Артем Довбик/Віктор Циганков

Артем Довбик/Віктор Циганков

Те, що відбувається в роздягальні після матчу, правилам гри не підпорядковується

Якщо запитати Віктора Циганкова, коли розпочались його проблеми, він з легкістю назве не тільки дату, але й час. 6 серпня о 13:30 за Київським часом. Саме тоді Артем Довбик офіційно підписав контракт з “Жироною”.

Віктор вже давно зловив себе на думці, що захоплюється своїм новим одноклубником. З часів, коли вони зіштовхувалися на полях УПЛ або в рідкі моменти, коли вони виходили разом за збірну України, йому здавалося дивним, як легко Довбик здатен привертати його увагу. Він не міг відірвати очей від Артема, від його високої постаті, від його пишних губ, від його ідеальних рис. Та й на футбольному полі Артем вражав не менше. Точні паси, сильні удари, вражача швидкість і холодна зібраність.

Спочатку Вітя виправдовував свою зацікавленість тим, що це просто чоловіче суперництво, що він хоче бути кращим за Артема, перевершити його. Але згодом він усвідомив, що це більше, ніж просто змагання. Занадто часто він почав уявляти, як обіймає Артема, святкуючи перемогу у матчі, потім як він цілує його, тримаючи свої руки на його шиї, і зрештою як вигинається під ним, голосно стогнучи його ім’я. І якщо раніше він міг контролювати свої фантазії, то тепер вони стали його тортурою.

Вітя знав, що це ненормально – він не повинен мати таких бажань щодо іншого чоловіка, особливо щодо свого товариша по команді. Він чудово усвідомлював, що це може призвести до проблем, якщо про це стане відомо пресі або фанатам. Це не тільки зіпсує їхню дружбу з Артемом, але й абсолютно точно зруйнує його кар’єру.

Циганкову потрібно було знайти вихід. Він не міг уникати свого одноклубника, це було б негарно і непрофесійно. Водночас він не міг бути поруч з ним, це було б нестерпно тяжко. Єдине, що залишалось, – обмежити своє спілкування з Артемом до мінімуму і виливати свої емоції тільки на футбольному полі.

Але Віктор не міг передбачити, що Довбик не буде таким легким суперником. Що Артем буде бігти прямо до нього в обійми після чергового забитого голу, хапати за плечі на тренуваннях, сідати поруч в автобусі і приходити по вечорам в його готельний номер з приставкою в руці. І в якийсь момент Віті почало здаватись, що так широко усміхається Артем тільки для нього, що його погляд, коли спрямований на Циганкова, зовсім інший, і що дотики час від часу зовсім невипадкові. Віті почало здаватись, що Артем хоче від нього того самого, що він хоче від Артема.

Після домашньої гри з Валенсією вони залишились удвох у роздягальні. Циганков сидів на лаві, закривши очі, і намагався не думати про Артема, який приймав душ. Він чув, як струменіла вода, і уявляв, як краплі стікають по його мускулистому тілу. Вітя відчував, як його серце починає битися швидше, і як його дихання стає глибшим. Він знав, що це неправильно, але не міг зупинити свої фантазії. Врешті-решт він остаточно облишив ідею скерувати свої думки в інший бік і його рука сама потягнулась під резинку спортивних шортів.

Зосередившись на своїх власних відчуттях, на тому, як його рука рухалась по твердому члену, на фантазіях про те, що це рука Артема, Вітя не помітив як звук води з душової кімнати обірвався і його одноклубник, обгорнутий лише рушником, опинився прямо перед ним.

“Вибач, що відволік, Віть” – з посмішкою промовив Артем. Його погляд грайливо блукав від Вітіних очей до його стояка.

Циганков здригнувся від несподіванки і моментально витягнув руку з-під шортів. Його обличчя запалилось від сорому. Він швидко піднявся, схопив свої речі і хотів було забратись геть, як Довбик підійшов ближче і протягнув йому свою руку.

