А що якби?

 

 

 

 

 

Анотація

Дамблдор і його підконтрольний зраджують ” Золоте тріо ” , через його наказ міністерство вбиває їх, але щоб перестрахуватися не вбивчим закляттям, а кидають їх в Арку Смерті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пролог

Зрада, зрада, зрада, зрада, аргх, за що?!

Я не розумію де я, напевне це і є смерть – самотність і небуття.

І все ж – чому?, Навіщо?, За що ? чи …
через що?

Виходить, ми все життя були пішаками!?

Усвідомлення прийшло неочікувано, а з ним гіркота й розчарування.

Він міг віддати мене будь-якій магічній сім’ї, ” героя ” кожен хотів би прихистити або тому ж Сіріусу якби провів над ним суд , але ні, натомість він віддав мене людям які мене ненавидять і ніякого кровного захисту не дають, бо для нього потрібні любов і бажання захистити.

Він покривав всі наші витівки, незважаючи на те що ми були на волосині від смерті, навпаки заохочував них, незважаючи на небезпеку. І ми йшли, йшли туди куди нас вів ВІН слухняно, наче вівці.

Ці думки змусили відкрити куди болючіші спогади…
останні години в світі живих…

Я, Гермі, Рон і Джинні зібрались після роботи в кафе.

Що виходить у нас дуже рідко. Оскільки Міона працює в міністерстві у відділі з захисту магічного права.

Джинні професійний гравець і успішна капітанша команди національної збірної України з квідичу. Три роки тому вона поїхала туди по обміну і там залишилась, лише час від часу приїжджаючи в Британію на кілька днів, пояснивши такі різкі зміни тим, що там інакші чари і вільніша країна, у них менше заборон і освіта в Темноліссі якісніша.

В Україні вона перепроходила сьомий курс.

Ми з Роном стали аврорами. Я підігнав оцінки, практично знову пройшов всю навчальну програму. Під час цього я зрозумів що мені подобається вчитися, особливо коли в країні нарешті спокій.

Натомість Рон не пройшов по балам, але через те що він “герой війни” його взяли.

____________________________________

 

 

І все ж – чому?, Навіщо?, За що ? чи …

 

через що?

 

 

 

 

Виходить, ми все життя були пішаками!?

 

 

 

 

Усвідомлення прийшло неочікувано, а з ним гіркота й розчарування.

 

 

 

 

Він міг віддати мене будь-якій магічній сім’ї, ” героя ” кожен хотів би прихистити або тому ж Сіріусу якби провів над ним суд , але ні, натомість він віддав мене людям які мене ненавидять і ніякого кровного захисту не дають, бо для нього потрібні любов і бажання захистити.

 

 

 

Він покривав всі наші витівки, незважаючи на те що ми були на волосині від смерті, навпаки заохочував них, незважаючи на небезпеку. І ми йшли, йшли туди куди нас вів ВІН слухняно, наче вівці.

 

Ці думки змусили відкрити куди болючіші спогади…

 

останні години в світі живих…

____________________________________

Я, Гермі, Рон і Джинні зібрались після роботи в

кафе.

 

Що виходить у нас дуже рідко. Оскільки Міона працює в міністерстві у відділі з захисту магічного права.

 

Джинні професійний гравець і успішна капітанша команди національної збірної України з квідичу. Три роки тому вона поїхала туди по обміну і там залишилась, лише час від часу приїжджаючи в Британію на кілька днів, пояснивши такі різкі зміни тим, що там інакші чари і вільніша країна, у них менше заборон і освіта в Темноліссі якісніша.

 

В Україні вона перепроходила сьомий курс.

 

Ми з Роном стали аврорами. Я підігнав оцінки, практично знову пройшов всю навчальну програму. Під час цього я зрозумів що мені подобається вчитися, особливо коли в країні нарешті спокій.

 

Натомість Рон не пройшов по балам, але через те що він “герой війни” його взяли.

 

Ми сиділи й розмовляли доки чекали замовлення, Рон вийшов в туалет, але повернувся не сам, а з аврорами – нашими старшими колегами, через захист Джинні та Міо вони схопили всіх трьох.

 

– Роне поясни ! – я вимагав відповіді.

 

На це він лише мерзенно посміхнувся, аврори дивилися на нього з огидою, а на мене з жалем.

 

– Нам наказано схопити лише

Гаррі Поттера.

 

– Причина? – пролунав голос Герміони, яка як тільки її відпустили взяла себе в руки.

