Браян Мей/Роджер Тейлор

Чи можливо жити без пригод на одне місце? Звичайно ні. Принаймні, так відповів би Роджер. За цей вечір він встиг випити, познайомитися із надзвичайно симпатичними жінками та побитись. Власне, через це він зараз курив під клубом, його виставили надвір. “Як кота, який насрав у вазон” – думав про себе барабанщик. Йому доволі часто щастило опинятися у центрі бійки, через це його знав майже кожен бармен. Він не пам’ятав, через що почалась бійка, і не пам’ятав чим вона закінчилась. Це властиво для нього, після десятка шотів.

Та зараз він думав куди йому податись. За машину сісти – не варіант, по-любому розіб’ється. Піти додому пішки – також так-собі ідея, до дому більше 20 кілометрів. Він глянув на вивіску клуба, потім на адресу. І тут, у його голову прийшла “геніальна” (на його думку) ідея. Піти до Браяна! Він живе всього за 5 кілометрів з цього місця, і він “ніколи” не буде проти візиту Роджера. Принаймні, так думав блондин.

Докуривши дзиґару Роджер пішов у напрямку, що йому підказувало серце. Поки він йшов, барабанщик думав про жінок, віскі, бренді і про Браяна. Господи, за що йому такий чудовий друг? Кучерявий пробачав йому всі “пройоби”, піклувався про нього, у якійсь мірі. Піклування, на думку Роджера, полягало у нагадуванні йому про шкоду алкоголю і сигарет. “Ніби я не знаю, що курити погано” – обурився він. Тут він побачив знайомий будинок. Так, це безумовно квартира Браяна.

Роджер зайшов у під’їзд, та хутко знайшов квартиру гітариста. “Цікаво, як він навчився так перебирати пальцями” – усміхаючись, він натиснув на дзвінок. Ніхто не відповів. Роджер натиснув ще раз, тепер вже довше тримаючи палець на дзвінку. “Невже він ліг спати?” – здивувався блондин. Не встиг він натиснути на кнопку ще раз, коли замок відмикнувся, а за ним відчинилися і двері.

– У тебе чудова звукоізоляція. – відрубав барабанщик

Перед ним стояв вищий на голову від Роджера Браян. Роджер не одразу побачив, що гітарист був у піжамі, та це його ніяк не збентежило.

– По-перше, Доброї ночі, Роджере. А по-друге, що ти тут, чорт забирай, робиш? – строгим тоном запитав Браян. Його тільки що розбудили!

– Ну… Я вирішив тебе провідати? – тупо сказав Роджер. Він тільки зараз зрозумів, що накоїв. Прийшов, невідомо коли, до свого друга, аргументуючи це бажанням навідати його.

– Серйозно? – обурився кучерявий. – Якби я був Фредді, я б вигнав тебе. Але, як бачиш, я – не Фредді. Тому заходь. Розкажеш, що накоїв

Роджерової радості не було меж. Він вдячний богам тільки за те, що Браян відчинив двері. Барабанщик пройшов всередину. Пахло чимось знайомим.

– Дякую Браян! Я дуже вдячний тобі! – блондин міцно обійняв гітариста. “Так от чим це пахло! Шампунь!” – здогадався Роджер

– Агов, не розпускай соплі. Я ж твій друг, як-не-як… – Останню фразу Браян вимовив з якоюсь особливою теплотою.

Коли обоє вдосталь наобіймались, вони ніби інстинктивно пішли на кухню. “Не так просторо як у Фредді, та, все ж, затишно” – розмірковув про себе Роджер

– Будеш чай? – після достатньо довгої паузи запропонував Браян

– Якщо не знайдеться нічого міцнішого, то… буду чорний з лимоном – посміявся Роджер. Йому не здалось? Браян посміхнувся після жарту про алкоголь? Це щось дивовижне. Можливо, гітарист подумав, що йому вдалось вилікувати першу стадію алкоголізму у Роджера.

– Взагалі мене цікавить, як ти до мене потрапив – відповів Браян, паралельно нарізаючи лимон.

– Ну-у, це довга історія. Але якщо коротко, то… Короче, я напився і не зміг сісти у машину. І от, я тут, у тебе – важко формулюючи думку відповів барабанщик.

