(Аркейн. Вай/Кейтлін) – 2

Голова просто вибухала, і зберігати спокійний вираз обличчя дорогою було неможливо. Раз по раз Кейтлін тільки й робила, що мало не в останній момент гальмувала свою руку, яка так і норовила торкнутися губ.

Губ, які не припиняли палати, ніби попечені.

Але найбільше зводило з розуму єдине бажання: знову доторкнутися до цього вогню, ще раз потонути в ньому. Зупинитися, розвернутися до тієї, хто йшла важкими кроками за її спиною, накинутись на її пересохлі, загрубілі від постійних бійок губи… а далі будь що буде.

Проте шерифка Пілтовера не наважувалася. Лише важко дихала, продовжуючи йти вперед. Отямилась вона, вже коли похмурі вулиці Зауна лишилися позаду, і голос Вай за її спиною кинув:

– Гаразд, пундику, мені вже в інший бік.

– А, так, вибач, – пробурмотіла Кейт, сполошено обернувшись. І правда, саме на цьому перехресті їхні шляхи розходились: самій їй належало йти прямо, до родинного маєтку. В той час як Вай – ліворуч, в напрямку невеличкої квартирки на околицях Пілтовера, яку вона винаймала, відколи почала працювати енфорсером. – Добраніч, – додала вона… замість того, що бажала сказати насправді.

– І тобі теж гарно відпочити, – кивнула Вай та швидкою ходою пішла в своєму напрямку, за лічені секунди зникнувши з очей.

Повільно видихнувши, Кейтлін прискорила крок, аби скоріше дістатися додому.

«Чому вона нічого не сказала? Чому просто взяла та пішла?!», – різко засичала подумки дівчина, ледве не зупинившись посеред вулиці, аби заволати.

Хоча Кейт здогадувалася про відповідь. Точніше, навіть майже не сумнівалася в ній. Ну так, звісно… хай навіть Вай і не стримала порив тієї миті, але це анітрохи не означало, ніби вона – та, хто виросла на вулицях Зауна та багато років просиділа за ґратами «Стіллвотера», куди її запроторили просто аби здихатись… Що вона справді готова відкритися їй – золотій дівчинці з однієї з найвпливовіших родин Пілтовера. Ще й ця її божевільна сестричка, яку Вай все життя вважала найріднішою людиною, а нещодавно втратила останню надію на те, що Джінкс знову стане колишньою – її Паудер.

Очевидно, що такій, як вона, така, як Вай, боятиметься довіритись. Боятиметься, що  «дівчинка з казкового будинку» також просто її ранить. Та розуміє, якою ця рана може бути тяжкою, тому воліє уникати такої перспективи.

І від усвідомлення всього цього Кейтлін почувалася абсолютно розгубленою. Просто не мала уявлення, що з усім цим робити…

Але в одному не сумнівалася: без Вай вона не зможе. З’їде з ґлузду. На жаль чи на щастя, проте та мить, коли цю вибухову суміш з рожевим волоссям можна було б викинути з голови, давно минула. Можливо навіть тієї хвилини, коли вона вперше зустрілася з нею поглядами біля ґратів її камери у «Стіллвотер».

Переступивши поріг родинного маєтку, Кейт одразу рушила до своєї ванної та довго стояла під душем. Після того, як Джінкс пробралася сюди, аби викрасти її, безпека будинку була добряче посилена, тож можна було не хвилюватись, що терористка з довгими блакитними косами знову непомітно причаїлася десь за її спиною. Але відчуття затишку все одно не було.

Існували лише губи, які продовжували пекти. І цього разу Кейтлін вже не мала причини, аби спиняти свою руку, щоб торкнутися їх тремтливими пальцями.