Безголосому

Безголосому

Ти кажеш мені що робить,
Як встати і як простогнати,
Я наче і рада на мить,
Та й далі не можу кохати.
Ти в масці і ти безголосий
Інкогніто наче зберіг
А я вже і гола і боса
На перепутті з страшних доріг.
Там камінь як з казки покаже
Де щастя, де гроші, де смерть,
Мені не звернути назад,
Я зламана, зламана вщерть.
Ти бачиш синці від кохання
Я квіти ці мажу ізнов.
Холодна не гоїться рана,
Не може ожити любов…
Зніми свої маски, сонце,
Скажи мені теплі слова,
Не текстом, холодним бездушно
А голосом, щоб чути могла…
Скажи що потрібна, що любиш,
Що все це не просто гра
І я не побачу фото, якою для тебе була