Бонус про Чон Чонгука

– Ти малий довбень! Скільки можна завдавати мені проблеми? Чим тобі не підійшов цей Кім Техьон? — репетував як ненормальний директор школи, на що учень перед ним лише посміхнувся. – Ще либишся? Спершу охоронець, тепер вчитель! Хто наступний? Може, й мене позбавиш роботи?

 

– Ти мені поки що не заважаєш, татусю, — із задоволеною усмішкою відповів школяр.

 

– Чон Чонгук! – Закричав чоловік.

 

– Саме так, Чон! Це не твоє прізвище, татусичку. І поки я його ношу – змирись, виконуючи всі мої забаганки, — школяр підвівся на ноги і попрямував на вихід з кабінету.

 

– Ти! Та як ти смієш? Мені набридли твої витівки! Я відправляю тебе до дядька! Поживеш у Кванджу і може розуму наберешся! — розлютився чоловік.

 

– З великого села в мале село. Нічого не змінюється, татусю. Хоч би до Сеулу заслав, я б хоч трішки насолодився життям, — все з тією ж усмішкою відповів хлопець. — Що ж, я піду збирати речі, можеш не поспішати додому, ключі залишу охоронцеві.

 

Не сказавши більше ані слова, Чонгук, зберігаючи гордовитий вигляд, вийшов із кабінету. Він знав, що це злить батька, тому завжди зберігав холоднокровність і гордість. Його зовсім не зачепило заслання, адже так містер Лі чинив, коли Чонгук хоч трохи вчиняв проблем. Завжди відправляв кудись далі — у садок-ясла з постійним проживанням, сад-пансіон із ухилом на іноземні мови, школу-пансіон закритого типу, військову школу, спортивну школу та ще мільйон варіантів шкіл. У кожній з них хлопець не протримався і півроку, а побувавши вдома декілька тижнів, одразу вирушав до іншого «навчального закладу». За всі свої сімнадцять років Чонгук провів удома не більше кількох років. Останні сім місяців він протримався на чесному слові, бо нікуди вже було його здавати. Зараз же татко вирішив відправити його до дядечка по лінії другого батька, того, що кинув Чонгука в три роки і поїхав працювати стриптизером до Америки.

Зайшовши до своєї кімнати, хлопець озирнувся довкола, розуміючи, що й брати майже нічого. Деякий одяг та зарядку до телефону. Він досить сумно жив, виявляється, ніякого хоббі… Хоча хоббі таки мав – привертати увагу Кім Техьона. І як це його улюблений Техьоні наважився втекти? Чонгук досі пам’ятає, як вперше побачив його, як намагався…

 

-Тепер це не важливо, – промовив сам до себе Чон.

 

А ще він добре пам’ятав, як днем раніше поїхав на велику за омегою. Учень дійсно хотів лишень повернути старшого до школи, але щось пішло не так. Його внутрішній альфа наче взяв контроль – спочатку злість через непокору, а потім якесь тваринне задоволення віде переслідування, наче полювання. Чон яскраво відчував у запасі Техьона страх. І це тільки приваблювало більше. Закликало «Наздожени», «Спіймай», «Поміть». Внутрішній альфа дурів від зляканого Кіма. І це подобалось школяреві – відчуття сили, владності, контролю. Хотілося ще трішки погратися в погоню, а в самій квартирі зробити всі ті вульгарні речі, котрі так і малювались в мозку хлопця.

Та він не встиг. Догрався. Він просто не встиг, а переляканий Кім Техьон перед носом зачинив двері.

Злість – ось що відчув Чонгук тоді. І то була навіть не його зліть, а його альфи. Внутрішній альфа був ладен виламати двері, пробити стіну, розібрати по керпичикам цей будинок, але дістатися до свого омеги. А те, що Кім його, Чон знав від самого початку. Ні, вони не істинні, але Кім – його омега і крапка. І коли прийде час, Гук знайде його і тоді омезі нікуди буде тікати, ніде буде закриватись. Вони будуть парою. Парою на все життя.

Зібравши речі та залишивши ключі, як обіцяв, охоронцю комплексу, Чонгук викликав таксі та поїхав на вокзал. Чомусь це сильно нагадало школяру, як їхав Техьон. Також на таксі з мінімумом речей. Поки батько не заблокував картки, Чонгук зняв усе, що зекономив, ніби знав, що настане цей день. Він би оформив собі окремий рахунок і туди всі гроші перекидав, але без дозволу опікуна до повноліття зробити це неможливо.

