Бретт та Ліам

Мені сумно, що Бретта немає у персонажах. Але він є у фанфіку, тож насолоджуйтесь.

— Тобі не можна підкатувати до Мейсона, — серйозно промовив Данбар, притискаючи Бретта до стіни.

Ліам тримав руки по обидві сторони, щоб Талбот не міг вийти із своєрідного півкола. Виглядало це, насправді, дуже смішно, бо Бретт вищий за нього більш, ніж на голову, і щоб погрожувати хлопцеві, він мав підняти голову майже на дев’яносто градусів.

— Чого це? — здивувався Талбот, відверто розважаючись над ситуацією та трохи переймаючись за чужу шию.

— Бо ти — вовкулака та маєш один із найгірших характерів з усіх можливих. Ти можеш йому нашкодити фізично чи морально!

— А ти хто?

— Я? Просто вовкулака.

— Та маєш Р.П.З.

— Та маю Р.П.З. … — Ліам замовкнув. — Але я не збираюся йому шкодити! Він мій найкращий друг.

— Я також, — запнувся розгублений Бретт. — Він мій колишній однокласник. І, взагалі-то, не твоє діло, хто йому подобається.

Данбар почервонів від гніву.

— Ти йому подобаєшся тільки з-за того, що ти гарячий.

— Ти вважаєш мене гарячим? — посміхнувся Бретт. В його очах з’явився вогник, який Ліам примусово не помічав.

— Авжеж, ти гарячий, але це не значить, що ти маєш йому подобатись. Він просто ведеться на твоє неймовірне тіло та гарне лице, але насправді розуміє, що в вас нічого не може бути, тому що ти козел, яких ще пошукати, та просто звичайнісінький забіяка.

— Може я й забіяка, але гарячий та гарненький забіяка, так?

— Ні!

— Але ти тільки що саме це й сказав, — посмішка Бретта ставала все більш і більш самовпевненою.

Ліам почервонів ще більше, хоча у напівтемряві клубу це було непомітно. Непомітно для людини. Вовкулака ж на це лише посміхався. Прибуваючи у «полоні» між чужих рук та стіною, він влаштовувався зручніше.

— Я не це мав на увазі. Тобто… — Ліам розгубився. Кілька секунд, майже хвилину, він мовчав. Бретт починав піклуватися, чи не проковтнув Данбар язика від настільки сильних емоцій, що виходять від нього та б’ють Талботу у ніс. — Ти ж не підкатував до нього?

— Дійшло.

— Я не повірю, що Мейсон може першим почати підкатувати.

— Ліам, з усіх нас підкатуєш тут тільки ти, — промовив Бретт, розтягуючи губи саме у тій посмішці, яка так дратує Ліама. — Не дуже добре, але могло бути й гірше.

— Я не підкатую! — обурився Ліам та прибрав руки, даючи Бретту змогу йти. Можливо, він зрозумів, як усе це виглядаю зі сторони. А можливо, в нього просто затекла шия, бо першим же ділом він потер її та трохи зморщився.

— Поверни руки, мені усе подобалось. Хоча тему Мейсона та твої ревнощі ми можемо перевести до якоїсь більш цікавої теми, — запропонував хлопець, не збираючись нікуди йти.

Ліам застиг, боючись зрушити із місця. Талбот почав перейматися, чи чує він взагалі дихання Данбара за усіма цими звуками, що наповнюють клуб.

— Я не гей.

— Я також.

— І не бі.

— Знаєш, твоя криза орієнтації виглядає мило, але було б краще, якби ти мене просто поцілував.

Вони простояли на своїх місцях хвилину. Чи дві. Чи може більше. Бретт не квапив Ліама, хоча дуже хотів це зробити. Але, криза орієнтації — це криза орієнтації, і бодай у цій темі Талбот проявить делікатність. Зовсім трохи делікатності, бо він також підліток із проблемними гормонами, а навкруги музика, темрява, люди танцюють і усе в цьому світі зараз сприяє тому, щоб хлопці із кризою орієнтації та проблемами у прихованні емоцій цілувалися з хлопцями без кризи орієнтації та здоровою оцінкою своїх почуттів. Хоча можливо, що не досить здоровою. Але він ні на що не жаліється.

— Добре, — вирішив Данбар, побачивши десь у стороні, як його найкращий друг відходить у вугол із хлопцем, біля якого він сидить на фізиці.

Ліам спробував несподівано притягнути Бретта до поцілунку, щоб ще раз побачити здивованість у цих синіх очах. Але не вийшло, бо шия в нього не просто так затекла, а Мейсон не просто так увесь час наспівував пісеньку про Бруно з «Енканто».

Засоромившись того, що він просто потяг Бретта за шию — і усе ж таки побачив його здивоване лице, але не так, як хотів — хлопець побажав зникнути із цієї планети, а може галактики, а може краще світу?

Але Бретт не дав йому цього зробити, просто притягнувши Ліама за талію та нахилившись до його губ. О ні, він не зможе втекти, коли Бретт майже отримав те, чого так давно хотів. Ну, можливо не дуже давно, лише кілька місяців. Цілком ймовірно, що він також має проблеми з вираженням своєї симпатії. Можливо, він навіть вибачиться за це пізніше.

І нарешті він торкнувся губ нетерплячого та дуже запального вовкулаки, що цілувався не так, як усі дівчата та хлопці, яких він цілував раніше. Скоріш за все це з-за того, що Ліам не часто ходить у клуби, та не цілується із ким попало. Але якщо усе вийде, то Бретт також перестане це. Авжеж тільки цілуватися, від клубів він не відмовиться.

— Все не так вже й погано, га? — посміхнувся він, торкаючись гарячої щоки Ліама та проводячи великим пальцем по його губах.

— Мгм.

— То що, тобі подобаються хлопці?

— Треба ще раз перевірити, — впевнено сказав Данбар, посміхаючись.

Бретт посміхнувся у відповідь.

— Я можу допомогти із цим, — запропонував він, якби між іншим.

— Так, це була б непогана ідея.

І тоді Бретт узяв Данбара за шию і притягнув до більш глибоко, більш гарячого поцілунку, і він був настільки вдоволений собою, Ліамом та навіть Мейсоном, що побажав, щоб цей момент ніколи не припинявся. Чи, краще було б не припиняти його деінде наодинці, але зараз Талбота натовп підлітків взагалі не бентежив.