Ангельське пророцтво

Хізер не знала, як довго вона йшла – довго і так швидко, ніби боялась, що її наздоженуть – дорогою в невідомому напрямку. Може годину, може менше або більше. Коли вона дісталася до придорожнього мотелю, годинник на стійці реєстрації показував о пів на четверту ночі. Оплативши номер останньою готівкою, що у неї була, дівчина просто впала на ліжко і відразу провалилася в сон. Ранок після такої “бурхливої ночі”, нехай і почався о 10 дня, та все одно виявився зовсім не добрим.

У волоссі цілковитий безлад, ноги від довгої ходьби болять, а голова розколюється. Приступ паніки та істерики пройшов, лишивши внутрішню порожнечу і жаль про рішення приїхати сюди. Холодний душ трохи збадьорив Хізер, на відміну від шоколадного батончика в якості сніданку, якого дівчина знайшла на дні сумки. Перевести гроші з карти в готівку ніде. Залишається надія дістатися автостопом до сусіднього міста.

***

Йдучи дорогою і морщачись від обіднього сонця дівчина помітила вантажівку, що зупинилася попереду. Хізер поспішила спробувати удачу. Вона підійшла до машини та постукала по дверях якомога вище.

– Вибачте, ви їдете випадково не в напрямку Рок?..

Вікно опустилось, і дівчина побачила знайоме обличчя водія.

– Не чекав тебе знову побачити, Хізер.

Щиро здивований Кріс дивиться на неї з цікавістю. Очі хлопця втомлені, схоже, він працював у нічну зміну.

– Так, привіт. Така річ, не підкинеш? – посмішка Сінгер виходить слабкою, виснаженою.

– Рок Веллі?

Саме у нарямку цього міста пролягав маршрут блондина.

– Ага.

– Застрибуй, – відразу ж погодився Кріс, киваючи на місце поряд із ним.

Обходячи вантажівку попереду дівчина сіла на переднє пасажирське сидіння і блаженно зітхнула. Нарешті. Ще півгодини і її ноги відмовили б. Вантажівка рушила далі.

– Довго намагаєшся дістатися? – спитав Крістіан.

– Години дві.

Дивлячись на краєвид за вікном, Хізер прокручувала у голові події вчорашнього божевільного дня.

– А в місті яким вітром?

Вона з кривою невеселою посмішкою згадала, навіщо приїхала. Про батька, про смерть матері, про її похорон, про знайомство з двома братами.

– Сімейні справи, з’ясування стосунків. Узагалі повна маячня.

Бачачи відчай дівчини, Кріс більше ні про що не питав. Вони просто мовчки їхали, спостерігаючи за дорогою. Хізер напружено думала. І коли її життя встигло повернути не в те русло? Може, куди простіше було б здатися? Кинути все, змінити ім’я, місто, місце навчання, почати з чистого аркуша? Без сумніву, це був би найпростіший варіант. Але так просто вона не здасться.

*Хріна з два якесь життя візьме наді мною гору.*

Хізер планувала повернутися до рідного Орегону. Закінчити поліцейську академію, знайти роботу. Тоді все налагодиться, вона швидко забуде цих психів Вінчестерів, свого божевільного батька і житиме в будинку з садом на задньому дворі.

– Не моя справа, просто цікаво: яким батьком був сволота-Сінґер?

Питання пролунало, як грім з ясного неба. Ще більш несподіваним був вираз обличчя Кріса: озлоблене, моторошне, не людське.

– Як ти дізнався? – насторожено спитала Хізер, ще не здогадуючись, у яку ситуацію вона потрапила. Їй стало страшно, коли машина спинилась, і блондин різко схопив її за руку. Жах скував тіло дівчини, варто їй побачити очі Кріса: очі стали повністю чорними. Ніби сама безодня дивилася на тебе.

– Що ти таке?! – перелякано скрикнула вона, висмикнувши руку з його хватки. Смикнула дверцята машини, маючи намір покинути вантажівку. Тварюка виявилася набагато спритнішою й одразу заблокувала двері.

– Куди ж ти, люба? Я з тобою ще не закінчив, – хижо шкіриться демон, притягуючи дівчину до себе. Її пручання, крики, хаотичне розмахування руками в надії вдарити його мало допомагали.

Раптом двері вантажівки вириває хтось із налдюдською силою. Демон оглядається, на мить забувши про Хізер. Невідомий різко торкнувся обличчя тварюки рукою, і шатенку засліпило яскраве світло. В салоні стояв запах горілої плоті. Незнайомець незворушно викинув з машини тіло Кріса. Перелякана Хізер помітила, що у того випалені очі. Її рятівник вперся руками у дверний отвір. Дівчина втиснулася в заблоковані дверцята, з жахом дивлячись на незнайомця у плащі кавового кольору.

– Хізер Сінґер, гадаю? – спокійно вимовив, він і це було останнім, що почула Хізер, перш ніж раптово відключитися.

*Повернемося трохи назад у часі*

***

Перше, що помітив Сем, повернувшись із магазину, – схвильований брат, котрий розмовляв по телефону.

– Так. Добре. Дякую, Гарте. Побачиш чи почуєш щось – дзвони.