 

– Причину повідомлять в міністерстві, вас відпустять якщо ви не заважатимете процесу затримання – звернувся до дівчат Фіналі.

 

– Добре, та ми підемо з вами в міністерство і я якщо до цього дійде, буду адвокатесою Гаррі. – впевнено промовила Міо.

 

Джинні стиснула моє плече в знак підтримки.

 

А Рон? Рон просто стояв і дивився зі злорадством та очікуванням.

 

Ми апарували і одразу ж пішли в зал суду де сиділи лише Фадж і…

 

Дамблдор!?

 

Але ж це неможливо, я на власні очі бачив його смерть!

 

– Гаррі, хлопчику мій вибач, та це необхідно. – лунає спокійний голос професора, Корнеліус лише застиг біля нього, наче статуя.

– Що саме?

 

– Розумієш, ти є неврахованим горокраксом Воландеморта.

 

– Що !? – ми з дівчатами закричали.

 

– Ну тихо, тихо, так от якщо ми не хочемо його повернення, то ти маєш померти.

Але оскільки Авадою тебе не вб’єш, то ми з міністром – помах руки на Фаджа – вирішили кинути тебе в Арку Смерті – і все це сказано таким добрим тоном, що аж бридко.

 

– Як ви вижили? – тон запитання був різким, та він на це лише подивився розуміючим і переможним поглядом.

 

– Горокракс – промайнуло в думках.

 

– Ні ! – прозвучали з твердістю два жіночі голоси.

 

– Ви не маєте на це права! – промовила Джинні.

 

До того як ми стали обурюватись, Альбус використав заклинання мовчання, намагаючись втекти і не поранити при цьому аврорів, ми вступили в битву під час якої наші рухи синхронізувались .

Поворот – Ґлаціус – Протеґо – Перекид, зміна місць з Герміоною – Експекто Патронум – Протеґо тоталум – Ще один поворот і зміна місць з Джинні, яка користується невідомими невербальними, яких навчилась в Темноліссі – Ріктусемпра – Вадівазі – Депусто – Заклятус – Волате Аскендере – Каве Інікум – Зв’язатус – Імпедімента.

 

В такому темпі ми, згадуючи усі відомі світлі і не дуже заклинання, протрималися 2 години проти восьми аврорів, якби не Дамблдор про якого ми допустивши цим помилку забули, то нам би вдалось утекти, але що ж поробиш фортуна обернулася до нас іншим боком.

 

На нас одягли протимагічні кайдани. І навіть не замовкли, здається зрозуміли, що воно на нас не діє, бо ми змогли виробити до нього імунітет ще під час битв з Темним Лордом.

 

 

– Що ж оскільки ви двоє цього так не залишите, то підете в Арку всі разом – з легкістю промовив Дамблдор.

 

Після чого сам директор нас відлевітував і просто штовхнув за завісу. Під час переміщення я відчув лише холод і все, лише в наступну мить відкривши очі я вже був в небутті.

 

Зрада професора ще не так зачепила, але Рон…

 

Лише тепер я зрозумів, він завжди був вірним ягням Альбуса, а не нашим другом…

 

Розділ 2

Зустріч зі Смертю.

– Вітаю Господарю – несподівано пролунав м’який, невизначений голос . І з’явилась постать в мантії з накинутим капюшоном.

 

 

– Хто ти ?

 

 

– Смерть.

 

 

– Ну, доволі лаконічна, ммм істота? – подумав я.

 

 

– Ем, ти прийшла мене забрати?

 

 

– Ні, дуже навіть навпаки. – мені здалося чи в голосі з’явився натяк на усмішку?

 

 

– Тоді що? І чому господар?

 

 

– Господар, бо ти власник всіх трьох реліквій, тобто Майстер Смерті.

 

 

– Ах, то це не казка?!

 

 

– Це правда, ну загальний сенс, але трохи не так, насправді вони просто були некромантами і просили моєї допомоги, тож я просто зробила послугу, про наслідки попередила тож будьте добрі далі розбирайтесь самі, якось так.

 

 

Що ж тепер про те, які можливості у вас, як в Майстра Смерті, це ви залишаєтесь тут, тобто помираєте, я можу вас: оживити , повернути в часі, збільшити магічну силу, хоча це більше в сфері моєї сестри, та все ж , власне вибирай.

 

 

– А оживити можеш лиш мене?

