Близнюки

1. Частіше дивись вгору – там зірки.

— Твою ж ліворуч, Хайтані, — Ізана та інші вже захекалися під час бігу, але у голови Піднебесся вистачає сил на те, щоб обуритися на Рана. — Моя сестра вперше за рік приїжджає з іншого міста, а ти примудряєшся переплутати час на квитках! У тебе очі десь були, коли ти їх купував? На дупі?!
Ран трохи посміюється, прикриваючи рот рукою. Коли справа стосувалася його сестри-близнюка, Ізана ставав дуже забавним. Навіть попередні слова він сказав з якоюсь ніжністю в голосі, бо говорив про Руміко.

— Не нервуй ти так, Ізано, — трьох хлопців наздоганяє Шион  з усмішкою на обличчі. — Ну, не вб’є ж вона нас за запізнення.

— Ти правда в цьому певен? – Ріндо на секунду зупиняється і приспускає окуляри з очей. — Цирк для Румі — все життя, а ми її єдині друзі. Думаєш, вона зрадіє, коли не побачить нас у залі?

— Яке ж лайно, — Ізана закриває обличчя руками, — я ж їй пообіцяв, що, як тільки вона вийде на сцену, ми вже сидітимемо на перших місцях, — хлопець зупиняється, розуміючи всю безвихідь ситуації.

— Навіть якщо ми продовжимо бігти, тут ще хвилин п’ятнадцять петляти, а вистава починається за десять хвилин. Нам влетить  від Румі, — зневірився Ізана і знесилено впав на дорогу.

Це і не дивно після сорока хвилин швидкого бігу. З одного кінця міста до іншого, дістатися пішки виявилося не так легко. Руміко була проти байків, а автобуси та метро не їздили до цієї частини міста.Чому вони не викликали таксі? Та тому, що через масштабний цирковий виступ усі таксі міста підвищили ціну вдвічі, а то й утричі. Ізана був готовий заплатити будь-яку ціну заради сестри, але Мочі та Муче пообіцяли придумати щось краще і при цьому не платити скажені гроші за поїздку. Курокава довірився хлопцям, але вони ніби скрізь землю провалилися, не відповідаючи на дзвінки та повідомлення. У результаті Ізана, розчарований у товаришах, дзвонив у таксі, але на цей момент усі водії були вже зайняті і могли приїхати лише за годину. Вибору не лишилося, і вони побігли.
Несподівано біля них зупиняється автомобіль і опускається скло з боку водія. За кермом сидить не хто інший, як Мочі, а поряд з ним Муче. На обличчі обох широкі посмішки.

— Проблеми? — випалює Мочі, граючись бровами.
Хлопці стоять у ступорі. У голові так багато запитань, а відповіді на них зовсім немає.

— Де ви дістали тачку? — здивовано вимовляє Ізана, оглядаючи машину, яка коштувала точно чимало.
Відкривається тоноване вікно заднього місця, і на Ізану з серйозним виглядом дивиться хлопець із білим волоссям.

— Шоу починається за сім хвилин, а ви, замість того, щоб засунути свої дупи в тачку, ставите такі неважливі запитання? — Харучіє піднімає брову, і Ізана подумки б’є себе по обличчю, одразу разом із рештою застрибуючи в машину.

Нарешті, вони під’їхали до будівлі. Усі, окрім Сечі, побігли до цирку. Хлопець пообіцяв встигнути приєднатися до них, коли позбавиться тачки. Проблеми з поліцією наразі точно не потрібні.
Спітнілі та злегка брудні хлопці зайшли у двері.Охорона з гидливістю пропустила їх далі, і вони побачили собі гігантський зал. Зовні будівля здавалася великою, але всередині… всередині вона була просто божевільних розмірів. У залі було багато людей, які також чекали на початок вистави.

До старту  залишалося ще близько двох хвилин, тому вони мали час, щоб озирнутися. Гардероб, що веде на поверхи вище сходів, невеликі лавки з попкорном, солодкою ватою, морозивом та іграшками. Іноді траплялися п’єдестали, на яких височіли тварини разом зі своїми дресирувальниками. Звірі були на будь-який смак та колір: леви, гепарди, крокодили, і навіть знаходився великий акваріум, у якому плавала акула разом із аквалангістом. Видовище було захоплюючим.

— Жезл даішника мені у дупу, — з подивом випалив Ран, зовсім не звертаючи уваги на дітей поруч із собою, яким мами закривали вуха, — якщо в залі таке, то що буде на самій виставі…?

— З усіх цирків, у яких працювала Руміко, цей найкращий, — захоплено каже Ріндо.

