Бути чи не бути

– Що?! – здивовано викрикнув Юрко . – Що ви сказали?

-Кажу що кохаю тебе …

Хлопець не міг повірити в те що почув. Сором’язливо простягнувши руки він почав торкатися плечей чоловіка, його торсу ніби перевіряючи чи це все справжнє. Він навіть не міг уявити що таке може бути в реальності. Що так взагалі може бути…

-Я давно відчуваю це – Михайло схопив його руку і приклав до грудей. Серце калатало, вибиваючи звуки неймовірної любові . Тяжко дихаючи вони дивилися один на одного, чоловік знову відчув себе юнаком таким невпевненим, молодим .

Юра сидів не знаючи що робити, чесно кажучи вони обоє не знали.

– Але це не правильно, ми обоє це знаємо . Тобі ще сім’ю заводити, жити а я вже не молодий в батьки тобі тільки годний. – сумно мовив чоловік з скрипом на серці, але йому не хотілося руйнувати життя цього янгола . Янгола заради якого він міг і гори звернути і життя віддати зовсім не вагаючись.

– Зачекай Юра , ай боляче!

Юра почав гамселити Михайла в груди, з очей текли сльози. Його заповнювали гнів, сум , бунтарський відчай . Він був готовий до останнього боротися тільки щоб бути з ним . З тим хто кохав його не за зовнішність, той хто завжди заспокоював і допомогав .

– Який же ви дурень, я ж сам вас люблю а ви мене так чому просто не буди щасливими разом ! – викрикнув хлопець .

Чоловік сидів в ступорі, адже він був готовий до багатьох ситуацій але явно не до такої . Розвідка в тилу ворога, бої з татарами здавалися такими жалюгідними бо там було зрозуміло що і як .

– Що мені робити обійняти, відштовхнути чи все-таки припинити бути дурнем ? – думав Михайло, але не помітив як обійняв хлопця і ліг з ним в квітучу зелену траву .

– Вибач мене дурня – тихим голосом він промовляв, ніжно пестячи Юрка . Обережно витираючи рукавом його червоні від тертя і напруги ланіти .

А той з силою вчепився в нього боячись відпускати хоч на мить . Ось почулися голоси веселої юрби . Голосні крики вирвали навіть Юрка з трансу і роздумів.

– Юро пішли , а то шукати будуть .

– Юраааа ти деее ?!- лунали голоси один за одним.

Михайло різко схопив хлопця накинув на нього вінка та поставив на ноги , а сам заліг немов мертвий .

– Ось ти де а ми тебе шукаємо , де тебе носило ? – запитали близнючки .

– Я .. я.. впустив вінка .. і побіг за ним , …а потім перечепився і… як гепнувся . – мямлив Юрко

– Добре ходімо , там ще у баби Галі млинці будуть з вишнями. – з нетерпінням і насолодою промовляв Олесь. – Давайте швидше, хто останній той чорт болотяний!!

– Геееей – викрикнув Юрко і полетів за ними .

І ось тільки курява піднімалася за юрбою молоді. В траві  заворушився Михайло, стало тихо тільки жаби співали один одному любовні серенади. Він дістав люльку, напхав табаком і закурив . Задумано дивлячись в небо де зорі хтиво підморгували ніби кажучи :

“- А ми знаємо, знаємо хто тут грішить… і як не соромно вам таке робити ”

– Ха-ха-ха – засміявся чоловік, він був щасливий. Неймовірно щасливий адже нарешті він той кого кохають…

В хащах щось заворушилося, чорна тінь попрямувала до нічого не підозрюючого Михайла . Так тихо що навіть кроків не було чутно…