 

 

– Оживити можу не більше чотирьох осіб на сто років.

 

 

– І лише щось одне з переліку чи можна комбіновано?

 

 

– Як ви захочете.

 

 

– Тоді, оживи Герміону Джин Ґрейнджер, Джиневру Моллі Візлі і Гаррі Джеймса Поттера та перенеси нас у перше червня тисячу дев’ятсот вісімдесят дев’ятого року – наказав я , сам здивувавшись своїй холоднокровності і твердості.

 

 

– Ах, іще одне, ти можеш відчувати горокракси ?

 

 

– Так , хоча це одна з найогидніших гілок магії смерті.

 

 

– Скажи, у мені є Горокракс? І чому вона така огидна?

 

 

– Ні, у тобі його немає – пролунало, як вирок, виходить мене вбили, бо я став більше не потрібен.

 

 

– А щодо огиди, то це йде проти самої природи, магії та смерті, забагато всього вона порушує і не дає справжнього безсмертя, чим далі заходиш тим більше втрачаєш людського і божеволієш.

 

 

– Добре, тепер здається усе.

Перенось.

 

 

– Слухаюсь, Майстре – ледь почувши шепіт мене поглинула темрява.

 

 

……..…………………….………

 

– Гаррі, Гаррі чорт забирай!

Трясця твоїй матері! Якщо я побачу, що ти ще в ліжку, то тобі буде непереливки! – почувши крик тітки, прокинувся. Вставши з матраса в очах потемніло і завалившись на двері я випав в коридор.

 

– Що за шум!? Хлопчиську йди сюди!

 

– Так тітко Петуніє – промовив вже завчену і звичну фразу і пішов на кухню.

 

На календарі перше червня тисячу дев’ятсот вісімдесят дев’ятого року, виходить все спрацювало і це був не сон, отже так, справи на найближчі дні це: зв’язатися з Гермі і Джіні, на щастя завдяки одному безпаличковому заклинанню мені для цього не потрібна сова, хоча її ще потрібно розвивати, так само, як і тіло, так ще й про всяк випадок я пам’ятаю їх адреси, ах, іще потрібно домовитися з Дурслями. Скоріше за все найкраще буде спочатку поговорити з тіткою Петунією. – думав я готуючи сніданок.

 

Опісля, коли дядько Вернон поїхав на роботу, а Дадлі гуляти з Пірсом, я пішов до тітоньки.

 

– Тітко Петуніє.

 

– Що?

 

– У мене до вас є розмова.

 

– Що ж говори – хмикнула вона.

 

– Нам потрібно домовитись, мені треба щоб ви впускали мене без обмежень в часі туди куди я хочу, звісно ж це не буде ніяким чином впливати на репутацію вашої сім’ї – вона хотіла заперечити, та я підняв руку на знак того, що я ще не договорив – так от, я знаю, що для вас я є небажаним племінником, та все ж ви хочете мене захистити і так мені відомо про вашу з мамою історію, адже колись ви були дружніми, але все зіпсувала магія, саме вона посіяла зерно розбрату між вами, чи не так?

 

– На жаль – відповіла тітка ледь чутно – але для чого тобі все це? Звідки? І…

 

чи не буде це небезпечним для тебе?

 

– Не буде, це я обіцяю. Складемо домовленість?

 

– Якщо ти цього хочеш.

 

– Добре тоді я почну.

 

– Я, Гаррі Джеймс Поттер зобов’язуюсь виконувати справи по дому які вкаже Петунія Еванс – Дурсль і чесно відповідати на її запитання, а також надати їй та її сім’ї протимагічний захист.

 

Натомість Петунія Еванс – Дурсль повинна надати мені свободу дій і чесно пояснити реальну ситуацію Вернону і Дадлі Дурсль, а також всі рішення, що стосуються Гаррі Джеймса Поттера узгоджувати безпосередньо з ним.

 

– Тітко, якщо ви зі всім згодні, то підпишіть даний документ і я відповім на всі ваші запитання – я сказав це підписуючи договір.

 

Взявши ручку і підписавши документ, який по закінченні процесу засвітився, тітка здивовано подивившись почала:

 

– Чому документ засяяв? Який захист? Гаррі, ти ще дитина куди ти хочеш йти? В чому річ? Чому в тебе такий дорослий погляд, думки й плани? І що відбувається врешті – решт!!!? – закінчила вона дещо нервово.

 

– Сядьте тітко.