Кинувши слухавку, Дін провів обома долонями по обличчю, скуйовдивши коротке волосся.

– Де Хізер? – помітив відсутність дочки Боббі Сем.

– Пішла, – різко відповів Дін, розводячи руками у повітрі.

– Що? Чому? – молодший Вінчестер поставив пакети з продуктами на стіл і здивовано глянув на брата.

– Та тому що ми ніби погодилися не говорити їй нічого про полювання, а ти якогось біса вирішив розповісти їй, – розійшовся старший, – і ніби цього мало – ще й повісив решту пояснень на мене!

– Чекай, чекай, що ти сказав? – не зрозумів Семюель, перериваючи звинувачення з гарячої руки Вінчестера-старшого, – ні про що таке я їй не говорив. Заходив Гарт, сказав, що Боббі був мисливцем і все. Я сказав, що це було звичайне полювання і ні словом не обмовився про надприродне.

Дін подумки лайнувся, подивився вбік, потім на брата і кілька разів помахав перед собою рукою з телефоном.

– Вона провела мене, – дійшло до Діна. Таке з ним, звісно, траплялося, але то були монстри, а не дівчисько.

– Як? Ти ж не… – не закінчив Сем, будучи впевненим, що брат не розказав Хізер про полювання.

– Так. Я розповів їй. Бо думав, що ти заварив цю кашу.

Тепер уже обидва стривожилися.

– Вона провела тебе, як хлопчака, – хмикнув Сем, склавши руки на грудях. В іншому випадку Дін би вельми різко відреагував, та зараз було не до того.

– Треба знайти її, – спантеличено сказав старший Вінчестер, взявши зі столу ключі від Імпали.

– Може, треба дати їй час? – не вперше Сему доводилося зустрічати людей, які пережили потрясіння, коли дізналися про існування надприродного.

– Пам’ятаєш, що сталося з Адамом? Батько вже був мертвий, коли ті тварюки вбили його і нас хотіли прикінчити, щоб помститися мертвому мисливцю. Уяви, що буде з нею, якщо піде слух, чия вона донька.

Дін поплескав брата по плечу, рушивши до виходу. Молодший Вінчестер пішов за ним.

***

Всю ніч і ранок на ногах брати витратили майже даремно. Вони об’їздили все місто разом з Гартом, але Хізер зникла. Знайти вдалося лише таксі, на якому вчора їздила дівчина та сплачувала проїзд картою. Самого таксиста їм ще потрібно було знайти, щоб дістати номер її карти. Коли брати повернулися додому, то планували продовжити пошуки через ноутбук Семмі. Лишалося сподіватися, що шатенка користуватиметься карткою, а не готівкою.

– У мотелях та готелях вона не зупинялася. Клуби та бари теж не те. Де ще її може носити всю ніч?

Вінчестер-старший нервово готував сендвічі, випиваючи шосту чашку кави за цю добу.

– Можливо у когось із знайомих? Друзі чи?.. – Сем думав оптимістичніше.

– Або вже давно мертва, – не розділяв позитивного настрою старший мисливець.

– Я можу дізнатися, про кого йде мова?

Голос янгола, що долинув з дверного отвору між вітальнею і кухнею, застав братів зненацька.

– Касе! А тебе на які хмарки занесло аж на тиждень? – і так знервований Дін знайшов ще один привід для обурення.

– На непоправну шкоду, мною небесам завдану, пропав я подивитися, – Кастіель перебував у вкрай пригніченому стані, що змусило Вінчестера стримати свій запал, – Але тепер я повернувся на землю, і моя допомога вам не буде зайвою.

Дін хотів розказати, що в них сталося за останні два дні, але Сем, побоюючись запальності брата, випередив його.

– Слухай, Касе, ти зможеш знайти одну людину?

В їхній команді Семюель завжди відповідав за мозковий центр переговорів.

– Під силу мені прохання твоє виконати, – незворушно озвався янгол.

– Це дівчина. Вона зараз трохи не в собі, з нею треба делікатно поговорити. Хізер Сінгер.

Янгол уважно слухав, що говорив Сем, і останнє речення викликало на його обличчі занепокоєння.

– Мені почутись не могло, ти сказав Сінгер?

– Так, вона… – не встиг молодший мисливець закінчити речення, як Кастіель перебив його.

– Донька Боббі, – ще неспокійніше. Це зацікавило як одного, і другого братів.

– Щось не так? – з кухні озвався Дін.

– Небеса вважали її давно мертвою. Сказано було, що вона зможе з душі чистої творіння черстве зробити.

Брати переглянулись. Поки вони не мали поняття, про що конкретно йшла мова, але зрозуміли вони одне – в цьому немає нічого доброго.

– Що? Ти яблук райських об’ївся, Касе? – за два дні Діну вистачило пригод із дівчиськом на ім’я Хізер Сінгер. Вирішувати янгольські проблеми він явно не був налаштований.

– Гаразд, вирішимо що робити з цим… пророцтвом пізніше. Зараз її треба знайти… – і знову Сему не дали договорити. Точніше – дослуховувати його ніхто не став.

Кастіель зник без попередження. Обличчя Діна виражало одне упереджене “Ну, як завжди”.