“Може, тобі теж потрібен душ?” – продовжив Артем, не відводячи свого лукавого погляду.

Вітя замер на місці, не знаючи, що робити. Він одночасно хотів і провалитись під землю, і кинутись до Артема, не зважаючи на наслідки. Після миті коливань і внутрішньої боротьби, не розуміючи чи Артем це серйозно, чи жартує, Вітя таки взяв його руку в свою. Довбик потягнув Циганкова до душової, не відпускаючи його ні на секунду. Вітя йшов за ним, як зачарований, не вірячи тому, що зараз відбувається.

Їм не потребувалось і хвилини, щоб позбавитись від такого непотрібного Вітіного одягу і Артемового рушника. Під струменем гарячої води вони дивились один одному в вічі, слабо уявляючи, що робити далі. Врешті Циганков, який неодноразово прокручував такі сценарії в себе в голові, перемістив свої руки на талію Довбика, притиснувшись до нього ближче. Для Артема це спрацювало як спусковий механізм. Він нахилив голову, схопив Вітю долонями за шию і впився в його губи гарячим поцілунком.

Світ навколо для них звузився до розміру душової. Вони обмінювались пристрасними поцілунками, а їхні руки без упину блукали по вологих тілах один одного. Вітя відчував, як Артем притискає його до стіни, як його великі долоні сміливо огортають його навколо талії, як їхні члени торкаються один одного. В житті Артем виявився таким самим палким і нестримним, як у його фантазіях.

Збудження Віті зростало з кожною секундою, хоча й здавалось, що далі вже нікуди. Його дихання стало зовсім нерівним, а серце билось так швидко, наче хотіло вибратися з грудей. І як тільки в голові Циганкова промайнула думка, що немає нічого кращого, ніж бути затиснутим між холодним кафелем і гарячим тілом Артема Довбика, останній, не розриваючи погляду, опустився перед ним на коліна.

Вітя не встиг навіть здивуватися, як Артем обхопив його член своїми губами і почав робити ритмічні рухи головою. Циганков відчув, як його тіло напружується від насолоди, як його розум втрачає здатність мислити про що-небудь. Вітя зітхнув від задоволення, а Артем продовжував смоктати його член. Він не брав глибоко, але язиком працював так старанно і при цьому виглядав настільки сексуально, що лише цим змушував Вітю стримуватись, аби не кінчити на першій ж хвилині. Гарні пухкі губи Артема були розтягнуті навколо Вітіного члена, його брови були зведені і між ними з’явилась характерна складка. Однією рукою він тримався за стегно Віті, іншою ж пестив себе. Іноді він піднімав свій погляд вверх і його очі були наповнені хтивістю і ненаситністю. Йому явно подобалось те, що він робить.

Вітя чіплявся за коротке волосся Довбика і обережно рухався бедрами назустріч. Коли Артем заковтнув його член до середини, Циганков більше не міг себе контролювати навіть мінімально. Ще кілька рухів і він відсторонив Артема від себе. Той все зрозумів, та не став підніматись. Довбик продовжував стояти на колінах, захоплено спостерігаючи за тим, як його одноклубника охоплює хвиля оргазму та продовжуючи судоржно й швидко водити рукою по свому члену. Циганков ж відчував, як спочатку насолода проноситься його тілом, а затім залишається тільки приємне відчуття втоми. В намаганні відновити дихання, він поволі опустився на підлогу.

Поглянувши на Артема, він помітив на його обличчі вираз задоволення та легку посмішку.

“Тобі сподобалося?” – Довбик випромінював впевненість і всім своїм виглядом показував, наскілки він пишався своєю роботою.

Циганков мовчки кивнув. Зібравши врешті свої думки докупи, він наважився на ще одну річ, про яку багато фантазував:

“Дозволь мені теж зробити тобі приємно”.

Артем здивовано звів брову, але потім усміхнувся, ніби тільки й чекав на таке прохання.

