Божевілля на двох

Ну і впринципі,

відкинувши принципи,

Забувши про ПІСЛЯ і ДО,

що все, що між нами давно загуло,

що ми один одному просто ніхто,

що між нами нічого ніколи не було,

що ти ніколи не ранив почуття мої

і, що я не відчуваю потреби в тобі,

що я байдужа серцю твоєму людина,

якась незрозуміла чорна картина,

що в паралельному всесвіті є я і ти,

і там ми не чужі люди, там ми – МИ,

що мої рани душі давно вже зникли,

що до холоду між нами вже звикли,

забувши про все я вкотре скажу:

Ненавиджу, ненавиджу(брешУ)

Дітько, як же тебе я люблю.

Дощовий ранок. Аромат теплої кави із вершками. Холодно. В таку пору так холодно завжди чи лише сьогодні?
Техьон сором‘язливо натягує край білої футболки та підкулює ноги на стільці.
– Ось,- Чонгук приносить велике одіялко в сіру клітинку,- сподіваюсь так ти зігрієшся

-Як? Як…- голос Техьона помітно дереньчить,- я не пам’ятаю нічого… це нормально?

– Я знайшов тебе завдяки Юнгі, той не міг до тебе додзвонитись увечері, тому набрав мене, бо думав, що це моїх рук справа. Не важко було здогадатись, що тебе викрали вороги твого чоловіка,- посмішка,- а він, до речі, й пальцем не поворухнув, щоб тебе витягнути.
– Навіщо ти це зробив? Для чого? Скажи? – Техьон справді не розуміє, як опинився в квартирі Чона, якщо останнє, що пам‘ятає: йому дали якесь снодійне

– Рятую тебе незважаючи на те, що ти трахався з Джису, не розповів мені про стосунки наших батьків, пообіцяв повернутись, але вийшов заміж за першого зустрічного? Хм… чому я це роблю, дійсно,- сідає на стілець навпроти та бере в свої мужні руки ніжні, покалічені ручки Те,- бо…- клятий телефонний дзвінок.

– Як він? Можна вже приїхати?- Юнгі безмежно хвилювався за свого друга і телефонував щогодини, Чонгук лиш нервово закотив очі й прокашлявся

– Ти триндець як невчасно, друже,- трохи злісно, трохи з насмішкою говорить той,- Техьон прийшов до тями годину тому.
– Я скоро буду,- скидує слухавку

– Пощастило тобі,- Чонгук підходить зі спини й обіймає Техьона,- Юнгі навіть в шкільні часи не хвилювався так за мене, як зараз тут за твоє самопочуття. Мушу визнати… я теж… хвилювався. Дуже. Дуже, бо…

– Бо?- Техьон повертає голову в сторону Чона й зустрічається з ним поглядом

– Слухай, зараз не час… давай завтра ми все обговоримо, я оберу місце, час і ми проговоримо абсолютно все, обіцяю, але спочатку ти мене вислухаєш, бо є одна річ, про яку ти навіть не здогадуєшся, ти просто пообіцяй,- але договорити Чонові не дає ніжний поцілунок в губи. Техьон цілує надзвичайно ніжно, акуратно та чуйно, трішки несміло. Від несподіванки Чон забуває як дихати. Це ж не сон?

– Може досить з нас минулого? Давай  розпочнемо все з початку. Я Кім Техьон,- протягує руку,- власник школи мистецтв і неймовірно дивна людина: до смерті боюсь грози, але в той же час люблю сильну літню зливу.

– Чон Чонгук,- посміхається,- я… безмежно люблю Кім Техьона, думаю, цього достатньо,- ніжно цілує ручку Техьона,- кохаю тебе, справді, я кохаю тебе, Техьон.

– І я теж,- втомлено посміхається у відповідь та знову тягнеться за поцілунком. Щасливого кінця у нас не було, тому, чому б не зробити для початку щасливий початок?