У Кванджу його райдужно ніхто не зустрічав. Дядько надіслав повідомлення з номером таксі і тільки. І на тому дякувати треба. Знайшовши потрібну машину, Чонгук заліз усередину, «дозволяючи» водієві запхати його скромні пожитки до багажника. Біля воріт двоповерхового в сучасному стилі будинку, але з подвір’ям у традиційному стилі хлопця зустрічав брат батька. Що було дуже дивно.

 

– Приїхав, — невдоволено буркнув родич і вручив водієві кілька складених купюр. — Бери речі й давай у дім, нема чого на вулиці роззяв збирати.

 

Чонгук лише посміхнувся. Дядько хоч і був молодий, але бурчав у справі й без. Тільки від нього не почуєш жодних викидів чи образ, і на тому спасибі. Він завжди робить те, що вважає за потрібне, допомагає оточуючим і досить непоганий чоловік, хоч і ховається за маскою ображеного на все життя старого.

 

– Кидай свої ганчір’я і сідай поїси, — наказав дядько Чон, невдоволено хмурачись.

 

– Дядьку, я б тобі рибки пусанської привіз, якби заздалегідь знав, — усміхнувся школяр і, кинувши сумки прямо на підлогу біля столу, сів на стілець.

 

– Гей! Ти мив руки? — вдаривши ложкою по руках Чонгука, старший альфа невдоволено глянув на племінника.

 

– Я й забув якийсь буркотун, — усміхнувся хлопець, але з-за столу підвівся.

 

– Поговори мені тут ще, — останнє слово завжди має бути за старшим.

 

– Як скажеш, дядечку, — не поступався молодший альфа.

 

Помивши руки і вмившись, потім ретельно витершись, школяр повернувся на своє місце.

 

– Я ось думаю, як ти з таким характером одружешся? Чи ти так бурчати з роками навчився?

 

– Твої батьки навчили, – без злості відповів старший.

 

– Вони вміють, — трохи сумно всміхаючись, погодився Чонгук.

 

Їхня вечеря пройшла в тиші. Кожен думав про своє, хоч і думки їхні були схожі. Після трапези Чонгук вирушив до своєї кімнати розбирати речі, а власник будинку прибирати зі столу. Вони не відчували ніяковості через відсутність тем для розмов, та й про що їм говорити? Обидва чудово розуміли, що це заслання для підлітка, що бунтує, хоч і бунт його затягнувся на довгі роки. Чонгук чудово розумів, що дядько, який взагалі не бере участі в його вихованні, так просто не погодився б прийняти племінника, тому батько заплатив велику суму, чи щось пообіцяв, аби спихнути бунтаря куди-небудь.

Несподівано в двері постукали і тут же відчинив дядько Чон.

 

– Ти придумав, чим займатимешся? — спитав він.

 

– Поки погуляю, потім видно буде, — чесно зізнався Гук.

 

– А до школи коли?

 

– Містере Чон, чи не хочете ви затягнути мене до вашого навчального закладу? — усміхнувся хлопець.

 

– А чому б і ні? Від кількості учнів залежить моя зарплата, — чесно відповів чоловік.

 

– Навіть так? Ну, я подумаю над вашою пропозицією.

 

– Подумай, та якнайшвидше.

 

На цьому їхнє спілкування закінчилося. Чонгук приліг на ліжко, прикриваючи очі.

 

-Чергова в’язниця, – на видихі мовив хлопець.

 

В цю мить чому згадався сумний погляд Техьона. Вчитель дійсно був розбитий. Чонгук знищив його. Хотілось дізнатись, як він там, де він взагалі, чи все добре. Чонгук сумував за Техьоном, за його посмішкою, голосом, запахом, і навіть уроками. Він нікому не зізнається, але він так любив уроки Кіма. І втратив.

 

«Чому Те так пішов? Хіба було так важко протриматись до кінця, якщо він не помічав очевидного рішення цієї ситуації? Хіба було так складно розібратися в істинних мотивах моїх? Чому він звертав увагу на будь-кого, та не на мене? Я лише хотів добитися від нього крапельки уваги! Я просто люблю його» – подумки говорив сам собі школяр.

