Бібліотека

Примітки:
Публікація на інших сайтах суворо заборонена!
Не сприймайте це все всерйоз, оскільки це вигадана розповідь. Робота несе у собі чисто розважальний характер.
Приємного читання!

Він сидів у дальній частині світлого приміщення за столиком, що знаходився навпроти вікна, а спина була повернута до десятків книжних полиць. Олівець, що тримав юнак, був повністю згризений у верхній частині. Тиша та можливість зациклитись на навчанні у цьому місці давала своє. Перегорнувши останню сторінку розділу, руки потягнулись вгору, випрямляючи спину та розминаючи затерплі м‘язи. Музика, що ледь лунала з навушників, заспокоювала та дозволяла насолоджуватись моментом своєрідного відпочинку. 

— Тепер я на власні очі побачив, що такі злі дарк репери, як ти, можуть сидіти у теплій атмосфері бібліотеки та під музичку(?) – піднявши брову, зробив акцент на останньому слові хлопець, що зайшов до приміщення і відшукав молодшого в самому куточку в променях ніжного сонця. — … займатися студентськими справами. – легенька усмішка торкнулась його уст.

Він підійшов ближче та сперся руками на стіл по обидві сторони, притискаючись тілом до спини молодшого.

— Без тебе тут було більше свіжого повітря, не хочеш звалити знову?… і не заважати мені вчити цю дурню. – закотивши очі промовив Со. Він любив цього хлопця, але його безмежно дратувало, коли люди відволікали його від навчання, оскільки це і без того потребувало багато сил. 

—  Якщо це біологія, то я можу допомогти з практикою. – молодший відчув гаряче повітря на маківці, що змусило його тіло покритися маленькими мурашками, потім невагомі поцілунки від шиї до плеча. 

— Це філософія, любий, яка може прилетіти тобі в обличчя, якщо ти не зупинишся. – глибоко видихнув напруження і промовив Со. 

На жаль чи на щастя, поцілунки перейшли в легке поглажування волосся. Бін відчував, як старший заривається носом у волосся та тихо вдихає запах шампуню, який розноситься частинками свіжості та ще чогось солодкого через легені кров’ю у кожен куточок тіла. Він спокійно закриває очі, насолоджуючись моментом. 

— Вдома ти ніжніший. Куди ж подівся мій Бінні – закомфорчу всіх і все? – усмішка та тихий шепіт у волосся, знову змушували тіло покритися товстим шаром тепла. 

— Помер.. – трагічна пауза, — за величезними томами філософії. – і знову очі покотились вверх.

— Знаєш, є одна дуже цікава філософська думка… – Кріс відійшов від молодшого та сів за крісло збоку, щоб потім повільно розпластався на столі, трішки торкаючись рук молодшого. Зловив на собі зацікавлений погляд, а після ще хвилинки мовчання на доволі грізне: « Ммммм?», відповів: — «Найкраще місце для хорошого сексу – бібліотека-бібліотека.»

— О боже, згинь нечисть звід… – хотів би молодший договорити, але його нагло перебили намугикуванням пісні: « Секція української класики, індійський епос і спадщина греків!»

— Чан, будь ласка, я намагаюсь закінчити з цим і піти додому. – тихий стогін відчаю почувся зверху. Бін розумів, що сьогодні вже до філософії не гляне.

— Бінні… – молодший повернувся на голос і хотів би щось відповісти, але відразу відчув чужі губи, що притиснулись до його, розносячи тепло по шкірі. Набравшись сміливості, він відповів на поцілунок майже відразу, починаючи поглиблювати його, трішки покусуючи то верхню, то нижню губу старшого. Руки акуратно лягли на шию та час від часу спускались на міцні плечі старшого. А відчуття його дотиків на своїй шкірі заставляло задихатись від почуттів, що заполонили тіло. Азарт від того, що їх можуть побачити, віддавав легким поколюванням на кінчиках пальців. 

Уже був вечір, тому навряд чи хтось завітає до бібліотеки, але невеликий шанс був. 

Піднявшись з-за столу, Со потягнув старшого на себе, заставляючи піднятись теж, а потім, взявши під стегна, різко посадив на стіл. Про том з філософії вже точно всі забули, тому останнім знаком уваги до нього стало неповажливе відштовхування у інший кут столу.

— Через тебе я завалю цей довбаний семінар.. – пробурчав він і знову почав заціловувати почервонілі, трішки напухлі вуста старшого.

— Ти його завалиш.. через те.. що не можеш стрима.. – Бін, перебиваючи сильнішим укусом старшого, почав нагліше досліджувати вже таке відоме тіло навпроти. Він знав кожен куточок, кожну родимку та плямку на цій шкірі. Чан тільки відповідав поцілунками у шию, плечі, губи, зашаріле обличчя та шумно видихав повітря, коли руки проходили чутливими місцями. 

Тихе скиглення почало розноситись приміщенням після того, як молодший пройшовся руками по підтягнутих грудях хлопця, зачіпляючи маленькими пальчиками соски та ловлячи мелодійні видихи губами. Поки одна рука залишалась на рельєфних м‘язах, інша ж лягла на тонку талію і м‘яко притягнула піддатливе тіло до себе. Цього було досить, щоб «випадково» впертись стегном у випуклість, що твердіє, заставляючи Чана затремтіти та відчути як його тіло покривається липким жаром. Акуратно зловивши край футболки, Бін підняв її догори, відкриваючи вигляд на підтягнуте тіло старшого, у роті трохи пересохло, здавалось, що він скоро помре від цього виду. Бажання було сильніше здорового глузду, тому молодший вирішив не стримуватись і пройшовся язиком по грудях, особливу увагу приділяючи чутливим намистинкам сосків, обводячи їх круговими рухами та ніжно покусуючи. Тихе: «блять..» злетіло з уст юнака знизу, а тіло саме піддавалось до ніжних дотиків, жадало більшого. Чан піддався стегнами вперед, ще сильніше притискаючись до стегна молодшого. 

