Блокнот

Максим повертався з місії дуже втомлений. Місія не те, що була складна. Швидше навпаки, цілком легка, але Олів’є надто ускладнив Максимові завдання. Француз упав і підвернув ногу і саме Максим тяг і няньчився з ним весь час, що залишилися. На його щастя, француз зрозумів, що краще не заважати Капкану після двадцятого затикання від старшого. Але чого Максим не очікував, що в результаті Олів’є віддав невеликий старий блокнот, і на запитання старшого, Олів’є почав пояснювати.

«А, ну це невеликий блокнотик із рецептами французьких страв. Готувати їх не так складно, тож навіть ти зможеш.» зі стандартним глузуванням сказав Олів’є. Навіть коли дякував за допомогу, не міг не знущатися.

Але на жаль Максима, щоб отримати цей злощасний блокнот, він не йшов швидше після місії відпочивати, а стояв біля вертольота поки Густав сходить до кімнати Олів’є, знайде блокнот і віддасть його Максиму… Тому він повернувся додому лише через годину. Тимур вже на нього чекав, оскільки робочий день Капкана мав закінчитися у всіх ще 50 хвилин тому… Тимур сидів на дивані, дивлячись кіно і гладячи Кошку на колінах.

“Максим?” спитав Тимур, помітивши згорблену сутність, що виходить з темного коридору. Максим не зміг сказати цілого слова, і просто пробурчав і помахав рукою, йдучи за рушником до кімнати, щоб нарешті прийняти душ. Тимур лише здивовано дивився у спину партнера. Максим недбало розкидав свої речі, і маленький блокнотик з рецептами привернув увагу снайпера. Вони мали не голосне правило, що майже завжди готував їжу саме Максим, але відкривши блокнот Тимур вирішив спробувати…

Максим вийшов із душу. Тепла вода на спину те, що треба після того, як він на цій же спині мало не повністю ніс Олів’є. Відразу зробивши звіт і поклавши його на стіл, щоб не забути завтра, Максим вирішив нарешті піти щось поїсти. Зайшовши назад до зали, Максим тільки почув шурхіт на кухні. Виглянувши, він побачив Тимура, який був весь у муці. “Кухар” не помітив Максима і продовжував лаятися на всі продукти, що були на стільниці.

«Допомогти?» вирішив запитати Максим за кілька хвилин цього шоу. Тимур мало не підстрибнув і з ножем на готові повернувся у бік звуку і за кілька секунд усвідомлення вкрився рум’янцем.

«Я… Кхм… Я хотів приготувати один із рецептів для тебе… Ти виглядав досить втомленим, але… як бачиш…» зітхнувши, сказав Тимур, трохи відходячи і показуючи рукою на брудну стільницю. «Так що… так, добре раз ти вже тут… мені не завадила б допомога…»

Максим м’яко посміхнувся, той факт, що Тимур вирішив його порадувати, зворушив його. Після того як вони прибрали весь бардак що зробив художник. Завтра був вихідний, тож можна було й заморочитися. Закотивши рукава і подивившись у блокнот, Максим почав читати, що вибрав Тимур. Пиріг «Тарт Татен» та якесь блюдо з картоплі «Трюффад». Командуючи, Максим почав говорити Тимуру, що діставати з шафи.

«Максим…» тихо сказав Тимур який встиг порізатися поки різав картоплю.

«О боже Тимур…» зітхнувши, сказав Максим, відправляючи партнера йти заклеїти рану пластирем, щоб не увігнати туди чогось, сам дорізаючи картоплю.

«Все ще не можу зрозуміти, як ти навчився так готувати…» запитав Тимур, ложачи голову на Максимове плече зі спини і обіймаючи його за талію.