 

Почнімо з документа, він засвітився, бо при його укладанні я використав магію – на переляканий погляд я пояснив – нічого страшного, лише невеликий головний біль в разі недотримання умов. А щодо всього іншого, то…

Я помер, точніше мене вбили – прикривши губи рукою вона запитала – Хто? –

Албус Персиваль Вульфрик Браян Дамблдор – для тітки це було, як грім серед ясного неба – думаю ви чули від мами казку при три Дари Смерті? – діждавшись кивка, я продовжив – так ось, це не казка. Я дістав звання Господаря Смерті і повернувся в часі. Думаю це все пояснює?

 

– Так і звісно ж я все поясню чоловіку і сину і…

 

надіюсь ти нас простиш, ще я тебе прошу, переїжджай у вільну кімнату – я кивнув вийшовши з кухні, залишилась сидіти тітонька взявшись за голову.

 

– Так, тепер в планах переїзд і лист до дівчат, в якому потрібно буде спробувати все пояснити.

Розділ 3

Листи

Зібравши всі свої нечисленні пожитки, я перебрався до кімнати, вона ціліша і чистіша на відміну від того стану коли я бачив її востаннє.

 

Так, тепер потрібні два аркуші і ручка.

 

– Тітко Петуніє! – я знайшов її на кухні де вона пила чай, судячи з запаху ромашковий .

 

– Мені потрібні аркуші і ручка.

 

– Кому ти хочеш написати?

 

– Герміоні і Джіні, вони до кінця були зі мною , власне ми разом повернулись назад у часі.

 

– Хто вони для тебе, окрім вірних друзів?

 

– Вони мені, як сестри.

 

– Я рада, що тобі було на кого покластись навіть у такій ситуації. Ти збираєшся зустрітись з ними?

 

– Так, щойно ми домовимось про дату, час і місце, хоча скоріше за все зустріч відбудеться на Алеї Діаґон і…

Якщо що ви відвезете мене туди ?

Будь ласка! Я зможу заплатити і за це і за спокійне проживання, батьки залишили мені спадок, я не хочу додавати вам клопотів.

 

– Ні, не потрібно, Гаррі ми як твої опікуни мали краще піклуватися про тебе, я домовлюсь з чоловіком і Вернон відвезе тебе.

 

І тут мене приголомшила одна здогадка, яка пояснює таку зміну поведінки тітки.

 

– Стоп, зачекайте, я зараз дещо перевірю, але для цього мені потрібен фізичний контакт, можна?

 

– Звісно – мовила тітка здивовано.

 

Торкнувшись рукою до її лоба я використав ментальну магію, але не розумове мистецтво в повному його значенні, лише частково і те що я там побачив трішки шокувало мене, на тітці були чари ненависті до мене. Які явно були накладені дуже сильним леґініментом і скоріше за все на Вернону і Дадлі теж, тоді як з тітоньки вони спали після нашої розмови. Коли я розповів про це тітці, вона злякалась до того ж не лише за свою сім’ю, але й за мене, я відчув це.

 

– Ти – схлип – зможеш захистити нас від такого і зняти ці чари з хлопців? – плачучи й з надією спитала вона, що задовольнило мене, через те що вона прийняла що ментально я дорослий і довірилась мені.

 

– Так тітко – я обійняв її в бажанні заспокоїти – не турбуйтесь, тепер все буде інакше, зараз я зможу захистити і себе і свою родину, все буде добре.

 

– Гаррі – почув я через хвилин п’ятнадцять, вона відсторонилась і дістала аркуші з ручкою і два конверти, простягнувши їх мені тітка посміхнулась .

 

– Тримай, пиши своїм друзям, ми тебе підтримаєм, будь певен тепер у тебе буде справжня сім’я.

 

– І ще, для конспірації на людях вам краще проводитись, як і раніше.

 

– Добре, але фізичного насилля більше не буде.

 

– І через це я дуже щасливий.

 

– Дякую, за все це Гаррі.

 

– Хахахах, будь ласка тітко Петуніє.

 

Сівши писати листа я застиг. Краще напевно написати лише ключові елементи розповіді. Так, а тепер, почнімо.

 

Люба Гермі, напевно ти розгублена повернувшись додому, ще й в дев’ятирічному віці. Але, як ти вже зрозуміла, це через мене, ми ми троє повернулись через мою розмову зі Смертю, я став Господарем Смерті, думаю ти зрозумієш, до того ж тепер, нам потрібно зустрітись, подивись чи вийде тобі якось вибратись на Алею в кафе Флореана десь о 16:00?