***

Юнгі буквально вилітає із приміщення готелю та майже добігає до жовтого таксі біля входу, як його переймають двоє мужчин в чорному та примусово садять в чорний мерс. Той кричить, пручається, кусається та шипить, але швидко втихомирюється, коли бачить в авто знайоме обличчя: Хосок. Але це не той Хосок, якого він звик бачити завжди, це мужчина в супер сексі чорних шкіряних штанах, чорному гольфі, чорному тренчі, масивних черевиках, а чорна портупея красиво підкреслює ідеальну талію. На якусь мить Юнгі випадає із реальності та обдумує сотню теорій, як його зараз розложуть у всіх позах світу в цій клятій машині, але натомість прилітає лише ляпас.

– Ти вмієш говорити? Що я тобі такого зробив? Як… як ти міг, Юнгі? Я кинув всі свої справи і приперся сюди, щоб просто глянути тобі в вічі,- Хосок дивитися на Юнгі і швидко пом’якшує тон, не може злитись на свого котика

– Прости… Хобі… я… ти перестав приділяти мені увагу, пізно приходиш додому, я… я подумав, що ти мене більше не любиш,- Юнгі наче котик забився в куточок

– Звичайно, не люблю,- посміхається той,- саме тому я шукаю тебе вже пів тижня. Юнгі, як я можу тебе не любити? Скажи? Я навіть зараз… коли їхав,уявляв як буду тебе шмагати, але не можу, бо люблю!!!!- він пристрасно цілує того в губи та міцно притискає до себе

– Ммм…- Юнгі намагається вирватись,- Хо… татку, все потім, Техьон…

– Що з ним?- Хосок облизує губи й відстронюється

– Його викрали якісь вороги цього Кая, але Чонгук… це довга історія, поїхали,- стискає руку Хобі та видихає із полегшенням.

***

Чімін злиться, що Юн залишив його в готелі одного, а не взяв із собою до сексі Те. Він їсть чипси та дивиться якесь маловідоме аніме на планшеті. Раптом хтось стукає у двері. Той сонно тре очі та неохоче йде до дверей. Такого не може бути… таке буває лише в фільмах: хлопець, якого він врятував багато років тому від самогубства, стоїть перед ним.

– Ти… що…- Кай не те, що в шоці, він триндець в якому шоці

– Як ти тут опинився… що за чортівня?- Чімін нервово чухає потилицю

– Юнгі… де Юнгі?- запитує той й намагається ігнорувати метелики в животі

– Ем… поїхав до сексі-татка… ой, тобто Техьона,- прикриває рот від сорому. Ну чому саме зараз ти таке ляпнув, Чімін.

– Адресу знаєш?- Кай тримає себе в руках з усіх сил

– Без поняття, але можу зателефонувати, а навіщо тобі Юн?- дивується Чім

– Він знає, де зараз Техьон,- проходить у номер

– А Техьон… хто він для тебе? Ви знайомі?- а, ну всі сексі напевне дружать

– Чоловік,- Чімін від шоку повертає голову й завмирає на мить

– А як же обіцянка? Ти мені дав… обітницю… тоді,- він починає хнюпити й за мить опиняється в обіймах Кая,- прости, я така сволота, як я міг загубити свого дорогоцінного хлопчика, як?

– Не знаю… ти така мантелепа!- злісно, але водночас радісно язвить той

***

Чонгук та Техьон цілуються вже пів години без перестанку. Яка ж це божественна радість – торкатись своєї людини, відчувати її рідний аромат, ніжно цілувати та обіймати. Чонгуку так це необіхідно. Техьонові так це необхідно.
– Кохаю… кохаю, кохаю, кохаю,- шепоче Чонгук та обціловує кожен сантиметр тіла Техьона,- більше всього, що існує в цьому світі та усіх паралельних. Кохаю,- знову ніжно зминає губи та торкається кінчиком язика піднебіння. Знаєш, я атеїст, але рай існує, він ось тут поруч із тобою.
Чонгук опускається на коліна та розціловує ступні, пальчики, щиголотки, коліна, бедра, дарує поцілунки-метелики на кожному сантиметрі тіла. Він більше ніколи не відпустить Техьона, ніколи не дозволить тому піти із його життя.
Що відчуває Техьон? Приблизно те саме, що й той, чиє тіло вкрите синцями й до них приклали лід, те саме, що відчуває той, кому дали знеболювальне, і воно подіяло, те саме, що й той, хто вийшов із коми та його відключили від апарату штучної вентиляції легень: біль вщухає, він починає дихати самостійно на повні груди. Він знову відчуває себе живим.
– Чонгук,- солодко муркає Те,- я тебе дуже сильно кохаю,- знову цілує, цілує ніжно, несміло, але щиро. Він жадає ще більшої дози знеболювального для його скаліченої душі.