 

«Мені нема в чому каятися. Це він винний! Він пішов!» – заспокоював себе Чон, хоч і в голові виникали спірні думки.

 

Чон-молодший того ж вечора вирушив гуляти до півночі, потім пів дня відсипався, потім знову тусовка і так по колу. Дядько не контролював Чонгука, чудово розуміючи, що тому потрібен час освоїтися і звикнути до тутешньої обстановки, нагулятися, а потім уже можна було і спробувати примусити до чогось. Вони бачилися тільки за вечерею, для підтримки світської бесіди цікавилися справами одне одного і розходилися у своїх справах.

У такому темпі минуло трохи більше місяця. Дядько все частіше почав заводити розмови про школу, а Гук усе частіше почав проводити ночі поза домом. Ці нічні вилазки добряче допомагали не думати про Кіма. Алкоголь робив більш байдужим до справ амурних та надуманих проблемах. Час.

 

Треба чекати повноліття, а тоді все буде.

 

В одну з таких ночей він прямував до бару з новими «друзями», що швидко знайшлися, дізнавшись про фінансові можливості підлітка. І в той момент, коли мав таки заходити до закладу, він відчув знайомий аромат. Так могла пахнути лише одна людина. Озирнувшись довкола, альфа помітив, як практично біжить вулицею його колишній вчитель. Кім Техьон швидко біг, але не дуже рівно.

 

«Цього не може бути» – пронеслося подумки, а тоді обличчя хлопця звеселіло.

 

«Тобто, ми все цей час були так близько…»

 

– То ось де ти сховався, — тихо промовив альфа, а потім, розлютившись, загарчав.

 

У голові хлопця тут же намалювалася картинка, як омега, втікши від нього, гуляє, як остання людина, в іншому місті, насміхаючись над хлопчиськом з коханцями, яких змінює щодня. Злість накрила з головою, навіть внутрішній альфа заціпенів від люті. Чонгук наздогнав утікача і затиснув біля стіни найближчого провулка. Він бачив страх і навіть жах в очах навпроти.

 

«Правильно, бійся мене. Бійся і не смій робити дурниць» – насолоджувався Чон картиною, що постала перед ним.

 

Все б нічого, якби не проходив поряд, так недоречно, качок. І треба було саме йому звернути на пару увагу. Якби не придурок-альфа, що з’явився, Чон покарав би неслухняного омегу. З великим небажанням і бажанням помститися Чонгуку довелося відпустити обох і ганебно втекти, підібгавши хвоста. Цього приниження він ніколи не забуде і не пробачить кривдника.

Після інциденту з колишнім учителем Чонгук не мав жодного бажання продовжувати розважатися з друзями, тому він повернувся додому до дядька. Коли підліток увійшов до будинку, дядько підозріло зустрічав його майже біля входу. Чоловік був чимось схвильований і намагався це приховати.

 

 

– Що трапилось? — не бажаючи ходити навкола, запитав Гук.

 

– Нічого, — одразу ж нервово відповів старший, а за мить додав. — Я здивований, що ти так рано прийшов додому.

 

– Невже омегу ховаєш? Можете не ховатись, ти дорослий вільний альфа, звичайно у тебе є омега. Загалом, я не заважатиму, але спробуйте бути тихіше, — видав Чон молодший і попрямував до своєї кімнати, але на півдорозі зупинився. — Я вже нагулявся, скажеш, коли можна почати до школи ходити.

 

Сказавши це Чон Чонгук пішов до себе. Злість на Кіма ніяк не хотіла йти, а перед поглядом так само стояв зляканий омега. Чон був упевнений, що тільки страх стримуватиме Техьона від необдуманих вчинків. Ніщо так не стримує людину від проблем, як страх перед покаранням. І підліток все ще не міг зрозуміти, як Кім Техьон, який боїться всього, зміг набратися сміливості і втекти від нього з Пусану. Це ніяк не підтверджувало його теорію про страх. Поспішне рішення якнайшвидше піти до місцевої школи вранці вже не здавалося таким спокусливим альфі-підлітку, бо він як міг почав ухилятися від відвідування храму знань.