ПС.

Надішли відповідь якнайшвидше.

 

 

Дорога Джі, буду стислим, я став Господарем Смерті і через це ми живі і в минулому, це була сила Смерті. Ми перемістились троє, тепер нам необхідно зустрітись. Чи зможеш ти бути завтра на Алеї біля морозива Фортеск’ю о 16:00?

ПС.

Швидше дай відповідь. І знаючи тебе, прошу ще не вбивай Рона, він ще нічого не зробив і якщо що з ним ми розберемось пізніше.

 

Склавши листи в конверти за допомогою заклинання мовенс я надіслав їх.

Це заклинання було створене мною, коли я працював аврором.

 

 

Джіні побачила листа на своєму ліжку о 14:00 коли пішла у свою кімнату після обіду. І прочитавши його, першим, що вона сказала було:

– Лишенько, тепер всі старання в вигрібну яму.

І після цього вона побігла на кухню і швиденько забравши кухоль Рона вилила його вміст в сад, а після ретельно вимила посудину.

 

Повернувшись до кімнати вона сіла за відповідь Гаррі.

 

Так, зможу, близнюки прикриють. І я рада за цей шанс на краще життя. Я рада, що ти живий.

Мовенс.

 

– Аргх, сто копанок чортів тобі в печінку, тобі пощастило Роне, що Гаррі мене спинив. Ууу я лише марно шукала вовчу ягоду, ще й готувала її в такій кількості і до того ж концентрат.

 

 

 

Після позитивної відповіді обох дівчат Гаррі повідомив Петунію і Вернона про це, попередньо знявши з нього й Дадлі чари ненависті і разом з тіткою все пояснивши.

 

– Так, хлопче я відвезу тебе, але для твоєї безпеки піду з тобою.

 

– Звісно дядьку, але під час зустрічі ви будете сидіти за іншим столиком, перед вашим з ними знайомством мені потрібно все ним пояснити. Ви згодні на це?

 

– Так Гаррі, згоден.

 

Після цих слів ми сіли вечеряти, після чого я пішов спати, завтра буде важкий день, я це відчуваю.

 

 

Розділ 4 . Грінготс

 

– Темпус – заклинання показало дев’яту тридцять, умившись і одягнувшись та зробивши собі замітку купити новий одяг, я зійшов униз і привітавшись з родиною побачив сніданок, що був вочевидь приготований саме для нього, сів за стіл.

 

Покінчивши зі сніданком і заваривши чай, ми перенеслись у вітальню, що було вже біля одинадцятої і доки всі зібрались, особливо я, якому було складнувато хоча б відносно пристойно одягнутись, але мені це вдалося, та не без допомоги тітки, яка віддала новенький одяг Дадлі котрий йому тогоріч подарувала бабуся і дуже сильно прогадала з розміром, на щастя на мені він сидів, як на мене пошитий. На мені були чорні штани та біла сорочка з метеликом, що було доволі прийнятно для мого теперішнього віку. Так от доки зібрались вже була дванадцята ( тітка довго не могла відшукати костюм) і через півтори години ми з Верноном вже стояли біля Дірявого Казана.

 

Швиденько і непомітно пройшовши через бар на задній двір, ми вийшли на Алею Діаґон і я відразу повів дядька до Ґрінґотсу, оскільки першою справою яку мені потрібно було зробити – це відвідати гоблінів і зняти з себе обмежувачі і прокляття, допоки їх не стало забагато ( як виявилося з одинадцяти років в мене понапихали цілий коктейль), а також прийняти титул лорда дому Поттерів та Стародавнього і Шляхетного дому Блеків ( принаймні допоки не витягну хрещеного з Азкабану і не пролікую його нормально) про які я зміг дізнатися лише у вісімнадцять під час пошуку документів коли я поступав в академію аврорів.

 

Зайшовши до середини Вернон здивовано завмер, тоді як я вирішив не шокувати його ще більше, попросив зачекати у холі.

 

Підійшовши до першого – ліпшого гобліна, Гаррі привітався за традицією про яку вже мало хто пам’ятає ( такі традиції лишились лише в пам’яті Св’ященних 28 родин та й то не у всіх, сам Гаррі про них дізнався випадково, через старовинну книгу яка була на книжковому розпродажі, на неї він натрапив коли шукав подарунок для Гермі і нічого не знайшовши в магазинах пішов туди і прогортавши її зрозумів, що знайшов на диво корисну книгу, зробивши копії собі і Джіні, яка теж захоче її прочитати у чому був певен, він запитав у Рона чи хоче він і собі, та той відмовився).