— Бінні, будь ласка. – слова швидше нагадують глибокий чи жалібний стогін, а їхній власник тільки сильніше прогинається в спині та відкриває частини тіла для таких приємних маніпуляцій.

— Невже ти хочеш більшого? – рука з грудей спускається вниз, на випуклість, проходячи рельєфними кубиками пресу. — Тут? У цій бібліотеці, – Бін підводиться, випрямивши плечі й відразу нахиляється до вуха старшого, — де кожен може вільно зайти й побачити нас? – він повільно проводить язиком по мочці вуха, трішки прикушуючи її та чує у відповідь тихе: «блять, будь ласка, припи..». Рука, що стиснула збуджений орган, змусила подавитись власними ж словами і тільки тихо скиглити в плече.

— Чанні, який же ти хтивий хлопчик. – легка усмішка торкнулась губ молодшого, коли член у руці здригнувся, а стегна старшого тільки сильніше піддались вперед, щоб відчути більше тертя між ними.

— Якщо ти зараз щось не зробиш, то я знайду цей клятий том і він полетить в тебе. —  задихаючись, пробував погрожувати Чан, але рука, яка вправно розібралась із ширінькою та, змусивши підвести стегна, трішки приспустила штани та нижній одяг, щоб було зручніше, лягла на гарячу плоть.

Здавалось, що Кріс помре, якщо зараз не отримає бажаного від молодшого. Його руки тремтіли, тіло кидало то в жар, то в холод, а збудження болісно віддавало у тіло й постійно нагадувало про себе. Бін же грався, йому подобалось мучити старшого. Бачити, як той вигинається під ним, просить більшого. Як руки блукають по тілу й сильніше стискаються, мнучи таку приємну на дотик тканину одягу, коли Со торкається до чутливих місць і відчуває тремтіння, а його мелодійний голос зривається в тихих стогонах.
Натиснувши на чутливу голівку і відчувши поштовх у свою руку зі скигленням, яке так приємно відлунювало в голові, Бін почав повільно проводити рукою зверху вниз, проводячи по випуклих венах та час від часу приділяючи особливу увагу найчутливішій частині. Його хлопець, здавалось, закінчився тут і зараз. Скиглення всуміш зі стогонами ставали все частіші, а на лобі з’являлись капельки поту, через що не дуже довге волосся прилипало до обличчя. Бін роздивлявся лице коханого, який прикушував нижню губу, щоб не бути сильно голосним, хоча й виходило погано. Здавалось, що цей голос можна записати на звукову доріжку і зробити ідеальний трек: «Варто спробувати колись» – відмітив про себе молодший, набираючи швидший темп рукою та вертаючись поцілунками до шиї, а потім і грудей старшого. 

 Той же млів просто на очах, та починав частіше робити поштовхи стегнами у руку молодшого, яка так правильно й приємно відчувалася. «А ще краще було б відчувати його в собі» – після цієї думки бурхлива уява зробила своє. Картина, де молодший нахабно перевертає його та бере на цьому клятому столі, де напевно тисячі студентів сиділи над найважчими предметами та молили бога про те, щоб це закінчилось. Він же молив та навіть благав, щоб його уява стала реальністю. Натомість його ноги звело приємною судомою, а на руці Біна зʼявились краплини білої рідини. Кріс знесилено впав головою на плече молодшого, який притримував його однією рукою. 

— Любий, мені потрібно дістати до рюкзака і взяти серветки, ти міг би посидіти рівно? – ніжно й заспокійливо промовив молодший у маківку Кріса. 

— Г-гаразд, — трішки запинаючись, старший вирівнявся й дав можливість взяти з рюкзака серветки, якими Со швидко протер свої руки та тіло коханого, та пішов викинути їх у найближчий смітник. Чан за цей час одягнувся і досі прокручував бажання у голові, інколи пробуючи слова думок на смак, доки молодший не повернувся. 

— Знаєш, дрочка ‐ це звичайно круто, але я мав би кращий вигляд на цьому столі з твоїм членом в собі. – промовив старший трішки нагинаючи голову й заглядаючи в очі Біна. — Тобі так не здається?

— Мені здається, що ти непогано будеш виглядати на нашій кухонній стільниці, вдома. – підійшовши до любого і нахилившись до вуха продовжив: —  у тих самих панчішках та спідничці, яку ти вирішив купити тишком-нишком.

Згадка про ці елементи одягу змусила Чана зашарітись, але промовити слова йому не дали.

— Чи ти думав, що я не дізнаюсь? Моя маленька крихітко? — низький тон молодшого буквально вів його й змушував скиглити тільки від озвучених фраз.

— Думаю, нам варто йти додому. – промовив молодший та через силу відлип від Кріса, щоб почати збирати свої речі.

— Д-давно ти знаєш? – єдине питання крутилось в голові, все інше було забите бажанням і сами́ми хтивими думками з цими довбаними панчішками та спідницею. — Бін?! – на що Со тільки всміхнувся і похитав головою, а Чан, спустившись зі столу, зачекав студента і, взявши за руку, поцілував молодшого ще раз. 

— Від самого початку. — останнє, що прозвучало між ними, оскільки далі до зали зайшла якась група студентів і пара разом вийшла з бібліотеки у сторону автобусної зупинки, де на них чекав подальший шлях додому.