлі, що ні на мить не опускав з обличчя сяючу, як вогні величезних хмарочосів, посмішку. – Давай з нами! На рахунок три, кричимо: “Банзай!”

– Я не братиму участі у ваших дурощах. – відрізав той, заправляючи волосся.

– За-ну-да. – в один голос простягнули дівчата і в ту ж мить розсміялися.

Мейлі перемістився ближче до того і міцно зімкнув їх з Реєм долоні в “замочок”, після чого уткнувся носом у комір його чорного легкого поло і вдихаючи його терпкі парфуми, попросив:

– Будь ласка… подбай про мене сьогодні.

Від такого розтанув би кожен, і Рей не став тому винятком. Стиснувши губи, той відвів очі убік і раптом зустрівся поглядами з Ніколь, що з похмурим обличчям косилася на нього, поки її подруга фоткалася на свій смартфон.
Рей посміхнувся і, обійнявши Мейлі, підняв їх зімкнуті руки, вигукнувши:

– Ми підкоримо всю Америку!

  ▪️▫️▪️▫️▪️▫️

Гучна музика, що б’є в самісінькі барабанні перетинки, невеликий дим, що напустився ди-джеєм, різке, різнобарвне підсвічування з величезною диско-кулею, що сліпила очі, і солодкі аромати жіночих духів, що витали у повітрі, та від яких хлопці пяніли не гірше, ніж від текіли.
Мейлі досі не вірилося, що вони змогли сюди пробратися… Можливо, вся справа була в одязі, який йому так старанно підібрала Саманта і яка робила всіх чотирьох на кілька років старшими. А може, справа була в зачісці та невеликому макіяжі, що наклала йому Ніколь, витративши на це аж дві години. Ні, скоріше – у вдягненому у чорний костюм водію, що провів їх до входу і більше змахував на особистого охоронця Саманти.
З ним будь-хто зрозумів би, що перед ним не хтось середнього класу. Ще, Саманта видала охоронцям хорошу суму за сьогоднішній вечір, автоматично зробивши з них віп-гостей. Мейлі став потроху розуміти, що в будь-якій країні можна підкупити грошима будь-кого, особливо якщо це Америка, де з пелюшок починають порушувати закони.

Ніколь, не дивлячись на недавню образу і сильний ляпас, виглядала дуже щасливою. На її щічці красувався рожевий пластир у вигляді зірочки. Золотисті локони хвилями спадали їй на плечі, а червона сукня чіпляла погляд кожного хлопця. Дівчина явно помічала на собі погляди оточуючих і з яскравим помаранчевим коктейлем, не соромлячись, підходила до кожного, підміченого нею, молодика, а то і більше, до дівчат.

У моменти походеньок Ніколь від одної особи до іншої, Саманта, стоячи з бокалом вина, невдоволено хмурила брови, і цей жадібний погляд… Здавався Мейлі знайомим… Згодом
Саманта пішла в жіночу вбиральню і він став переживати щоб до Ніколь не почали чіплятися чоловіки… Мейлі сильно сумнівався, що зможе захистити її від п’яного американця. Рей… ну тут ясно, що в разі чого він не поспішить рятувати її. Надія залишалася тільки на нього самого. І він вирішив, що не буде спускати з неї очей, і у разі чого, не стоятиме осторонь.

– Щось ти надто вже напружений, – простеживши за його поглядом, Рей додав:

– Не турбуйся про неї, як ти вже міг переконатися раніше, вона не дасть себе образити.

Мейлі, сидячи за барною стійкою на високому, по довженому стільці, оглянув його і багатозчно зітхнув:

– З подряпинами на щоці ти виглядаєш ще більш привабливішим.

Рей тихо засміявся:

– Пха-х, ти навмисне провокуєш?Якщо продовжиш розкидуватися лестощами, я не подивлюся, що тут люди і поцілую тебе.

Мейлі в мить почервонів, але погляду з нього не опустив.