– Нехай золото ваше примножується, а вороги не знають милосердя.

– І хай статки ваші течуть рікою безмежжя- здивовано відповів гоблін.

– Викличте мені керуючого статками Поттерів Ґрипхука, будь ласка.

– Для цього ми маємо підтвердити вашу особу, тому потрібна трохи вашої крові, вона не буде використана для чогось іншого окрім перевірки особи.

– Звісно – сказавши це хлопець простягнув руку.

 

Дряпнувши палець спеціальним кинджалом гоблін опустив його на пергамент. Допоки краплі крові збиралися в слова, палець встиг загоїтись після якихось слів гобліна на їх рідній мові, на листі виступило: Гаррі Джеймс Поттер.

Після цього гоблін все ж викликав керуючого. Який прийшов і повів Гаррі у свій кабінет. І вони обмінявшись привітаннями, почали обговорення.

– Що ж, почнімо. У якій справі ви сюди прийшли?

– Мені потрібне повне магічне обстеження.

– Добре, але це коштує 15 галеонів, бажаєте оплатити зі сховища Поттерів?

– Так.

– Що ж, почнімо.

 

Пройшовши процедуру подібну до тієї, яка відбулася на рецепшені, лише з використанням біля ста мілілітрів крові, на пергаменті утворилось це :

 

Ім’я : Гаррі Джеймс Поттер.

 

Вік : 24 роки.

 

Вік тіла : 9 років.

 

Батьки : Ліліана Розалінда ( Еванс) Поттер ( мати)

Джеймс Флімонт Поттер ( батько)

Сіріусу Оріон Блек ( хрещений)

Аліса Елісон Лонґботом ( хрещена).

 

Статус крові : напівкровний.

 

Титули : лорд Поттер ( не прийнятий, переданий через батька ), лорд Шляхетного і Стародавньої родини Блек ( не прийнятний, переданий через хрещеного ), лорд Певерел ( не прийнятий, переданий через магічну і фізичну спорідненість та виконання всіх умов цієї родини ).

 

Сховища : дитяче сховище Поттерів, родинні сховища Поттерів, Блеків та Певерелів.

 

Власність : 25% акцій Щоденного Віщуна, 10% акцій компанії ” Німбус”, 50% прибутку від продажів крамниці ” Все для зіллєваріння “, 30% прибутку кафе – книгарні ” Магія Карпат” в Україні, останньому гроші були надані Лілі і Джеймсом Поттерами під час їх подорожі в медовий місяць, сувенірні крамниці в Шотландії, Канаді, США, Чехії, Сіетлі.

Маєток Поттерів, дім в Годриковій Лощині, дім Блек, резиденція Блек, маєток Блек, маєток Певерел, маєток Лілі і Джеймса Поттерів ( в Карпатах). * Адреси надаються додатково*.

 

Все, як і раніше, окрім Певерелів, але це швидше за все через моє звання Господаря Смерті і остання умова була швидше за все сама смерть. – подумав Гаррі.

 

– Можна? – поцікавився гоблін.

 

– Звісно.

 

Після перегляду документів , Грипхук був здивований, навіть дуже. З досвіду Гаррі знав, що робити далі.

 

– Мені можна прийняти титули зважаючи на мій реальний вік?

 

– Т…так, звісно, нам потрібно викликати керуючих Блеків і Певерелів.

 

– Мене влаштовуєте ви, тому будь ласка прийміть керівництво і над ними.

 

– Звісно – радісно мовив гоблін.

 

Після чого Гаррі провели в ритуальний зал і провели очищення магії та тіла, одразу ж після того прийняв всі три титули.

 

– Добре, а зараз мені потрібен зачарований мішечок пов’язаний зі сховищем Поттерів.

 

Забравши торбинку і підкликавши дядька, Гаррі пішов по магазинах, а закупившись і мантіями, і традиційним одягом, причому в дуже елегантному стилі, і ще прихопивши дещо з канцелярії пішов в кафе, все ж вже була 16 година.

 

 

 

*Примітки* – Розділи більше не будуть оновлюватись на цьому сайті, але робота має продовження і оновлюється на АО3, тому ось посилання на неї:

https://archiveofourown.org/works/41115162