багато питань
від печальний менестрельслухайте, що я робитиму, коли в АТБ закінчаться вафлі?
коли гречка закінчиться, сир, макарони?
вівсянка?
коли вишні відцвітуть, а війна все триватиме?
коли я захочу накуритися і гуляти блакитним надвечір’ям? обійматися в парку? замовити піцу і чекати на неї, тупцяючись під дверима близько дванадцятої?
що я тоді робитиму?
коли зруйнують всі колії, як мені котів у селі гладити? як ходити подвір’ям і воскрешати спогад за спогадом? як сидіти у вологій сутіні старої кімнати і слухати, як рипить дім? мій дім?..
як мені у місто, яке не люблю, до людини, яку я люблю, вертатися?
слухайте, ні, так не можна. усе якось неправильно.
що я робитиму, коли грози почнуться? а разом з ними – сирени… це ж голову з вікна не вистромиш – подалі від вікон.
це ж не підеш вночі бузок у сусідні двори красти. на дах, щоб на зорепад дивитися, не вилізеш.
що мені робити, коли не виходить бути вдячною, бо вижила, бо у квартирі поки всі вікна цілі?
бо не поховала ще нікого?
слухайте.
у мене ще багато питань.
ця поезія просто дивовижно прекрасна!
дякую!