А чи не моя це ? 1

Над Луною не знущався тільки лінивий. Що робили найчастіше? Ой, та всяке було, але найчастіше, в неї крали якусь річ та ховали десь у Гоґвортсі, а на прикінці року її валіза була геть порожня, і вона мусила з нею пройтися в пошуках всюди і не один раз.  Але Мелфой перевершив всіх. Він приперся з її лівчиком в одній руці та валізкою в другій зі словами “Лунатичко, такі прищі лікують, ане в футляр вдягають” спалив. І вже другого вересня вона лишилась з нічим, дівчина навіть не встигла підручники витягти, все лишилось в маленькій рожевій валізі, але не лишилась вона.

А Третього вересня Луціус Мелфой вже був у Гоґвортсі, і не для того що б вибачатись та заплатити за все втрачене. Це все було вже налагоджено у потрібних людей, і його малий знов вийде сухим з води. Він вимагав покарання для Лонґботома. Яка ганьба привселюдно нащадка величного роду Мелфоїв переміг на дуелі на паличках, а потім  ще й віддухопелив навкулачки, онук тієї старої шкапи.

Всі чекали тільки його одного, а взагалі він мав прийти на годину раніше, але ж там буде той дивак Лавґуд з дочкою і Лонґботом, яким треба показати їх місце. Що ж не поспішаючи він відкрив двері Дамболдорового кабінету, і всі на кого він очікував дійсно були там, несподіванкою було лиш зустрітися з сином. Драко незрозуміло чому, стояв біля Луни, і навіть поява батька це не змінила. Боже, як вони схожі.

Луціуса дійсно це зацікавило і він з особливою уважністю почав розглядати це дівчисько. “А чи не моя це?” Промайнула в нього думка, що затягла його в спогади про молодість. В бурхливу молодість в якій було дуже багато сексу, багато жінок, яки х він кидав мало не через тиждень, напоював, а потім робив свою справу, ґвалтував і багато чого ще. Одна тільки Нарциса закривала на це очі, тому з нею він і пішов під вінець.

Так, швидше за все перед ним дійсно його позашлюбне диття. Тепер друге питання, хто матір? І єдина підказка це риси її обличчя. Дуже схожі на ті, що в його “єдиного сина”, але різниця лиш в тому, що вони м’якші не такі гострі, що робило її гарненькою, мов лялечка. Ага, ось і відповідь. Він згадав, як виграв суд над однією дамою, його звинувачували у зґвалтуванні, і навіть довели батьківство дитини, яка після цього народилась, але звісно, що не чим це не закінчилось. А перед цим Нарциса мало не благала забрати це диття до себе. Донечка про, яку вона мріяла, і яка ніколи не народиться  через те, що вона лишилась безплідною після перших і останніх пологів. Вона весь час торочила, яке воно гарненьке, й що виросте у справжню красуню. Й заспокоїлась одразу після суду тому що, просити чоловіка більше не було сенсу.

Зараз він зрозумів, що дружина була права, але це нічого не змінює, таких, як Луна в нього пів Гоґвортсу, хоч насправді така вона сама. Її дивакуватість надавала їй, якоїсь незрозумілої чарівності, недивно що Лонґботом в неї закоханий.

Луціус недоречно посміхнувся. Все ж приємно, бути причетним до народження такого чуда, і трохи засумнівався чи правильно він зробив що не погодився з дружиною.

Хоча, правильно, Нарциса любила б її більше за Драко. Або у них вона б, не була дивненькою. Луну виховував Лавґуд – і це все пояснює.

Луціус не помітив, як замовк Дамболдор, а з роздумів його вирвала сварка сина з тим, хто його побив.

-Та будь хто мене підтримає, бо всі все бачили,- так, його малий вже ніс маячню, що б не визнавати очевидного.

-А ось, воно як, А чому примарне “всі”, ане конкретне “Креб та Ґойл” ?

Невіл відрізнявся від Драко тим, що міг відповісти на це питання. Він пам’ятав, як ці двоє розійшлися в різні боки, і просто пішли геть, коли той висмикнув палицю в їх керманича. Він пам’ятав вираз огиди на їх обличах, такий, як і у всіх хто це бачив. Можливо, це була остання крапля, і вони більше не будуть брати участь у цьому лайні.

А далі емоційні образи з лайкою, без жодних пояснень чи контраргументів, бо він навіть для себе їх не мав.

Все скінчилось тим, що Луціус вийшов так ж, неочікувано, як і зайшов, але тепер з сином, пан Лавґуд потис руку Невілу, а Дамболдор все ж дав йому покарання, хоч повністю був на його боці.

А у вечері Луна отримала сову. Луціус не втримався і розповів їй у такому ж цинічному, як і він сам листі про її походження. Почався він зі слів ” Як там твоя мама ?”, хоч він знав, що ця жінка давно мертва. І закінчився “Навіть не думай зі мною судитись, та чогось вимагати, у тебе нема шансів”. Єдиний кому вона дала прочитати цього листа був Невіл, тож на його плечі вона проплакала весь вечір.