Богдан&Віталій

Двоє начебто звичайних хлопців з 7 класу. Богдан і Віталій дуже добре дружили, вони наче весь час були разом. Ось і знову цей не зовсім звичайний день. Парубки пішли на день народження до своєї однокласниці. Віталій вже давно хотів зізнатися в дечому своєму другові.

Поки всі мирно спілкуватися, Богдан і Віталій ганяли по всьому приміщенні, допоки кареокий не всівся на стілець.

-Віталь, я втомився, давай трохи почекаємо.

Русий хлопець став над стільцем на якому сидів Богдан. Він трохи нагнувся щоб віддихатись та трохи згодом помітив що його лице в декількох сантиметрів від рожевих щічок Богдана. Його серце забилось. Зрозумівши що діється він трохи відійшов та намагався робити вигляд наче нічого такого не сталося. Високий хлопець помітив зміну поведінки у свого друга та вирішив спитати що сталося.

– хей, хлопче, ти чого? Аж весь почервонів..

Здається Богдан зрозумів що діється. Він подивився йому прямо в очі, наче заглядаючи в душу.

-Віталь.. давай вийдемо в туалет на хвилинку..

Русий парубок дуже занервував, він намагався виглядати спокійно але в нього це погано виходило. Хлопці спитали де тут туалет та швидко мовчки попрямували до входу.

-Богдан, я маю тобі дещо сказати..

– я розумію..

Богдан підійшов до Віталіка взявши його за руку.

-кажи…

-Богдан, я знаю що ти можешь мене не зрозуміти, але я.. я..

-Я теж закохався в тебе – відповів високий хлопець.

-Щ-що?! Друже, я хотів сказати що закохався в твою колишню тому мені було соромно перед тобою, але повтори що ти зараз сказав?!

Богдан був дуже розгублений, він не знав що й казати, йому було дуже соромно та прикро, його коханий щойно розбив йому серце.

– я кохаю тебе, Віталь…

Парубок опустив очі, він відійшов на декілька кроків назад та впав від розпачу та безсилля.

-вибач..

-Хей, хлопче, ти чого, ми, ми.. все вирішимо!

Дивлячись на розгублене лице Богдана Віталій поцілував його, він не знав що ще робити бо правда кажучи раніше він теж щось відчував до свого друга..

-нащо ти це робиш? Ти все одно нічого до мене не відчуваєш! Богдан навіть трохи розізлився. На його очах з’явилися сльози.

-Богдан, прошу, давай обговоримо це трохи пізніше, нас чекає група..

Хлопці мовчки встали та попрямували до виходу, наступного дня русому хлопцю приходить повідомлення:

Віталік, пробач мені, я справді кохаю тебе, я не можу більше стримувати свої почуття, вибач мене за все що я до цього казав, вибач за всю біль яку я міг тоді розказати, я сподіваюся в тебе все буде добре, бувай..

І більше ніхто його не бачив, Віталій рвав собі волосся на голові за те що наговорив, він зрозумів що не може жити без Богдана, йому було жахливо через те що його найліпшого друга більше не стало, а подальша його доля нікому не відома.. …