Бунт змінивший долю

POV Івонна

Коли у в’язниці Пейнів почався бунт я була затиснута між в’язнів, я не знала де може бути зараз Елізабет. “Моя дівчина, де вона.. Сподіваюсь вона подалі від цього жаху” єдине що прозвучало в моїй голові. Багато людей накинулися на охоронців, які хотіли зупинити бунт. Їх було занадто мало щоб зупинити гнів поміж нас. Коли від охоронців залишилась тільки назва, ця група злих, божевільних від садиста та покидька Лоуренса побігла далі. Мені вже було байдуже куди вони йдуть, з ким далі буде розправа. Це все не мало значення.

Мені була важлива тільки Елізабет і як її знайти. Я бігла та бігла, шукала її де тільки можна. В в’язниці її не було, в інших місцях її теж не було. Зрештою вирішила зховатися десь, щоб мене не знайшла поліція. Я довго сиділа і думала про Елізабет більшість часу, коли не шукала їжу та де поспати. Потрібно було йти, шукати далі краще місце для себе… Пробач Елізабет, я не можу знайти тебе..

END POV Івонна

Пройшов деякий час після великого бунту в тюразі Пейнів. Новини про цей інцидент розбіглись по світу. В статтях говориться про те що ув’язненні вбили декілька груп охоронців та самого Лоуренса, жорстокого наглядача. Про те як їх вбили знають тільки стіни самої в’язниці. Подейкують легенди про те що привид “наглядача” й досі є там.

Доля Івонни склалася дещо краще. Вона змінила ім’я та документи. Тепер її кличуть “Ліза” і наразі працює баристою в скромному барі. Була б її воля, то кожний зухвалий п’яниця більше ніколи не дивився на алкоголь як колись. Якби вона не любила людей які по п’яні задають їй вульгарні питання, сама робота баристою була чудовою. Їй подобалось змішувати напої, це здавалося чимось чарівним, чимось таким що вона робила в дитинстві.

Ось закінчивши останні коктейлі для клієнтів вона прибирала місце роботи. Тут підійшла жінка, якщо оглянути оком то виглядала панна на 30-35 років. Легка літня сорочка з квітними узорами, джинсова спідниця, яка трималась на бедрах жінки. Цілком звичайна клієнтка на перший погляд, але навколо неї була дивна аура. Аура когось небезпечного.
— вітаю вас! Перепрошую але бар вже зачиняється якщо ви хотіли щось замо–
— ні дитинко, я не за цим прийшла. Мені потрібно щоб ти виконала одне моє прохання.
— що? Якщо це не зв’язано з приготуванням напоїв нічим вам допомогти не зможу.
Івонна не хотіла знову вляпатись в проблеми чужих їй людей. Вже достатньо. Вже вистачило по горло.
— а якщо я скажу що це пов’язано з Елізабет? Ти хоч би вислухаєш мене, Іво–
— звідки ви знаєте про неї та мене?
Дівчина перебила жінку, ніхто не мав знати її справжнє ім’я.
— тепер-то ми поговоримо.
Панна легко усміхнулась
— я буду чекати тебе біля чорного вихіду. Не змушуй мене довго чекати.
Івонна закрила очі на мить щоб зрозуміти все що тільки-но сталося. Ковтнувши слину, вона відкрила очі, але жіночки вже поряд не було. Довше сидіти немає сенсу.

Зібравши свої останні речі дівиця пішла через чорний вихід як і вони й домовлялись, але її зупинив колега через одне питання. Івонна поспішала тому сказала що відповість завтра й нарешті добігла до виходу. Там вже її чекали…

від авторів: хочемо додати те що твір написано по грі daybreak в roblox, але тому що не можемо створити свій фд читайте це як оріджинал 🙂