Його старання допомогли відкласти візит до навчального закладу ще на місяць, але потім Чон Ільхун, дядько альфи, перестав вестись на все це і буквально притягнув хлопця до своєї школи. Бажання втекти в ту ж мить накрило підлітка, але було надіслано дуже далеко, варто було на порозі його класу з’явитися коханому Кім Техьону. Оглянувши нових однокласників та атмосферу у класі, Чонгук вирішив спробувати удачу та зірвати урок. Він знову побачив страх в очах омеги, хоч той і намагався його приховати. Гук не намагався добитися сліз вчителя, він просто хотів нагадати географу, кому той належить, але тут же за молодого педагога заступилися школярі, навіть той качок вліз. Знову. Чону нічого не лишалося, як відступити.

До кінця уроку Чонгук лише аналізував ситуацію, продумуючи інші плани. Він глибоко занурився у себе, згадуючи все, чому його вчили в школах для альф і багатіїв, згадував слова сомбе про те, що омеги лише засіб насолоди, нижча жива істота для задоволення потреб альфи, яку варто тримати при собі і добре видресувати. Хоч поки Кім Техьон і не піддавався дресируванні, але початковий страх у нього вже виробився, залишалося завершити «навчання», і омега належатиме повністю Чонгуку.

Дні спостереження та бездіяльності дали свої плоди – похід у кіно. Чон знав, що омеги дурні, але трохи здивувався, коли однокласник сам покликав його з ними. Уважно спостерігаючи та оцінюючи обстановку, Гук зміг отримати сусіднє з Техьоном місце, а сцена в туалеті була найбільшою винагородою. Чон не міг і подумати, що омега буде таким поступливим і слухняним. Після поцілунку в шию губи підлітка так і горіли, пускаючи імпульс по всьому тілу, бажання затуманювало розум. Бажання доторкнутися до тих губ Кім Техьона, відчути їх м’якість і податливість. Альфа тільки почав насолоджуватися тим, що відбувається, як…він ніяк не очікував опору від Техьона. Коли це омега…

Думки про неочікувані дії Кіма заполонили розум школяра. Він до кінця фільму не міг збагнути, як тепер діяти. Тому вирішив переговорити по дорозі додому, але знову все зіпсував качок Шин Хосок.

Чон повернувся додому злий, як чорт. Одне заспокоювало альфу – ще не все втрачено: Кім поряд і хлопець доб’ється свого будь-якою ціною. Завдяки цьому школяр вирішив, що він на правильному шляху і планував як діяти далі. До голову бунтаря спала думка, як йому частіше залишатися наодинці з омегою.

 

– Дядьку, — покликав Чонгук, як тільки вийшов зі своєї кімнати, але відповіді не було. – Дядько Ільхун? — гукнув Гук, але йому так само ніхто не відповідав. Тоді підліток підійшов до дверей у кімнату родича і почув звідти досить гучний стогін двох людей. Чудово розуміючи, чим так займаються, хлопець вирішив відкласти розмову до ранку.

З початком нового дня Чон молодший приголомшив дядька, що хоче додатково займатися географією з його учителем. Ільхун, звичайно, спробував вплинути на родичка і сказати, що це не в його компетенції і якщо він хоче займатися, нехай у приватному порядку домовляється про репетиторство та оплату занять з учителем. Трохи пригрозивши громадською думкою та плітками, які може розпустити, школяр досяг свого і вже в обід був викликаний в учительську для розмови з Кімом. Ільхун, як курка- квочка, не відходив від парочки, поки Чонгук йому не вказав поглядом на двері. Мабуть, директор боявся, що підліток його молодого співробітника чимось образить. Хоча чим йому ображати свою омегу?

А те, що Техьон його, Гук довів омезі прямо в класі наступного дня. Так, омега може злякатися і закінчити заняття, що так і не почалися, але мітка того коштувала. І великою приємною несподіванкою для Чона була відповідь омеги на поцілунок. Палка відповідь. Трохи розгублений, але податливий омега так палко відповідав на поцілунки, залучаючи до нових і даруючи неземні відчуття. Такий Техьон заполонив розум школяра. Хотілося цього омегу забрати до себе, заласкати та залюбити, а потім місяцями не випускати з обіймів та ліжка. Щоб усілякі Шин Хосоки йшли лісом і більше навіть не дивилися у бік його омеги. Хотілося володіти цим омегою, стати всім світом для нього.