“Давай, Віть. Покажи мені, що ти можеш”, – відповів він.

Довбик піднявся, і тепер вже Циганков стояв перед ним на колінах, намагаючись приглушити легку тривогу, яка поступово охоплювала його тіло. Вперше він збирався зробити щось подібне і був зовсім не впевненим, що зможе задовольнити Артема так само добре, як той його. В будь якому разі відступати було пізно, великий і товстий член Артема Довбика вже був перед Вітіним обличчям. Ніби зчитавши його переживання, Артем запустив свою руку в коротке руде волосся Віті, ніжно погладжуючи і масажуючи шкіру його голови.

“Віть, ти навіть не уявляєш, який ти зараз красивий”, – голос Довбика звучав як ніколи мягко та заспокійливо.

Циганков у відповідь обхопив його член обома руками і почав на пробу рухати ними вгору і вниз. Поступово Вітя почав робити це швидше, використовуючи той самий ритм, який він би використовував на собі. Він відчував, як член Артема реагує на його дотики, як він стає ще твердішим і пульсує в його долоні. Це додало Віті сміливості і він приклався до нього губами. Спочатку він пройшовся язиком по головці, ніби пробуючи на смак. Почувши стогін Артема і цим переконавшись у правильності своїх дій, він взяв член Довбика в рот, намагаючись прийняти його так глибоко, як тільки можливо і при цьому не зачепити зубами.

На диво для Віті, смоктати член виявилось зовсім не складно, ні каплі не огидно і в цілому дуже навіть приємно. Йому подобалось як пальці Артема сильніше впиваються йому в волосся, як його прутень час від часу впирається йому прямо в глотку та як солоно на язику смакує природна змазка.

І коли Циганкову здалося, що він вже не зможе тримати такий темп, Артем раптом підняв його обличчя й подивися на нього затуманеним поглядом, сповненим бажання.

“Ти неймовірний, Віть”, – промовив Артем томним і таким спокусливим голосом. – “Продовжуй.”

Вітя, який до цього і не підозрював, що його настільки плавитиме від простої похвали, посміхнувся і продовжив свою роботу з ще більшим ентузіазмом. Його серце билося так швидко, що він майже чув його у вухах. Він змінював темп, використовував язик, і коли врешті-решт схопив Артема за яйця, той, як би не хотів і як би не старався протриматись довше, більше не зміг.

Циганков, інтуїтивно відчувши що Довбик близький до оргазму, витягнув його член з свого рота, охопив його руками і продовжував рухати ними, допоки Артем, голосно застогнавши і міцно вхопившись пальцями в волосся Віті, не вилився йому в долоні потоком гарячої сперми. Тільки тоді він повільно відпустив член свого друга і піднявся на ноги.

Артем закрив очі і тяжко дихав, відходячи від оргазму, і Вітя не міг відвести від нього погляду. Він хотів би щось сказати, щось про те, наскільки йому сподобалось, чи про те, як давно цього хотів, але слова не складались в речення навіть в нього в голові. Уявляючи раніше їх близькість, Циганков ніколи не думав над тим, що було б одразу після.

Довбик, проте, знову відчувши Вітіну розгубленість, не дозволив йому погрузитись в безодню думок і сумнівів. Прийшовши в себе, він поклав свою долоню на його щоку і нахилився для ще одного поцілунку – тепер вже не пристрасного, а ніжного і сповненого турботи. Тільки після цього Циганков наважився ледь чутно промовити:

“Я б не хотів, щоб це було лише на один раз”.

“Тобі не треба було б навіть цього казати. Я б і не зміг тебе відпустити”, – відповів Довбик, погладжуючи Вітіну щоку.

Cлова більше не були потрібні, кожен дотик, кожен поцілунок говорив за себе.

Зрештою, Артему Довбику сподобався Віктор Циганков з його ж першого дня в Жироні і він ніколи не вважав це проблемою.