– Я тебе теж,- посміхається, цілує в щоку та віддаляється,- Юнгі зараз прийде, він, до речі, три дні біля твого ліжка сидів, очей не зводив з тебе. Ти ж…- згадує, що зовсім не розповів нічого про те, як звільнив його,- це банда наркоторговців, яка давно присіла на хвіст твоєму чоловікові, виявляється, той в них муляє в оці через якусь там академію мистецтв, точніше її приміщення й вдале розташування. Одним словом, ти був непоганою мішенню для них: списати борг плюс отримати те приміщення безкоштовно. От тільки Джун, який нещодавно допомагав тобі провести тендер, в минулому був якудзою і очолював найбільш жорстокий клан ну і, мій друг по потрахушках, гадаю, ти мене не зненавидиш, бо сам то взагалі…- що я верзу?- так я й вийшов на їх слід, Джун згадав молодість, трішки постріляв, я визволив тебе. Ти був під сильною дозою наркоти, до речі, тому приходив в свідомість аж три дні. Якось так,- знизує плечима

– У мене не було сексу з Каєм, тому я тебе не зрозумію,- ображено супиться

– Стій… тобто…- на обличчі з’являється посмішка,- ти ще незайманий?

– Ну… тоді в туалеті  на випускному ти…- ти добряче мене побив, а потім вилизав до втрати свідомості, і якби не камера в ресторані, то я б досі думав, що ти мене зґвалтував

– Прости… Техьон, я стільки повинен тобі всього сказати, що навіть не знаю з чого розпочати,- клякає на коліна перед ним, але тут вхідні двері відчиняються та в коридорі з‘являється Хосок із Юнгі.

– Юнгі? Хосок? Ви…- Техьон звісно радий бачити друзів поруч, але його більше цікавить, як Юн досі живий після тієї втечі

– Татко потім мене покарає, все потім,-підбігає до Те й обіймає

– Татко?- супить брови Чон й намагається зрозуміти, де він бачив цього сексі-якудзу

– Чон Хосок, ну ми ж, наче, знайомі,- посміхається й підходить ближче

– Що? Невже?- дивується той

– День народження Те, дощовий день… невже я так постарів за три роки?- дивується Хобі та поправляє рукою волосся

– А… це просто… одяг, ти…

– Якудза з клану Змій повинен виглядати по-іншому?- посміхається

– Так… ти… ти… ти той самий брат Джуна?

– Саме так, Джун мій зведений брат і це він передав мені клан Змій. Попри це в мене ще є інші… заняття… так би мовити,- киває в сторону Юнгі й намагається поглядом сказати: «Він не має й гадки, хто я».
– Чому ти не розкажеш йому?- шепче Чон й відходить в коридор

– Хотів виглядати порядним в його очах, тобто, в мене є свої компанії, легальні, просто…

– Ясно,- сміється Чон,- тільки цей сексі прикид тобі більше до лиця

– Сьогодні ми приготуємо пасту з креветками,- Юн продовжує обіймати Техьона,- підемо на прогулянку, але візьмемо із собою Чіміна, цим чоловікам думаю є про що поговорити

– Я хочу додому,- хнюкає Те,- і… Кай… що йому скажу?
– Ти ж не давав йому ніяких обітниць: і в горі, і в радості, ти ж… ти ж казав йому, що любиш іншого?- Юн всяко намагається підтримувати тілесний контакт із Те: тримає за руку, обімає за талію, гладить ніжки

– Так… але… ця якось,- дзвінок у двері

– Кого там принесло ще,- шипить Чонгук та відкриває двері: Кай та Чімін.

– Хосок?- пищить Чімін, коли бачить в дверному проході Хо

– Чімін? – звідки той взагалі взявся в Австрії, думає Хосок

– Такс, а тепер прийшов час поговорити,- втомлено говорить Чонгук та запрошує всіх в квартиру.

Нарешті, все несказане буде сказано.

P. S. Ну все, залишився лише один розділ))) Фінал буде прекрасним, готуйте хустинки.