У піднесеному настрої підліток повернувся додому, зовсім забивши на дядька. Йому снилися гаряченькі сни з Кім Техьоном, зачаровуючи і ще більше закохуючи своїми діями. Прокинувшись незадоволеним, але таким щасливим, Чонгук зібрався до школи. Альфа запланував зустріти вчителя раніше та, затягнувши в якось підсобку, побажати гарного дня, шалено зацілувавши привабливі губки. Він прийшов досить рано, виглядаючи в коридорах географа, але ні перед першим уроком, ні після нього, другого і третього Кім не з’явився. Альфа почав турбуватися, а чи не вирішив омега втекти знову.

З тривогою і обуренням Чонгук все ж таки з’ясував у дядька, що Кім не прийшов на роботу за станом здоров’я і взяв лікарняний на тиждень. Занепокоєння за Техьона накрило школяра з головою. Він одразу зірвався до омеги. Дорогою Чон забіг у найближчий магазин і прикупив собі непримітні джинси чорного кольору і таку ж толстовку, а шкільну форму склав у рюкзак. Потім до будинку старшого він помчав з усіх ніг, не думаючи, що буде, якщо зустріне батьків або раптом омезі буде зовсім погано. Він просто біг до будинку географа, знаючи тільки те, що має бути поряд з омегою. Жага школяра спала, коли біля самого входу він зіткнувся з парою людей середнього віку, яких Чон ледь не збив з ніг.

 

– Хлопче! — звернувся до нього старший альфа. – Що ви собі дозволяєте? Ходити нормально не вмієте?

 

– Вибачте, — на подив навіть собі видав школяр. — Просто мій омега захворів і…

 

– А вашого омегу випадково не Кім Техьон звати? — посміхнувся дорослий омега.

 

– Кім Техьон, – трохи вражено підтвердив хлопець.

 

– Техьон не захворів, у нього почалася тічка, — з усмішкою видав старший омега.

 

– А звідки…

 

– Ми його батьки, хлопче, — батько-альфа був налаштований проти такого відвідувача.

 

– Перепрошую, — Чон одразу вклонився майбутнім родичам (як уже вважав школяр). – Я Чон Чонгук, альфа вашого сина.

 

– Скільки тобі років?

 

– Я трохи молодший за Те, але зроблю все, щоб цього…

 

– Іди додому, хлопче, — перебив його старший альфа.

 

– Припини, — одразу відсмикнув чоловіка омега. — Ти чудово вловив на Техьоні його запах. Та й хіба ми не тому їдемо?

 

– Я думав, ми просто залишаємо Те одного, щоб не дратувати своїми запахами. Та він же дрібний, ще й мітку поставив. Відшмагати б його, а не до сина пуска-а-а-а-а, — чоловік-омега схопив альфу за волосся і потягнув до машини.

 

– Зла на тебе не вистачає! Мало я тобі розповідав, якого це проводити течку без альфи? Мало я тебе лупцював після того, як ти, поставивши мені мітку, звалив у своє відрядження? Я навіть думати не хочу про те, які муки наша дитина переноситиме на самоті! – омега заштовхав чоловіка в машину і зачинив двері, потім повернувся до Чона і з посмішкою на обличчі вручив ключі від будинку. — Тільки акуратніше там. Дбайливо стався до нашого сина, це буде його перша тічка з альфою! І не смій зробити йому дитину! Техьону ще треба кар’єру будувати!

 

– Не хвилюйтеся, тату, — усміхнувся Чонгук і вклонився старшому. — Я подбаю про наш Техьон-і.

 

– Сподіваюся, я правильно роблю і не пошкодую, що довірився тобі, Чонгук-і, — сказавши це й посміхнувшись, омега пішов до чоловіка.

 

Чон дочекався доки батьки Техьона поїдуть і тільки потім пішов до омеги.

 

«Тічка! Перша тічка із альфою! Наша перша тічка!» — ці думки так тішили хлопця.

 

Раніше він не міг повірити, що Техьон ще незайманий, але тепер знав точно. Цей омега буде лише його. Більше ніхто і ніколи не торкнеться його скарбу.

Увійшовши до будинку, школяр замкнувся на замок, залишив свої речі в передпокої і пішов за насиченим ароматом лісової свіжості, який ставав все сильнішим, забиваючись у легені, кружляючи голову і нарощуючи бажання. Знайти кімнату омеги було не складно, адже звідти вже чути було досить гучні зітхання і запах був дуже сильним.