«Хм… Ну дивись. У дитинстві я часто був із мамою на кухні, потім після народження братів, я почав їй допомагати з приготуванням, там напевно й навчився. А потім уже з’явився ти… І готувати стало просто звичкою.» спокійно закінчував Максим, дістаючи бекон і починаючи нарізати і його. “Так не відволікай, це ти все почав, почисти яблука хоча б …” Тимур, пробурчавши і поцілувавши партнера в шию, через силу пішов діставати яблука і чистити їх. “Не бурчи, це не складно.”

«Я не розумію, що мені за рецептом далі з цими яблуками робити… Допоможи будь ласка» сказав Тимур, дивлячись на Максима мало не з цуценятами. «Ти ж краще готуєш, ніж я…»

«Добре… Дивись, розтопи олію в сковороді і додай цукор.» почав Максим, забувши про бекон. «Ні… Більше цукру Тимур. Та ось так, тепер “Перемішуй і дай суміші карамелізуватися на середньому вогні, поки вона не стане золотисто-коричневою.”, просто стеж за цим, а я продовжу робити іншу страву, добре?»

«Так-так… так… середній вогонь…» Тимур щось старанно крутив на плиті і потім почав повільно помішувати. «Як думаєш, може нам варто взяти відпустку через пару місяців і з’їздити додому або, наприклад, у твою хатину.»

«Тільки якщо ти нарешті почнеш приділяти хоч трохи увагу мені, а не тільки своєму полотну…» ображено сказав Максим, згадуючи їх останній похід, коли Тимур майже повністю забув про нього і з ранку до ночі сидів за полотном малюючи один краєвид за іншим .

«Ти все ще ображаєшся …?» здивовано спитав Тимур. «Ну я ж вибачився вже, і ми швидко надолужили втрачене якщо ти забув.» з хтивою ноткою додав Тимур, викликавши у Максима черговий напад паніки та рум’янцю.

«Кхм…» почав відкашлювати Максим і коли повернув голову відразу помітив сковороду. «Тимур, карамель уже прилипла до сковороди… Давай я краще сам закінчу вже, гаразд? Так буде швидше і легше, а ти піди знайди нам кіно, будь-яке на твій смак». зітхнувши вирішив Максим. Тимур явно трохи засмутився, але вирішив не заважати, але він справді не найкращий кухар із них, і з радістю дозволить Максиму закінчити те що він сам і почав.

Через 20 хвилин все було готове. Якийсь документальний фільм грав на тлі, поки пиріг відпочивав на стільниці від кішок, Максим і Тимур повільно їли Трюффад.

«Непогано, що думаєш, щоб ще щось приготувати потім?» сказав Тимур, запихаючи іншу ложку до рота.

«У плані, знову ти запропонуєш, а я готую?» з сміхом спитав Максим. «Я не проти. Тобі подобатися?»

«Так дякую, це дуже смачно! Можна я твоє доїм?» спитав Тимур із забитим ротом, дивлячись прямо на Максима. Ну і як йому відмовити?

«Так звичайно. Я піду накладу Кошке їжі, і приберу, їж спокійно.» поцілувавши хлопця в чоло Максим підвівся з дивана, Кошка відразу ж зрозумівши, що і настав її час зістрибнула зі свого накладеного місця і побігла за Максимом. Кішка мало не стрибала на ноги Максима. «Почекай…» навіщось сказав він їй, кладучи тарілку і дістав корм. Насипавши корм у миску Кошка почала його їсти, щаслива, як Тимур. Чимось вони справді схожі. Забравши все по місцях, він вирішив повернутися за Тимуром, той, напевно, за такий час встиг доїсти. «Тимур, треба б піти помити посуд…» сказав Максим, заходячи в зал і бачачи Тимура, який мирно спав на дивані з Кошкою на колінах. Максима зворушило це видовище, і він акуратно підняв хлопця і відніс до спальні, на його щастя Тимур був у домашньому одязі, і востаннє поцілувавши його в чоло, Максим ліг поряд. Тимур одразу ж притиснув його до себе і так у теплих обіймах Максим і заснув за пару хвилин.