Сестра-близнюка Ізани у свої роки вже була найкращою повітряною акробаткою Японії. У дівчини був талант із самого дитинства. Він розкрився ще в притулку, коли вона випадково сіла на шпагат і не відчула жодного болю. Це було несподівано, і після того, як вона покинула дитбудинок, сестра вирішила розвивати талант. Нині вже більшість цирків мріяли отримати дівчину до себе,  і вона тільки насолоджувалася цим, змінюючи місця роботи як рукавички. Умови рішення були прості: хто пропонує зарплату більшу, тому вона і дістається. Нещодавно Руміко отримала пропозицію, від якої просто не можна було відмовитися: найкращий цирк Японії запропонував просто шалену заробітну плату. Та ще й у Токіо, поруч із братом та друзями. Після цієї пропозиції вона розірвала договір із минулим роботодавцем та купила квитки на літак.

— Шоу починається! – вимовляє якась жінка в гучномовець і вказує на зал поруч із собою. — Проходьте до зали номер два і захопитеся нашою виставою.

Після цих слів Ріндо поспіхом вихоплює своє замовлення семи попкорнів із рук продавця і біжить до інших. На щастя, чоловік встиг покласти замовлення Ріндо у спеціальний кошик. Ран теж підбігає слідом, у руках у нього дві літрові кілки.

— Ви пожерти сюди прийшли? — Ізана закочує очі.

– Ні, на Румі подивитися, – Ріндо відповідає спокійно, при цьому знизуючи плечима.

— Але одне одному не заважає, — з посмішкою, що знущається, вимовляє Ран, і вони заходять до зали, займаючи свої місця в першому ряду. Муче встиг до початку.

— Пані та панове! Діти та дорослі! Ми вітаємо Вас на нашому шоу! — на сцену вийшов чоловік у костюмі та з циліндром на голові. — Прошу, не думайте ні про що стороннє і насолоджуйтеся тим, що відбувається на сцені! – Чоловік зняв з голови циліндр і вклонився. — Дорогі глядачі, зустрічайте головну зірку сьогоднішнього шоу! Єдина та неповторна! Руміко Курокава! — світло погасло і по залі пройшлися шалені оплески.

— Запали, Румі! — кричить Ізана, коли всі замовкли в очікуванні їхньої улюбленої акробатки. На нього дивно покосилися оточуючі але Куракаві було начхати. На сцені його сестра!
Хлопці помітили погляди, прикуті до Ізани, і вирішили підтримати:

— Румі, ти найкраща! — кричить Ран, підводячись ногами на своє крісло і при цьому махаючи руками.

— Покажи клас!

— Роз’їби їх! — Ріндо явно піддався емоціям і швидко зрозумів це, ніяково сідаючи назад.
Раптом увімкнеться тьмяне світло на сцені, і в кільці, що використовується для повітряної гімнастики, сидить Руміко в гарному блискучому купальнику і в такій же спідниці — вона світилася від попадання світла на одяг, нагадуючи собою сонце.

— Вас  здалеку взагалі не розрізнити, – Муче повертається то в бік Румі, то до Ізани, – ніби то ти зараз там. Серйозно, — Ізана посміхається від слів друга, не відриваючи погляду від сестри.

«Цікаво… а їй страшно зараз чи хвилююче…?» — промайнуло в голові Курокава. Хоч би які легенди не ходили, але насправді близнюки не відчувають емоції один одного. А шкода…

POV Руміко…

Ну і бовдури. Навіщо ж так кричати та лякати глядачів, але, чорт, це приємно. Хоча Ріндо явно переборщив. Так. Настав час починати. Зараз я відчую те саме почуття свободи та адреналіну, що й завжди. Почуття, яке змушує забути про проблеми і поринути в цю ідилію в повітрі наодинці із собою. Як мені подобається повітряна акробатика. Стільки людей дивиться на мене та захоплюється моїм талантом. Краще нічого не може бути…