Смикнувши ручку дверей, хлопець переконався, що вони зачинені, тому вирушив на пошуки ключів. Він знав, що у нормальних сім’ях, на всяк випадок, є запасні ключі від усіх дверей. У нормальних, але не його. Відкинувши всі зайві думки, Чон обшукав вітальню, передпокій, кухню і тільки у ванній на поличці з ліками знайшов скриньку з цілою купою ключів. На його подив, всі ключі були позначені стікерами, що полегшило завдання. Знайшовши потрібний ключ, альфа повернувся до кімнати омеги. Тепер звідти лунали протяжні стогони, розпалюючи бажання Чона.

Все ж таки потрапивши всередину, Чонгук відчув справжню насолоду від побаченої картини – Техьон, його повністю оголений Техьон, лежав на ліжку з широко розведеними вбоки ногами і дрочив собі. Одна його рука була заведена за спину, пальчики злегка натискали на анус, звідки витікає змазка, але всередину не проникали, а друга в неймовірно швидкому темпі надрачувала акуратний невеликий член.

До краю збуджений побаченим Гук стягнув з себе одяг і підійшов ближче. Хлопцеві хотілося торкнутися старшого, зробити його своїм. Він в ту ж заліз на ліжко і примостився до змащення дірочці своїм збудженим органом. Залишалося зробити поштовх… всього один поштовх… Коли Чон трішки сильніше натиснув, злегка протискаючись головкою у вологий прохід, Кім голосно застогнав, привертаючи увагу.

 

-Чонгук.. Чонгуку, зроби це…– покликав його омега, піддаючись, бажаючи відчути більшого.

 

І так захотілося виконати це прохання, подарувати таке необхідне задоволення, заволодіти нарешті цим прекрасним омегою… Але він не зміг. Саме в останній момент хлопець зустрівся поглядом із затуманеними очима Техьона, який, швидше за все, нічого і не бачив перед собою, тому передумав. Чонгук бачив перед собою не Кім Техьона – зараз повний контроль над тілом взяв омега.

Трохи відсунувшись, хлопчисько вирішив відкласти їх перший раз до того часу, коли Кім буде при пам’яті, а зараз просто допомогти пережити ці дні. Рішення прийшло саме собою. А ще Чонгук відчув неймовірне бажання доторкнутися та спробувати на смак свого омегу. Він нахилився і почав покривати поцілунками внутрішній бік стегна омеги, залишаючи невеликі засоси. Його так вело від запаху та чуттєвих стогонів старшого, що не було сил зупинитися. Він все цілував та цілував гладенькі ніжки старшого, доти не дійшов до паху.

Оглянувши принади старшого сп’янілим поглядом, альфа, зовсім не відчуваючи гидливості, доторкнувся губами до голівки члена омеги. Легкий чмок породив перший оргазм Кіма. Чонгук навіть не встиг відсунутись, як почув гучний стогін і відчув гарячу рідину на своїх губах, прикриваючи очі рефлекторно. Альфа навіть не встиг зреагувати, як Те, поклавши руки йому на голову, потяг до себе і затягнув до гарячого поцілунку. Збочення? Гидко? Ні! Дуже гаряче і до одурманення сексуально! Не стримуючись, Чон проникав у рот омеги, пестив його язик своїм, вилизував рота і засмоктував губи по черзі. Пристрасть та дике бажання керували обома. Не було більше жодої сором’язливості чи незручностей. Молодший притулився пахом до органу омеги, що знову встав, і, обхопивши їх однією рукою, почав погладжувати, поступово переходячи на більш швидкі рухи. При цьому ніхто не переривав поцілунків, які безскінчно повторюються і перериваються тільки на гучні стогони і ковток повітря.

Через деякий час Техьон відштовхнув від себе школяра і зажадав:

 

– Доторкнись знову своїми губами до нього.

 

Альфі двічі повторювати не треба було. Посміхнувшись та залишивши легкий чмок на таких чутливих губах омеги, Чон опустився нижче і накрив губами голівку, відразу заковтуючи її повністю. Він почав її смоктати, даруючи неземні відчуття омезі. Коли він трохи звик, Чон почав потихеньку насаджуватися на член старшого, змушуючи того звиватися. Реакція Кіма і усвідомлення того, що так близько омегу знає тільки він, дарувало самолюбству Чонгука неймовірну насолоду.

