Благаю.

«Пробач. Пробач мені
Та зрозумій, інакше я не міг вчинити.
Повір, молю, повір мені,
Дай змогу все пояснити.

Я знаю, знаю, що вчинив паскудно,
І знаю, як болить душа,
Але повір, послухай-но!
Мені інакшого шляху нема.»

Благаю, ні… Стули вже пельку!
Для кого всі оці слова?
«Пробач, послухай, дай хвилинку…»
Ця розмова вже давно не нова.

Тож хучіш збирай своє шмаття
Та забирайся з мого життя.
Терпіти зради я не маю сил,
Моє бажання: ти — самотній серед схил.

«Пробач, болить, я не покину…»
Нема цього, лише огиди.
Без тебе точно вже не згину
І чхати хтів на твої обиди.

Нема кохання — нема й страждання,
Давно я вирішив собі.
Тож нема чого робити тобі
У моєму житті.