– Ну те, що ти напився, я зрозумів – Браян вперся на кухонний стіл – Та ти не міг хоча б попередити мене? Чи в тебе не було грошей на дзвінок у телефонній будці?

Роджер почервонів. Так слід було зробити, але він не зробив, бо… Бо був п’яний, очевидно

– Пробач мене, Брай – опустивши очі, вибачився блондин – Просто… Просто, я не подумав.

– Та як тебе не пробачити – з напів посмішкою глянув на того гітарист

На секунду їхні погляди з’єдналися. Роджер ніколи не помічав наскільки… шоколадні (?) очі у Браяна.

Закипів чайник і гітарист підірвався зняти його з плитки і залити чай. Байховий аромат заповнив кімнату. Роджер зробив перший ковток чаю і відразу пошкодував про це

– Мій язик! Я обпік його! – викрикнув Роджер

– Лишенько! Як же ти так… – Браян одразу почав шукати шматочок льоду у холодильнику. Гітарист майже одразу знайшов шматочок льоду, але Роджер відчував нестерпні муки і той короткий проміжок часу.

Кучерявий протягнув Роджеру кубик льоду

– Посмокчи, це допоможе – відверто порадив Браян

– Ще чого тобі посмоктати… – З невідомою, навіть самому Роджеру, образою, той поклав лід собі на язик. Браян вдав, ніби не почув репліку Роджера, але, все ж, він був спантеличений.

– Ну… тепер краще? – через деякий час запитав Браян

– Краще

Вони сиділи мовчки ще хвилин 10, поки не піднявся Роджер

– Брай, мені… Мені краще піти – стидливо мовив Роджер. Все-таки, якось не дуже культурно заходити у дім друга так пізно і , найголовніше, без попередження.

– Куди ти зібрався? – Піднявся інший і став попереду Роджера – Ти нікуди не йдеш. Ти себе у дзеркало бачив? Тебе люди лякатимуться

Насправді, причина була інша. Браян не хотів, щоб його друг пішки йшов 30 кілометрів і… Він не хотів відпускати його. Хай краще тут відіспиться, а вже потім піде пішком. Або вони разом підуть.

– Я вже і так безмежно вдячний тобі за те, що ти мене прийняв. І.. мені соромно лишатись тут у тебе… Господи, я такий ідіот – Роджер вткнувся головою у груди Браяна. Барабанщику аж ніяк не здалося це дивним. А от гітарист почервонів з голови до ніг. “О боже, що зі мною коїться?” – подумав про себе Браян.

– Ну-ну, я не можу тебе відпустити… Якщо хочеш, можеш поспати у мене в спальній.. – Розраджуючи друга, він підійняв його обличчя своєю рукою. У його друга було надзвичайно червоне лице і… надзвичайно блакитні очі. “Добре Роджер, а коли вже я встиг напитися?” – знову подумки запитав гітарист.

– У тебе солодко пахнуть патли – Мовивши це, Роджер не думаючи уже ні про що підійнявся до Браяна. Їм двом було страшно. І обоє інстинктивно прикрили очі. Перший крок наважився зробити Роджер, він притулився до обличчя іншого і коротко поцілував його. Потім цю ініціативу підхопив і Браян, він накрив його губи своїми. Вони обоє знали, як цілуватись і цілували дуже багато жінок, але цей поцілунок здавався особливим. Не тільки тому, що це один із найневдаліших поцілунків у обох їхніх життях, а і тому, що він був не з дівчиною, а з хлопцем. “Невже гомосексуальність заразна?” – нервово подумали про себе учасники гурту.

Коли друзі відірвалися один від одного, вони ще довго спантеличено дивились один одному у вічі. Вони ніколи більше не будуть згадувати це?

– Ну-у, то… Де ти хочеш спати? – Нервово відказав гітарист

– З тобою, – підмигнув Роджер – Ха! жартую, я посплю на дивані

Браян за цей короткий момент встиг поблідніти. Він злякався не тільки того, що його друг (?) хоче спати з ним у одному ліжку, а і тому, що він, власне і не проти.

***

На ранок, Браян встав перший, що не дивно, і приготував іншому сніданок. Чай він приготував раніше, щоб не повторився випадок вчорашньої ночі. Поки він готував собі яєчню, він думав про вчорашню ніч. “У кого можна спитати про цю хворобу” – спитав він у себе. Та його, власне, це вже не так лякало. Так само, як і Роджера