Омега віддавався без залишку, вимагаючи більше ласки. Чонгук також, якби це не виглядало дивно для когось, насолоджувався смаком омеги. Він сам шаленів від смаку змазки чи сперми старшого. Хотілося подарувати так багато задоволення Кіму, як тільки він міг.

Заснули вони обидва під вечір – Техьон змучений безкінечним задоволенням, а Чонгук своєю тяжкою працею для того, щоб його омега стогнав та кричав лише від задоволення. Але цей незвичний марафон продовжився, коли Те прокинувся посеред ночі від нестерпного свербіжу та судом.

Якщо першого дня мінетів і поглажувань вистачило, другого не було так просто. Кім прокинувся раніше за альфу і почав покривати його тіло поцілунками, вимагаючи пробудження.

 

– Який ненаситний, – сонно пробурмотів Чонгук, відчуваючи, як омега осідлав його і почав тертися вологою дірочкою об член, що починає твердіти.

 

Залишивши ляпас на апетитній сідниці, Чон думав обдурити старшого, але ще більше завів. Омега почав сильніше крутитися, рухаючись туди-сюди. Від таких ігор омеги орган Чона миттєво встав, вимагаючи активніших дій.

З останніх сил стримуючи себе, альфа перекинув старшого на ліжко, а сам примостився зверху, відразу проникаючи двома пальцями в спрагльу дірочку. Техон цієї ж миті голосно простогнав, злякавши молодшого не на жарт, а потім сам почав насаджуватися на пальці хлопця, видаючи гучні стогони. Розслабившись, підліток почав впевнено рухати пальцями всередині омеги, поступово збільшуючи їхню кількість. Зрештою, він ледве не засунув у Кіма всю долоню, вчасно зупинившись.

Техьон був дуже активним протягом кожного дня, а отримавши, що хотів, вирубувався практично миттєво, зручно вмостившись на плечах чи грудях альфи. Чонгук не міг відразу заснути, тому спочатку розслабляв себе, якби то незручно не було, адже Те ніяк рухатись не планував, відключившись в лише йому зручій позі, а вже потім відчайдушно відганяв від себе сумні думки. Найнав’язливішою була та, що хвацько нашіптувала взяти омегу і до кінця тічки займатися нестримним сексом. Потім йшла та, що нагадувала про зустріч із батьками старшого та його батька-альфу, який і справді може відірвати йому голову. А в самому кінці закралася підозріло неправильна думка (звичайно, на думку самого Чона), яка полягала в тому, що Чонгук веде себе неправильно, що щось з ним не так. Він ніколи так не поводився з омегами, навіть з тими, до яких відчував потяг. У школах-інтернатах його завжди вчили, що омеги створені лише заради задоволення, що тільки альфа може насолоджуватися близькістю з омегою, лише бажання альфи мають значення. Протягом всієї тічки Чонгук намагався відігнати від себе ті невтішні думки. Він відволікався на бажання та потреби омеги, а коли той засинав, невідривно милувався сплячим Техьон, звісно після того, як гарно так подрочить.

За ці декілька днів Гук відчув, що омега став для нього цілим світом. Сам він ніщо без Кіма. Тільки Техьон чогось вартий в цілому світі. Тільки Те потрібен йому, адже без старшого Чон не зможе існувати.

І ці думки глибоко шкодили самому школяру, руйнуючи свідомість, яку будували роками в різних товариствах та навчальних закладах.

В останню ніч, коли запах омеги не був таким насиченим феромонами, симптоми практично зникли, а сам Кім багато спав, відчуваючи слабкість, невтшні думки атаковували альфу з подвійною силою.Та найбільш глибоко врізалися питання, відповіді на які він не міг знайти відповідь:

 

«Я ж закохався в нього, як малолітній омежка вірно?»,

«Чому я не зміг взяти його силою?»,

«Чому насамперед хотів полегшити страждання омеги?»,

«Чому, не думаючи про себе, відразу почав пестити омегу, приносячи задоволення?»

«Чи зможе він повернути собі контроль після цього всього?»

 

Закоханість в омегу, зробла його слабаком та штовхнула на безліч приємностей і того, що він ніколи раніше не робив. І зараз, коли тічка закінчилася, а Кім так довірливо притискався до нього уві сні, Чонгук ласкаво погладжував омегу по спині, насолоджуючись їхніми запахами, що змішалися, почуття задоволеності, ніжності і навіть любові, зовсім забувши про все на світі, свій план чи майбутнє.