– Ти сам уклав собі волосся? Так гарно…

Рей хитро примружився і трохи нахилився до нього, на що Мейлі миттю відсунувся, зніяковіло випаливши:

– Я не розхвалював! Просто запитав!

– Волосся уклав не я, – відповів йому Рей, підперши долонею щоку. – Саманта і наді мною встигла поексперементувати.

“Принаймні тобі не пропонували одягнути сукню і прикинутися дівчиськом…” – похмуро подумав він і повернув голову до Ніколь. Знаючи її запальний характер, він переживав, щоб та не влаштувала з кимось бійки.
Раптом він відчув, як до нього присунули якийсь холодний напій.

– Це допоможе тобі розслабитися, – мовив Рей. – Спробуй.

Мейлі здивовано розглядав запропонований йому коктейль оранжевого кольору.

– Що це?

– Текіла “Санрайз”. – пояснив йому Рей і прийняв від елегантного бармена такий же напій.

– У ньому є алкоголь? – з ходу спитав Мейлі.

Рей, посміхнувшись, похитав головою і підняв свою склянку:

– Немає. Текіла нешкідливіша за шампанське, що ти пив на новий рік.

– Точно?.. – Мейлі помішував соломинкою напій, наполовину заповнений льодом.

“На вигляд звичайний апельсиновий коктейль”.

– Точно, – ширше посміхнувшись, Рей при підняв його склянку. – Ти ж бачив, навіть Ніколь такий п’є, і з нею все гаразд. Ну ж бо, спробуй трішки.

Мейлі підняв очі з коктейлю на усміхненого хлопця і сам усміхнувся. Задзвеніли склянки.

– За нас. – Рей випив увесь напій так, що тільки прозорий лід залишився в склянці.

Мейлі ж пив по троху. Коктейль був цитрусовий, прохолодний, освіжаючий та солодкуватий на смак. Йому сподобалось.

Наступні коктейлі, що зробив їм бармен, були теж апельсинові, але вже червоного відтінку.

– “Blood Orange Screwdriver”, – сказав Рей, підставляючи до того склянку, набагато більшу ніж до цього. – Ти пробував колись червоний апельсин?

– Ні… він кислий?

– Є трохи. Але можливо тобі сподобається.

Знову дзвін склянки і очі, що невідривно дивилися один на одного.

“Угх… Кислющий..” – Мейлі, не допивши і половини, відсунув склянку, відчуваючи, як до щок прибуває кров.

– Не сподобалося? – парубок присунув його коктейль до себе. Мейлі лише раз моргув, як той усе випив.

– Давай тоді замовимо щось набагато солодше. – з усмішкою запропонував Рей і накрив його долоню своєю.

Мейлі відчував дивний жар у грудях, але запаморочення не було. До його щоки притулили холодну руку, запитавши:

– Ти добре почуваєшся?

– Добре… – промуркотів він, потершись щокою об руку іншого. – Так добре…

Рей на хвилину завмер, поки його не повернув до себе твердий голос бармена:

– Ваші два коктейлі “Дайкірі” готові.

– Заберіть, – байдуже наказав парубок. – Ми не питимемо більше.

Бармен був явно незадоволений:

– Але, сер… я вже зробив коктейлі, а значить, ви повинні за них розплатитися, інакше я покличу охорону.

Зчепивши зуби, Рей кинув гнівний погляд на того і вийняв із кишені чорну картку:

– Я за все заплачу, не треба нікого кликати.

– Рей… – інший розпластав руки і потягнувся до того. – Мені трохи… не по собі.

– Мейлі, почекай… не крутись. Ти можеш впасти зі стільця. – він підвівся, притримуючи того руками.

– Прошу, сер, – чоловік за барною стійкою віддав картку. Зауваживши, що парочка тепер обіймається, він запропонував:

– Можливо, ви хочете усамітнитися? У нас якраз є вільні номери на другому поверсі.