Кінець POV Руміко…

Дівчина стає ногами на тонке кільце і піднімається у повітря, при цьому піднявши руки вгору.Під час руху в її руках ніби звідки з’явилася колода карт, і дівчина почала гарно тасувати їх.
Руміко діставала все більше карт, змушуючи їх підкорятися кожному її указу. Ті розсипалися в повітрі і зникали просто під час польоту, опинялися в кишенях глядачів і так само пропадали у них на очах. Так, вона любила це нерозуміння в очах людей. А ще більше дівчина любила їхню дурість, тому що через цей відволікаючий маневр вони приковували свою увагу до карт, і вона могла спокійно відчепити одну зі страхових мотузок, яка більше не була потрібна.
Руміко встає з кільця і ​​переступає на канат під куполом цирку. Дівчина спокійно крокує по ньому, іноді стрибаючи, виконуючи перекид у повітрі, а потім сідає на шпагат прямо на канаті. Несподівано починає грати напружена музика, і прожектори світять на Руміко, яка хитається, начебто зараз впаде. Ізана та інші хлопці прикрили роти руками, тоді як інші глядачі теж були шоковані. Багато хто бачить виступ дівчини не вперше, але раніше у неї не траплялося падінь.
Раптом дівчина зривається з місця і падає вниз, але зненацька спідниця розмотується і перетворюється на довгий трос. В останній момент Руміко хапається за мотузку, і публіка тріумфує після тимчасового шоку.
Акробатка з легкістю злітає вгору і «танцює» у повітрі. Через деякий час вона пересідає на гойдалку і летить по всьому залу для глядачів, не торкаючись людей. Пролітаючи повз друзів, дівчина помітила усмішки на їхніх обличчях і звернула увагу, що вони говорять щось, але чути не виходило. Вона теж усміхнулася їм і помахала рукою, але добрий і веселий вираз обличчя зник, коли Руміко зрозуміла, що не вистачає ще однієї людини.

Де Каку-чан?! — у голові вона сердилась на хлопця за те, що не прийшов подивитися на неї, але водночас переживала. — «Може, щось у нього трапилося? Може, його вбили на одній із бійок? Чому мені не розповідали хлопці про це телефоном? Стоп. Я ж говорила з ним тиждень тому», — на мить Руміко заспокоїлася, але потім знову занервувала. — «Отже, його вбили нещодавно, а я навіть не попрощалася»
З подібними думками у голові вона закінчила свій виступ. Вклонилася глядачам. Забрала квіти, які їй накидали і пішла за лаштунки. До закінчення шоу Руміко не могла заспокоїтись. Її кидало то в жар, то в холод від кожного здогаду, який з шаленою швидкістю проносився в голові.

– Руміко! — кричать Ран із Ріндо і кидаються до неї назустріч із розкритими обіймами, коли дівчина нарешті виходить на вулицю після закінчення шоу.

– І вам усім привіт, – у момент коли вони обіймають її, дівчина тріпає волосся на їхніх головах, при цьому дивлячись на хлопців, які також підходять до неї. — Я дуже рада вас бачити, але де Каку-чан? Він не хоче більше спілкуватися зі мною? Ви посварилися, і він не схотів іти з вами? Чи він… помер? — останнє слово Руміко вимовляє стурбовано, нервово ковтаючи слину.

— Відлипніть від моєї сестри, — Ізана доклав багато зусиль, щоби брати послабили свою хватку на талії Руміко і відійшли. — Люба, мені так шкода. Какуче дуже хотів прийти, але в нього піднялася шалена температура днями. Цей придурок все одно збирався йти, думаючи, що ти засмутишся, якщо його не буде, але ми його відмовили, — він з ніжністю дивиться в такі самі очі, як і в нього, і бере Руміко за руку. — Сподіваюся, ти не дуже засмутилася?

— Ні, — дівчина розслаблено видихає, задоволена, що припущення виявилися хибними, — звичайно, не засмучена. Молодці, що відмовили його йти, вона розводить руки в сторони і з усмішками дивиться на хлопців. — А тепер ідіть сюди, обійму вас нарешті.
Після довгих обіймів дівчини з кожним хлопцем та розмов вони нарешті висунулися у бік квартири Ізани та Руміко. Хлопці весело спілкувалися, йдучи трохи попереду. Вони дали близнюкам можливість трохи поговорити наодинці.

— Завтра нам вісімнадцять виповнюється, — трохи опустивши голову, вимовляє Ізана, на його обличчі посмішка, — я такий радий, що ти будеш зі мною цього дня.

Руміко у невеликому шоці обертається до брата. Було зовсім незвично чути від нього такі сильні слова. Вона чудово знала, що він любить її, а Ізана знав, що дівчина душі не сподівається в ньому, але говорити про почуття прямо… ні, це не про їхню маленьку родину.

— З чого така ніжність, братику? — з викликом вимовляє дівчина і свердлить брата поглядом.

— Я не знаю, — злегка посміхається і переводить погляд на сестру, — мабуть, надто перечувався, що ти помреш на сцені.

Вони сміються і по дорозі додому обговорюють все те, що сталося протягом року на великій відстані один від одного.
Такі щирі емоції в Ізани могла викликати лише Руміко. Вона була його шматочком щастя в цьому темному світі.